Рішення № 94915939, 11.02.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.02.2021

Справа № 937/6701/21

Провадження № 2/937/464/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.

за участі секретаря судового засідання - Литвиненко В.Є.

учасники справи:

позивач – АТ «Державний ощадний банк України» в особі Запорізького обласного управління АТ«Державний ощадний банк України»,

представник позивача – Іванісов В.С.,

відповідач – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвокат Потапов М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі Запорізького обласного управління Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у зв`язку з тим, що відповідач не виконує обов`язки по поверненню кредиту, згідно з кредитним договором б/н від 27.03.2019 у зв`язку з чим станом на 03.09.2020 виникла заборгованість в сумі 26641,48 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 25 782,48 грн.; комісії в розмірі 107,21 грн.; заборгованості по пені в розмірі 330,43 грн.; розміру 3 % річних на суму простроченого кредиту в розмірі 384,43 грн.; 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів в розмірі 28,91 грн; втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 8,02 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Потапов М.О. в судове засідання не з`явилися, про день слухання справи повідомлялися належним чином. Від відповідача до суду надійшла заява в якій він просить розглянути справу у його відсутність та відсутність його представника.

Від представника відповідача адвоката Потапова М.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги визнає частково. Не визнає позовні вимоги в частині вимоги про стягнення заборгованості по пені - 330,43 гри., вимоги про стягнення заборгованості за розмір 3% річних на суму простроченого кредиту - 384,43 грн., вимоги про стягнення заборгованості за розмір 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів - 28,01 грн., вимоги про стягнення заборгованості за втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 8,02 грн, посилаючись на те, що відповідач звернувся до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 27.03.2019 року. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 30000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач виконував належним чином. ДКБО, Умови та Правила надання банківських послуг не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору оскільки не містить підпису позичальника. 30.04.2020 року відповідачем було сплачено останній платіж і більше він вже не сплачував, оскільки не мав змоги, бо залишився без заробітку у зв`язку з настанням карантину який почався з 12 березня 2020 року запровадженого постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 р. № 211. 16 червня 2020 року Верховна Рада України затвердила за основу і в цілому законопроект №3297 , який забороняє банкам нараховувати пеню і штрафи на прострочені кредити в період карантину і протягом 30 днів після його закінчення. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з ДКБО, які викладені на банківському сайті www.oschadbank.ua. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема комісія - 107,21 гри., заборгованість по пені - 330,43 гри., розмір 3% річних на суму простроченого кредиту - 384,43 грн., розмір 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів - 28,01 грн., втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 8,02 грн. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.03.2019 року, посилався на ДКБО в редакції, яка на день підписання Заяви на приєднання розміщена інтернет- сторінці Банку www.oschadbank.ua як невід`ємні частини спірного договору. ДКБО що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей договір комплексного банківського обслужування розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Ощадбанку а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим Ощадбанком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви ДКБО у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком ДКБО не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг (ДКБО) Ощадбанком, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. ДКБО та правила надання банківських послуг в Ощадбанку ресурс: Архів ДКБО та правила надання банківських послуг розміщені на сайті: www.oschadbank.ua які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.03.2019 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем Ощадбанк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 жовтня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

27 березня 2019 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді у розмірі 30000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання заяви на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (кредиту) про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

В заяві на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (кредиту) від 27.03.2019, яка підписана позичальником, зазначена процентна ставка за кредитом яка становить 38,00 процентів річних за користування кредитними коштами, окрім випадку користування кредитними коштами в період Грейс-періоду під час якого процентна ставка встановлена 0,001 процентів річних. Також підписуючи заяву відповідач зобов`язався щомісячно здійснювати часткове повернення кредиту в розмірі обов`язкового щомісячного платежу, який складає 5,00 % від суми заборгованості за кредитом.

У зв`язку з тим, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість за кредитом.

Між тим, в заяві на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (кредиту) зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які на день підписання заяви про приєднання розміщені на інтернет-сторінці банку викладені на банківському сайтіwww.oschadbank.ua становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розміщені на сайті www.oschadbank.ua .

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 03.09.2020 становить 26641,48 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 25 782,48 грн.; комісії в розмірі 107,21 грн.; заборгованості по пені в розмірі 330,43 грн.; розміру 3 % річних на суму простроченого кредиту в розмірі 384,43 грн.; 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів в розмірі 28,91 грн; втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 8,02 грн. /а.с. 4-5/

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Державний ощадний банк України»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У цій заяві підписаній позичальником, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, стягнути комісію в розмірі 107,21 грн. та заборгованості по пені в розмірі 330,43 грн.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (кредиту), який містив умови, зокрема й щодо сплати комісії та неустойки ( пені), та саме у зазначеному в цьому документі, що доданому банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розміщенений на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відсутність у підписаній позивачем заяві на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (кредиту) домовленості сторін про сплату комісії та пені, наданий банком Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Наданий позивач Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з огляду на його мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо цей договір прямо не передбачений, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц, який є обов`язковим для врахування.

Враховуючи, що у даній справі так само відповідачем не визнаються умови кредитного договору, на які посилається банк, а також позовні вимоги в частині нарахованих банком комісії та пені, і наданий банком Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщені на сайті банку, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину укладеного між сторонами кредитного договору, шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Беручи до уваги зміст кредитного договору у даній справі, а також обсяг і зміст наданих банком Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

З цих підстав, суд відхиляє доводи банку про те, що ним були надані докази ознайомлення відповідача з Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб саме у наданій суду редакції, оскільки матеріали справи таких доказів не містять, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а тому вимоги про стягнення з відповідача комісії та пені задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно ЗУ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020, який набрав чинності 04.07.2020, внесено зміни до ст. 356 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України», яку доповнено пунктом 15 такого змісту: у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

Проте, суд враховує, що кредитні кошти в розмірі 25 782,48 грн. були фактично отримані і використані позичальником, але не були повернуті в добровільному порядку.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до стаття 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивач пред`явив вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та нарахованої суми втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позовні вимоги в цій частині, а саме стягнення 3 % річних на суму простроченого кредиту в розмірі 384,43 грн, 3 % річних на суму несвоєчасно сплачених процентів в розмірі в розмірі 28,91 грн та втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 8,02 грн, підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Аналізуючи зібрані по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та вважає за необхідним стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 26203 грн 84 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 25 782,48 грн., 3 % річних на суму простроченого кредиту в розмірі 384,43 грн., 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів в розмірі 28,91 грн, втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 8,02 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» з відповідача також слід стягнути судові витрати за сплату судового збору у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 2067 грн. 47 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,81,89,133,141,263,265, ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530,553,554,610,611,1048,1049,1050,1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі Запорізького обласного управління Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі Запорізького обласного управління Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.03.2019, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 25 782,48 грн., 3 % річних на суму простроченого кредиту в розмірі 384,43 грн., 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів в розмірі 28,91 грн, втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 8,02 грн, а всього 26203 грн 84 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі Запорізького обласного управління Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати за сплату судового збору в розмірі 2067 грн. 47 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне Товариство «Державний ощадний банк України» в особі Запорізького обласного управління Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 02760363, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний 48.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 11.02.2021.

Суддя: