Рішення № 94916700, 15.02.2021, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 15.02.2021

Справа № 501/2539/19

2/501/334/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання – Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: ОСББ «Укржилстрой-2008» в особі голови правління Незнакомова Олександра Анатолійовича

предмет та підстави позову: про накладення штрафу за невиконання рішення суду, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – ОСОБА_2 ,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 25.07.2019 звернулася до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008» в особі голови правління Незнакомова Олександра Анатолійовича про накладення штрафу за невиконання рішення суду, стягнення матеріальної та моральної шкоди (а.с.1-3), згідно якого просить суд:

- накласти на голову правлінняОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008» ОСОБА_3 за невиконання рішення суду штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму;

- зобов`язати голову правління ОСББ "Укржилстрой-2008"Незнакомова Олександра Анатолійовича подати у триденний строк звіт про виконання судового рішення;

- звернутися до правоохоронних органів із звернення, (поданням, повідомленням) про притягнення голови правління ОСББ "Укржилстрой-2008" ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що Іллічівський міський суд Одеської області 12.04.2019 ухвалив рішення, відповідно якого, зобов`язав ОСББ "Укржилстрой-2008" підготувати типовий договір на утримання будинку у відповідності діючого законодавства України та надати ОСОБА_1 для погодження та підпису. Рішення вступило в законну силу 12.05.2019.

Позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою до голови правління ОСББ "Укржилстрой 2008"Незнакомова Олександра Анатолійовича з проханням визначитись, які комунальні послуги та за якими тарифами має надавати ОСББ "Укржилстрой-2008", скласти типовий договір до якого внести її пропозиції та надати його позивачу для погодження та підпису.

Станом на 15.07.2019 рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.04.2019 року у справі №501/12/19 не виконано, типовий договір не підготовлений та не наданий ОСОБА_1 для погодження та підпису.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що голова правління ОСББ "Укржилстрой-2008" ОСОБА_3 умисно не виконує рішення суду, у зв`язку з чим звернулася з позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 20.10.2020 надала до суду заяву до ОСББ «Укржилстрой-2008» про стягнення моральних збитків (а.с.110-111), згідно якої просить суд стягнути солідарноз ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на її користь:

- по 192000 грн. матеріальні збитки в сумі 960000 грн.;

- по 108000 грн. моральні збитки в сумі 540000 грн.

Заява мотивована тим, що ОСББ «Укржилстрой – 2008» відмовляється виконати законодавчі вимоги щодо приведення постачання електричної енергії до її квартири в межі діючого законодавства України.

На підставі вказаних розбіжностей, з грубим порушенням діючого законодавства робітники ОСББ «Укржилстрой – 2008», а саме голова правління ОСОБА_3 , управдом ОСОБА_4 , електрик ОСОБА_5 , сантехнік ОСОБА_8 та прибиральниця ОСОБА_7 , які жодного відношення не мають до постачання електричної енергії, відключили квартиру позивача від постачання електричної енергії, яка не постачається до квартири з 2015 року. Відсутність електричної енергії унеможливило проживання в квартирі, що спричинили позивачу матеріальні та моральні збитки.

Представник відповідача 16.09.2019 надав до суду заперечення на позов, просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.22-23).

В судовому засіданні позивач та його представник просили суд задовольнити позов з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.10.2020, яка прийнята судом, з підстав викладених у позові та заяві.

Відповідач був належним чином сповіщений про день і час судового розгляду справи, однак до суду не з`явився.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 19.08.2019 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та призначено справу до розгляду (а.с.17).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 18.09.2019 провадження по вказаній справі закрито (а.с.27-28).

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 18.09.2019 (а.с.36-38).

Постановою Одеського апеляційного суду від 14.04.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 18.09.2019 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.65-68).

Ухвалою Ілллічівського міського суду Одеської області від 19.05.2020 продовжено судовий розгляд справи (а.с.75).

Ухвалою Ілллічівського міського суду Одеської області від 07.07.2020 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовлено (а.с.91).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 02.11.2020 прийнято до провадження заяву про збільшення позовних вимог від 20.10.2020 (а.с.137).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 02.11.2020 відмовлено у проведенні судового засідання в режимі відео конференції (а.с.138).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 14.12.2020 задоволено заяву про самовідвід судді Смирнова В.В. у даній цивільній справі (а.с.146).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 18.12.2020 справа повторно розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.149).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 21.12.2020 справу прийнято до свого провадження, призначено судовий розгляд справи (а.с.152).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12.04.2019 у цивільній справі №501/12/19 зобов`язано ОСББ «Укржилстрой-2008» підготувати типовий договір на утримання будинку у відповідності діючого законодавства України та надати його ОСОБА_1 для погодження та підпису (а.с.42-43).

Згідно копії актів від 20.11.2015 складенихелектриком ОСОБА_5 , сантехніком ОСОБА_8 та прибиральницею ОСОБА_7 , знято обладнання: трифазний автомат на вході і трифазний електричний лічильник № НОМЕР_1 квартири № НОМЕР_2 (а.с.112-113).

ІV. Оцінка Суду

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення з цим позовом є невиконання головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008» рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.04.2019 року у цивільній справі №501/12/19, яким суд зобов`язав ОСББ «Укржилстрой-2008» підготувати типовий договір на утримання будинку у відповідності діючого законодавства України та надати його ОСОБА_1 для погодження та підпису.

Рішення набрало законної сили.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець вживає заходи, передбачені цим Законом, щодо примусового виконання рішень.

Відповідно до ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.76 цього Закону за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.74 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень наведений в розділі VII ЦПК України.

Так, відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст.453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Фактично подана ОСОБА_1 заява є зверненням зі скаргою на дії боржника за невиконання судового рішення у цивільній справі.

На відміну від адміністративного судочинства, де контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі покладено саме на суд з наданням суду відповідних повноважень щодо накладення штрафу на боржника, зобов`язання боржника надати звіт про виконання рішення або про звернення до правоохоронних органів про притягнення божника до кримінальної відповідальності, у цивільному судочинстві за невиконання рішення суду, яке постановлено в межах ЦПК України та яке вступило в законну силу і перебуває на примусовому виконанні у вигляді штрафу, а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин - у подвійному розмірі штрафу з подальшим зверненням до правоохоронних органів із відповідним поданням або повідомленням про притягнення до кримінальної відповідальності, покладено на державного або приватного виконавця, а функція судового контролю в розумінні розділу VII ЦПК України полягає у відповідному реагуванні на дії, рішення або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби або конкретного державного чи приватного виконавця за скаргою інших учасників виконавчого провадження і в тому числі зокрема стягувача.

Проте в даній справі відсутні відомості щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.04.2019 року та взагалі про звернення ОСОБА_1 до виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження. Не надано таких доказів в ході судового розгляду позивачем по справі та її представником.

ОСОБА_1 не оскаржує дії державного виконавця, а оскаржує безпосередньо дії боржника щодо не виконання ним судового рішення. Проте, функції з виконання судового рішення віднесено на органи державної служби чи приватних виконавців.

Наведені ОСОБА_1 вимоги щодо накладення штрафу за невиконання рішення, зобов`язання подати у встановлений строк звіту про виконання судового рішення стосуються судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого в адміністративному судочинстві.

Так, чинний Кодекс адміністративного судочинства України передбачає три процесуальні форми контролю за виконанням судового рішення.

Так, відповідно до ст. 382, 383 КАС України:

- суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- суд здійснює розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в порядку, визначеному ст.287 КАС України.

Статтею 382 КАС України встановлено саме право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так, у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.03.2017 року вказано, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а у разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа самостійно вибирає спосіб захисту в суді своїх прав і розпоряджається предметом спору на власний розсуд.

З урахуванням того, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (приватних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, суд доходить до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого права.

Враховуючи обставини справи, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_1 , які зазначені в її заяві від 20.10.2020 щодо солідарного стягнення на її користь з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 : по 192000 грн. матеріальних збитків в сумі 960000 грн. та по 108000 грн. моральних збитків в сумі 540000 грн. з наступних підстав.

Так, в заяві від 20.10.2020 про збільшення позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не зазначені в позові відповідачами.

Інші доводи позивача ОСОБА_1 про заподіяння їй матеріальної шкоди ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 по 192000 грн. матеріальні збитки в сумі 960000 грн. не доведено належним чином.

Крім того, позивач ОСОБА_1 в заяві від 20.10.2020 стверджує, що протиправними діями робітників ОСББ «Укржилстрой-2008» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , через відсутність можливості проживання у власній квартирі, їй спричинено моральні збитки по 108000 грн. в сумі 540000 грн.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, тому обов`язковими умовами відшкодування шкоди є неправомірність дій відповідного органу та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою.

Матеріали справи не містять доказів щодо причинного зв`язку між моральною шкодою позивача і протиправними діями відповідача.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач мав довести факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, яка за змістом ст.1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а також відповідно до того, яких саме втрат немайнового характеру він зазнав, обґрунтувати розмір відшкодування моральної шкоди. Недоведеність позивачем зазначених обставин по справі є підставою для відмови у задоволенні позову.

З урахуванням наведених норм матеріального права, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСББ «Укржилстрой-2008» в особі голови правління Незнакомова Олександра Анатолійовича про накладення штрафу за невиконання рішення суду, стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 15.02.2021.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко