Ухвала суду № 94922903, 16.02.2021, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/270/21

Провадження № 2/689/237/21

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

16 лютого 2021 року смт. Ярмолинці

Суддя Ярмолинецького районного суду Хмельницької області Мазурчак В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецінвест» про визнання договору поруки недійсним,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агроспецінвест» про визнання договору поруки недійсним, у якому зазначив, що ухвалою Ярмолинецького районного суду від 07 грудня 2020 року відкрито провадження у справі №689/2118/20 за позовом ТОВ «Спецінвест» до ОСОБА_1 , третя особа ПП СВ «Велика родина» про стягнення заборгованості за договором поруки. З цього часу він дізнався про існування договору поруки №ФI-07/17 від 09 березня 2017 року між ним, ОСОБА_1 , та ТОВ «Агроспецінвест», який насправді не погоджував, не підписував.

Суд пропонує Позивачу обґрунтувати підсудність справи суду, оскільки лише посилання на частину восьму статті 28 ЦПК України не деталізує власне одну з двох підстав, що визначені у цій нормі. Так, згідно частини восьмої статті 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

У тексті договору поруки №ФI-07/17 від 09 березня 2017 року не зазначено місце виконання. Крім того, суд не вбачає доводів про те, що виконувати договір поруки через його особливість можна тільки в Ярмолинецькому районі Хмельницької області. Грошові зобов`язання поручитель може виконати перед кредитором з будь-якого місця, у тому числі і з території інших держав шляхом грошового переказу, іншого (-их) видів платежу тощо.

Питання підсудності є важливим, адже її порушення є підставою для скасування можливого рішення суду по суті спору.

З метою вірного застосування норм матеріального права при оцінці спірних фактичних обставин справи суд враховує висновки Верховного Суду. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (Обов`язковість судових рішень) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України (Законність і обґрунтованість судового рішення) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що

« 7.6. Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229–233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

7.7. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним – не виникли.

7.18. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

7.26. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

7.33. Верховний Суд України вказав таке: «Судами під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, а тому суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України».

7.34. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цього висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним ».

У зв`язку з цим, суд пропонує Позивачу зважити власні доводи щодо способу захисту права у контексті сталої практики Верховного Суду з даного питання на стадії до відкриття провадження у справі та відповісти собі на питання чи не слід ці ж доводи надати у справі у справі №689/2118/20 за позовом ТОВ «Спецінвест» до ОСОБА_1 , третя особа ПП СВ «Велика родина» про стягнення заборгованості за договором поруки, що пришвидшить час вирішення спору.

На цій стадії суд має повноваження повернути позивачу сплачений судовий збір, що виключається після відкриття провадження у справі.

Крім цього, на виконання частини першої статті 177 ЦПК України Позивачу слід надати копію квитанції про сплату судового збору та копії ордеру для відповідача, оскільки вони подані лише суду.

Відповідно до частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На основі викладеного та керуючись частиною першою статті 185 ЦПК України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецінвест» про визнання договору поруки недійсним залишити без руху, надавши позивачеві (заявнику) строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини третьої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги цієї ухвали, то позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала не підлягає оскарженню, набирає законної сили з моменту її підписання.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://ym.km.court.gov.ua/sud2221/, а інформацію про зміст судових рішень у справі - за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. Мазурчак