Рішення № 94917561, 12.02.2021, Приморський районний суд м. Одеси

12.02.21

Справа № 522/21261/19

Провадження № 2-а/522/43/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Чернявської Л.М.,

за участі секретарі судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора роти № 6 батальйону № 1 УПП в Черкаській області сержанта поліції Островського Олега Володимировича (м.Черкаси, вул.Лесі Українки, 21), третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України (адреса для листування: вул. Лесі Українки, 21, м.Черкаси, 18023) про визнання противоправними дії та скасування постанови серії ЕАК № 1834825 від 07 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2019 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора роти № 6 батальйону № 1 УПП в Черкаській області сержанта поліції Островського Олега Володимировича (м.Черкаси, вул.Лесі Українки, 21) про визнання противоправними дії та скасування постанови серії ЕАК № 1834825 від 07 грудня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що постановою серії ЕАК № 1834825 від 07 грудня 2019 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Із вказаною постановою позивач не погоджується та вважає, що постанова винесена безпідставно та не відповідає обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Постанову було винесено безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцезнаходженням відповідного органу та без надання часу на реалізацію відповідних прав, що є порушенням прав особи, яка притягається до відповідальності. Позивач також вказав на сумнівність використання приладу для вимірювання швидкості руху, з огляду на те, що він використовувався не в автоматичному режимі, а ручному. Також зазначив про не врахування обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Чернявській Л.М.

Провадження у справі відкрито 18 грудня 2020 року та встановлено порядок спрощеного провадження з викликом сторін для розгляду справи.

16 січня 2020 року від начальника Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Кокоби О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки правопорушення було зафіксовано технічним засобом TruCamLTI 20/20 серійний номер НОМЕР_1 . В зв`язку з чим було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення та вручено її копію. При цьому, від позивача не надходило жодних клопотань, в тому числі направлених на отримання правової допомоги. Також доводи позивача в частині не врахування обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, які не враховуються при накладенні стягнення за правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суперечать положенням ч. 2 ст. 33 КУпАП.

11 червня 2020 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачаДепартамент патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, вул.Федора Ернеста, 3, м.Київ, 03048; адреса листування: вул. Лесі Українки, 21, м.Черкаси, 18023). Встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Департамент патрульної поліції Національної поліції України 5-денний строк з дня отримання копії позовної заяви та відзиву на позовну заяву для подання письмових пояснень в порядку ст. 165 КАС України.

18 серпня 2020 року та 04 грудня 2020 року ухвалами суду постановлено здійснювати судовий розгляд по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора роти № 6 батальйону № 1 УПП в Черкаській області сержанта поліції Островського Олега Володимировича (м.Черкаси, вул.Лесі Українки, 21), третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України (адреса для листування: вул. Лесі Українки, 21, м.Черкаси, 18023) про визнання противоправними дії та скасування постанови серії ЕАК № 1834825 від 07 грудня 2019 року у режимі відеоконференції.

12 лютого 2021 року представником третьої особи ОСОБА_2 подано до суду клопотання про проведення судових засідань без участі представників третьої особи.

12 лютого 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Згідно ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши доводи учасників справи та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07.12.2019 року поліцейським УПП в Черкаській області сержантом поліції Островським О.В. складено постанову серії ЕАК №1834825 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно позивача ОСОБА_1 . Як зазначено у вказаній постанові 07.12.2019 року о 13 год. 33 хв. Водій керуючи ТЗ рухався зі швидкістю 133 км/год, перевищив встановлену швидкість руху на 23 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом трукам тс 000735. Чим порушив п. 12.9 б ПДР України (Перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху, передбачених знаками 3.29,3.31, 30. Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В ч. 1 ст. 5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави . Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 9 Конституції України та Закону України "Про ратифікацію Конвенції" від 17.07.1997 року, Конвенція про захист прав людини та основних свобод та протокол до неї, є частиною національного законодавства України. Вимогами ст. 6 ЄКПЛ та ст. 2 - 4 Протоколу № 7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративне правопорушення, закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертизи та залучення свідків, право бути повідомленим про час та місце слухання справи та присутнім при розгляді його справи судом. Та основне те, що особа має право бути негайно і детально проінформована зрозумілою для нього мовою компетентним органом державної влади про характер та причини обвинувачення, мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту та захищати себе особисто чи використовувати захисника.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Відповідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, КАС Україні та в контексті Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1) і визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов`язком держави (ст. 3), права та свободи людини є невідчужуваними і непорушними (ст. 21).

Судом з`ясовано, що 07.12.2019 року о 13 год. 33 хв. за адресою: М05 Київ-Одеса, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Infinity FX 35, номерний знак НОМЕР_2 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 23 км/год, чим порушив п.12.9 б) Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 за дане правопорушення як відповідальну особу притягнуто до адміністративної відповідальності, про що свідчить Постанова серії ЕАК №1834825 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Посилання позивача на те, що постанова винесена безпідставно, не підтверджено жодним чином, адже в постанові конкретно вказано, що водій перевищив обмеження швидкості руху на 23 км/год, що є порушенням ч.1 ст.122 КУпАП.

Як зазначає відповідач правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу «TruCam LTI 20/20», з фотознімків з якого вбачається рух автомобіля Infinity FX 35, номерний знак НОМЕР_2 та в графі обмеження (перевищення) швидкості, км./год. вказано 133 (23), тобто при обмеженні швидкості руху в 110 км/год. допущено перевищення в 23 км/год. Дані фотознімки також містять дату та адресу допущеного правопорушення.

При цьому, поліцейський згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» звертаючись до позивача, який був за кермом автомобіля, представився (назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання), згідно ч. 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»проінформував про вищезазначене порушення ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Надалі, відповідач згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4 ПДР оголосив законні вимоги щодо пред`явлення посвідчення водія.

Після перевірки документів відповідач згідно вимог ст. 279 КУпАП, з врахуванням ст. 280 КУпАП, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому роз`яснив позивачеві процесуальнрі права та ознайомив із доказами - даними вимірювання швидкості. Під час розгляду справи позивач факт вчинення ним правопорушення не заперечував.

Розглянувши справу, поліцейський відповідно до ст. 258 КУпАП з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП з врахуванням ч. 2 ст. 33 КУпАП, ст. 251 КУпАП, ст. 252 КУпАП виніс постанову серії ЕАМ№3024604 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно позивача та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Надалі поліцейський згідно ст. 285 КУпАП ознайомив позивача із змістом постанови по справі про адміністративне правопорушення та вручив копію постанови.

Також, позивачу було роз`яснено зміст ст. ст. 307, 308 КУпАП, щодо порядку виконання постанови про накладення штрафу та ст. 289 КУпАП, щодо порядку оскарження постанови.

У позовній заяві представник позивача зазначає, що має сумніви щодо використання приладу для вимірювання швидкості руху, оскільки він використовується не в автоматичному режимі, як передбачено ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а в ручному.

Проте, суд з такими твердженнями позивача не погоджується, так як підстав вважати, що правопорушення було зафіксоване в автоматичному режимі немає, а також з огляду й на те, що безпосередньо в оскаржуваній постанові серії ЕАК №1834825 зазначено про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 12.9.б ПДР України водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Пунктом 12.6.г ПДР закріплено, що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Сторонами не заперечується, що зупинка позивача з приводу порушення ним вказаного пункту ПДР вчинена на автомобільній дорозі Одеса-Київ».

Статтею 40 Закону України «Про національну поліції» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Суд також звертає увагу, що, як вбачається з наданих відповідачем фототаблиць на дорозі був присутній знак 5.70 ("Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху"), адже знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки. Отже, позивач повинен був врахувати приписи даного знаку та відреагувати належним чином.

Однак, факт перевищення позивачем швидкості було зафіксовано, що підтверджується фотознімком зробленим за допомогою спеціального технічного пристрою ТruСаm LТІ 20/20 (серійний номер ТС000735 ), на якому зафіксовано факт вчинення правопорушення з прив`язкою до точки географічних координат.

Суд враховує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

Експертний висновок лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 щодо його відповідності нормативних документів системи технічного захисту інформації в Україні стосується і зразку ТС000735 на який було вчинено фіксацію правопорушення позивача.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Таким чином, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим.

Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на неправомірність дій інспектора патрульної служби при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з огляду на наступне.

Постанову було складено на автомобільній дорозі М-05 «Київ-Одеса», де і здійснено зупинку позивача.

Положеннями статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень.

Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Пунктом 15.1 та Правил дорожнього руху передбачено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Позивач вказує, що зупинка його автомобіля співробітників Управління патрульної поліції та винесення постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцезнаходженням відповідного органу та без надання часу на реалізацію відповідних прав є порушенням його прав.

Втім, пунктами 15.2 Правил дорожнього руху встановлено, що за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

Тому, відповідачами при виявлені правопорушення на трасі було здійснено зупинку автомобіля, враховуючи положення п.15.2 ПДР, що підтверджується зокрема відеозаписом, наданим відповідачем.

Відповідно до п. 5 розділу III Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з п. 9-10 розділу III Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу, як і було вчинено сержантом ОСОБА_3 . Посилання позивача на порушення інспектором поліції його прав жодним чином не підтверджується матеріалами справи та є помилковим тлумаченням норм законодавства на свою користь.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З останньої норми вбачається, що законодавець покладає тягар доказування на суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Правова позиція, яка викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/16, полягає в тому, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України (ст. 77 КАС України в редакції 15.12.2017 року), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України). Тож, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, враховуючи наявні у справі докази, зважаючи на необґрунтованість доводів позивача, що спростовані матеріалами справи, суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Відтак, суд приходить до висновку, що необхідно залишити постанову без зміни, а позов без задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-78, 229, 242, 244, 286, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора роти № 6 батальйону № 1 УПП в Черкаській області сержанта поліції Островського Олега Володимировича (м.Черкаси, вул.Лесі Українки, 21), третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України (адреса для листування: вул. Лесі Українки, 21, м.Черкаси, 18023) про визнання противоправними дії та скасування постанови серії ЕАК № 1834825 від 07 грудня 2019 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16 лютого 2021 року.

Суддя Л.М. Чернявська