Рішення № 94932209, 15.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 лютого 2021 р. Справа № 120/7760/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

10.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що наказом управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області від 10 травня 2016 року №53 о/с його звільнено зі служби у запас з 13 травня 2016 року.

Згідно довідки Вінницького обласного Центру медико-соціальної експертизи від 25.05.2016 року йому встановлено 50% втрати професійної працездатності та згідно з довідкою до акта огляду МСЕК встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

24.05.2017 року за результатом повторного огляду позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

12.05.2020 року ОСОБА_1 встановлено додатково 20% втрати професійної працездатності та згідно до акту огляду МСЕК 12.05.2020 року безтерміново встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У зв`язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, позивач звернувся до відповідача з необхідними документами для виплати одноразової грошової допомоги.

Листом Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 4/4856 від 19.06.2020 року позивача повідомлено про відсутність права на отримання такої допомоги, оскільки законом не передбачено повторну виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням іншої групи інвалідності, і своє право позивач реалізував у 2016 році.

На переконання позивача, така відмова є протиправною, оскільки не узгоджується з жодною з підстав, визначеною статтею 101 Закону України "Про національну поліцію", а його право на отримання одноразової грошової допомоги не може бути обмежене у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду, у якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, пов`язаної із захворюванням під час проходження служби в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2020 року, з вирахуванням суми раніше отриманої грошової допомоги.

Ухвалою суду від 15.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

31.12.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що до повторного огляду позивачу вже встановлена інвалідність та виплачена одноразова грошова допомога, а тому право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі у позивача відсутнє.

Також, представник відповідача вважає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн. є неспівмірними зі складністю справи, а показники часу на оформлення позовної заяви, які зазначені адвокатом є завищеними, а тому не підлягають задоволенню.

31.12.2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про долучення доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу у органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

Наказом Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області №53 о/с від 10 травня 2016 року, позивача з 13 травня 2016 року звільнено зі служби у запас відповідно до пункту 2 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, що видана Вінницьким обласним Центром медико-соціальної експертизи 25 травня 2016 року, ступінь втрати працездатності позивача становив 50%.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 25.05.2016 року позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

24.05.2017 року за результатом повторного огляду позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 12.05.2020 року, ступінь втрати працездатності позивача становив 20% (додатково).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 20.05.2020 року, за результатом повторного огляду позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

З метою виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням позивачеві другої групи інвалідності останній звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Листом Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 4/4856 від 19.06.2020 року позивача повідомлено про відсутність права на отримання такої допомоги, оскільки законом не передбачено повторну виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням іншої групи інвалідності, і своє право позивач реалізував у 2016 році.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження врегульовано Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні".

Особливості соціального захисту персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України визначені статтею 23 згаданого Закону, частиною 5 якого передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно із підпунктом 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема, визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до частини 2 статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

За приписами статті 100 Закону № 580-VIII визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

Частинами 3, 6 цієї статті визначено, що у разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (Порядок №4 - далі).

Пунктом 1 розділу І Порядку № 4 передбачено, що ці Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (надалі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).

Підпунктом 2 пункту 4 розділу І Порядку №4 встановлено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: під час виконання службових обов`язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов`язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Згідно із підпунктом 2 пункту 1 розділу І Порядку №4, днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

У відповідності до пункту 3 розділу ІІІ Порядку заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Копії документів завіряються підписом власноруч, та перевіряються особою, що приймає документи (пункт 5 Порядку №45).

Слід зазначити, що пунктом 8 розділу IV Порядку № 4 (у редакції чинній до 14.05.2019) визначено, що у разі якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Підставою для такої виплати є довідка органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати, видана фінансовим підрозділом цього органу, установи, організації, підрозділу, за останнім місцем отримання ОГД.

Однак, згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України №249 від 05.04.2019, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №414/33385 від 19.04.2019, були внесені зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, а саме, абзац перший пункту 8 викладено в наступній редакції: «Якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми».

Вказаний наказ набув чинності 14.05.2019.

Відповідач заперечуючи проти права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, посилався на те, що до повторного огляду позивачу вже встановлена інвалідність та виплачена одноразова грошова допомога, а тому, на думку відповідача, право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі у позивача відсутнє.

Слід зазначити, що п. 1 Розділу ІІ Порядку № 4 визначено, що днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

В даному випадку позивачу ІІ групу інвалідності встановлено згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії 20.05.2020. Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності у позивача виникло 20.05.2020.

Частиною 6 статті 100 Закону № 580-VIII передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Статтею 101 Закону № 580-VIII визначений вичерпний перелік випадків, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Отже, законом встановлено вичерпний перелік підстав за яких особі може бути відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

В той же час, суд зауважує, що частина 2 статті 97 Закону № 580-VIII говорить, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Суд звертає увагу, що відмова в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з призначенням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, жодної із встановлених ст. 101 Закону № 580-VIII підстав, не містить, а фактичною підставою для відмови слугувало лише те, що внесеними змінами у Порядок № 4 виключено можливість отримання особою одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у разі зміни саме інвалідності.

За таких обставин, суд вважає, що при відмові позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідач здійснив помилкове розширене тлумачення приписів пункту 8 Розділу ІV Порядку № 4 та фактично відступив від вичерпного переліку підстав, які передбачені статтею 101 Закону №580-VIII, а відтак оскаржувана відмова не ґрунтується на вимогах Закону.

Щодо зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2020 року, з вирахуванням суми раніше отриманої грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).

Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Пунктом 2 розділу IV Порядку № 4 визначено, що у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Згідно пункту 3 розділу IV Порядку № 4, рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Суд зазначає, що оскільки відповідач не приймав рішення про відмову в призначенні та виплати позивачу одноразової грошової допомоги з підстав вказаних в мотивувальній частині даного рішення суду, тому правильним способом захисту порушених прав буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням вищевикладених висновків суду.

Аналогічного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 17.12.2020 справа № 240/8639/20, від 07.10.2020 справа №560/504/20, від 04.02.2021 року справа 240/6410/20.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів, оцінивши надані докази, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як видно з поданих документів, 30.11.2020 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір про надання правничої допомоги в адміністративній справі. Згідно п. 1.2 цього Договору, юридична допомога полягає у наданні адвокатських послуг у підготовці позовних матеріалів щодо визнання протиправною бездіяльності Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка полягає у неналежному розгляді заяви про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, пов`язаної із захворюванням під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно п.п.4.1., 4.2 Договору, розмір гонорару визначається виходячи із погодинного розрахунку, що становить одну годину роботи адвоката 800 грн. Всього гонорар адвоката складає 5000 грн.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як видно з акта прийому-передачі робіт (наданих послуг) від 04.12.2020 за договором про надання правничої допомоги в адміністративній справі від 30.11.2020 року, адвокатом надано позивачу такі юридичні послуги:

- вивчення документів по справі; витрачено 30 хв.; вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 800 *1/2 год. = 400 грн.

- підготовка і надання усної юридичної консультації; витрачено 2 год.; вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 800*2 год. = 1600 грн.

- підготовка позовної заяв; витрачено 3 год. 45 хв.; вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 800*3 год. 45 хв. = 3000 грн.

Загальна вартість наданих послуг становить 5000 грн.

Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція від 04.12.2020 року за договором про надання правничої допомоги від 30.11.2020 року позивач сплатив 5000 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

У той же час, суд погоджується із доводами відповідача, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Суд не ставить під сумнів вартість однієї години часу, витраченої адвокатом на надання позивачу правових послуг, оскільки відповідний розмір визначений у договорі про надання правничої допомоги.

Втім, кількість часу витраченого адвокатом на у цій справі, а саме 6 год. 15 хв., на переконання суду, є непропорційною складності справи та предмету спору. Підготовка позову такої категорії не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, а також, те що справу віднесено до справ незначної складності, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 5000 грн. є неспівмірними зі складністю справи, а показники часу затраченого адвокатом (6 год. 15 хв.) є завищеними.

Відтак, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 3000 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на викладене, а також зважаючи на приписи ч. 3 ст. 139 КАС України, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1500 грн. (1/2).

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл такого судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, пов`язаної із захворюванням під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Зобов`язати Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, з урахуванням висновків суду, наданих судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. за рахунок асигнувань Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (вул. Брацлавська, 2-А, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 40867306).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (вул. Брацлавська, 2-А, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 40867306).

Рішення в повному обсязі виготовлене 15.02.2021 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович