Рішення № 94918780, 10.02.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/587/16-а

Провадження №2-а/443/18/21

РІШЕННЯ

іменем України

10 лютого 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

провів у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача Пельо О.М.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог просить визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо нездійснення йому переглядів розміру пенсії у зв`язку з індексацією відповідно до статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» при кожному перевищенні індексом споживчих цін порогу індексації з 01.11.2015 по 31.08.2016; зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити йому перегляди розміру пенсії у зв`язку з індексацією, гарантовані статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», при кожному перевищенні індексом споживчих цін порогу індексації за період з 01.11.2015 по 31.08.2016, з урахуванням: що місяцем початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є грудень 2009 року та його пенсія жодного разу не підвищувалась випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції, з врахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, тобто рішення від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України»; зобов`язати відповідача виплатити йому різницю між загальними пенсійними виплатами, які мали бути виплачені йому з урахуванням переглядів розміру пенсії у зв`язку з індексацією відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і фактично сплаченими пенсійними виплатами за період з 01.11.2015 по 31.08.2016.

Обгрунтування позиції сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 10.12.2009 він отримує пенсію за віком та має право на проведення її індексації відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Вважає, що оскільки у листопаді 2015 року індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищив поріг індексації (101,5%), то розмір його пенсії підлягає перерахунку з січня 2016 року, з урахуванням місяця початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком - грудень 2009 року. Проте вимогу про перерахунок пенсії відповідачем проігноровано, починаючи з 01.11.2015 припинено перегляд розміру його пенсії у зв`язку з індексацією, органом пенсійного фонду здійснюється регулярне порушення норм законодавства у сфері індексації грошових доходів населення та відповідно його прав, свобод та інтересів, гарантованих Конституцією України та іншими законами. Реалізація його права на індексацію пенсії у 2015, 2016 роках не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, індексація його пенсії має здійснюватись на загальних підставах, визначених Законом кожного разу при перевищенні величиною індексу споживчих цін порогу індексації. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування суми індексації при проведенні нарахування пенсії починаючи з листопада 2015 року по серпень 2016 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

30.10.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи у відзиві правомірність своїх дій відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованої суми проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України. Стверджує, що відповідач при проведенні індексації пенсії позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України і виплата індексації обчислена і виплачується відповідно до матеріалів пенсійної справи та чинного пенсійного законодавства України.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Постановою Верховного суду від 29.04.2020 у справі №443/587/16-а задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 27.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для цього провадження визначено суддю Равлінко Р.Г .

Ухвалою судді від 13.10.2020 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Замінено відповідача про справі Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі у Львівській області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Справу постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 05.11.2020.

05.11.2020 справу знято з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою від 09.12.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 09.12.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

09.12.2020 розгляд справи відкладено на 10.02.2021.

Розгляд справи по суті відбувся 10.02.2021 за участю позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - Пельо О.М.

Позивач в судовому засідання уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів наведених в у відзиві.

Суд заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності та встановивши фактичні обставини справи прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач, ОСОБА_1 з 10.12.2009 отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з 05.08.2014 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області.

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 22.05.2015 у справі №443/255/15-а позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень і зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Вирішено: визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області щодо невиконання перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області, щодо нарахування і виплати суми індексації ОСОБА_1 на протязі 2010- 2014 років з порушенням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення."; зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України в Жидачівському районі Львівської області провести ОСОБА_1 перерахунки: пенсії з 01 березня 2014 року із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у 2013 році, порівняно з 2012 роком; розміру індексації за період з 01.05.2010 по 31.12.2014 відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»; зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України в Жидачівському районі Львівської області виплатити ОСОБА_1 різницю між сумою індексації, яка мала бути сплачена відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (з урахуванням того, що місяцем початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є грудень 2009 року) і фактично виплаченою сумою індексації, за період з 01 травня 2010 року по 31 грудня 2014 року. У решті позовних вимог відмовлено.

Листом від 22.10.2015 Міністерство соціальної політики України на звернення позивача повідомило останнього про те, що відповідно до положень абз. 3 ч. 1 ст. 5 Закону №1282-XII та п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний Бюджет України на 2015 рік» виплата сум індексації грошових доходів, що проводиться за рахунок бюджетів усіх рівнів, здійснюється залежно від наявності в бюджетних установах та організаціях коштів, передбачених на такі цілі. /т. 1 , а.с. 55/

18.01.2016 позивачем від Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі у Львівській області отримано відповідь на звернення №1/с-4, згідно якої станом на 01.01.2016 розмір його пенсійних виплат становить 1 689,96 грн. /т. 1, а.с.33/

Згідно довідки про нарахування пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 30.09.2017 розмір пенсійних виплат позивача з листопада 2015 року по серпень 2016 року становить 1 689,96 грн. /т. 2, а.с.48/.

Таким чином, розмір пенсійних виплат у вказаний період мав незмінну величину, що свідчить про те, що індексація пенсії позивача не проводилась. Відповідачем не подано суду доказів того, що органом пенсійного фонду позивачу відмовлено у нарахуванні індексації при розрахунку саме з підстав відсутності коштів в бюджеті.

Норми права які застосовував суд та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ), Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року №1058 (далі - Закон №1058) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078(далі - Порядок №1078).

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року №1058 (далі - Закон №1058), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 42 Закону №1058-IV, в редакції чинній з часу виникнення спірних правовідносин до 1 січня 2017 року, пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статті 2 цього Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону)

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" №1078 від 17.07.2003 року індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

За змістом статті 4 Закону №1282-ХІІ (в редакції, що діяла до 31.12.2015) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VІІІ від 24.12.2015 року внесено зміни до ч. 1ст. 4Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та поріг індексації підвищено зі 101 % до 103 %.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII з 01.01.2016, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно зі статтею 6 Закону №1282-XII проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 Порядку №1078 у разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку.

Виходячи з викладеного, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації доходів громадян проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 числа наступного місяця за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, визначений Порядком. У разі підвищення сум доходів громадян, без перегляду їх мінімальних розмірів, місяць в якому відбулося таке підвищення вважається базовим, та в наступному місяці відбувається обчислення та нарахування нового індексу споживчих цін для провадження індексації грошових виплат. У разі якщо підвищення мінімальних розмірів виплат не спричинило зростання доходів громадян, нарахування індексації провадиться на загальних підставах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року у справі № 21-390а13, від 17 лютого 2016 року у справі № 21-5368а15 та Верховним Судом в постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 576/1724/17, від 07 березня 2018 року у справі № 727/5413/17.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" для осіб, які втратили працездатність встановлено прожитковий мінімум: з 1 вересня 2015 року - 1074 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" для осіб, які втратили працездатність встановлено прожитковий мінімум: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1208 гривень.

Судом встановлено, що в окремих місяцях 2015 та 2016 року індекс споживчих цін перевищував 101 та 103 відсотка. Однак, незважаючи не зміну прожиткового мінімуму та ріст індексу споживчих цін, пенсія позивача з моменту її призначення не змінила свій розмір.

Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статтю 5 Закону №1282-XII доповнено частиною шостою наступного змісту: проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Вказана норма не визначає порядок проведення індексації, але про те, що він має бути, свідчать наступні приписи.

Відповідно до пункту 14 розд. III Закону №76-VІІІ порядок проведення індексації зарплати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат Кабмін має затвердити за результатами першого півріччя 2015 року;

Згідно з частиною 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми Закону про індексацію у 2015 році слід застосовувати у порядку та розмірах, установлених Кабміном (за умови затвердження), у межах фінансових ресурсів.

Судом також було досліджено та проаналізовано положення Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2015 р. № 67, яким затверджено «Бюджет Пенсійного фонду України на 2015 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 10 березня 2016 року № 190, яким затверджено «Бюджет Пенсійного фонду України на 2016 рік, в яких дійсно відсутні прямі норми щодо індексації пенсій, проте містяться більш загальні положення щодо розмірів видатків на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій. Такі ж самі положення містилися і, зокрема, в затвердженому бюджеті Пенсійного фонду України на 2013 рік, що не обмежувало відповідача в зазначений рік в можливостях проводити індексацію пенсій відповідно до опублікованих Держкомстатом індексів споживчих цін. Тобто порівнюючи раніше існуючи в попередні роки положення затверджених бюджетів Пенсійного фонду України із положеннями в 2015, 2016 років суд приходить до переконання про відсутність в бюджеті Пенсійного фонду України на 2015-2016 роки спеціальних нормативних нововведень щодо обмеження в індексації пенсії.

З огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов`язку, щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 16 червня 2020 року у справі № №206/4411/16-а (провадження №К/9901/43764/18).

Окрім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Для встановлення конкретних ознак (критеріїв) мотивованості судового рішення можна врахувати практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" (заява №63134/00, пункт 26) визначив, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Наведене в сукупності свідчить про те, що доводи відповідача щодо відсутності коштів для виплати індексації, не заслуговують на увагу, оскільки індексація пенсії (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванні та виплаті.

Аналогічні правові висновки містяться в Постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №443/687/17 між тими самими сторонами та з аналогічними позовними вимогами за період з 01.09.2016 по 30.09.2017.

За таких підстав, бездіяльність, щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення є протиправною, саме первісного відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі у Львівській області, оскільки саме цей орган здійснював нарахування та виплату пенсійних виплат за спірний період, а також, саме цим органом не була проведена індексація пенсії. Відтак в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо нездійснення переглядів розміру пенсії позивачу у зв`язку з індексацією слід відмовити.

Щодо позовної вимоги позивача щодо зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити йому перегляди розміру пенсії у зв`язку з індексацією, гарантовані статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», при кожному перевищенні індексом споживчих цін порогу індексації за період з 01.11.2015 по 31.08.2016, з урахуванням: що місяцем початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є грудень 2009 року, суд звертає увагу на те, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як пенсійного органу, який є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій.

Таким чином, визначення базового місяця, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини, відтак в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Закріплений у ч. 1ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відтак, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача основні позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області щодо не проведення з 01.11.2015 по 31.08.2016 індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а похідні позовні вимоги (задоволення яких відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України залежить від задоволення основної вимоги) підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення (пенсії) з 01.11.2015 по 31.08.2016 включно (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 255 КАС України суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області (юридична адреса: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області щодо не проведення з 01.11.2015 по 31.08.2016 індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (пенсії) з 01.11.2015 по 31.08.2016 включно.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 15.02.2021.

Суддя Р.Г. Равлінко