Ухвала суду № 94927278, 03.02.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер № 201/10182/20

Номер провадження 1-кп/201/481/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання – Кінаш Я.А.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Киричка О.В.,

захисника обвинуваченого – Колесніка С.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 03 серпня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020040010000250 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку республіки Азербайджан, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 03 серпня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020040010000250 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2020 року призначене підготовче судове засідання за вказаним обвинувальним актом на 05 листопада 2020 року.

Під час підготовчого провадження у судовому засіданні 19 січня 2021 року захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатом Федосєєвим Є.О. подані письмові клопотання про скасування арешту на майно та про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

21 січня 2021 року до канцелярії Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від захисника Колесніка С.В. надійшла заява про долучення до поданого клопотання про скасування арешту майна копії судового рішення про накладення арешту на майно від 13 серпня 2020 року та постанови про визнання речовими доказами від 07 серпня 2020 року.

В подальшому, у підготовче судове засідання 03 лютого 2021 року захисник Федосєєв Є.О. не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час його проведення, клопотань та заяв про відкладення судового засідання від останнього до суду не надходило.

Обвинувачений ОСОБА_1 висловив позицію про можливість проведення підготовчого судового засіданні за відсутності його захисника Федосєєва Є.О., за участю свого другого захисника Колесніка С.В., зазначивши, що йому достатньо участі одного з двох захисників і надав відповідну заяву. При цьому, вважав за можливе за відсутністю захисника Федосєєва Є.О. розглянути подані останнім клопотання про скасування арешту на майно та про повернення обвинувального акту прокурору.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Колеснік С.В. підтримав позицію свого підзахисного та вважав за можливе провести підготовче судове засідання за відсутності захисника Федосєєва Є.О. і розглянути подані останнім клопотання про скасування арешту на майно та про повернення обвинувального акту прокурору.

Прокурор Киричок О.В. висловив думку про можливість проведення підготовчого судового засідання за відсутності захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Федосєєва Є.О., зазначив, що з урахуванням позиції ОСОБА_1 , який не заперечував проти проведення судового засідання за відсутності одного з двох його захисників, та присутності захисника Колесніка С.В., право обвинуваченого на захист порушено не буде, а також вважав за можливе розглянути за відсутності захисника Федосєєва Є.О. подані останнім клопотання про скасування арешту на майно та про повернення обвинувального акту прокурору.

Отже, вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до висновку про можливість проведення підготовчого судового засідання за відсутності захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Федосєєва Є.О. та розглянути подані останнім клопотання про скасування арешту на майно та про повернення обвинувального акту прокурору.

Так, під час підготовчого провадження захисником обвинуваченого Федосєєвим Є.О. подані письмові клопотання про скасування арешту на майно та про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України.

Отже, вирішуючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Федосєєва Є.О. про скасування арешту на майно, суд виходить з наступного.

В обґрунтування доводів, викладених у клопотанні про скасування арешту на майно, захисник Федосєєв Є.О. посилається на те, що під час досудового розслідування Октябрським районним судом міста Полтави в рамках кримінального провадження № 42020040010000250, внесеного 03 серпня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2020 року постановлено ухвалу про накладення арешту на майно, зокрема, на автомобіль марки “Skoda Oktavia Tour”, д. з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 на автомобіль “Skoda Oktavia Tour”, д. з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 . При цьому, захисник у клопотанні вказує на те, що дане рішення постановлено слідчим суддею виходячи на той момент саме із кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки санкція даної статті, у разі визнання останнього винуватим, передбачає конфіскацію майна. В подальшому, 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 2 ст. 369-2 КК України, в той же день вручений обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, який спрямований до суду.

Отже, за наведених обставин, зокрема, перекваліфікації дій ОСОБА_1 на менш тяжкий злочин, санкція якого не передбачає конфіскації майна, а також, з урахуванням того, що арештований автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не визнані речовими доказами в рамках даного кримінального провадження, захисник вважав за необхідне скасувати накладений слідчим суддею арешт на вказане майно.

Захисник обвинуваченого Колеснік С.В. підтримав клопотання адвоката Федосєєва Є.О. у повному обсязі та просив його задовольнити з наведених у клопотанні підстав. При цьому, на підтвердження викладених у клопотанні доводів додав до нього фотокопії рішення слідчого судді про накладення арешту на майно – автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та постанови про визнання речовими доказам, з якої слідує, що арештоване майно не визнане в рамках даного кримінального провадження речовими доказами. Додав, що надати належним чином завірену копію судового рішення про накладення арешту на майно у хорошій якості не може.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника у повному обсязі та просив його задовольнити.

Прокурор Киричок О.В. заперечував проти задоволення клопотання захисника Федосєєва Є.О., вважаючи його таким, що не ґрунтується на вимогах закону, а тому просив відмовити у його задоволенні. Додав, що саме в автомобілі на який було накладено арешт відбувалася передача грошових коштів відповідно до обставин, які зазначенні в обвинувальному акті, тож зазначений автомобіль є речовим доказом у справі, й в ході судового розгляду може виникнути необхідність оглянути даний автомобіль, а тому клопотання сторони захисту є передчасним та не підлягає задоволенню.

Дослідивши викладені у клопотанні доводи сторони захисту, вислухавши позиції обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Колесніка С.В., заперечення прокурора Киричка О.В., зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, суд приходить до висновку, що клопотання захисника Федосєєва Є.О. про скасування арешту на майно є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Виходячи з положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

При цьому, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

При цьому, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, на підтвердження доводів, викладених у клопотанні про скасування арешту на майно - автомобіль марки “Skoda Oktavia Tour”, д. з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 на автомобіль “Skoda Oktavia Tour”, д. з. НОМЕР_1 , захисником ОСОБА_2 не надано жодних доказів наявності відповідної чинної ухвали слідчого судді про накладення арешту на зазначене майно.

Водночас, до канцелярії суду від захисника Колесніка С.В. надійшла заява про долучення до поданого захисником Федосєєвим Є.О. клопотання про скасування арешту майна фотокопія ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, яка належним чином не завірена та у такій якості, що унеможливлює її правильне прочитання.

Інших доказів в обґрунтування викладених у клопотанні доводів стороною захисту не надано.

Отже, за наведених обставин, суд позбавлений об`єктивної можливості перевірити наявність відповідного чинного рішення слідчого судді про накладення арешту на зазначене стороною захисту майно, а також з`ясувати за яких саме підстав був накладений такий арешт тощо.

Таким чином, стороною захисту належним чином не доведені ті обставини, на які вона посилається у клопотанні про скасування майна, а тому суд приходить до висновку, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Федосєєва Є.О. про скасування арешту майна не підлягає задоволенню.

Вирішуючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , – адвоката Федосєєва Є.О., про повернення обвинувального прокурору з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд приходить до наступних висновків.

Під час підготовчого провадження захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатом Федосєєвим Є.О. подано письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Так, у своєму клопотанні захисник Федосєєв Є.О. зазначає, що обвинувальний акт відносно його підзахисного ОСОБА_1 підлягає поверненню прокурору з тих підстав, що:

- його підзахисному пред`явлене неконкретне обвинувачення, зокрема, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не зазначено які саме конкретні дії сторона обвинувачення вважає за такі, які утворюють об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, адже в обвинувальному акті відсутні відомості щодо обставин ( часу, місця, дати), при яких у обвинуваченого виник злочинний умисел, спрямований спочатку на вимагання і отримання неправомірної вигоди, а згодом і на зловживання впливом, не зазначено яким саме чином ОСОБА_1 міг вплинути на прийняття процесуального рішення, якого саме рішення, чи міг він його прийняти особисто, чи мав вплинути на підлеглих, чи прохати про це керівництво відділу поліції, інших правоохоронних або судових органів тощо;

- досудове розслідування проведено з порушенням правил процесуального керівництва не уповноваженим на те органом – Військовою прокуратурою Дніпровського гарнізону Південного регіону України, у зв`язку із чим, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_1 було вручене прокурором відділу військовою прокуратури Дніпропетровського гарнізону Північного регіону України замість прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури, що призводить до порушення підслідності, а тому ОСОБА_1 вважається таким, що не набув статусу підозрюваного у встановлений законом порядок;

- в матеріалах кримінального провадження є ряд суттєвих порушень норм кримінального процесуального законодавства України в частині оформлення процесуальних документів, а також вимог дотримання законності та секретності щодо проведення слідчих дій та негласних слідчих розшукових дій, неупередженості та повноти проведення досвідного розслідування, матеріали справи не в повному обсязі узгоджуються з реєстром матеріалів досудового розслідування, в обвинувальному акті відсутні повні відомості щодо захисників по справі.

Захисник обвинуваченого Колеснік С.В. підтримав клопотання у повному обсязі, просив його задовольнити та повернути обвинувальний акт прокурору з зазначених у клопотанні підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника Федосєєва Є.О. у повному обсязі та просив його задовольнити.

Прокурор Киричок О.В. заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту, вважаючи його таким, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому просив відмовити у його задоволенні. Вважав, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для його повернення прокурору відсутні.

Вислухавши позиції обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Колесніка С.В., заперечення прокурора Киричка О.В., дослідивши доводи викладені у клопотанні захисника Федосєєва Є.О., обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, суд приходить до висновку, що клопотання захисника Федосєєва Є.О. ґрунтується на вимогах закону і обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 підлягає поверненню прокурору, з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статі 7 цього Кодексу.

До загальних засад кримінального провадження згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, яка встановлює обов`язок слідчого, прокурора та суду неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Виходячи з тлумачення кримінального процесуального закону, положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України поширюються не лише на випадки, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а й на випадки, коли обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Така позиція, що повернення обвинувального акту має здійснюватися не лише в разі невідповідності його вимогам ст. 291 КПК України, а й в інших випадках, передбачених КПК України, узгоджується і з висновком у постанові Верховного Суду України № 5-11кс15 від 25 травня 2015 року.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити наступні відомості, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Пунктом 3 (а) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно ч. 2 ст. 1 КПК України, є частиною національного кримінального процесуального законодавства України, визначено, що обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Отже, виходячи із змісту наданого суду обвинувального акту, вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прокурором не були виконані належним чином, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню до предмету доказування входять, в тому числі, подія злочину (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно до наданого суду обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КПК України, а саме обіцянка здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за надання неправомірної вигоди для себе та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Так, виходячи з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, викладених в обвинувальному акті, ОСОБА_1 інкримінується, що він, займаючи посаду заступника начальника сектору превенції Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області у спеціальному званні “старший лейтенант поліції”, тобто будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, висловив представнику ТОВ “ДНІПРОНОР” громадянину ОСОБА_3 обіцянку здійснити в його інтересах вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, тобто поліцейськими Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області про не притягнення водіїв автомобілів, які виконують роботу на користь ТОВ “ДНІПРОНОР” до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху або законодавства, що регулює здійснення операцій із металобрухтом, та не перешкоджання діяльності ТОВ “ДНІПРОНОР” будь-яким іншим шляхом із використанням наданої їм влади та службового становища у разі надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів сумі 10000 гривень щомісячно та 07 серпня 2020 року одержав від громадянина ОСОБА_3 визначену ним раніше неправомірну вигоду матеріального характеру у сумі 10 000 гривень.

Проте, всупереч вимогам п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення взагалі не зазначений спосіб вчинення інкримінованого ОСОБА_1 , правопорушення, як і не вказані які саме конкретні дії обвинуваченого прокурор вважає такими, що утворюють об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, зокрема, яким чином та на яких саме працівників поліції Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області обвинувачений міг вплинути, і які саме процесуальні рішення мали прийняти ці посадові особи.

Окрім того, виходячи саме з такого викладу обставин кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , помилковою є і кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 369-2 КК України, оскільки зазначена норма закону передбачає спеціальний суб`єкт злочину, особливість, якого є те, що така особа не наділена статусом службової особи.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що формулювання обвинувачення не містить таких суттєвих обставин, що підлягають встановленню та доказуванню у кримінальному провадженні, як спосіб вчинення злочину, не може бути визнане конкретним, зрозумілим та детальним, як того передбачають наведені вище вимоги кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, викладені факти свідчать про неналежне встановлення органом досудового розслідування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що зумовило всупереч вимогам закону пред`явлення ОСОБА_1 , неконкретного обвинувачення, чим суттєво порушено право останнього на захист.

З урахуванням наведеного, суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд за наданим обвинувальним актом, оскільки наведені порушення закону не можуть бути усунені під час судового розгляду, а суттєво порушене право обвинуваченого на захист під час досудового розслідування не може бути поновлене судом, а тому клопотання захисника Федосєєва Є.О. про повернення обвинувального акту прокурору з цих підстав підлягає задоволенню.

Водночас, аналізуючи доводи сторони захисту стосовно наявності інших наведених підстав для повернення обвинувального акту прокурору та вирішуючи питання щодо їх обґрунтованості, суд виходить з наступного.

Виходячи із змісту положень ст. ст. 291, 314 КПК України єдині процесуальні документи, що підлягають дослідженню судом під час підготовчого судового засідання є обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, відповідність яких вимогам кримінального процесуального закону має перевірити суд.

При цьому, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню судового розгляду і не можуть бути усунені під час судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

У той же час, дослідження інших процесуальних документів, як і матеріалів досудового розслідування, на які посилається сторона захисту, на стадії підготовчого провадження діючим кримінальним процесуальним законом не передбачене.

А тому, доводи захисника Федосєєва Є.О. щодо суттєвих порушень норм кримінального процесуального законодавства України в частині оформлення процесуальних документів, порушення вимог дотримання законності та секретності щодо проведення слідчих дій та негласних слідчих розшукових дій, неупередженості та повноти проведення досвідного розслідування, а також посилання на те, що матеріали справи не в повному обсязі узгоджуються з реєстром матеріалів досудового розслідування, суд не може прийняти до уваги на стадії підготовчого провадження, адже такі доводи підлягають перевірці та оцінці вже під час здійснення судового розгляду кримінального провадження.

Поряд із цим, суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону і посилання сторони захисту на відсутність в обвинувальному акті відомостей щодо захисників, як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору, адже ст. 291 КПК України не передбачає обов`язкового зазначення таких відомостей.

Окрім того, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження з порушенням правил процесуального керівництва не уповноваженим на те органом – Військовою прокуратурою Дніпровського гарнізону Південного регіону України, та, як наслідок, не набуття ОСОБА_1 у встановлений законом спосіб процесуального статусу підозрюваного через повідомлення останнього про підозру прокурором відділу військовою прокуратури Дніпропетровського гарнізону Північного регіону України замість прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури, оскільки, виходячи з порядоку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні від 04 квітня 2019 року за № 363/33334, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51, нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених посадовими особами правоохоронних здійснюють керівники і підпорядковані їм прокурори військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих), військових прокуратур регіонального рівня та Головної військової прокуратури.

Отже, наведені доводи сторони захисту щодо наявності інших підстав для повернення обвинувального акту прокурору, є надуманими і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не приймаються до уваги при вирішенні клопотання захисника Федосєєва Є.О.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що клопотання захисника Федосєєва Є.О. підлягає задоволенню з наведених в ухвалі підстав, і вважає за необхідне обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 03 серпня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020040010000250 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України повернути прокурору військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України Киричку О.В., з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 цього кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 22, 42, 91, 174, 291, 314, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Федосєєва Є.О. про скасування арешту майна – відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Федосєєва Є.О. про повернення обвинувального акту прокурору – задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 03 серпня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020040010000250 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України повернути прокурору військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України Копилову О.О. з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду в частині повернення обвинувального акту прокурору може бути оскаржена в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду в частині повернення обвинувального акту прокурору може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 17 годині 30 хвилин 08 лютого 2021 року.

Суддя І.Г. Ополинська