Ухвала суду № 94915366, 09.02.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5572/19

1-кп/310/91/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурора Фоміна Г.В.,

представника потерпілої Бубнова Д.Ю.,

представника потерпілих Пшеничного І.А.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

захисників Козлова О.Ю.,

Кравцова В.М.,

Прокопцева С.В.,

Плотниченка М.М.,

Сивової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду клопотання прокурора Фоміна Геннадія Вікторовича про продовження запобіжного заходу, клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_5 адвоката Козлова Олександра Юрійовича, захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката Прокопцева Сергія Вікторовича про зміну запобіжного заходу або визначення застави по кримінальному провадженню, внесеному 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588 відносно:

ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України,

встановив:

В Бердянському міськрайонному суді Запорізької області розглядається кримінальне провадження, внесене 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588.

Прокурор Фомін Г.В. звернувся до суду з клопотаннями про продовження обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів. Вказані клопотання прокурор мотивував наступним. Підставою для обрання та продовження під час судового розгляду запобіжних заходів відносно обвинувачених була наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України. Вказані підстави не зменшились та продовжують мати місце на даний час. Наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) підтверджується складеним та направленим до суду обвинувальним актом, в якому викладені як фактичні обставини, так і роль та участь обвинувачених у вчиненні злочинів. Обґрунтованість підозри (обвинувачення) підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами: протоколами оглядів та обшуків, слідчих експериментів, висновками експертиз, матеріалами проведених оперативно-розшукових заходів та НСРД. Всі обвинувачені обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), які згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів. ОСОБА_4 не має постійного місця проживання, не одружений, дітей на утриманні не має, ОСОБА_5 не має постійного місця проживання, дітей, не одружений, ОСОБА_9 не має постійного місця мешкання, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, є особою, засудженою за вчинення іншого тяжкого злочину до покарання у виді позбавлення волі, ОСОБА_2 не одружений, дітей на утриманні не має, після засудження у 2014 році до покарання у виді позбавлення волі ухилявся від відбуття покарання та офіційно перебував у розшуку, ОСОБА_10 постійного місця мешкання не має, не одружений, дітей не має. Вказане свідчить про відсутність у обвинувачених соціальних зв`язків. У разі не продовження запобіжного заходу, перебуваючи та вільно пересуваючись на свободі, обвинувачені зможуть безперешкодно змінити місце проживання і тим самим переховуватись від суду. Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків підтверджується тим, що вина обвинувачених в даному кримінальному провадженні доводиться, в тому числі, поясненнями потерпілих, свідків, які викривають їх в скоєнні злочину, і анкетні дані яких відомі обвинуваченим. В разі не продовження обраних обвинуваченим запобіжних заходів вони матимуть реальну можливість для впливу на даних осіб з метою зміни показань. Оскільки не встановлені всі особи, які причетні до злочину, скоєного відносно ОСОБА_14 , у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , і які також обвинувачуються в організації озброєної банди та участі в ній, до складу якої входять ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , в разі обрання відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу вони зможуть спілкуватися з даними особами та відповідно перешкоджати кримінальному провадженню. Просив продовжити запобіжні заходи, застосовані до обвинувачених раніше.

Згідно Указу Президента від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.

У відповідності з п. 20-5 розділу ХІ Перехідних положень КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Згідно з абз. 5 вказаного пункту, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

У відповідності з ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

На підставі вищевказаного, з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, в тому числі - рішення «Манчіні проти Італії» від 02 серпня 2001 року, в якому зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі, суд вважає за необхідне клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту розглянути за правилами, встановленими п. 20-5 розділу ХІ Перехідних положень КПК України.

Відповідно до наказу від 05 лютого 2021 року № 09-В судді Богомоловій Л.В. в період з 08 по 11 лютого 2021 року надано дні відпочинку, в зв`язку з чим клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту розглядається головуючим.

В судовому засіданні прокурор свої клопотання підтримав з викладених в них підстав, просив клопотання задовольнити та продовжити раніше обрані обвинуваченим запобіжні заходи.

Представники потерпілих підтримали думку прокурора, просили клопотання про продовження запобіжних заходів задовольнити.

Захисник обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_5 адвокат Козлов О.Ю. просив відмовити в задоволенні клопотань прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зазначив наступне. ОСОБА_5 перебуває під вартою без остаточного рішення вже 2,5 роки. Докази, на які посилається прокурор, є вигадками, стороною обвинувачення не враховується практика ВС та ЄСПЛ. Згідно з матеріалами ОРД, НСРД жодна розмова не свідчить про планування злочинів. Свідків, на яких, на думку прокурора, можуть впливати обвинувачені, навіть неможливо знайти та доставити їх до суду. ОСОБА_5 має місце постійного проживання, стійкі соціальні зв`язки. У сторони обвинувачення відсутні відомості на підтвердження того, що обвинувачені будуть переховуватись від суду або впливати на будь-кого. Прокурором не підтверджено факту перебування в розшуку ОСОБА_2 . Під час перегляду матеріалів ОРД було встановлено, що останній вільно спілкувався з керівником Департаменту карного розшуку. Крім зазначеного, ОСОБА_2 не намагався змінити своє місце проживання. Жоден доказ не свідчить про його причетність до скоєння злочинів, жодна особа не повідомляла про тиск на неї зі сторони ОСОБА_2 . Відповідно до практики ЄСПЛ з часом ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу, нівелюються. З урахуванням зазначеного, обвинуваченим можливо обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат Прокопцев С.В. зазначив, що прокурор не обґрунтував клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання носить формальний характер. Судом досліджені майже всі докази, про недопустимість більшості з них стороною захисту були заявлені клопотання, вказані клопотання будуть вирішуватися судом під час ухвалення остаточного рішення. Посилання на тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченим, є безпідставним. ОСОБА_9 позитивно характеризується, має постійне місце проживання, соціальні зв`язки, родину, є учасником АТО. Просив обрати обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави.

Інші захисники просили відмовити в задоволенні клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , проти задоволення клопотань про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не заперечували.

Обвинувачені підтримали думку своїх захисників.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 обвинувачується у вчинені злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 - у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115 КК України; ОСОБА_9 , ОСОБА_4 - у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_3 - у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_2 - у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

Таким чином, всі обвинувачені обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких злочинів, за які передбачено строки покарання, починаючи з 8 років позбавлення волі до довічного позбавлення волі.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжних заходів по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані судом під час продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

Ухвалою колегії суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 грудня 2020 року обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів по 13 лютого 2021 року включно; обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю з визначеними обов`язками строком на два місяці - по 15 лютого 2021 року включно; обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід вигляді нічного домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю з визначеними обов`язками строком на два місяці - по 15 лютого 2021 року включно; обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці - по 15 лютого 2021 року включно.

При вирішенні клопотань прокурора та захисників обвинувачених судом було враховано тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у Рішенні від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Вирішуючи попередні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим, колегія суддів встановила, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Під час судового розгляду були допитані потерпілі та свідки обвинувачення. Однак, до теперішнього часу не допитані свідки, які, на думку сторони захисту, можуть спростувати доводи прокурора про винуватість обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 . Перебуваючи на волі та будучи обізнаним про місце проживання свідків, вказані обвинувачені матимуть реальну можливість шляхом застосування насильства або погрози його застосування незаконно впливати на них.

Крім зазначеного, обвинувачені, перебуваючи на волі матимуть можливість спілкуватись із невстановленими під час досудового розслідування особами, що причетні до вчинення злочинів, і тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.

Враховуючи наведене, у суду є достатні підстави вважати, що у разі відмови в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перебуваючи на свободі, вони можуть вчинити активні дії щодо переховування від суду внаслідок тяжкості злочинів, незаконно впливати на свідків, які до теперішнього часу не допитані, та місце проживання яких відомо обвинуваченим, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема - через спілкування з невстановленими досудовим розслідуванням особами, причетними до вчинення злочинів, що виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відомості, що характеризують вказаних обвинувачених, враховувались судом раніше під час продовження обвинуваченим запобіжного заходу.

При цьому, під час розгляду попередніх клопотань прокурора колегія суддів дійшла висновку про зменшення ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , а саме - про відсутність ризику впливу на потерпілих, свідків При вирішенні клопотань прокурора щодо продовження запобіжного заходу вказаним обвинуваченим суд враховує той факт, що потерпілі та свідки обвинувачення, які могли би свідчити про наявність вини вказаних обвинувачених, допитані, що свідчить про відсутність ризику впливу обвинувачених на вказаних осіб.

Крім зазначеного, суд враховує той факт, що після зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 останні умови домашнього арешту не порушують, виконують покладені на них судом обов`язки. Зазначені обвинувачені мають постійне місце проживання, сімейні зв`язки.

Однак, суд вважає, що вказані обвинувачені у разі не продовження їм запобіжного заходу матимуть можливість спілкуватись із невстановленими під час досудового розслідування особами, що причетні до вчинення злочинів, і тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, що може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотань прокурора про продовження обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів.

Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по даному кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 372 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора Фоміна Геннадія Вікторовича про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою; ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 у вигляді домашнього арешту задовольнити.

В задоволенні клопотань захисника обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_5 адвоката Козлова Олександра Юрійовича, захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката Прокопцева Сергія Вікторовича про зміну запобіжного заходу або визначення застави відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів по 09 квітня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів по 09 квітня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів по 09 квітня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з раніше визначеними обов`язками строком на два місяці, тобто по 09 квітня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю з раніше визначеними обов`язками строком на два місяці, тобто по 09 квітня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю з раніше визначеними обов`язками строком на два місяці, тобто по 09 квітня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю з раніше визначеними обов`язками строком на два місяці, тобто по 09 квітня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю з раніше визначеними обов`язками строком на два місяці, тобто по 09 квітня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю з раніше визначеними обов`язками строком на два місяці, тобто по 09 квітня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю з раніше визначеними обов`язками строком на два місяці, тобто по 09 квітня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю з раніше визначеними обов`язками строком на два місяці, тобто по 09 квітня 2021 року включно.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя О.М. Вірченко