Рішення № 94909312, 12.02.2021, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/68/21

Провадження № 2/433/144/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2021 року Троїцький районний суд Луганської області

в складі: головуючого - судді Суського О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Кіян А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради Луганської області про визнання права на земельну частку (пай), -

В С Т А Н О В И В :

До Троїцького районного суду Луганської області надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого зазначено, що 21 червня 1992 року позивача було прийнято в члени колгоспу «Дружба» Троїцького району Луганської області і направлено на навчання до Харківського інституту електрифікації і механізації сільського господарства на факультет електрифікації. У період навчання позивача, з 1992 року по 1997 рік, колгосп «Дружба» Троїцького району Луганської області було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Дружба» Троїцького району Луганської області. По закінченню навчання 30 червня 1997 року, згідно з планом персонального розподілу молодих спеціалістів після закінчення інституту позивач був направлений на роботу до колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Троїцького району Луганської області. На момент видачі колективному сільськогосподарському підприємстві «Дружба» Троїцького району Луганської області державного акту на право колективної власності на землю у грудні 1996 року, позивач залишався його членом. При цьому, з невідомих причин, позивача не було включено до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Троїцького району Луганської області, що додається до вищезазначеного державного акту, у зв`язку з чим позивачу не було видано сертифікат про право на земельну частку (пай) та не було виділено відповідну земельну ділянку. На даний час, позивач дізнався про порушення свого права на земельну частку (пай), у зв`язку з чим змушений звернутися до суду. Позивач просить суд визнати за ним, як за колишнім членом колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Троїцького району Луганської області, право на земельну частку (пай) в розмірі, право на який мали члени колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Троїцького району Луганської області при розпаюванні земель на підставі державного акту на право колективної власності на землю, із земель резерву або запасу комунальної власності Троїцької селищної ради Луганської області.

Позивач у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, надав до суду заяву, згідно якої просить справу розглянути без участі їх представника, заперечень на позовні вимоги не мають.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1 вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так право на земельну частку (пай) мають в том числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Стаття 2 цього закону, визначає документи, що посвідчують право на земельну частку (пай). Так основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Стаття 3 цього ж закону, перелічує підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 5 цього ж Закону встановлює, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Стаття 19 Земельного Кодексу України перелічує категорії земель.

1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Стаття 12 Земельного Кодексу України перелічує повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

Так до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Стаття 25 того ж кодексу передбачає, приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Громадянам України із числа депортованих осіб, які поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовна передача у власність землі сільськогосподарського призначення в розмірі земельного паю, визначеного для цієї місцевості, за рахунок земель запасу та резервного фонду в разі їх наявності.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року № 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Так, 21 червня 1992 року згідно виписки із трудової книжки ОСОБА_1 було прийнято в члени колгоспу «Дружба» Троїцького району Луганської області і направлено на навчання до Харківського інституту електрифікації і механізації сільського господарства на факультет електрифікації.

У період його навчання, з 1992 року по 1997 рік, колгосп «Дружба» Троїцького району Луганської області було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Дружба» Троїцького району Луганської області.

Згідно архівної довідки Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка № 209 від 23 грудня 2020 року в наказах Харківського інституту механізації і електрифікації сільського господарства (зараз Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка) значиться, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно був зарахований до інституту студентом 1 курсу денної форми навчання за спеціальністю «Електрифікація сільського господарства» по договору з 01 вересня 1992 року згідно наказу № 18-07/221 від 21 липня 1992 року. По закінченню навчання 30 червня 1997 року, згідно з планом персонального розподілу молодих спеціалістів після закінчення інституту був направлений на роботу до колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Троїцького району Луганської області.

На момент видачі колективному сільськогосподарському підприємстві «Дружба» Троїцького району Луганської області державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ЛГ № 000038 від 05 грудня 1996 року, позивач залишався його членом, будучі направлений на навчання до Харківського інституту електрифікації і механізації сільського господарства.

Тільки 08 грудня 1997 року позивача було призвано на військову службу, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 , однак відомості про те, що позивача було виключено з членів колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Троїцького району Луганської області, відсутні.

При цьому, з невідомих причин, позивача не було включено до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Троїцького району Луганської області, що додається до вищезазначеного державного акту, у зв`язку з чим позивачу не було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) та не було виділено відповідну земельну ділянку.

На даний час розмір земельної частки (паю) по колективному сільськогосподарському підприємстві «Дружба» Троїцького району Луганської області складає 8,33 умовних кадастрових гектар сільськогосподарських угідь, у тому числі 6,67 умовних кадастрових гектар ріллі, 0,09 умовних кадастрових гектар сіножатей та 1,57 умовних кадастрових гектар пасовищ.

За таких обставин, ОСОБА_1 , до розпаювання земель колективної власності був прийнятий до членів колгоспу «Дружба» Троїцького району Луганської області, який було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Дружба» Троїцького району Луганської області, де був його членом на момент передачі землі у колективну власність у 1996 році та видачі 05 грудня 1996 року державного акту на право колективної власності колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба» Троїцького району Луганської області, у зв`язку з чим позивач набув право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі з дня видачі цього акта відповідно до положень ст.1-3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Враховуючи, що в даний час передача земельних ділянок у власність громадян на території сіл, селищ, міст відноситься до повноважень відповідних рад, земельна ділянка, відповідно до положень ст.ст. 12, 19, 25 Земельного Кодексу України, ст.ст. 5, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» має бути виділена із земель резерву або запасу комунальної власності Троїцької селищної ради Луганської області.

За таких обставини, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, так як позивачем за змістом заявленого позову доведено та відповідачем в силу принципу змагальності сторін не спростовано обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі вищевикладеного, ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст.ст. 1, 2, 3, 5, 13 Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст.ст. 12, 19, 25 Земельного Кодексу України, п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року № 720/95, п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року, керуючись ст.ст. 5-13, 76-81, 89, 142, 206,211, 258-259, 265, 272, 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Зея Амурської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Троїцької селищної ради Луганської області (код ЄДРПОУ: 04335772, КОАТУУ: 4425455100, смт. Троїцьке Троїцького району Луганської області, вул. Центральна, б. № 69) про визнання права на земельну частку (пай), - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , як за колишнім членом колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Троїцького району Луганської області, право на земельну частку (пай) в розмірі, право на який мали члени колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Троїцького району Луганської області при розпаюванні земель на підставі державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ЛГ № 000038 від 05 грудня 1996 року, із земель резерву або запасу комунальної власності Троїцької селищної ради Луганської області, а саме розміром 8,33 умовних кадастрових гектар сільськогосподарських угідь, у тому числі 6,67 умовних кадастрових гектар ріллі, 0,09 умовних кадастрових гектар сіножатей та 1,57 умовних кадастрових гектар пасовищ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Троїцький районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.І.Суський

12.02.21