Рішення № 94910564, 16.02.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2021

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Бєловол О.О.,

Справа № 629/2327/20

Номер провадження 2/629/468/21

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання:

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання, посилаючись на те, що відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, які надаються ТОВ «Харківгаз Збут» за адресою: АДРЕСА_1 за якою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам було офіційно опубліковано ТОВ «Харківгаз Збут» в газеті «Слобідський край» № 156 від 31.12.2015 та розміщено на офіційному сайті товариства -https://khgaszbut.104.ua. Відповідач регулярно користується послугами з газопостачання, але оплату проводить не регулярно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість за період 01.03.2016 року по 06.06.2016 року у розмірі 4790,96 грн. Оператором ГМР 06.06.2016 року здійснено відключення газоспоживаючих приладів споживача. Вимога ТОВ «Харківгаз Збут» про оплату заборгованості залишилася споживачем без відповіді та оплати. Таким чином, заявлена до стягнення сума на яку збільшився основний борг внаслідок інфляційних процесів становить 1164,22 грн, 3 % річних складають 395,77 грн. На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 4790,96 грн, 3% річних в розмірі 395,77 грн, інфляційні витрати в розмірі 1164,22 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Відповідач в наданому суду відзиві на позов, посилався на те, що позивач вказує на утворення заборгованості за період з 01.03.2016 по 06.06.2016, тобто період, за який нарахована заборгованість, закінчується 06.06.2016. Стягнення інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Відповідач вважає, що перебіг строку позовної давності почався з наступного дня після настання строку погашення чергового платежу за договором, тобто з 07.06.2016. Трирічний строк позовної давності щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості закінчився 07.06.2019. Позивач звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права 12.05.2020, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. З урахуванням дати звернення до суду, до вимог про стягнення пені також підлягають застосуванню наслідки визначеного в п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України спливу спеціального строку позовної давності, в один рік, таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «Харківгаз Збут» пені не підлягають задоволенню. Зауважив, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

У наданій відповіді на відзив позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач приєднався до умов Типового договору шляхом фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору ТОВ «Харківгаз Збут». Таким чином, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу постачання природного газу. Споживачі зобов`язані сплачувати за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Так, за даними Оператора ГРМ особовий рахунок відкрито на ім`я ОСОБА_1 . Як вбачається з розрахунку заборгованості за природний газ, заявник має заборгованість за період з 01.03.2016 по 06.06.2016 у розмірі 4790,96 грн. Згідно ст. 611 ЦКУ, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені). Відповідно до вимог абзацу другого п 4.9. Глави VIII умов Типового Договору на постачання природного газу, затвердженого постановою НКЕРВКП від 30.09.2015 року №2500: у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до умов п.8.1. глави VIII умов Типового Договору на постачання природного газу, затвердженого постановою НКЕРЕКП від 30.09.2015 року №2500: за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у частині другій етап і 625 ЦК України. Застосувань положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких судовий наказ може бути видано в разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, зроблений правовий висновок за яким: за змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦКУ нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними і ротовими коштами, належними до сплати кредиторові. Верховний Суд України у постанові від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16 зробив висновок, за яким: вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦКУ, не є додатковими вимогами в розумінні ст 266 ЦКУ, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних, витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного, виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Позивач у судове засідання не з`явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, в наданій суду заяві представник відповідача ОСОБА_2 просив розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності його довірителя, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу".

Відповідно до п. 2 розділу III Правил постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Типовий договір постачання природного газу з побутовим споживачем затверджено постановою НКРЕКП від 01.12.2015 року №2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам», яка набрала чинності з 01.12.2015 року.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Відповідно до п. 4 розділу III Правил для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником.

Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам було офіційно опубліковано ТОВ «Харківгаз Збут» в газеті «Слобідський край» № 156 від 31.12.2015р. та розмішений на офіційному сайті товариства https://khgaszbut.104.ua.

Судом встановлено, що фактом приєднання побутового споживача ОСОБА_1 , до умов Типового договору постачання природного газу є дії, які засвідчують його бажання укласти цей Договір, зокрема, здійснення споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , за якою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. ст. 67, 68 Житлового кодексу України, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, (в редакції , що діяв на час виникнення правовідносин) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п. 14 Розділу ІІІ Правил № 2496 розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачем є календарний місяць. При розрахунку за платіжними документами (рахунками постачальника) оплата за послуги з газопостачання має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, який не може бути меншим п`яти робочих днів з моменту отримання споживачем цього рахунку.

ТОВ «Харківгаз Збут», як постачальник природного газу свої зобов`язання виконало в повному обсязі та надало відповідачу послуги з постачання природного газу, однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань та не сплачує вартість спожитого газу вчасно, що призвело до виникнення у неї заборгованості перед позивачем за спожитий природний газ.

Так, як вбачається з довідки про розрахунок заборгованості за природний газ, ОСОБА_1 має заборгованість за період з 01.03.2016 року по 06.06.2016 року у розмірі 4790,96 гривень.

Згідно акту № 270 від 06.06.2016 року оператором ГРМ здійснено відключення газоспоживаючих приладів споживача за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом /ст.ст. 611-612 Цивільного кодексу України/.

Отже, ОСОБА_1 порушив зобов`язання.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав, просив про застосування строків позовної давності.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Про порушення відповідачем вимог щодо сплати за отримані послуги з постачання природного газу позивач дізнався ще в березні 2016 року - червні 2016 року, тому саме з цього моменту у ТОВ «Харківгаз Збут» виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, а саме щодо кожного з несплачених платежів, однак позивач звернувся до суду із зазначеним позовом лише 26.05.2020. Право позивача вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем строку внесення оплати кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Отже, суд відмовляє у задоволенні позову ТОВ «Харківгаз Збут» про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання за період з 01.03.2016 по 06.06.2016 включно на суму 4790,96 грн, а також в частині вимог про стягнення 3% річних на суму 395,77 грн, інфляційних витрат на суму 1164,22 грн, з тих підстав, що пропущення строку позовної давності при стягненні основного зобов`язання є підставою для припинення похідного зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Харківгаз Збут» задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 131, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 205, 253, 256, 257, 261, 264, 322, 360, 509, 625 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання - відмовити.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», код ЄДРПОУ 39590621, юридична адреса: м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, поштова адреса: м. Харків, вул. Петра Болбочана, буд. 54.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Суддя К.Ш.Харабадзе