Рішення № 94919455, 15.02.2021, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2434/20

Провадження № 2/459/161/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15 лютого 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області

у складі: головуючого – судді Жураковського А.І.

з участю секретаря Ганас К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Шахта «Надія» про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач просить стягнути з відповідача 300 000 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, внаслідок травми, яка спровокувала ампутацію правого передпліччя (руки).

В обґрунтування позову зазначив, що з 26.02.2002 р. по 15.09.2006 р. працював у відповідача, востаннє на посаді підземного машиніста гірничо-виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем під землею. Вказав, що 21.07.2006 р. під час виконання трудових обов`язків отримав серйозну травму руки, що призвела до її ампутації. Згодом 06.09.2007 р. МСЕК йому встановила безтермінову третю групу інвалідності із 60% втрати працездатності. Вказав, що внаслідок трудового каліцтва йому завдано велику моральну шкоду у вигляді сильних душевних і фізичних страждань, що призвели до втрати працездатності, набуття інвалідності, порушення нормальних умов життя, постійного дискомфорту і незручностей у побуті та в цілому змусили його докладати додаткових зусиль для організації життя. Отриману моральну шкоду оцінив у 300 000 грн., з розрахунку одна мінімальна заробітна плата у 2020 році за кожен відсоток втрати працездатності (5000,00 * 60 = 300 000). Просить позов задовольнити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 23, ч. 3 ст. 23 ЦК України, ч. 2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення КСУ від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004.

23.09.2020 р. суд відкрив спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

08.12.2020 р. у зв`язку з неявкою представника відповідача судове засідання було відкладене на 12:00 год. 08.02.2021 р.

08.02.2021 р. учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, не забезпечив явки свого представника у судові засідання 18.12.2020 р., 08.12.2021 рр., заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не подав, про причини неявки не повідомив. При цьому, відповідачем не було подано відзиву.

На підставі норм ст.ст. 280-281 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст. 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

26.02.2002 р. позивач був прийнятий на роботу на ДВАТ «Шахта «Надія» підземним гірником.

07.02.2005 р. позивач переведений на посаду підземного машиніста гірничо-виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем під землею.

25.07.2006 р. директор ДВАТ «Шахта «Надія» затвердив акт № 26 про розслідування нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, відповідно до якого о 15:20 год. 21.07.2016 р. на видобувній дільниці № 4 стався нещасний випадок – при встановленні надресорного дашка з покрівлі лави раптово випала порода і вдарила машиніста гірничо-виймальних машин ОСОБА_1 по передпліччі правої руки, притиснувши її до надресорного дашка, внаслідок чого останній отримав травму у виді відкритого перелому кісток правого передпліччя в нижній третині.

Як видно з даного акту, основна причина нещасного випадку – невиконання вимог інструкції з охорони праці для машиніста гірничо-виймальних машин, супутня – власне необережність.

10.08.2006 р. та 22.08.2006 р. під час стаціонарного лікування у медичному закладі позивачеві було ампутовано чотири пальці та згодом праве передпліччя.

14.09.2006 р. позивач був звільнений з роботи по стану здоров`я.

06.09.2007 р. за результатом медичного огляду МСЕК встановила позивачеві безтермінову інвалідність третьої групи із застереженням щодо протипоказаної важкої фізичної праці.

Відповідач є правонаступником ДВАТ «Шахта «Надія».

Як видно зі змісту позовної заяви, внаслідок трудового каліцтва позивач набув третю групу інвалідності з шістдесятьма відсотками втрати працездатності, втратив роботу та зазнав глибоких моральних і фізичних страждань.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої, зокрема, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію (пункт 3 частини першої статті 268 ЦК України).

Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 717-У), було внесено зміни до абзацу четвертого статті 1, і виключено підпункт «є» пункту 1 частини першої статті 21, частину третю статті 28, частину третю статті 34 Закону № 1105-ХІУ та скасовано право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Дані зміни набрали чинності з 20.03.2007 р.

Отже, з 20.03.2017 р. суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.

Вищевикладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19).

Право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності (постанова КЦС ВС від 13.02.2020 р. у справі № 212/2855/19).

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності (п. 4.1 рішення КСУ від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004).

Фактичні обставин справи свідчать про те, що 21.07.2006 р. під час виконання трудових обов`язків позивач отримав серйозну травму, внаслідок чого йому було ампутовано праву руку.

Обов`язок з відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок трудового каліцтва, покладається на роботодавця, правонаступником якого є відповідач.

З часу встановлення позивачеві МСЕК 60-ти відсоткової втрати працездатності, тобто з 06.09.2007 р.н., останній має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок трудового каліцтва.

Таке трудове каліцтво призвело до втрати позивачем працездатності на 60%; неможливості праці на займаній посаді та звільнення з роботи за станом здоров`я; порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя; переживання дискомфорту. Загалом ушкодження здоров`я, ампутація руки самі по собі об`єктивно спричинюють людині сильний фізичний біль та глибокі душевні хвилювання. Тому вказані фактори у їх сукупності свідчать про спричинення позивачу моральної шкоди.

Такі обставини й міркування дають суду підстави для висновку про наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, а у відповідача відповідно – обов`язку її відшкодувати.

Однак суд вважає, що заявлений розмір відшкодування є істотно завищеним.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахував: характер, обставини нещасного випадку, наявність вини позивача у його настанні; глибину душевних страждань позивача, наявність істотних і серйозних змін у його життєвих і суспільних стосунках.

За таких обставин суд вважає що вимогам поміркованості, розумності та справедливості, характеру й обсягу моральних страждань позивача відповідає компенсація моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Під час пред`явлення позову позивач був звільнений від сплати судового збору у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, тобто у розмірі 3000,00 грн.

Такі витрати покладають на відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України та підлягають стягненню у користь держави.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (ЄДРПОУ 00178175) у користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, у розмірі 30 000 (тридцяти тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» у користь держави судовий збір у сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

У решті вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15.02.2021 р.

Суддя: А. І. Жураковський