Вирок № 94909923, 16.02.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15258/19

Провадження № 1-кп/638/540/21

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого: судді Омельченко К.О.

За участю секретаря: Юрченко Д.С.

за участю прокурора - Подвашецького Д.В.

обвинуваченого- ОСОБА_1 .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт № 12019220480003489 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, малолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 27.11.2018 Київським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавленні волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 рік;

- 13.12.2019 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавленні волі на строк 1 рік 9 місяців,

за ч.2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Так, 01.09.2019 ОСОБА_1 близько 21годині 50 хвилин прибув до будинку АДРЕСА_2 , де на відкритій веранді біля однієї з квартир виявив меблі, а саме: стіл та два стільці, що належали ОСОБА_2 .

Саме в цей час, у ОСОБА_1 виник раптовий намір на таємне заволодіння вищезазначеним чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи повторно, розуміючи протиправність своїх умисних дій, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, повторно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, упевнившись та та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе йому завадити доведенню злочинного наміру до кінця ОСОБА_1 , шляхомвільного доступу по сходах, зайшов на відкриту веранду біля квартири АДРЕСА_3 , звідки забрав комплект меблів, а саме стіл та два стільця, вартість яких згідно висновку судово-товарохнавчої експертизи№ 20517 від 26.09.2019 складає 1891грн. 14коп.

Після цього, ОСОБА_1 , звернувши на свою користь викрадене майно з місця скоєння злочину зник та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 1891 гривень 14 копійок, що підтверджується висновком судово-товарознавчої експертизи № 20517 від 26.09.2019.

Обвинувачений в судовому засіданні винним себе визнав в повному обсязі. У скоєному щиросердно розкаявся. Надав пояснення про те, що визнає всі обставини так, як вони встановлені в обвинувальному акті і доповнити йому нічого.

Суд, відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, зі згоди всіх сторін кримінального провадження, впевнившись у добровільності їх позиції, не досліджував інші докази у кримінальному провадженні, обмежившись позицією обвинуваченого та вивченням даних про його особу.

Суд вважає вину обвинувачених доведеною повністю.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий. На обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, дітей на утриманні не має.

Щиросердне каяття обвинуваченого, допомога слідству та суду у встановленні істини у справі - відповідно до ст.. 66 КК України, суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься згідно ст.12 КК України до категорії нетяжкого злочину, наслідки для потерпілого, також повною мірою вивчена особа обвинуваченого, який раніше судимий, дітей на утриманні не має.

Враховуючи те, що інкриміноване кримінальне правопорушення за ч.2 ст.185 КК України вчинено обвинуваченим ОСОБА_1 до ухвалення вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 13.12.2019, суд призначає покарання за правилами ч.4 ст. 70 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст..65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визнаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали).

Відповідно до вимог ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання.

Згідно ст.17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права»

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Враховуючи зазначене, та приймаючи до уваги всі вище зазначені обставини, ставлення обвинуваченого ОСОБА_1 до скоєного злочину, повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, думку обвинуваченого, суд прийшов до висновку про можливість досягти визначеної законом мети заходу примусу та вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах санкції інкримінованої статті КК України.

Стосовно міри запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2020 ОСОБА_1 етапований до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» у зв*язку з набранням чинності вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 13.12.2019 та направленням його в місця відбування покарання, а ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.10.2020 - тимчасово залишений в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» для розгляду кримінального провадження.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Долю речових доказiв суд вирiшує вiдповiдно до положень ст. 100 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України - 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

В силу ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 13.12.2019 менш суворого покарання, призначеного даним вироком, остаточно призначити покарання - 1 (один) рік 9 (дев*ять) місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

Початок строку відбування покарання вираховувати з 29 квітня 2020року. (дата затримання на виконання вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 13.12.2019)

За даним кримінальним провадженням міра запобіжного заходу не обиралась.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 628 грн. 00 коп. за проведення експертизи на користь держави.

Речові докази, які передані потерпілому на відповідальне зберігання - вважати повернутими потерпілому.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через районний суд у 30-денний термін з дня проголошення, а засудженим, що утримується під вартою, у той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя: