Рішення № 94910024, 16.02.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2059/21

Повадження № 2-а/638/170/21

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - Цвіра Д.М.,

за участю: секретаря - Варданян К.Г.,

представника позивача - Гнипа В.М.,

відповідача - громадянина Російської Федерації- ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Боровкова В.Ю.,

з участю перекладача - Рогаткіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області (м. Харків, вул. Римарська, 24) до громадянина Російської Федерації- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою забезпечення заходів видворення за межі України,

ВСТАНОВИВ:

Представник Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить затримати громадянина Російської Федерації- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців, а також примусово видворити з Україні громадянина Російської Федерації- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 11.02.2021 працівниками ГУДМС України в Харківській області під час проведення цільового профілактичного заходу з виявлення нелегальних мігрантів та ОБГ м. Харкова було виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (далі- Відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України на визначений строк.

У ході опитування відповідача було встановлено, що прибув на територію України у 2021 році поза пунктом пропуску Державного кордону з метою подальшого проїзду до країн ЄС та по теперішній час ухиляється від виїзду. Дозволу на імміграцію в Україну не оформляв, для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території Україні не вживав, до органів міграційної служби не звертався. Вищевикладене, свідчить про те, що відповідач порушив вимоги статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

За порушення правил перебування іноземних громадян на території України 11.02.2021 року т.в.о. начальника Холодногірського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України Харківській області стосовно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. (штраф не сплачено).

З урахуванням викладених обставин, ГУ ДМС України в Харківській області 11.02.2021 року відносно відповідача було прийнято рішення про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, зобов`язано залишити територію України не пізніше 14.02.2021 року та заборонено в`їзд на територію України протягом 3 (трьох) років. Зміст рішення відповідачеві було роз`яснено зрозумілою йому мовою. Разом з тим, йому було повідомлено про наслідки невиконання вищезазначеного рішення та порядок і строки його оскарження. Відповідачем рішення про примусове повернення до суду не оскаржувалось.

Вказане вище рішення відповідач без поважних причин не виконав, територію України не залишив. Невиконання рішення мотивував відсутністю особистої можливості на те. Отже, після з`ясування всіх обставин перебування відповідача на території України та аналізу наданих пояснень - працівниками міграційної служби було правомірно винесено рішення про його примусове повернення.

Відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове видворення не застосовується.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, документи які б підтверджували його законне перебування на території України відсутні, що є підставою для прийняття рішення про примусове видворення.

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність викладених доказів, а також беручи до уваги, що відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду із України, є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове повернення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також існує ризик його втечі, що є підставою для його затримання.

Крім того, працівникам ГУ ДМС України в Харківській області необхідна достатня кількість часу для здійснення ідентифікації особи відповідача та подальшого оформлення документу, який надав би йому право перетину державного кордону, оскільки наразі оригінал паспортного документа відсутній- особу встановлено зі слів. Тому представник позивача і звернувся до суду із вказаним позовом.

Представник позивача Головного управління ДМС України в Харківській області - Гнип В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач - громадянина Російської Федерації- ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказав, що прибув до України лікуватися, зазначив, що добровільно повернеться до Російської Федерації.

Суд, дослідивши доводи представника позивача та відповідача, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено матеріалами справи, 11.02.2021 працівниками ГУДМС України в Харківській області під час проведення цільового профілактичного заходу з виявлення нелегальних мігрантів та ОБГ м. Харкова було виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України на визначений строк.

Дозволу на імміграцію в Україну не оформляв, для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території Україні не вживав, до органів міграційної служби не звертався.

За порушення правил перебування іноземних громадян на території України 11.02.2021 року т.в.о. начальника Холодногірського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України Харківській області стосовно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. (штраф не сплачено).

ГУ ДМС України в Харківській області 11.02.2021 року відносно відповідача було прийнято рішення про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, зобов`язано залишити територію України не пізніше 14.02.2021 року та заборонено в`їзд на територію України протягом 3 (трьох) років. Відповідачем рішення про примусове повернення до суду не оскаржувалось.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773).

Пунктом 15 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-17 визначено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Стаття 9 вказаного Закону №3773-17 встановлює, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Частиною 8 статті 26 Закону №3773-УІ встановлено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Статтею 31 Закону №3773-17 встановлено вичерпний перелік підстав за яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення або видача чи передача іноземця та особи без громадянства. Такими підставами є: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Частиною 2 ст. 25 цього Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Частинами 1 та 5 статті 26 Закону №3773-17 визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн.

За приписами ст. 30 Закону № 3773 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, що примусове видворення з України іноземця на підставі винесеної постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення компетентного органу про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що останній ухилятиметься від виконання такого рішення.

Тобто, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:

1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Отже, попереднє прийняття компетентним органом рішення про примусове повернення є обов`язковим.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.03.2020 у справі № 755/12148/18, які, з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України, суд ураховує при вирішенні спірних правовідносин.

За таких підстав, суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виїзду з території України в добровільному порядку, про що свідчить порушення чинного законодавства України, відсутність документа на право перебування в Україні та коштів, на підставі яких він може самостійно покинути територію України, а також відсутність у нього законних підстав перебування та проживання на території України.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150, примусове видворення передбачає: виявлення порушника, поміщення його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (ПТПІ), документальне оформлення примусового видворення, подальше супроводження іноземця до пункту пропуску через державний кордон України чи до країни походження.

Пунктом 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110 (далі - Положення № 1110), визначено, що пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1)затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2)затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3)взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

З системного аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що клопотання про затримання щодо іноземця або особи без громадянства може бути подано стосовно особи, до якої подано та розглядається адміністративний позов про примусове видворення, при цьому підставою затримання повинні слугувати докази на підтвердження обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі.

З урахуванням доказів наданих позивачем, що свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення про його примусове видворення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом задоволення вимог стосовно примусового видворення з України громадянина Російської Федерації- ОСОБА_1 , а також затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення примусового видворення з поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.

Стосовно позовних вимог щодо затримання відповідача з метою ідентифікації, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Закону України « Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Так, судом зі змісту позовної заяви встановлено, що працівниками ГУ ДМС України в Харківській області особу відповідача встановлено зі слів, оригінал паспортного документу.

Згідно з п. 1 розд. VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150, якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, до позову долучена копія паспорта відповідача, що у свою чергу свідчить про ідентифікацію особи відповідача працівниками ГУ ДМС України в Харківській області.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст.26, 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», керуючись ст.ст.6, 8, 9-11, 72-79, 288, 289, 295, п.15.5 Перехідних положень КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області (м. Харків, вул. Римарська, 24) до громадянина Російської Федерації- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою забезпечення заходів видворення за межі України - задовольнити частково.

Затримати громадянина Російської Федерації - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.

Примусово видворити за межі України громадянина Російської Федерації - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні інших вимог позову-відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Головне управління Державної міграційної служби України, місцезнаходження: вул. Римарська, 24, м. Харків, код ЄДРПОУ:37764460.

Представник позивача: Гнип Валерій Миколайович, діє на підставі довіреності № 6301.9/87 від 11.01.2021.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без постійного місця проживання.

Головуючий суддя Д.М.Цвіра