Вирок № 94918214, 15.02.2021, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/984/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Скаковської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Мухи Р.П.,

прокурора Дацюка С.М.,

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у смт. Томашпіль кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020025290000026 від від 15 вересня 2020 року року на підставі обвинувального акту по обвинуваченню: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянинки України, освіта неповна середня, не працюючої, не одруженої, на утриманні неповнолітніх дітей немає, депутатом, учасником АТО, особою з інвалідністю та потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС не є, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1. ст. 357 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2020 року біля 23:00 години, ОСОБА_2 , перебуваючи в приміщенні житлового будинку ОСОБА_1 , що розташований за адресою АДРЕСА_2 , побачила в одній із кімнат чоловічий піджак, в кишені якого знаходилася банківська картка АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , видана на ім`я ОСОБА_1 , після чого в неї виник умисел на викрадення даної картки.

Після цього, ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи намір на заволодіння банківською карткою, таємно викрала банківську пенсійну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , скориставшись тим що потерпілий спав та був не в змозі чинити опір її злочинним діям.

У подальшому ОСОБА_2 з місця події зникла, розпорядившись викраденою карткою АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , видана на ім`я ОСОБА_1 , що є офіційним документом на власний розсуд, обернувши на свою користь.

Крім того, ОСОБА_2 , 13 вересня 2020 року о 23 год. 49 хв., перебуваючи біля банкомату АТ КБ «Приватбанк», що розташований при вході до магазину ТОВ «Шик і Блиск» за адресою вул. Привокзальна, 9 смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, заволодівши у незаконний спосіб банківською пенсійною карткою ОСОБА_1 , виданою АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 на його ім`я, достовірно знаючи пін-код зазначеної картки, вирішила викрасти наявні на рахунку кошти.

У подальшому, ОСОБА_2 діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, ввела заздалегідь відомий їй пін-код в банкоматі АТ КБ «Приватбанк» та шляхом зняття, таємно викрав із пенсійної картки ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6100 грн., належні останньому.

Після цього, ОСОБА_2 з місця події зникла, розпорядившись викраденими коштами на власний розсуд, обернувши їх на свою користь.

Своїми протиправними діями ОСОБА_2 завдала потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суму 6100 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вину в пред`явленому обвинуваченні визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому і вважає, як і інші учасники судового розгляду за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись допитом потерпілого, її допитом та характеризуючими матеріалами.

З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню визначити допитом потерпілого, обвинуваченої та характеризуючими даними.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у скоєнні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України, визнала повністю та пояснила суду, що 13 вересня 2020 року о 23 год. 00 хв. прийшла до ОСОБА_1 , з якими раніше були сусідами та хотіла подзвонити з його мобільного до свого чоловіка. Коли шукала телефон, на столі в одній із кімнат будинку побачила піджак, в кармані якого знайшла платіжну картку, яку забрала собі. Обвинувачена зазначила, що раніше проживала з потерпілим, неодноразово знімала за його проханням кошти з платіжної картки, тому знала до неї пін-код і зняла в банкоматі 6100 грн, якими розпорядилася згодом на свої потреби.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що після відвідин ОСОБА_2 виявив відсутність в кишені піджаку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» виданої на його ім`я, на рахунку якої було 6100 грн. Однак зазначив, що ОСОБА_2 не відшкодувала завдані збитки та не повернула йому викрадені грошові кошти.

Дії ОСОБА_2 державним обвинуваченням вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 357 КК України, тобто викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої суд вважає, щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановленні.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченій покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вищевикладене, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, обставини що пом`якшують покарання обвинуваченої, відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу обвинуваченої, яка на диспансерному психіатричному та на наркологічному обліку не перебуває, компрометуючі матеріали відсутні, вину визнала, позицію державного обвинувача та потерпілого щодо міри покарання обвинуваченій, також, суд враховує і досудову доповідь органу пробації, з якої видно, що на думку органу пробації виправлення особи ОСОБА_2 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб), а також те, що обвинувачена призначена опікуном чотирьох малолітніх дітей, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не представляє підвищену суспільну небезпеку та її виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, і тому їй необхідно призначити покарання у виді штрафу, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, і захистом інтересів потерпілої сторони. При цьому, суд враховує положення ч. 1 ст. 70 КК України, згідно яких при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

З клопотанням про застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжного заходу сторона обвинувачення не зверталася.

Речові докази відсутні.

Судові витрати по справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 370-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винною ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання:

- за ч. 1. ст. 357 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча)неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу силу - не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Томашпільський районний суд Вінницької області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій, потерпілому та прокурору.

Суддя: І. В. Скаковська