Рішення № 94916704, 12.02.2021, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 12.02.2021

Справа № 501/4383/19

2/501/166/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання – Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідачів:

1 Чорноморської міської державної нотаріальної контори Одеської області

2 ОСОБА_2

3 ОСОБА_3

предмет та підстави позову: про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 12.12.2019 звернувся до суду з позовом до Чорноморської міської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з вимогами про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності (а.с.1-4), які 30.01.2020 збільшив (а.с.106-109), згідно якого просить суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 24.12.2010 за реєстровим номером №4630 державним нотаріусом Іллічівської (тепер – Чорноморської) міської державної нотаріальної контори Одеської області Бурлаченко І.К. на ім`я ОСОБА_2 про його право спільної часткової власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано в КП «БТІ» м.Іллічівськ 30.12.2010;

- визнати недійсним договір дарування, посвідчений 09.10.2013 приватним нотаріусом Іллічівського міського нотарільного округу Слаєвою Р.К. за реєстровим №4313, за яким ОСОБА_2 подарував Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ;

- визнати за ОСОБА_1 (місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 (місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на Ѕ частину грошового внеску, що зберігався у ТВБВ №8126/01 Іллічівського відділення №8126 ВАТ «Державний ощадний банк України» на рахунку № НОМЕР_2 у сумі повністю з належними процентами та на спец. рахунках, нарахованих по основним рахункам по приватизаційній та компенсаційній сумам, які належали померлому відповідно до листа, виданого філією – Іллічівське відділення №8126 Ощадного банку України 27.05.2010 за №333 (вартість спадкового майна – 27168,24 грн.) в порядку спадкування за законом майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що після смерті його (позивача) батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на належне йому майно, у складі якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Ѕ частина вказаної квартири належала батькові позивача на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Іллічівським морським торговельним портом 27.10.1993 за розпорядженням від 11.10.1993. Право власності було зареєстровано в КП «БТІ» м.Іллічівськ.

Інша половина квартири теж належала батьку, як спадщина після смерті його дружини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько прийняв спадщину, однак не оформив своїх спадкових прав.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 20.09.1996 державним нотаріусом Іллічівської міської нотаріальної контори Одеської області Стріжак З.І. за реєстровим №2-3260, за яким батько заповів йому (позивачу) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

На час відкриття спадщини позивач був зареєстрований у спадковій квартирі та фактично проживав у ній з батьком.

ІНФОРМАЦІЯ_3 батько позивача помер.

Після смерті батька, позивач тривалий час перебував на лікуванні в спеціалізованих психіатричних закладах м.Дніпра, м.Миколаєва та в КУ «Одеська ОПЛ №2».

Підставою для лікування позивача стала постанова Іллічівського міського суду від 14 липня 2010 року, згідно якої його (позивача) звільнено від кримінальної відповідальності за скоєні ним діяння в стані неосудності, передбачені ч.2 ст.121 КК України, і застосовано до нього заходи примусового характеру, госпіталізовано його в психіатричний заклад закритого типу із суворим наглядом.

Позивач вказує, що у зв`язку з цим він не міг звернутись до нотаріуса за прийняттям спадщини.

Однак, 15.04.2010 Іллічівська міська ДНК Одеської області зареєструвала заяву ОСОБА_2 (рідного брата позивача) про прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Було відкрито спадкову справу №118/2010.

24.12.2010 за реєстровими №№4630, 4633 Іллічівською міська ДНК Одеської області на ім`я ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину за законом.

Так, за реєстровим №4630 державним нотаріусом Іллічівської міською ДНК Одеської області Бурлаченко І.К. на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано в КП «БТІ» м.Іллічівськ 30.12.2010.

За реєстровим №4633 державним нотаріусом Іллічівської міської ДНК Одеської області Бурлаченко І.К. на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину грошового внеску, що зберігався у ТВБВ №8126/01 Іллічівського відділення №8126 ВАТ «Державний ощадний банк України» на рахунку № НОМЕР_2 у сумі повністю з належними процентами та на спец. рахунках, нарахованих по основним рахункам по приватизаційній та компенсаційній сумам, які належали померлому відповідно до листа, виданого філією – Іллічівське відділення №8126 Ощадного банку України 27.05.2010 за №333 (вартість спадкового майна – 27168,24 грн.).

Позивач вказує, що йому не відомо чи повідомляв ОСОБА_2 , звертаючись до нотаріуса за прийняттям спадщини, про розгляд у суді справи по обвинуваченню його (позивача) у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.122 КК України.

Позивач стверджує, що нотаріус не перевірив у відповідному реєстрі наявність заповіту та взяв до уваги чинний заповіт, у зв`язку з чим порушені його спадкові права.

23 березня 2011 року Чорноморською міською державною нотаріальною конторою Одеської області було отримано заяву позивача про прийняття спадщини.

Лікування позивача тривало до липня 2018 року.

Пізніше, 15 січня 2019 року за №55 від ЧМДНК на адресу позивача надійшла відповідь про відмову щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на раніше надану позивачем постанову Іллічівського міського суду.

Також, позивач зазначає в позові, що йому стало відомо про зміну власника спірної частини квартири. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру ревучих прав на нерухоме майно від 18.05.2017 зазначається, що ОСОБА_2 09.10.2013 подарував свою Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .

Договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К. за реєстровим №4313, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 6554103.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

В судовому засіданні позивач просив суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві та я про збільшення позовних вимог.

Відповідачі були належним чином сповіщені про день і час судового розгляду справи (а.с.127, 137-138), однак до суду не з`явились, відзиву на позов не надали.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 12.12.2019 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.26).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 12.12.2019 прийнято до свого провадження цивільну справу, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання (а.с.29-30).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 13.12.2019 витребувано докази (а.с.31-32).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області 12.12.2019 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено (а.с.34-35).

В судовому засіданні 16.11.2020 закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.160-161).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 16.11.2020 витребувано докази (а.с.164-165).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що згідно копії заповіту від 20 вересня 1996 року складеного ОСОБА_6 , останній заповів на випадок своєї смерті все своє майно у вигляді квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.11).

ОСОБА_2 , приходиться сином померлого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.10).

Згідно постанови Іллічівського міського суду від 14 липня 2010 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєні ним діяння в стані неосудності, передбачені ч.2 ст.121 КК України, і застосовано до нього заходи примусового характеру, госпіталізовано його в психіатричний заклад закритого типу із суворим наглядом (а.с.13-15).

15.04.2010 Іллічівська міська ДНК Одеської області зареєструвала заяву ОСОБА_2 (рідного брата позивача) про прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Було відкрито спадкову справу №118/2010.

24.12.2010 за реєстровими №№4630, 4633 Іллічівською міська ДНК Одеської області на ім`я ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.21-25), а сам:

- за реєстровим №4630 державним нотаріусом Іллічівської міської ДНК Одеської області Бурлаченко І.К. на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано в КП «БТІ» м.Іллічівськ 30.12.2010;

- за реєстровим №4633 державним нотаріусом Іллічівської міською ДНК Одеської області Бурлаченко І.К. на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину грошового внеску, що зберігався у ТВБВ №8126/01 Іллічівського відділення №8126 ВАТ «Державний ощадний банк України» на рахунку № НОМЕР_2 у сумі повністю з належними процентами та на спец. рахунках, нарахованих по основним рахункам по приватизаційній та компенсаційній сумам, які належали померлому відповідно до листа, виданого філією – Іллічівське відділення №8126 Ощадного банку України 27.05.2010 за №333 (вартість спадкового майна – 27168,24 грн.).

Відповідно до відповіді Чорноморської міської державної нотаріальної контори Одеської області №55/02-14 від 15 січня 2019 року Чорноморською міською державною нотаріальною конторою Одеської області відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на раніше надану позивачем постанову Іллічівського міського суду, в мотивувальній частині якої вказано, що він (позивач) умисно позбавив життя свого батька ОСОБА_4 (а.с.25).

Також, судом досліджено копію нотаріальної справи №118/2010 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 (а.с.43-104), згідно якої підтверджується те, що:

- 23 березня 2011 року Чорноморською міською державною нотаріальною конторою Одеської області було отримано заяву позивача про прийняття спадщини, засвідчену лікарем психіатричної лікарні з суворим наглядом МОЗ України;

- Чорноморською міською державною нотаріальною конторою Одеської області видано свідоцтва про право про право на спадщину на ім`я сина померлого ОСОБА_2 на Ѕ частину спадкового майна, яке належало померлому ОСОБА_4 .

Також, повідомленням №442/01-14 від 28.04.2011 року ОСОБА_1 було роз`яснено, що його частка у спадщині залишається відкритою та свідоцтво про право на спадщину за законом він зможе отримати після того, як закінчиться термін його лікування.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру ревучих прав на нерухоме майно від 18.05.2017 зазначається, що ОСОБА_2 09.10.2013 подарував свою Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (а.с.211).

Договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К. за реєстровим №4313, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 6554103.

Вказані обставини підтверджуються дослідженою судом копією витягу із справи стосовно посвідченого нотаріусом договору дарування від 09.10.2013 за реєстровим №4313 (а.с.168-215).

ІV. Оцінка Суду

Cтаттею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою приведеної статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкування за законом здійснюється у разі: 1) відсутності заповіту; 2) повного або часткового визнання заповіту недійсним; 3) неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом чи відмови від неї; 4) усунення спадкоємця за заповітом від права на спадкування; 5) охоплення заповітом лише частини спадщини.

У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Питання видачі свідоцтва про право на спадщину регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за №296/5.

За змістом ч.1 ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Так, виходячи з положень підпункту 1.2. пункту 1, підпунктів 2.2, 2.4 пункту 2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.

Як встановлено судом, державним нотаріусом Іллічівської міської ДНК Одеської області Бурлаченко І.К. 23.12.2019 було проведено перевірку в Спадковому реєстрі про наявність зареєстрованих спадкових справ та заповітів, що підтверджується Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру №23423988, №23424009 (а.с.49-50).

У зв`язку з відсутністю будь-яких відомостей про заповіти/спадкові договори після смерті ОСОБА_4 (російською ОСОБА_6 ) цього ж дня державним нотаріусом заведено спадкову справу №118/20108, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 15.04.2010 року.

Державним нотаріусом було зроблено відповідні запити, зокрема, щодо видачі дублікатів правовстановлюючих документів та щодо зареєстрованого права власності на спадкове майно, заощаджень у банківських установах (а.с.54-56).

Після отримання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на належне йому майно, державним нотаріусом ім`я ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.21-25), а саме:

- за реєстровим №4630 державним нотаріусом Іллічівської міської ДНК Одеської області Бурлаченко І.К. на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано в КП «БТІ» м.Іллічівськ 30.12.2010;

- за реєстровим №4633 державним нотаріусом Іллічівської міської ДНК Одеської області Бурлаченко І.К. на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину грошового внеску, що зберігався у ТВБВ №8126/01 Іллічівського відділення №8126 ВАТ «Державний ощадний банк України» на рахунку № НОМЕР_2 у сумі повністю з належними процентами та на спец. рахунках, нарахованих по основним рахункам по приватизаційній та компенсаційній сумам, які належали померлому відповідно до листа, виданого філією – Іллічівське відділення №8126 Ощадного банку України 27.05.2010 за №333 (вартість спадкового майна – 27168,24 грн.).

Згідно з ч.1 ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як роз`яснив пленум ВСУ у п.27 постанови Пленуму №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути б визнання заповіту недійсним,визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.

Як встановлено судом, при заведенні спадкової справи за заявою ОСОБА_2 державним нотаріусом Іллічівської міської ДНК Одеської області Бурлаченко І.К. було проведено перевірку в Спадковому реєстрі про наявність зареєстрованих спадкових справ та заповітів, якою встановлено відсутність будь-яких відомостей про заведену спадкову справу після смерті ОСОБА_4 (російською ОСОБА_6 ), тому підстав для відмови відповідачу у прийнятті заяви про прийняття спадщини відповідно п.2.4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у останньої не було.

Суд звертає увагу, що прізвище, ім`я та по батькові заповідача в копії заповіту від 20.09.1996 зазначається: « ОСОБА_6 » (а.с.12).

Разом з тим, в копії свідоцтва про смерть зазначено прізвище померлого: « ОСОБА_4 » (а.с.11).

Отже, у відповідних документах є розбіжності щодо написання імені та по батькові ОСОБА_7 .

За наявності у тексті заповіту помилки у написанні прізвища, імені, по батькові спадкоємця нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку із необхідністю встановлення факту, що має юридичне значення.

Як роз`яснено у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів факту належності заповіту від ОСОБА_4 , посвідченого 20.09.1996 державним нотаріусом Іллічівської міської нотаріальної контори Одеської області Стріжак З.І. за реєстровим №2-3260, за яким він заповів ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому, безпідставними є доводи позивача про порушення державним нотаріусом Іллічівської міської ДНК Одеської області Бурлаченко І.К. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при реєстрації спадкової справи за заявою ОСОБА_2 та видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене 24.12.2010 за реєстровим номером №4630 державним нотаріусом Іллічівської (тепер – Чорноморської) міської державної нотаріальної контори Одеської області Бурлаченко І.К. на ім`я ОСОБА_2 про його право спільної часткової власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано в КП «БТІ» м.Іллічівськ 30.12.2010 та похідної від неї вимоги про визнання недійсним договору дарування, посвідченого 09.10.2013 приватним нотаріусом Іллічівського міського нотарільного округу Слаєвою Р.К. за реєстровим №4313, за яким ОСОБА_2 подарував Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .

Згідно частини першої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Оскільки діяння, зазначені у частині першій статті 1224 ЦК України є кримінально караними, то вони повинні бути підтверджені обвинувальним вироком суду або постановою про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, які є самостійною та достатньою підставою для усунення від права на спадкування.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно постанови Іллічівського міського суду від 14 липня 2010 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєні ним діяння в стані неосудності, передбачені ч.2 ст.121 КК України, і застосовано до нього заходи примусового характеру, госпіталізовано його в психіатричний заклад закритого типу із суворим наглядом (а.с.13-15).

23 березня 2011 року Чорноморською міською державною нотаріальною конторою Одеської області було отримано заяву позивача про прийняття спадщини, засвідчену лікарем психіатричної лікарні з суворим наглядом МОЗ України (а.с.90).

Повідомленням №442/01-14 від 28.04.2011 року ОСОБА_1 було роз`яснено, що його частка у спадщині залишається відкритою та свідоцтво про право на спадщину за законом він зможе отримати після того, як закінчиться термін його лікування (а.с.94).

Разом з тим, Чорноморською міською державною нотаріальною конторою Одеської області листом №55/02-14 від 15 січня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на раніше надану позивачем постанову Іллічівського міського суду, в мотивувальній частині якої вказано, що він (позивач) умисно позбавив життя свого батька ОСОБА_4 та роз`яснено заявнику звернутись до суду (а.с.25).

З урахуванням того, що стан неосудності пов`язаний із відсутністю у особи інтелектуальної та вольової ознак, із ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину, тому встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим.

Отже, суд доходить до висновку, що відмова Чорноморської міської державної нотаріальної контори Одеської області за №55/02-14 від 15 січня 2019 року є незаконною.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змістом ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст.1297 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч.5 ст 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом роз`яснень абз.2 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 вимоги про визнання права на спадщину не підлягають судовому розглядові лише за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.

Так, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі квартиру, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Так, якщо за життя спадкодавець набув права власності на квартиру, житловий будинок, тощо, то спадкоємець також набуває права власності у порядку спадкування.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК).

Належними відповідачами у спорах щодо спадкування права власності на нерухоме майно є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Так, Верховний Суд України 4 квітня 2011 року при розгляді справи №3-18гс11 ухвалив постанову в якій зробив такий правовий висновок: «Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними».

Те ж саме розтлумачено і в пункті 37 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5.

Матеріалами цивільної справи підтверджується належність померлому ОСОБА_4 у, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 та грошового внеску, що зберігався у ТВБВ №8126/01 Іллічівського відділення №8126 ВАТ «Державний ощадний банк України» на рахунку № НОМЕР_2 у сумі повністю з належними процентами та на спец. рахунках, нарахованих по основним рахункам по приватизаційній та компенсаційній сумам, які належали померлому відповідно до листа, виданого філією – Іллічівське відділення №8126 Ощадного банку України 27.05.2010 за №333 (вартість спадкового майна – 27168,24 грн.).

Отже, виходячи з цих усіх обставин, суд вважає на підставі ст.392 ЦК України, необхідним захистити суб`єктивне право власності позивача на частку нерухомого майна, яке одержати в позасудовий спосіб неможливо.

Також, суд доходить до висновку про задоволення вимоги позивача щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної квартири та 1/2 частину внеску, що зберігався у ТВБВ №8126/01 Іллічівського відділення №8126 ВАТ «Державний ощадний банк України» на рахунку № НОМЕР_2 у сумі повністю з належними процентами та на спец. рахунках, нарахованих по основним рахункам по приватизаційній та компенсаційній сумам, які належали померлому відповідно до листа, виданого філією – Іллічівське відділення №8126 Ощадного банку України 27.05.2010 за №333 (вартість спадкового майна – 27168,24 грн.) в порядку спадкування за законом майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З урахуванням наведених норм матеріального права, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Чорноморської міської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину грошового внеску, що зберігався у ТВБВ №8126/01 Іллічівського відділення №8126 ВАТ «Державний ощадний банк України» на рахунку № НОМЕР_2 у сумі повністю з належними процентами та на спец. рахунках, нарахованих по основним рахункам по приватизаційній та компенсаційній сумам, які належали померлому відповідно до листа, виданого філією – Іллічівське відділення №8126 Ощадного банку України 27.05.2010 за №333 (вартість спадкового майна – 27168,24 грн.) в порядку спадкування за законом майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 12.02.2021.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко