Ухвала суду № 94909710, 16.02.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4336/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Трохимчук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівному подання старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Кирилюк Н.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

Старший державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Н.Кирилюк звернулась до суду із поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на неї судом згідно судового наказу №569/4336/20 від 31 березня 2020 року виданого Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Рівнетеплоенерго» заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 60451 грн. 94 коп. та 210 грн. судового збору.

Подання мотивоване тим,що на виконанні у Рівненському міському відділі ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №569/4336/20 виданого 19.06.2020 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Рівнетеплоенего» заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 60451,94 коп та судовий збір 210,20 грн. ОСОБА_1 зобов`язання, покладені на неї судовим рішенням не виконує.

У судове засідання виконавець не з`явилася, подавши заяву від 16.02.2021 року про розгляд подання за її відсутності у порядку ч.3 ст.211 ЦПК України.

З врахуванням положень ч.3 ст.441 ЦПК України, суд вважає за можливе розгляд подання провести без державного виконавця.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (ч.4 ст. 441 ЦПК України).

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ч.1 ст.6 вказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - ухилення громадянина України від виконання ним зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Під поняттям "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

В силу ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (ч.4 ст. 441 ЦПК України).

Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи, до виконання зобов`язань за рішенням суду.

Дослідивши матеріали у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для його розгляду і вирішення по суті, суд приходить до висновку про те, що останнє підлягає відмові у його задоволенні.

Судом встановлено, що на виконанні Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) знаходиться виконавче провадження №62462601 по примусовому виконанню судового наказу № 569/4336/20, що виданий 19.06.2020 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Рівнетеплоенерго» заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 60451 грн 94 коп. та 210 грн. судового збору.

Постановою старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Н.М. Кирилюк відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 569/4336/20, що виданий 19.06.2020 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Рівнетеплоенерго» заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 60451 грн 94 коп. та 210 грн. судового збору.На час звернення з поданням до суду, судове рішення не виконано.

Із долучених до подання документів вбачається, наступне.

Державним виконавцем було направлено боржнику вимогу від 14.07.2020 року та від 04.09.2020 року.

Державним виконавцем в межах виконавчого провадження винесено постанову від 03.07.2020 року про арешт майна боржника та постанову від 12.10.2020 року про арешт коштів боржника.

Державним виконавцем направлено боржнику виклик від 18.01.2021 року.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за боржником ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно.

Як вбачається з відповіді на запит Державної фіскальної служби України щодо боржника відсутня інформація про доходи.

Як вбачається з відповіді на запит Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, у останнього транспортні засоби відсутні.

З відповіді на запит Державної фіскальної служби вбачається, що фізичну особу – підприємця знято з обліку у контролюючих органах.

Боржником ОСОБА_1 по вищезазначеному виконавчому документу зобов`язання покладені на неї судовим рішенням не виконані в повному обсязі, однак, саме самостійне невиконання боржником зобов`язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Відповідно до положення частини другої статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Таким чином, обмеження права виїзду за межі України виникає у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Оскільки, відповідно до частини четвертої статті 441 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається обов`язок доказування. При цьому особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому згідно з частиною 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі Гочев проти Болгарії (Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

З огляду на вищенаведене можна дійти висновку, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника без встановлення факту ухилення від виконання зобов`язань не буде відповідати одному із критеріїв, визначених ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, за яких обмеження права на свободу пересування може бути виправдане.

Крім того, слід зазначити, що наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

В матеріалах подання відсутнє належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та надання строку добровільного виконання обов`язку за виконавчим листом, та про вручення виклику та вимоги державного виконавця.

Необізнаність боржника про початок процедури примусового виконання виконавчого документу унеможливлює ухилення від його виконання.

Подання державного виконавця не містить жодних посилань на конкретні факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов`язку та доказів на підтвердження цих фактів.

Звертаючись до суду державний виконавець не довів, що боржник безпідставно ухиляється від виконання рішення суду, не вжив заходів для належного виконання рішення суду в межах наданих Законом державному виконавцеві повноважень, окрім того, враховуючи розмір боргу, з урахуванням вжитих заходів державним виконавцем, їх співмірність, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.353,354,441 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Кирилюк Н.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.О. Гордійчук