Рішення № 94932190, 08.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 лютого 2021 р. Справа № 120/7321/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальова В.О.

представника позивача: Семенчук О.А.,

представника відповідача: Лозінської І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Поділля Н" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року фермерське господарство «Поділля Н» (далі - ФГ «Поділля Н» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - Відповідач), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.11.2020 року № 0009850705.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що в період з 12 жовтня 2020 року по 16 жовтня 2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області проводилася фактична перевірка Фермерського господарства «Поділля Н», за результатами якої було складено Акт (довідка) фактичної перевірки від 16.10.2020 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення ФГ «Поділля Н» вимог ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

На підставі вказаного акту перевірки Відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0009850705 від 11.11.2020 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 500 000,00 грн.

Фермерське господарство «Поділля Н» вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки воно прийнято безпідставно, упереджено, не у порядку та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України з наступних підстав.

Так, фактичну перевірку позивача було проведено на підставі наказу Відповідача №3676 від 07.10.2020 року. Наказом визначено провести фактичну перевірку ФГ «ПОДІЛЛЯ Н», код 37503561 (паливний склад, Калинівський район, с. Малі Кутища, вул. Віктора Ліпського, буд. 1-В) з 08 жовтня 2020 року терміном 10 діб, за період визначений ст. 102 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року.

На думку позивача, формулювання є таким, що не відповідає вимогам ст. 81 КАС України, оскільки фактично перевіряємий період чітко не визначений, а посилання на ст. 102 ПК України, яка містить багато умов для визначення строків давності, є занадто широким і не дає можливості достеменно визначити період діяльності, який буде перевірятись.

При цьому, позивач вважає, що у Відповідача були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки, які передбачені п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.

Зважаючи на наведене, оскаржуваний наказ, на думку позивача, є очевидно протиправним, таким, що прийнятий не у порядку та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. При цьому, зважаючи на протиправність оскаржуваного наказу про проведення перевірки, акт, отриманий в результаті такої перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Щодо суті виявленого порушення, то позивач зазначає, що 04 березня 2020 р. ним було перераховано на відповідний розрахунковий рахунок річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень, а 24 березня 2020 року, позивачем було подано шляхом опускання у відповідну скриньку заяву про видачу ліцензії на зберігання пального для власних потреб з додатками. Однак, заяву не було розглянуто, відповіді не було надано. У зв`язку з оголошеним карантином і відсутністю прийому громадян, позивачем лише в кінці травня було з`ясовано про те, що його заява від 24 березня не розглянута, у зв`язку з чим позивач був змушений повторно, 15 червня 2020 року звернутись задля отримання відповідної ліцензії.

Саме на підставі заяви від 15 червня 2020 року, відповідачем 26 червня 2020 року було видано позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного поживання чи промислової переробки).

Таким чином, на думку позивача, саме із-за дій відповідача, а не умислу позивача, ФГ «Поділля Н» не було вчасно отримано ліцензію на зберігання пального, що виключає можливість притягнення його до відповідальності.

Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року прийнято до свого провадження вказану адміністративну справу, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.12.2020 року представник відповідача подав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що перевіркою встановлено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 р. №481/95-ВР зі змінами та доповненнями (далі - Закон №481/95-ВР) - зберігання пального без наявності (придбання) дозвільного документа - ліцензії на право зберігання пального.

Щодо аргументів позивача про протиправність наказу про проведення перевірки та не зазначення підстав такої перевірки, то зазначає, що норма п.п.80.2.5 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону №481/95- ВР покладені на контролюючі органи.

З огляду на зазначене вище, відповідач зазначає, що працівники ГУ ДПС у Вінницькій області мають право проводити фактичну перевірку незалежно від настання певних обставин, а реалізовуючи завдання, які покладені законодавством (в даному випадку п.п. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 ПК України) на контролюючий орган.

Щодо виявленого порушення, то відповідач зазначає, що ФГ "Поділля Н" отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) лише 26.06.2020 р., реєстраційний номер 02070414202001536.

Заява щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ФГ «Поділля Н» була отримана податковим органом та зареєстрована в електронному вигляді у ПЗ "Ліцензування виробництва та обігу (спирт, алкогольні напої, тютюнові вироби, пальне)" 17.06.2020 року за № 17043/10/02-32 вх.

Таким чином, контролюючий орган видав ліцензію протягом строку, зазначеного в ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

В свою чергу, позивачем з 01.04.2020 року до 26.06.2020 року здійснювалося зберігання пального без наявності ліцензії.

Враховуючи наведене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

23.12.2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 24.12.2020 року клопотання відповідача задоволено та призначено розгляд справи 18.01.2021 року.

18.01.2020 року надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю адвоката в іншому судовому засіданні.

Розгляд справи відкладено судом до 29.01.2021 року.

26.01.2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з проведенням виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо працівників управління правової роботи ГУ ДПС у Вінницькій області.

Суд, розглянувши подане клопотання, відклав розгляд справи на 08.02.2021 року.

03.02.2021 року представником позивача надано до суду письмові пояснення, які озвучені нею в судовому засіданні 08.02.2021 року. Копія пояснень надана представнику відповідача.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила адміністративний позов задовольнити, надавши пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову, з підстав вказаних у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

З 12.10.2020 року по 16.10.2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області, на підставі наказу №3676К від 07.10.2020 року та направлень №2298 від 08.10.2020 р. №2299 від 08.10.2020 р., які вручено голові фермерського господарства «Поділля Н» ОСОБА_1 під підпис 12.10.2020 року, проведено фактичну перевірку фермерського господарства «Поділля Н», а саме паливного складу за адресою: Калинівський район, с.Малі Кутища, вул.Віктора Ліпського, буд.1-в, за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки від 16.10.2020 року.

Відповідно до змісту акту (довідки) фактичної перевірки від 16.10.2020 року контролюючим органом встановлено, що суб`єктом господарювання ФГ «Поділля-Н» здійснювалося зберігання пального без наявності (придбання) ліцензії на право зберігання пального з 01.04.2020 по 25.06.2020 року.

Голові ФГ Носову О.Г. було вручено запит для надання документів для підтвердження фінансово-господарських операцій, а саме використання дизельного пального у власній господарській діяльності. Станом на момент завершення перевірки 16.10.2020 року документи не надано, про що складено відповідні акти.

Згідно бази єдиного реєстру акцизних накладних ФГ «Поділля Н» відповідно до акцизних накладних від 21.04.2020, 07.05.2020, 28.05.2020 (3 шт), отримало дизельне пальне від ТОВ «Мозир Україна» у загальній кількості 29445,00 л на суму 335755,55 (без ПДВ) грн., що зберігалося на території ФГ «Поділля Н».

За висновками акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення ФГ «Поділля Н» ч.1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

На підставі висновків акту фактичної перевірки від 16.10.2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2020 року №0009850705, яким застосовано штраф в розмірі 500000 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" № 481/95-ВР (далі - Закон № 481).

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (далі - Постанова № 227), ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Відповідно до ст. 1 Закон № 481:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в батонах для побутових потреб населення та інших споживачів;

єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (даті - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та розміщується у вільному доступі.

Статтею 15 Закону №481 регламентовано, що ліцензії на право провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР для отримання ліцензії на право зберігання пального суб`єктом господарювання разом із заявою додатково подаються завірені копії таких документів, а саме:

документ, що засвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, на якому розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, які діють на дату подання заяви, або введення в дію такого об`єкта в експлуатацію;

акт введення в експлуатацію об`єкта або сертифікат про приймання в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують їх приймання в експлуатацію у відповідності до законодавства.

При цьому законодавством визначено, що до 01.01.2022 року суб`єкти господарювання можуть отримати ліцензію на право зберігання пального без надання акта введення в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката, за умови надання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, які видані в установленому законодавством порядку до 01.01.2014 року; дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки і початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки.

У разі якщо суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізується іншим особам і використовується виключно для власних потреб, або промислової обробки, вищевказані документи не подаються. Такі суб`єкти мають вказати в заяві про використання пального для власного споживання або переробку, загальну об`ємність резервуарів для зберігання пального і їх фактичне місцезнаходження.

Річна плата за ліцензію на право зберігання пального становить 780 грн і зараховується до місцевих бюджетів за місцем здійснення діяльності. Крім того, ліцензія має бути видана на кожне місце зберігання пального.

Ліцензія або рішення про відмову у її видачі податковий орган видає заявнику не пізніше 20 календарних дня з моменту отримання документів.

Відповідно до ст.17 Закону №481 встановлено відповідальність за порушення норм цього Закону щодо зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафу в розмірі 500000 гривень.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 26.06.2020 року суб`єктом господарювання ФГ «Поділля Н» отримано ліцензію на право зберігання пального. Разом з тим, до отримання такої ліцензії з 01.04.2020 до 25.06.2020 року позивачем згідно бази єдиного реєстру акцизних накладних відповідно до акцизних накладних від 21.04.2020, 07.05.2020, 28.05.2020 (3 шт) придбано дизельне пальне від ТОВ «Мозир Україна» у загальній кількості 29445,00 л на суму 335755,55 (без ПДВ) грн., що зберігалося на території ФГ «Поділля Н».

Також судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення №65 від 04.03.2020 року позивачем сплачено 780 грн з призначенням платежу «плата за ліцензію та право зберігання пального».

Позивачем також надано до суду заяву щодо отримання ліцензії на право зберігання пального датовану від 24.03.2020 року, Вих №6.

Також позивачем надано заяву щодо отримання ліцензії на право зберігання пального датовану від 15.06.2020 року, на якій міститься відмітка ГУ ДПС у Вінницькій області від 17.06.2020 року про отримання.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що 04 березня 2020 р. перераховано на відповідний розрахунковий рахунок річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень, а 24 березня 2020 року, позивачем було подано шляхом опускання у відповідну скриньку заяву про видачу ліцензії на зберігання пального для власних потреб з додатками у зв`язку із припиненням прийому громадян через запровадженнні карантинні заходи. Однак, заяву не було розглянуто, відповіді не було надано. У зв`язку з оголошеним карантином і відсутністю прийому громадян, позивачем лише в кінці травня було з`ясовано про те, що його заява від 24 березня не розглянута, у зв`язку з чим позивач був змушений повторно, 15 червня 2020 року звернутись задля отримання відповідної ліцензії.

Саме на підставі заяви від 15 червня 2020 року, відповідачем 26 червня 2020 року видано Позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного поживання чи промислової переробки).

Як слідує із змісту позовної заяви, як на підставу протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, представником позивача вказано на недоліки змісту наказу про проведення фактичної перевірки.

На переконання представника позивача підставою для прийняття наказу має слугувати певна фактична обставина, яка вказує на наявність ймовірних порушень зі сторони позивача про що має бути зазначено у наказі.

Натомість у наказі про проведення фактичної перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.

Надаючи оцінку таким посиланням позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, підпункт вказаної норми передбачає як підставу проведення фактичної перевірки, здійснення функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача.

Відповідно до підпункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області від 07.10.2020 №3676к про проведення фактичної перевірки ФГ "Поділля Н" відповідає вимогам, що передбачені підпунктом 81.1 статті 81 ПК України, адже останній містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта; адресу об`єкта; мету перевірки; підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, зокрема п.п. 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України; дата початку перевірки; тривалість перевірки; підпис уповноваженої особи скріплений печаткою контролюючого органу, що відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України.

В судовому засіданні представником відповідача надано пояснення, що підставою для проведення перевірки визначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яким обумовлено, що фактична перевірка може проводитися з підстави, зокрема, здійснення контрольних функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Таким чином, призначення перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень.

Наказ про проведення фактичної перевірки може бути прийнятий незалежно від настання певних обставин та спрямований на реалізацію завдань та функцій покладених на контролюючий орган, а також може бути прийнятий за результатами аналізу інформації щодо діяльності суб`єкта господарювання.

Що стосується доводів позивача про невідповідність формулювання про проведення перевірки «за період визначений ст.102 ПК України» статті 81 ПК України, оскільки фактично перевіряємий період чітко не визначений, а посилання на ст.102 ПК України є занадто широким і не дає можливості визначити період діяльності, який буде перевірятись, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже строк давності проведення контролюючим органом перевірки та самостійного визначенням ним суми грошового зобов`язання платника податків становить 1095 днів.

Оскільки з 01.04.2020 р. за зберігання пального без ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються штрафні санкції у розмірі 500000,00 грн, зазначена дата охоплюється періодом, передбаченим ст. 102 ІІК України.

З огляду на викладене, суд вважає, що посилання представника позивача на зазначені недоліки змісту наказу є необґрунтованими та безпідставними.

Що стосується пояснень позивача, які стосуються обставин отримання ліцензії та наявності в його діях порушення, то суд звертає увагу на наступні обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р., було установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому дію карантину було продовжено до 24 квітня 2020 р., згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. №239, до 11 травня 2020 р., згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. №291, до 22 травня 2020 р., згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 р. №343, до 22 червня 2020 р., згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. №392, до 31 липня 2020 року, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020р. №500, до 31серпня 2020 р., згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. №641, до 31 жовтня 2020 р., згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 р. №760, до 31 грудня 2020р., згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 р. №956.

04 березня 2020 р. позивачем було перераховано на відповідний розрахунковий рахунок річну плату за ліцензію на право зберігання пального у розмірі 780 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №65 від 04.03.2020 року з призначенням платежу «плата за ліцензію та право зберігання пального».

Позивачем також надано до суду заяву щодо отримання ліцензії на право зберігання пального датовану від 24.03.2020 року, Вих №6 та заяву щодо отримання ліцензії на право зберігання пального датовану від 15.06.2020 року, на якій міститься відмітка ГУ ДПС у Вінницькій області від 17.06.2020 року про отримання.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що 04 березня 2020 р. перераховано на відповідний розрахунковий рахунок річну плату за ліцензію на право зберігання пального у розмірі 780 гривень, а 24 березня 2020 року, позивачем було подано шляхом опускання у відповідну скриньку заяву про видачу ліцензії на зберігання пального для власних потреб з додатками.

Заяву було подано таким способом у зв`язку із запровадженням карантину та припиненням прийому громадян та представників юридичних осіб, усіма організаціями, в тому числі відповідачем. Документи приймались поштою або шляхом опускання у відповідну скриньку, розміщену в приміщенні відповідача.

Зазначені обставини щодо можливості подання документів таким способом представником відповідача не спростовано.

Однак, позивачем лише в кінці травня було з`ясовано про те, що його заява від 24 березня не розглянута, у зв`язку з чим позивач був змушений повторно, 15 червня 2020 року звернутись задля отримання відповідної ліцензії.

На підставі заяви від 15 червня 2020 року, відповідачем 26 червня 2020 року було видано позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного поживання чи промислової переробки)».

Надаючи оцінку таким обставинам, суд зазначає, що відповідності до п. 109.1. ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Для можливості застосування штрафних санкцій до позивача є необхідним встановлення вини останнього та, відповідно, наявності складу податкового порушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Однак, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що вина позивача у несвоєчасному отриманні ліцензії відсутня, оскільки останнім було вжито заходів задля своєчасного отримання ліцензії та для забезпечення своєї господарської діяльності. При цьому запровадження карантину та обмеження діяльності організацій з прийому громадян тощо, є обставинами, які не залежать від волі і поведінки позивача, а, відтак, притягнення позивача до відповідальності є протиправним.

Такі висновки суду зроблено з урахуванням правових позицій Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду. Так, зокрема, у постанові від 02 липня 2019 року у справі N92340/3802/18 зроблено висновок про те, що неодноразове намагання позивача здійснити певні дії в межах встановлених граничних строків свідчить про відсутність протиправної бездіяльності платника податків та виключає склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України, а тому нарахування відповідачем штрафних санкцій за порушення термінів є безпідставним.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення, а відтак вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з огляду на результат розгляду справи та з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 7500 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0009850705 від 11.11.2020 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Поділля Н" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений судовий збір при зверненні до суду у сумі 7500 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 15.02.2021 року.

позивач: Фермерське господарство "Поділля Н" (РНОКПП 37503561, вул. Лісова, 13, с. Вишневе, Калинівський район Вінницька область, 22422)

відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (Код ЄДРПОУ 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21027)

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна