Рішення № 94911956, 11.02.2021, Оболонський районний суд міста Києва

11.02.2021 Справа № 756/7036/20

Справа пр. № 2/756/1145/21

ун. № 756/7036/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2021 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чепур Н.К.

учасники справи:

представник позивача - Чиляков М.В.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Києві цивільну справу за позовом приватного підприємства "Шериф-Пульт 001" до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

У червні 2020 року позивач приватне підприємство "Шериф-Пульт 001" (далі - ПП "Шериф-ГБР") звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості обладнання.

Свої позовні вимоги ПП "Шериф-Пульт 001" обґрунтовувало тим, що 27 липня 2018 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони № 2212267, згідно з яким позивач прийняв під охорону квартиру АДРЕСА_1 . Охорона об`єкта здійснювалась позивачем шляхом спостереження за станом технічних засобів охоронної сигналізації, яка була встановлена на об`єкті відповідача, та автоматично сповіщає про проникнення до приміщення чи порушення архітектурно-будівельних конструкцій, а також забезпечення негайного виїзду групи швидкого реагування з метою вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання охоронної сигналізації, та при необхідності - затримання осіб, які проникли на об`єкт.

На виконання умов згаданого договору ПП "Шериф-Пульт 001" передало замовнику в користування (оренду) охоронне обладнання ППК "МАКС-3718Р" вартістю 5300,00 грн.

Як стверджував позивач, усупереч вимогам договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 27 липня 2018 року № 2212267 після його розірвання відповідач не повернула охоронне обладнання.

Покликаючись на норми ст. ст. 1212-1215 ЦК України, ПП "Шериф-Пульт 001" просило суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуте майно - грошові кошти у сумі 5300,00 грн.

Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити ПП "Шериф-Пульт 001" у задоволенні його позовних вимог. Свої заперечення проти позову ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 01 квітня 2020 року до 01 травня 2020 року нею призупинено виконання договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 27 липня 2018 року № 2212267 у зв`язку з запровадженим в м. Києві карантином для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Як стверджує ОСОБА_1 , 01 травня 2020 року вона надіслала у месенджері Viber менеджеру ПП "Шериф-Пульт 001" заяву про розірвання договору, відповідь на яку відповідач досі не отримала.

11 травня 2020 року відповідачеві зателефонував представник ПП "Шериф-Пульт 001" для того, щоб забрати охоронне обладнання з квартири АДРЕСА_1 . Оскільки ОСОБА_1 була відсутня у місті, вона запропонувала заздалегідь зателефонувати в інший день та забрати обладнання, попередивши, що працівники ПП "Шериф-Пульт 001" повинні бути у захисних масках та рукавичках. Також вона запропонувала надіслати позивачеві охоронне обладнання кур`єрською службою. Після повернення до Києва відповідач у поштовій скриньці виявила повідомлення-вимогу ПП "Шериф-Пульт 001"про необхідність компенсувати вартість охоронного обладнання. Цей документ ОСОБА_1 отримала вже після пред`явлення ПП "Шериф-Пульт 001" позову до суду. Відповідач зазначила, що з цього приводу вона одразу ж зв`язалась з менеджером ПП "Шериф-Пульт 001", проте відповіді не отримала, а юрист підприємства повідомив, що питання вирішуватиметься у судовому порядку.

Зважаючи на такі обставини, ОСОБА_1 стверджує, що вона не відмовлялась від повернення позивачеві охоронного обладнання, а тому відсутні підстави для задоволення позову ПП "Шериф-Пульт 001".

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що докази, подані відповідачем на обґрунтування своїх заперечень проти позову, не спростовують її обов`язку повернути, встановлене ПП "Шериф-Пульт 001" у квартирі АДРЕСА_1 охоронне обладнання. Оскільки, керуючись пп. 4.1.4 п. 4.1 договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 27 липня 2018 року № 2212267, виконавець достроково його розірвав у зв`язку з невиконанням замовником його умов, обладнання ОСОБА_1 не повернула, позивач обґрунтовано вимагає стягнення з відповідача безпідставно набутого майна - грошових коштів у сумі 5300,00 грн.

ОСОБА_1 подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вона зазначила, що не отримувала 23 травня 2020 року листа з повідомлення-вимогою від 14 травня 2020 року, а він був вкинутий працівником пошти у поштову скриньку. До 22 липня 2020 року ОСОБА_1 не було відомо про необхідність повернути охоронне обладнання. У запереченнях відповідач наголосила, що вона не заперечує і ніколи не заперечувала проти того, щоб працівники ПП "Шериф-Пульт 001" забрали з її квартири охоронне обладнання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач проти позову заперечувала з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Заслухавши вступні слова представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Особливості та порядок провадження охоронної діяльності визначені Законом України "Про охоронну діяльність".

Ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охоронну діяльність" встановлено, що охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян. Охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність" суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

До зобов`язань, що виникають та існують на підставі договору охорони застосовуються відповідні положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" ЦК України та глави 66 "Зберігання" ЦК України, одним із спеціальних видів якого згідно з параграфом 3 цієї глави є договір охорони.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

27 липня 2018 року ПП "Шериф-Пульт 001" (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони № 2212267, за умовами якого виконавець зобов`язався прийняти під охорону квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 6-12, 23).

Охорона об`єкта здійснюється виконавцем шляхом спостереження за станом технічних засобів охоронної сигналізації, яка встановлена на об`єкті замовника, та автоматично сповіщає про проникнення до приміщення чи порушення архітектурно-будівельних конструкцій, а також забезпечення негайного виїзду групи швидкого реагування з метою вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання охоронної сигналізації, та при необхідності - затримання осіб, які проникли на об`єкт (пп. 1.3.1 п. 1.3 договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 27 липня 2018 року № 2212267).

Замовник ОСОБА_1 взяла на себе обов`язок своєчасно сплачувати за послуги охорони у розмірі 410,00 грн щомісячно (п. 2 додатку № 1 до договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 27 липня 2018 року № 2212267). Оплата за договором здійснюється на умовах передоплати і проводиться щомісячно протягом п`яти перших календарних днів місяця, в якому надають послуги (п. 2.3 договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 27 липня 2018 року № 2212267).

Згідно з п. 5 додатку № 1 до договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 27 липня 2018 року № 2212267 виконавець передав замовнику охоронне обладнання ППК "МАКС-3718Р" вартістю 5300,00 грн (а. с. 9).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 27 липня 2018 року № 2212267 виконавець має право достроково розірвати договір, попередньо повідомивши про це замовника, якщо: замовник не здійснює оплату чи затримує розрахунок за договором; замовник не виконує зобов`язань за цим договором; за власним бажанням, попередивши про це замовника за 15 днів до моменту розірвання.

Пп. 3.2.13 п. 3.2 договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 27 липня 2018 року № 2212267 передбачено, що після припинення договірних відносин одразу, але не більше двох днів, повернути виконавцю обладнання, яке надане замовнику в користування (зазначене в додатку № 1 до договору), у стані, придатному до подальшої експлуатації, а у випадку не повернення у встановлений строк замовник зобов`язаний сплатити виконавцю його вартість.

20 травня 2020 року ПП "Шериф-Пульт 001" надіслало ОСОБА_1 повідомлення-вимогу від 14 травня 2020 року за вих. № 14/05/20, в якій повідомляло замовника про дострокове розірвання договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 27 липня 2018 року № 2212267 та про необхідність сплатити виконавцеві вартість охоронного обладнання, встановленого у квартирі АДРЕСА_1 , що становить 5300,00 грн (а. с. 15-18).

Проте у матеріалах справи відсутні достовірні докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 отримала 23 травня 2020 року повідомлення-вимогу від 14 травня 2020 року за вих. № 14/05/20, на що вказувало у своєму позові ПП "Шериф-Пульт 001". Так, у листі АТ "Укрпошта" від 10 листопада 2020 року за вих. № 1853-С-2020110310249-В зазначило, що лист з повідомленням-вимогою не був вручений особисто ОСОБА_1 , а вкладений листоношею у поштову скриньку відповідача (а. с. 101). Про те, що нею отримано повідомлення-вимогу від 14 травня 2020 року за вих. № 14/05/20 ОСОБА_1 повідомляла менеджера ПП "Шериф-Пульт 001" 23 липня 2020 року, тобто після відкриття провадженні у справі (а. с .56-58).

Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що до пред`явлення ПП "Шериф-Пульт 001" позову ОСОБА_1 була проінформована про прийняте позивачем рішення достроково розірвати договір про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 27 липня 2018 року № 2212267, а відтак і про існування у відповідача обов`язку, визначеного пп. 3.2.13 п. 3.2 договору, повернути охоронне обладнання, встановлене у неї в квартирі, однак вона ухилилась від його виконання.

У позовній заяві позивач зазначив, що ним пред`явлено позов до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз ст. 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми, можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Норма ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України (такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14 та Верховний Суд у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 668/7704/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 753/650/15-ц).

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Крім цього, за положеннями ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки між сторонами справи виникли договірні правовідносини, грошові кошти у сумі 5300,00 грн не є безпідставно набутим майном, позивачем не доведено факт безпідставного набуття або збереження ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 5300,00 грн, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Також суд звертає увагу на те, що у своїх заявах по суті справи та поясненнях, наданих у судовому засіданні, ОСОБА_1 не заперечувала проти повернення ПП "Шериф-Пульт 001" охоронного обладнання, що було встановлене у неї в квартирі. У випадку, якщо ОСОБА_1 ухилятиметься від обов`язку повернути це обладнання, позивач вправі пред`явити позов про компенсацію його вартості з підстав неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань, взятих на себе відповідно до пп. 3.2.13 п. 3.2 договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 27 липня 2018 року № 2212267, а не шляхом пред`явлення кондиційного позову.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмовити ПП "Шериф-Пульт 001" у задоволенні його позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову приватного підприємства "Шериф-Пульт 001" до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст рішення виготовлено 11 лютого 2021 року