Рішення № 94932238, 16.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 лютого 2021 р. Справа № 120/282/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк В.В.

позивача: ОСОБА_1

без участі відповідача та третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку статті 287 КАС України адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до старшого державного виконавця Замостянського відділу ДВС у м. Вінниці Остапенко Вікторії Володимирівни (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу від 22.12.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 22.12.2020 відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 47 063,27 грн, керуючись ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Разом з тим, вказано, що в період з 2010 по 2021 роки позивач не працює, у зв`язку із поганим самопочуттям та перебуває на утриманні своєї матері - ОСОБА_3 . Доходів, рухомого чи нерухомого майна позивач не має.

Позивач не погоджується із прийнятою постанову про накладення штрафу, оскільки, на його думку, відсутній факт умисного ухилення боржника від сплати аліментів.

Ухвалою суду від 19.01.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом: подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску; уточнення суб`єктного складу сторони відповідача; зазначення ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; відомого номеру засобів зв`язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивача та відповідача; надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; надання копії позовної заяви разом із доданими до неї документами задля направлення на адресу відповідача; надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 908,00 грн, або надання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону: довідку органів Державної податкової служби України, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків із інших джерел, тощо.

На виконання вимог зазначеної ухвали, позивачем 28.01.2020 подано до суду адміністративний позов із усуненими недоліками та клопотання про поновлення строку.

Ухвалою суду від 03.02.2021 клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову у цій справі. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справ, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку визначеному статтею 287 КАС України. Призначено справу до судового розгляду на 16 лютого 2021 р. об 11:00 год.

Також витребувано у Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та зобов`язано надати суду в строк до 15.02.2021 матеріали виконавчого провадження ВП №60545383. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та установлено їй строк до 09:00 год. 16.02.2020 для подання письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог.

15.02.2020 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

На примусовому виконанні у відповідача перебуває виконавчий документ №2-199/2005 від 14.02.2005, виданий Староміським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина в розмірі 1/4 частини від всіх доходів (заробітку) відповідача, щомісячно, починаючи з 28.01.2005 і до його повноліття.

Згідно із довідки розрахунок станом на 22.12.2020 (включно по 25.12.2020 на момент виповнення повноліття сина ОСОБА_5 ) сукупний розмір заборгованості складає 156 877,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Так, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 з 2010 року по вересень 2020 року аліменти не сплачувались, чим ухилився від виконання рішення суду, оскільки у боржника утримувалися аліменти із заробітної плати по квітень 2020 року.

Отже, за період з 28.08.2018 по 22.12.2020 заборгованість становить понад два роки сукупного розміру зі сплати аліментів.

Позивачем у грудні 2019 року було відпрацьовано 120 годин суспільно корисних робіт, за кошти у сумі 2667,24 грн (сума щомісячного обов`язкового платежу становила 2688,25 грн), які були перераховані стягувачу.

Разом з тим, при винесені постанови про накладення штрафу державним виконавцем враховані самостійно сплачені аліменти: 18.09.2020 в розмірі 31,00 грн, 19.10.2020 в розмірі 100,00 грн, 23.11.2020 в розмірі 100,00 грн.

Відтак, на думку відповідача, постанова від 22.12.2020 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 47 063,27 грн (за 128,5 місяців), що складає 30% від загальної суми 156 877,58 грн винесена у відповідності до норм чинного законодавства.

16.02.2020 на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких викладено заперечення щодо позовних вимог. Окремо, третя особа вказала, що погане самопочуття позивача не підтверджено належними доказами.

Ухвалою суду від 16.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотань позивача про виклик свідка (матері - ОСОБА_3 ) та витребування доказів судом, а саме довідки про стан здоров`я позивача.

В судовому засідані позивач підтримав поданий адміністративний позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у визначеному законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин суд здійснює розгляд справи у відсутність відповідача та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

05.12.2019 старшим державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Остапенко В.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №60545383 щодо примусового виконання виконавчого документу №2-199/2005 від 14.02.2005, виданого Староміським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини від всіх доходів (заробітку) відповідача, щомісячно, але не менше оподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 28.01.2005 і до його повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , за несплату аліментів в період з 28.05.2015 по 30.06.2019, Вінницьким міськими судом Вінницької області у справі №127/22425/19 винесено постанову, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у виді 120 годин суспільно корисних робіт.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.09.2020 у справі №127/14602/20 провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності закрито у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Як слідує із наявного в матеріалах виконавчого провадження №60545383 розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (арк. 97) станом на грудень 2020 року за позивачем рахується заборгованість в розмірі 156 877,58 грн.

Після ряду обмежувальних заходів, 22.12.2020 старшим державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Остапенко В.В. прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 47 063,27 грн, що становить 30 % суми заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП №60545383 у відповідності до ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Базою для нарахування штрафу застосовано суму заборгованості із сплати аліментів, що виникла у період з 2010 року по грудень 2020 року.

Протиправність оскаржуваної постанови позивач аргументує недоведеністю факту умисного ухилення боржника - ОСОБА_1 від сплати аліментів.

Тому, не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 вказаного Закону передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 1 ст. 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Так, позивач звернувся до суду із позовною заявою щодо скасування постанови відповідача від 22.12.2020, якою на нього накладено штраф в розмірі 47 063,27 грн, що становить 30 % суми заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП №60545383, з огляду на недоведеність факту умисного ухилення боржника - ОСОБА_1 від сплати аліментів. На думку позивача, погане самопочуття в період з 2010 по 2021 роки, з огляду на яке він не працює та перебуває на утриманні в матері, відсутність доходів, рухомого чи нерухомого майна підтверджує неумисне ухилення від сплати заборгованості.

Щодо аргументів позивача про погане самопочуття в період з 2010 по 2021 роки, суд відхиляє з огляду на те, що такі обставини не підтверджуються жодним доказом та на момент прийняття оскаржуваної постанови в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо часткової чи повної втрати працездатності, інвалідності тощо.

На ряду з цим, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 зазначено, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У зв`язку з цим судам необхідно враховувати, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Так, ч. 1 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом.

Вказану статтю доповнено частиною 14 згідно з Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", який вступив в дію з 28.08.2018.

Частиною 14 вказаної статті передбачено:

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

В той же час, згідно зі ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу в пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, надає підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

З матеріалів справи встановлено, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась з 2010 року, таким чином, враховуючи приписи статті 58 Конституції України та те, що лише з 28.08.2018 стаття 71 Закону №1404-VIII доповнена частиною чотирнадцятою, якою встановлено відповідальність у вигляді накладання штрафу у відповідному розмірі, яка на час вчинення правопорушення не існувала, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на суму заборгованості, яка виникла до 28.08.2018.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність застосування до позивача штрафу у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів, з посиланням на статтю 71 Закону №1404-VIII, в редакції від 28.08.2018 року.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд в постанові від 11.08.2020 по справі №120/2290/20-а з аналогічних правовідносин.

Відтак, суд приходить до висновку, що постанова старшого державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Остапенко В.В. прийнята 22.12.2020 в межах виконавчого провадження №60545383 про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 47 063,27 грн - є протиправною та підлягає скасуванню.

Перевіривши спірне рішення на відповідність усім критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначених у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив протиправність оскаржуваної постанови, відтак, адміністративний позов належить задовольнити.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Остапенко В.В. від 22.12.2020 про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 47 063,27 грн в межах виконавчого провадження №60545383.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення (ухвалення).

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ); Замостянський відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ - 34983238, місцезнаходження: вул. Соборна, 15А, м. Вінниця, 21050); ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення проголошено: 16.02.2021

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна