Рішення № 94920293, 05.02.2021, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1270/20

Провадження № 2/486/90/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Савіна О.І.

при секретарі Коршак О.В.

за участі: представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Черненко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: Южноукраїнський міський відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна,

без участі представника відповідача,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, в якому просив скасувати арешт накладений на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області від 28.01.2014 року в рамках виконавчого провадження № 40648946.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 .. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 . Однак нотаріусом йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виявлено запис про обтяження та заборону відчуження, на підставі постанови про арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження № 40648946. Між тим, Южноукраїнський міський відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив, що виконавче провадження № 40648946 з примусового виконання виконавчого листа №486/535/13-ц виданого 17.10.2013 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України боргу в сумі 26 400.00 грн., завершено 25.12.2014 року на підставі п.2) ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, а виконавчий документ повернуто стягувачу із зазначенням строку повторного пред`явлення - 26.12.2015 року. Однак, державний виконавець зазначає, що, з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, відсутні підстави для зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_3 .. Оскільки наявні обтяження порушують його право, як спадкоємця першої черги, на оформлення прав на спадкове майно, просить суд про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги ОСОБА_2 з підстав викладених у позовній заяві та просила про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте надав відзив на позовну заяву, в якому просив розглянути справу без його участі та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є неналежним відповідачем у справі, оскільки позовні вимоги стосуються зняття арешту з майна позивача, а такі дії не можуть бути вчинені відповідачем у справі. Також зазначив, що дані правовідносини стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, а тому справа повинна розглядатись за правилами розділу VІІ ЦПК України, шляхом подання скарги. Оскільки рішення суду № 486/535/13-ц не виконано, а згідно ст.18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, то обов`язок з відшкодування шкоди встановленої зазначеним рішенням суду, переходить на позивача, як на спадкоємця.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 15.07.2019 року складено відповідний актовий запис за № 227 (а.с. 7).

Згідно положень ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 11-13).

Позивач ОСОБА_2 , у відповідності до ст. 1261 ЦК України, є спадкоємцем першої черги, після смерті батька ОСОБА_3 ..

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).

18.08.2020 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті померлого батька ОСОБА_3 .. Однак постановою від 18.08.2020 року ОСОБА_2 було відмолено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено наявність інформації щодо арешту нерухомого майна, належного спадкодавцю, відповідно до постанови виданої ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області від 28.01.2014 року ВП № 40648946 (а.с. 8).

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Южноукраїнський міський відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). в свою чергу повідомив, що згідно інформації з ВП-спецпідрозділ, виконавче провадження № 40648946 з примусового виконання виконавчого листа № 486/535/13-ц від 17.10.2013 року виданого Южноукраїнським міським судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України боргу в сумі 26 400.00 грн., було завершено 25.12.2014 року на підставі п.2) ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р.. При цьому, у відповідності до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 04.06.2016р., у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_3 та виключення його з Єдиного реєстру боржників (а.с. 9).

З копії ВП-спецпідрозділ вбачається, що виконавче провадження № 40648946 з примусового виконання виконавчого листа № 486/535/13-ц від 17.10.2013 року виданого Южноукраїнським міським судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України боргу в сумі 26 400.00 грн., було завершено 25.12.2014 року на підставі п.2) ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. та встановлено строк повторного пред`явлення до виконання 26.12.2015 року (а.с. 9).

У відповідності до ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Згідно частин 5 та 6 вказаної статті, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В судовому засіданні встановлено, що стягувачем Моторне (транспортне) страхове бюро України боргу, виконавчий документ, у встановлені законом строки, повторно не пред`являвся до виконання та не ставилось питання про поновлення пропущеного строку, що може бути розцінено судом, як втрата інтересу до предмету спору. А тому, на переконання суду, у відділу Державної виконавчої служби відсутні підстави для подальшого накладення обтяжень на майно ОСОБА_3 ..

Статтею 41 Конституції України, передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15.05.2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для суду.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

На сьогодні позивач має намір розпорядитися належним йому майном, а саме оформити спадщину, проте через наявність арешту позбавлений можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Згідно із ч.2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з позовом до суду, за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право позивача на спадщину, внаслідок чого він позбавлений можливості оформити спадщину після смерті батька, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб, шляхом зняття арешту з майна.

Вимога про відшкодування судового збору, що передбачено ст. 141 ЦПК України, позивачем не ставиться.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141 ,258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: Южноукраїнський міський відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна, задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер запису обтяження 24931817, номер запису про обтяження 6100409 (спеціальний розділ), підстава: постанова про арешт нерухомого майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер ВП № 40648946, від 28.01.2014 року, виданої ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

У зв`язку з оголошенням в судовому засіданні вступної і резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Олександр Іванович Савін

Повний текст рішення складено 15.02.2021 року.