Рішення № 94915994, 10.02.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7562/20 2/335/360/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дуда Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги, в обґрунтування якого зазначив, що відповідач є споживачем послуг, які надаються Концерном «МТМ» за адресою: АДРЕСА_1 та за період з 01.11.2013 року по 31.07.2019 року отримав послугу централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 19 891 грн. 91 коп.

Відповідач за вказаний період неналежним чином виконував свої зобов`язання з оплати наданих йому послуг, у зв`язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою.

18.09.2020 року ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 08.12.2020 року, яке було відкладено через першу неявку відповідача на 10.02.2021 року.

09.02.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Учасники справи в судове засідання, призначене на 10.02.2021 року, не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надала заяву, в якій просить провести розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив про розгляд справи у його відсутність та про застосування позовної давності щодо позовних вимог.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до статуту Концерну «МТМ», основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут.

Частина перша ст. 12 Закону України ««Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно частини другої цієї статті, договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» також передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється на підставі укладеного між виконавцем та споживачем відповідного договору.

Згідно із приписами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Пунктом 5 частини 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплений обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.

Відповідно до ст. 162 ЖК Української РСР, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

В той же час, відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15 згідно якого, «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Отже, відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії не виключає можливості стягнення зі споживача вартості спожитої ним теплової енергії у повному обсязі, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією, яка надана Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради у листі від 16.09.2020 року № 01-71/13408.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, що надає Концерн «Міські теплові мережі» за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим на останнього, згідно довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого водопостачання гарячої води, було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року.

У зв`язку з відсутністю укладеного договору, позивачем здійснювався облік наданих відповідачеві за місцем його проживання, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Позивач у період з 01.11.2013 року по 31.07.2019 року надавав відповідачу послугу з централізованого опалення, постачання гарячої води (підігріву питної води) у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 19 891,91 грн.

Відповідачем оплата за надану послугу за вказаний період не здійснювалася, а тому станом на 01.08.2019 року сума накопиченої непогашеної заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) за вказаний період складає 19 891, 91 грн., що підтверджується доданим до позову розрахунком.

Згідно пояснень, викладених у позові та не спростованих відповідачем, протягом періоду з 01.11.2013 року по 31.07.2019 року жодних заперечень з боку споживача на неналежну якість надання послуг з централізованого постачання гарячої води на адресу Концерну «МТМ» не надходило.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є надання послуг та їх отримання відповідачем, крім того, ОСОБА_1 від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся.

Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не було жодним чином доведено що у нього відсутній борг перед позивачем, при цьому, позивачем на підтвердження своїх вимог надано відповідні докази, які відповідачем також не спростовано, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та центрального постачання гарячої води є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом із тим, відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

При вирішенні заяви відповідача про застосування позовної давності суд виходить з того, що до заявлених позовних вимог, відповідно до ст. 257 ЦК України, встановлено загальний строк позовної давності в три роки.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У даному випадку відповідач ОСОБА_1 заявив про застосування позовної давності.

Позивач був обізнаний, що відповідач протягом тривалого часу, а саме з листопада 2013 року, не здійснював оплату за надані послуги, оскільки на рахунок позивача не надходили відповідні грошові кошти.

Проте, до суду із даним позовом позивач звернувся 08.09.2020 року, тобто зі спливом позовної давності за позовними вимогами, які заявляються за період до серпня 2017 року включно.

Таким чином, у даному випадку в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з листопада 2013 року по серпень 2017 року слід відмовити, у зв`язку із пропуском позивачем позовної давності.

З урахуванням викладеного та наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води задоволенню підлягають позовні вимоги за період з 01.09.2017 року по 01.08.2019 року включно у розмірі 10 431, 70 грн.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України, відповідно до ч. 1 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольняє позов на суму 10 431, 70 грн., що складає 52% від загальної суми вимог. А відтак, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, складає 1093, 04 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223 ч. 4, 263-265, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 322, 509, 526, 610, 611, 625 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_3 , Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.09.2017 року по 01.08.2019 року у розмірі 10 431 грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р НОМЕР_4 , ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, код ЄДРПОУ 32121458, судовий збір у розмірі 1 093 грн. 04 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Суддя В.О. Макаров