Ухвала суду № 94913347, 10.02.2021, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 492/1749/20

УХВАЛА

про відмову в задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору,

повернення позовної заяви у зв`язку з невиконанням

ухвали про залишення позовної заяви без руху

10 лютого 2021 року м.Арциз

Суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Татарбунарського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, сержанта Татарбунарського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області Гречального Василя Васильовича про визнання протиправними дій, визнання неправомірною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідачів, в якій просить визнати дії співробітника Татарбунарського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області Гречального В.В. з приводу зупинки автомобіля марки «ВАЗ 21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та складання постанови серії БАА № 448827 протиправними, вказану постанову визнати неправомірною та скасувати, поновити пропущений строк оскарження постанови серії БАА № 448827, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 62256857 від 04 червня 2020 року посилаючись на те, що 08 травня 2020 року під час поїздки в аптеку його було безпідставно зупинено працівником поліції сержантом ОСОБА_2 для перевірки документів та в подальшому складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку з простроченням полісу обов`язкового страхування власників транспортних засобів. Враховуючи незаконність та протиправність зупинки транспортного засобу, позивач вважає всі подальші дії, зокрема щодо винесення відносно нього постанови серії БАА № 448827 протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з зазначеним позовом.

Пред`явлена позовна заява в силу ч. 1 ст. 169 КАС України ухвалою суду від 29 грудня 2020 року була залишена без руху, оскільки вона була подана з порушенням ст. ст. 160, 161, 172 КАС України, оскільки позивачем в позовній заяві не зазначено ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України Татарбунарського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, що позбавляє суддю можливості встановити, чи є вказаний відповідач юридичною особою та чи має у зв`язку з цим адміністративну процесуальну дієздатність; реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача, відповідача ОСОБА_2 , якщо такі відомі позивачу; номери засобів зв`язку відповідачів, офіційну електронну адресу відповідача Татарбунарського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, адресу електронної пошти позивача та відповідача ОСОБА_2 , якщо такі наявні чи відомі; зміст вимог до кожного з відповідачів; докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; не надано суду доказів сплати судового збору, оскільки ухвалою суду від 29 грудня 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

На виконання вищезазначеної ухвали про залишення позовної заяви без руху, 09 лютого 2021 року до Арцизького районного суду Одеської області надійшла позовна заява в новій редакції, при цьому не усунуто виявлені судом недоліки, які зазначені в ухвалі від 29 грудня 2020 року.

Разом з позовною заявою, позивачем повторно не надано суду документу на підтвердження сплати судового збору, але позивач повторно звернувся до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на відсутність коштів на сплату судового збору у зв`язку з скрутним матеріальним становищем, оскільки є особою похилого віку, пенсіонер, має невеликий розмір пенсії і інші доходи у нього відсутні, що позбавляє його можливості провести сплату судового збору та є перешкодою для доступу до правосуддя.

Розглянувши повторне клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, а також вивчивши наведені у ньому підстави, приходжу до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Також, виключний перелік заяв та клопотань, за подання яких не справляється судовий збір, встановлений частиною 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір», також встановлено перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору. Зазначені переліки є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

З огляду на викладене, повторно зазначаємо, що позивач ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави , які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Також, вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що у відповідності до висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала «розгляд судом». Враховуючи ці чинники, далі суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду (п. 60, 61).

Також, суд у пунктах 62, 66 та 67 вказаного рішення дійшов висновку, що судовий збір у розмірі середнього річного заробітку в країні є значним та надмірним, що становить непропорційне обмеження права доступу до суду.

Вказані висновки Європейського суду з прав людини кореспондуються з положеннями ст. 8 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства в Україні, а саме, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору, незалежно від того є вони платниками податків чи суб`єктами владних повноважень.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Втім, стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

З урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір», відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.

Водночас, позивачем повторно не надано суду жодних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору.

Позивачем на підтвердження свого фінансового стану надано довідку про доходи № 4876088920987817, яка містить інформацію про отримання пенсії з листопада 2019 року по квітень 2020 року, в сумі 13000,00 грн., а не за попередній 2019 рік, як вимагає стаття 8 Закону України «Про судовий збір» (при цьому, якщо пенсію позивач отримував протягом останнього року саме в такому розмірі, то розмір судового збору не перевищує 5 відсотків річного розміру позивача за попередній календарний рік).

Зазначаю, що вказана копія довідки не може бути розцінена як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки доказів того, що щомісячна пенсія є єдиним джерелом доходів позивача до суду надано не було, а тому така довідка не відображає майнове становище позивача станом на дату подання адміністративного позову.

Також, подана до суду вказана довідка не може бути належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи саме за весь попередній календарний рік.

Отже, доводи позивача ОСОБА_1 не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою для звільнення від сплати суму судового збору.

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Суддя звертає увагу позивача на те, що сплата судового збору є обов`язком позивача, а тому зловживання правом на звільнення від його сплати є неприпустимим.

Суддя зазначає, що у разі задоволення клопотання позивача, вказане може розцінюватися як надання певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний судовий збір.

Оскільки позивачем повторно не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними, в зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Таким чином, станом на 10 лютого 2021 року (день постановлення даної ухвали), з урахуванням поштового перебігу, позивачем не виконано вимоги ухвали судді Арцизького районного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року, а тільки до позовної заяви додані копія довідки про доходи № 4876088920987817, відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 29 січня 2021 року, у зв`язку з чим вважаю, що недоліки позовної заяви належним чином усунені не були.

Враховуючи наявність вказаних недоліків, відсутність документа про сплату судового збору у межах встановленого судом строку, а також станом на 10 лютого 2021 року включно (день постановлення даної ухвали), то в силу ч. 3 ст. 169 КАС України позовна заява не може бути вважатися поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та прийнятою до розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги, що позовна заява ОСОБА_1 не може бути прийнятою до розгляду, оскільки подана без виконання ухвали від 29 грудня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України вважаю, що зазначена позовна заява підлягає поверненню.

Вважаю за необхідне роз`яснити позивачу, що, відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 132, 133, 169, 248-256, 294 КАС України, Законом України «Про судовий збір», суддя, -

постановив:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Татарбунарського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, сержанта Татарбунарського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області Гречального Василя Васильовича про визнання протиправними дій, визнання неправомірною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження – повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.