Рішення № 94926853, 08.02.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24489/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Волкової С.Я. за участю секретаря судових засідань Бурого Є.В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання договору недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на майно та витребування майна,

вирішив:

15.06.2020 р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів, із урахуванням заяви від 12.08.2020 р. просив визнати недійсним договір дарування нерухомого майна від 24.12.2008 р., укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є., зареєстрований в реєстрі за № 530; скасувати запис № 36088517 про державну реєстрацію права власності (індексний номер: 51784074 від 26.03.2020) на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право власності на квартиру за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ; витребувати у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла подруга його бабусі ОСОБА_5 , яка залишила на його ім`я заповіт, посвідчений секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С.І. 24.01.2019 р., реєстровий № 2, він звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, пізніше дізнався про договір дарування на користь ОСОБА_3 , у нього є всі підстави стверджувати про підроблення договору дарування.

Ухвалою суду від 25.08.2020 р. відкрито провадження у справі.

Відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відзив на позовну заяву не подано.

Третьою особою: Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві подано пояснення щодо позову.

Ухвалою суду від 15.10.2020 р. закрито підготовче провадження.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги ОСОБА_2 , посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини і дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до частини першої статті 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Встановлено, що 24.12.2008 р. між ОСОБА_5 (даруватель), з однієї сторони, та з другої сторони ОСОБА_3 (обдаровуваний) було укладено договір дарування нерухомого майна, за умовами якого даруватель та обдаровуваний, попередньо ознайомившись з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угоди, діючи добровільно, без будь-якого до того примушення, як фізичного так і морального, перебуваючи при здоровому розумінні та ясній пам`яті, розуміючи значення та умови цього договору, його правові наслідки, підтверджуючи дійсність намірів при його укладенні, та те, що він не носить характеру фіктивного, чи удаваного, уклали договір дарування нерухомого майна, за яким даруватель подарувала, а обдаровуваний прийняв у дар належне дарувателю на праві приватної власності нерухоме майно, яким є квартира АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат, загальною площею 71,8 кв.м, житловою площею 46,8 кв.м.Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є., зареєстровано в реєстрі за № 530, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 51784074 від 26.03.2020 р. прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Сокол Іриною Віталіївною.

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» постановив дати судам роз'яснення, згідно яких: судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо) та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (пункт 4 Постанови). Відповідно до статтей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абзац 5 пункту 5 Постанови). Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (пункт 7 Постанови).

Позивач ОСОБА_2 , висуваючи вимоги про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, свої вимоги обґрунтовує статтями 203, 215 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та тим, що означений договір є підроблений.

Втім Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (частина перша статті 1 Закону). Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 означеного Закону). Загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав (частина перша статті 3 Закону).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Й позивач ОСОБА_2 в позовній заяві, його представник в судовому засіданні стверджують, що договір дарування суперечить частині третій статті 203 ЦК України, оскільки ОСОБА_5 не була присутня під час його укладення, волевиявлення ОСОБА_5 не відповідало її внутрішній волі і не було вільним.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

В судовому засіданні ані позивачем ОСОБА_2 , ані його представником ОСОБА_1 не надано жодного доказу, що на момент укладення договору дарування нерухомого майна волевиявлення ОСОБА_5 не відповідало її внутрішній волі і не було вільним, що вона не була присутня під час його укладення, щодо підробки договору дарування, як про це стверджує позивач, то таке встановлюється під час досудового розслідування. За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо вимог позову ОСОБА_2 про скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, визнання за ним право власності на зазначену квартиру за заповітом після смерті ОСОБА_5 , витребування квартири у ОСОБА_4 , то такі вимоги позивач пов`язує із визнанням недійсним договору дарування нерухомого майна, отже, враховуючи, що у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 для визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, тому відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_2 і в цій частині.

Керуючись статтями 15, 16, 203, 215, 256, 257, 261, 387, 388, 392, 1216, 1218, 1220-1223, 1268, 1269 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 352, 353, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання договору недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на майно та витребування майна.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 )

Третя особа: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві (01001, м. Київ, провул. Музейний, 2-Д, ЄДРПОУ: 34691374).

Повний текст рішення суду складено 17.02.2021 р.

Суддя Волкова С.Я.