Рішення № 94926553, 09.02.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3944/20

2/703/330/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кирилюк Н.А.

з секретарем судового засідання Римським Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла в порядку спрощеного провадження справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18 травня 2015 року АТ КБ «Приватбанк» уклало з ним договір, яким надало кредитні кошти.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Тарифами банку, Умовами та правилами надання банківських послуг складають між ним та банком кредитний договір.

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 станом на 14 жовтня 2020 року має заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 33075 грн. 54 коп. та за простроченими відсотками у розмірі 2346 грн. 19 коп., у зв`язку з чим йому було нараховано 13800 грн. 33 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплачує борг, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з неї цих коштів.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в направленій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності. У відповіді на відзив зазначив, що між банком і відповідачем було укладено договір за принципом договору приєднання – підписанням заяви позичальник приєдналась до запропонованих банком Умов та тарифів. Відповідач отримав кредитну картку та користувався кредитними коштами, а тому в нього виник обов`язок по поверненню цих коштів, а також відсотків за їх користування. Вказав, що відповідачем не було направлено на адресу банку документів, які приєднані як додаток до відзиву на позовну заяву, а тому при винесення рішення просив їх не враховувати.

Відповідач в судове засідання також не з`явилась. В направленому відзиві позов не визнав та просила відмовити банку у його вимогах в повному обсязі. Вказав, що він не погоджував з банком розмір і порядок нарахування відсотків, а тому вимога про їх стягнення є безпідставною. Не заперечував факт необхідності повернення фактично отриманих кредитних коштів, однак вважає, що їх розмір нічим не підтверджений, а базується лише на приєднаному розрахунку, який підписаний не уповноваженою особою.

За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань.

18 травня 2015 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно з п. 1 Статуту АТ КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

В анкеті-заяві зазначені паспортні та анкетні дані відповідача. Зазначено, що відповідач згоднен з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

До позовної заяви позивач додав копії Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг, довідки про зміну умов кредитування та видачі кредитних карток, а також паспорт споживчого кредиту.

Згідно наданого суду розрахунку позивач станом на 14 жовтня 2020 року нарахував ОСОБА_1 33075 грн. 54 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2346 грн. 19 коп. за нарахованими відсотками та 13800 грн. 33 коп. за простроченими, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність боржника за порушення грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Позиція суду щодо заявлених вимог.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У позовній заяві, обгрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «Приватбанк» посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua/terms.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Приватбанку розуміву відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 травня 2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27 листопада 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

У анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 18 травня 2015 року процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.

Представник позивача посилається як на підставу для стягнення процентів за користування кредитними коштами на Паспорт споживчого кредиту.

Судом оглянуто цей Паспорт та встановлено, що в ньому зазначена інформація з основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача залежно від типу карти («Універсальна» «Універсальна Голд»), інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за двома видами карток, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання (невиконання) зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Крім того, в цьому Паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо .

Тобто, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не можуть бути підставою для стягнення заборгованості за простроченими відсотками.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки не містять підпису відповідача, а відтак достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Не підлягають до стягнення і відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Вимоги частини другої статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних.

З приєднаного до матеріалів справи розрахунку встановлено, що банком нараховувалась процентна ставка на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України щомісячно у розмірі 84% річних. Одночасно ним нараховувались відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному, на думку позивача, умовами договору.

У своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата роз`яснила, що неприпустиме одночасне стягнення двох видів процентів різних за своєю правовою природою: 1) процентів за користування грошовими коштами згідно ч.2 статті 1048 і ч.2 статті 1050 ЦК України, та 2) процентів за прострочення виконання грошового зобовязання за ч.2 статті 625 ЦК України.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що сторонами було погоджено збільшення розміру річної ставки процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, з 3% до 84%.

Суд також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18)та від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.

З наданих доказів суду не вдалось встановити строк дії договору. З довідки про надання кредитних карток встановлено, що відповідачу була видана картка строком дії 04/22. Таким чином, позивач фактично визнав, що кредитний договір не закінчив свою дію.

Відтак, відсутні підстави для нарахування відсотків в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України

Реалізуючи право вимоги повернення фактично отриманої суми кредитних коштів банком заявлено до стягнення 33075 грн. 54 коп. за тілом кредиту. Обґрунтовуючи підстави стягнення такої заборгованості, банком, окрім її розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитним договором за даним балансом, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей.

Таким чином, розрахунок боргу позивача, проти якого заперечував відповідач, підтверджується та ґрунтується на первинному бухгалтерському документі – виписці по картковому рахунку. А тому, суд вважає доведеною заборгованість по тілу кредиту.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Оскільки фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в повному обсязі повернуті не були, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.

До відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 приєднав квитанцію № 01/01-05 від 05 січня 2021 року про сплату 4000 грн. гонорару адвокату Гріньову Р.О.

Суд зазначає, що докази на підтвердження понесення судових витрат відповідачем приєднано до відзиву на позовну заяву та направлено на адресу суду за допомогою поштового зв`язку.

Згідно з описом вкладення на адресу суд було направлено цей відзив разом з доказами на 19 арк. В той же час, відповідно до опису вкладення позивачу було направлено відзив на 8 арк., що відповідає кількості аркушів самого відзиву без приєднаних до нього доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

В ухвалі від 21 грудня 2020 року суд роз`яснив відповідачу, що копія відзиву разом з доданими до нього документами повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, докази про що повинні бути приєднані до відзиву.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним витрат на правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути документально підтверджені судові витрати.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 33075 грн. 54 коп. боргу за простроченим тілом кредиту та 1412 грн. 47 коп. судового збору, а всього 34488 грн. 01 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 лютого 2021 року.

Головуючий: Н. А. Кирилюк