Ухвала суду № 94919762, 15.02.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 501/4213/20

Провадження № 2/487/1370/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Миколаїв

Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Сухаревич З.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» про визнання недійсним договору позики,

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом, в якому просить визнати договір позики, укладений між ним та ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» та ним недійсним.

10 лютого 2021 року зазначений позов надійшов до Заводського районного суду м. Миколаєва з Іллічівського міського суду Одеської області за підсудністю за місцезнаходженням відповідача.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їх місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб відповідач по справі ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 28, кабінет 7.

В позовній заяві позивач, обґрунтовуючи підсудність вказаної справи за місцем своєї реєстрації – АДРЕСА_1 , посилається на ч. 5 ст. 28 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Однак, адреса реєстрації позивача не належить до територіальної юрисдикції Заводського районного суду м. Миколаєва.

Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами було укладено договір, відповідно до якого позивачем було отримано позику.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики суду не надано.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Але, предметом цього позову є визнання недійсним договору позики, а не договору споживчого кредиту, а отже на вказаний спір не розповсюджуються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім цього, відповідно до п.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно рішення Конституційного Суду від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 згаданого Закону у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Таким чином, застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» у певних випадках, про що викладено у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України не є допустимим.

В зв`язку із наведеним, суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що він є споживачем послуг у договорі позики, а тому норми Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані при вирішенні спорів, які, хоча і випливають із кредитних правовідносин, проте не є відносинами, що виникають між кредитодавцем та позичальником (споживачем).

В зв`язку з цим позивач, посилаючись на вимоги ч.5 ст.28 ЦПК України, не може звертатися до суду за місцем своєї реєстрації.

Таким чином, вказана справа повинна розглядатися за місцезнаходженням відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб - м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 28, кабінет 7.

Відповідно до адміністративного поділу міста Миколаєва, зазначена адреса знаходиться на території Центрального району м. Миколаєва, відповідно належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Центрального районного суду міста Миколаєва.

Тому вказана справа не підсудна Заводському районному суду м. Миколаєва, а підсудна Центральному районному суду м. Миколаєва.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне передати вказану справу до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Керуючись ст.ст. 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Цивільну справу № 501/4213/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» про визнання недійсним договору позики передати за підсудністю Центральному районному суду м. Миколаєва (адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів 41/12).

Копію ухвали направити позивачу для відома.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1412/.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Заводський районний суд міста Миколаєва.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передачу справи на розгляд іншого суду здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя: З.М. Сухаревич