Рішення № 94921976, 11.02.2021, Чаплинський районний суд Херсонської області

набрало чинності "___"____20____р.

Справа № 665/932/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2021 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Собчук М.В.,

представника позивача, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника відповідача, позивача за зустрічним позовом Мамедової І.Р.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , представника позивача - адвоката Кульчицького О.С., до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, моральної шкоди, витрат на поховання, спорудження пам`ятника та пені, та зустрічним позовом ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_2 , ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування» про повернення безпідставно отриманих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Кульчицький О.С. звернувся до Чаплинського районного суду з позовом про стягнення невиплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, витрат на поховання, спорудження пам`ятника та пені.

В позові просить стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_2 33033,00 грн. невиплаченого страхового відшкодування, моральної шкоди, витрат на поховання, спорудження пам`ятника, та 5845,75 грн. пені.

Позов мотивований тим, що 31 травня 2018 року близько 08 години 20 хвилин водій Чаплинського відділення ПАТ «Херсонгаз» ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом даного підприємства марки УАЗ 3962, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті проїжджої частини вулиць І.Кудрі та Садової в смт Чаплинка допустив зіткнення з мопедом марки Хонда Діо без реєстраційного номера під керуванням ОСОБА_4 , який внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження та помер у лікарні. Відповідач ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатив лише частину страхового відшкодування в розмірі 30333,00 грн. з 63336,00 грн. заявлених у вимозі. Зазначає, що відшкодування шкоди, яка заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, повинен нести відповідач ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», оскільки ним застрахований транспортний засіб марки УАЗ 3962, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а мопед, яким керував ОСОБА_4 , не є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

24.07.2020 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 та ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування» про повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

Зустрічний позов мотивований тим, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 25.09.2019 було здійснено виплату відшкодування у розмірі 30333,00 грн., на розрахунковий рахунок ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування», відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування та довіреності. Вважають, що згадане ДТП сталося внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, тобто мопед є також джерелом підвищеної небезпеки, а відтак, у зв`язку із закриттям кримінального провадження, у зв`язку з відсутністю в діях водія УАЗ 3962 ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, тобто відсутності його вини, позивач за первісним позовом ОСОБА_2 , в особі його представника – відповідача ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування», безпідставно набули грошові кошти в розмірі 30333,00 грн. Також зазначають, що оскільки шкода завдана в наслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, шкода повинна відшкодовуватися за правилами ч.1 ст. 1188 ЦК України.

У зв`язку з наведеним, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування», безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 30333 гривень 00 коп..

01.10.2020 представником позивача за первісним позовом адвокатом Кульчицьким О.С. було подано відзив на зустрічний позов, в якому вказує на безпідставність доводів зустрічного позову та вкотре зазначає, що мопед, яким керував батько позивача за первісним позовом не є транспортним засобом, а відтак і джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також зазначив, що відсутність вини у кримінальному провадженні не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності, а постанова про закриття кримінальної справи винесена у кримінальному провадженні повинна досліджуватися у цивільній справі як доказ.

26.10.2020 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» подано відповідь на відзив на зустрічний позов у якому вказують на те, що ДТП сталося внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, доказів настання цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_3 матеріали справи не містять, отже відсутній обов`язок страховика по відшкодуванню завданої шкоди.

02.11.2020 представником позивача за первісним позовом адвокатом Кульчицьким О.С. подано заперечення на відповідь на відзив щодо зустрічного позову, який мотивований з тих самих підстав що й відзив. Відтак просить у зустрічному позові відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 31 травня 2018 року близько 08 години 20 хвилин водій Чаплинського відділення ПАТ «Херсонгаз» ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом даного підприємства марки УАЗ 3962, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті проїжджої частини вулиць І.Кудрі та Садової в смт Чаплинка допустив зіткнення з мопедом марки Хонда Діо без реєстраційного номера під керуванням ОСОБА_4 , який внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження та помер у лікарні, про що свідчить лікарське свідоцтво про смерть №158 та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

За вказаним фактом 01.06.2018 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером №12018230250000294 та розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 286 КК України

Згідно полісу №АК8669516, транспортний засіб УАЗ 3962, державний номер НОМЕР_1 , застрахований ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 02.08.2018, Юридична компанія «Відшкодування», яка діяла від імені позивача за первісним позовом ОСОБА_2 згідно довіреності від 21.06.2018 ННІ 050401, звернулась з вимогою про виплату на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 63336,00 грн., на р/р НОМЕР_3 , ЄДРПОУ 38142410, яка складається з 44676,00 грн. – моральної шкоди та 18660 грн. – поховальні витрати, які підтверджуються наданими квитанціями та товарним чеком.

Як вбачається з платіжного доручення №55276545 від 25.09.2019 та не заперечується позивачем за первісним позовом (зазначено в позові), ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило грошові кошти в розмірі 30333,00 грн. на р/р2600602882334, отримувач: ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування», призначення платежу: страхова виплата ОСОБА_2 ..

28.12.2018 старшим слідчим ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП в Херсонській області майором поліції Овдійчуком В.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12018230250000294 за фактом ДТП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В абз.4 п.4 Постанови №4 від 01.03.2013 Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав на наступне: «Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК».

Ухвалою суду від 14.09.2020 було витребувано у Слідчого управління ГУНП у Херсонській області матеріали кримінального провадження №12018230250000294, які були надані суду.

У постанові про закриття вказаного кримінального провадження слідчий, обґрунтовуючи обставини відсутності в діях ОСОБА_3 складу злочину, окрім іншого, навів висновки проведених під час досудового слідства експертиз, які містяться в матеріалах вказаного кримінального провадження.

Так, згідно з висновком інженерно-транспортної експертизи № 427-АТ від 24.09.2018, на момент експертного огляду робоча гальмівна система та ходова частина мопеда Хонда Діо без реєстраційного номера знаходились у технічно-працездатному стані. На момент експертного огляду рульове керування мопеда Хонда Діо без реєстраційного номера знаходились у технічно несправному, але працездатному стані. Дана несправність виникла під час дорожньо-транспортної пригоди та є її наслідком.

Згідно з висновком інженерно-транспортної експертизи № 428-АТ від 24.09.2018, на момент експертного огляду робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля УАЗ-3962, р.н. НОМЕР_1 знаходились у технічно-працездатному стані.

Згідно з висновком інженерно-транспортної експертизи № 547-АТ від 20.12.2018, у досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля УАЗ-3962, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинен був діяти згідно вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України та не мав технічної можливості уникнути зіткнення з мопедом Хонда Діо реєстраційного номера, за версією ОСОБА_3 , шляхом виконання вищезазначеного пункту Правил дорожнього руху України.

Згідно показів свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та водія УАЗ ОСОБА_3 , які містяться в матеріалах вказаного кримінального правопорушення та які, зокрема стали в основу винесеної постанови про закриття кримінального провадження, вбачається, що водій т/з УАЗ ОСОБА_3 , з метою уникнення зіткнення зі скутером під Керуванням ОСОБА_4 , повернув кермом ліворуч, тобто виконав маневр вліво, щоб уникнути зіткнення та застосував гальмування, але запобігти зіткненню не вдалося.

Тобто, з наведеного вбачається, що водій т/з УАЗ ОСОБА_3 виконав та діяв згідно вимог п.12.3 ПДР, згідно якого, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, але, як встановлено висновком інженерно-транспортної експертизи № 547-АТ від 20.12.2018, він не мав технічної можливості уникнути зіткнення, і крім того, вказаним висновком не встановлена невідповідність дій останнього Правилам дорожнього руху.

Таким чином, з дослідженої постанови про закриття кримінального провадження від 28.12.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та матеріалів кримінального провадження №12018230250000294, не вбачається вина ОСОБА_3 для цивільно-правової відповідальності у скоєнні ДТП.

Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Представник позивача за первісним позовом адвокат Кульчицький О.С. у своєму позові та відзиві на зустрічну позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, неодноразово наполягав на твердженні, що мопед не є транспортним засобом, а від так і джерелом підвищеної небезпеки в розмінні ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з яким суд не може погодитись у зв`язку з наступним.

Так, в обґрунтування вказаного твердження представник покликався на п.1.5 ст. 1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.

Відтак, враховуючи, що згідно Переліку транспортних засобів, до яких застосовуються коригуючи коефіцієнти та їх розміри, затверджені розпорядженням Державної комісії фінансових послуг від 09.07.2010 №566, зареєстрованого 15.12.2011 в Мінюсті за №1443/2018, щодо мопеда не встановлено коригуючи коефіцієнтів, дійшов висновку, що мопед, в розумінні вказаних норм законодавства, не є транспортним засобом, а відтак і джерелом підвищеної небезпеки.

Вказане твердження та посилання представника позивача за первісним позовом на норми ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є помилковим.

ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

П.1.5 ч. 1 вказаного закону визначає поняття наземного транспортного засобу.

З аналізу наведених норм закону слід дійти висновку, що мопед в дійсності не підпадає під дію п.1.5, а саме не є тим наземним транспортним засобом, на який поширюється дія норм ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто власники цих транспортних засобів (пристроїв) не зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, і лише для застосування норм цього закону, мопед не є транспортним засобом, і у такому випадку не можна дійти висновку, що він (мопед) не є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки ці поняття не є тотожними, тим паче в розумінні цього закону.

У такому разі, для визначення поняття «транспортний засіб» в розумінні ст. 1187 ЦК України слід застосовувати ширше поняття, яке міститься в Правилах дорожнього руху , де відповідно до п.1.10 ПДР механічний транспортний засіб — транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт, та Мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Отже, мопед належить до механічних транспортних засобів за наявністю у нього двигуна, а тому, відповідно до положень ч.1 ст.1187 ЦК, дає підстави вважати мопед джерелом підвищеної небезпеки.

До схожого висновку також дійшов ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму узагальненні судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках, викладеному у листі від 01.02.2012.

Крім того, визначення саме мопеда джерелом підвищеної небезпеки наведено в ухвалі Верховного Суду України від 26.05.2010 (справа №6-16307св09), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.01.2019, у справі №235/8444/15-ц.

У такому разі, до спірних правовідносин у даній справі, слід застосовувати норму ст. 1188 ЦК України, оскільки ДТП сталося та шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з`ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності, період завдання шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 1187 джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто, за загальним правилом відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, встановлено, що таку шкоду відшкодовує особа, яка на відповідній правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки, використання якого призвело до завдання такої шкоди.

Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування (абзац 2 пункту 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Частиною першою ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до положень частини третьої статті 10 та частин першої та четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином в судовому засіданні достовірно встановлено, що 31 травня 2018 року сталося ДТП за участю т/з марки УАЗ 3962, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та мопеда марки Хонда Діо без реєстраційного номера під керуванням ОСОБА_4 , який внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження та помер у лікарні, а відтак шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка відшкодовується на загальних підставах, визначених ч.1 ст. 1188 ЦК України.

Відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було сплачено позивачу за первісним позовом та відповідачу за зустрічним ОСОБА_2 , через його представника, відповідача за зустрічним позовом ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування» на розрахунковий рахунок грошові кошти в розмірі 30333,00 грн. в рахунок страхової виплати.

Як вже встановлено вище, з матеріалів кримінального провадження та постанови про закриття кримінального провадження не вбачається вина водія т/з марки УАЗ 3962 ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, а відтак цивільно-правова відповідальність страхувальника в результаті ДТП не настала і у позивача за зустрічним позовом ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відсутній обов`язок зі сплати страхового відшкодування позивачу за первісним позовом ОСОБА_2 .. Відтак, у зв`язку з отриманням ОСОБА_2 страхового відшкодування за відсутністю зі сторони ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» обов`язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відбулось безпідставне збагачення ОСОБА_2 , правові наслідки якого врегульовані статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначена правова норма (ст. 1212 ЦКУ) зобов`язує особу, яка набула майно іншої особи без достатньої правової підстави, повернути його потерпілому, зокрема й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року, справа № 910/21313/16).

Таким чином позовні вимоги за первісним позовом є безпідставними та таким, що не підлягають до задоволення, а вимоги за зустрічним позовом суд вважає такими, що ґрунтуються на законі, а тому підлягають до задоволення.

Слід також зауважити, що задовольняючи вимого за зустрічним позовом, а саме щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування» безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 30333,00 грн., суд виходить з того, що вказана сума була сплачена на розрахунковий рахунок ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування», яка представляла інтереси ОСОБА_2 згідно довіреності, і враховуючи обставини, з яких не можливо дійти висновку у якому розмірі були перераховані вказані кошти ОСОБА_2 (у первісному позові вказано лише про виплату цих коштів у вказаному розмірі), відповідальність з повернення цих коштів має бути солідарною.

Крім того, для з`ясування факту виплати ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування» ОСОБА_4 , перерахованих ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» коштів в розмірі 30333,00 грн., ухвалою суду від 13.11.2020 було зобов`язано ОСОБА_2 та ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування» надати письмові відповіді на поставлені в ухвалі запитання, яка не була виконана.

На підставі ст. 15,16 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, моральної шкоди, витрат на поховання, спорудження пам`ятника та пені – відмовити.

Зустрічний позов ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_2 , ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування» про повернення безпідставно отриманих грошових коштів - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканця АДРЕСА_1 , та ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування», ЄДРПОУ 38142410, м. Львів, площа Соборна, 12А оф. 24, на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», ЄДРПОУ 33908322, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, грошові кошти в розмірі 30333 (тридцять тисяч триста тридцять три) гривень 00 коп..

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканця АДРЕСА_1 , та ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування», ЄДРПОУ 38142410, м. Львів, площа Соборна, 12А оф. 24, на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», ЄДРПОУ 33908322, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, сплачений судовий збір за зустрічним позовом в розмірі 2102,00 грн..

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання до Чаплинського районного суду Херсонської області апеляційної скарги протягом тридцяті днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16.02.2021.

Суддя О.В. Березніков