Ухвала суду № 94908700, 12.02.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4805/20

Провадження № 1-кп/216/485/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю секретарів судового засідання Риженко А.О., Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62020000000000273 від 12 березня 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оленичі Овруцького району Житомирської області, який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,

учасники судового провадження:

прокурори Ващенко С.Д., Самойленко С.В.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

захисники Савенко М.О., Гавриленко В.В.,

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2020 року з Офісу Генерального прокурора до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт із додатками в кримінальному провадженні № 62020000000000273 від 12 березня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Ухвалою суду від 19 серпня 2020 року призначено підготовче судове засідання в указаному кримінальному провадженні, яке в подальшому неодноразово відкладалось з різних поважних причин.

У підготовчому судовому засіданні прокурори Ващенко С.Д. і Самойленко С.В. просили призначити судовий розгляд на підставі цього обвинувального акта, посилаючись на дотримання всіх вимог, передбачених ст. ст. 32, 291 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 і його захисники Савенко М.О. та Гавриленко В.В., кожен окремо, проти призначення судового розгляду на підставі вказаного обвинувального акта категорично заперечували.

При цьому обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Гавриленко В.В. подали до суду окремі письмові клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Так, захисник Гавриленко В.В. мотивував своє клопотання тим, що строк досудового розслідування в кримінальному провадженні закінчився ще 03 червня 2020 року, оскільки питання про його продовження до трьох місяців з дня повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні вказаного злочину було вирішено не уповноваженим на те прокурором, тому що заступник Генерального прокурора Любович А.О. на час прийняття такого процесуального рішення не був процесуальним керівником у цьому кримінальному провадженні, зокрема, матеріали справи не містять відповідної постанови про призначення групи прокурорів, до якої включений останній, із відображенням таких відомостей у витягу з ЄРДР. За таких обставин захисник вважає, що наявні підстави для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, тому просив клопотання задовольнити, а також скасувати накладені на майно обвинуваченого арешти та вирішити питання щодо речових доказів, повернувши обвинуваченому належне йому майно.

Разом з тим обвинувачений ОСОБА_1 в обґрунтування свого клопотання про закриття кримінального провадження зазначив таке.

Відомості про це кримінальне провадження були внесені до ЄРДР 12 березня 2020 року. 03 квітня 2020 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, яке є тяжким злочином, але не пов`язане з посяганням на життя та здоров`я особи. Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України (у редакції від 13.02.2020 року) досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Постановою заступника Генерального прокурора Любовича А.О. строк досудового розслідування було продовжено до 03 липня 2020 року. 02 липня 2020 року процесуальним керівником прийнято рішення про завершення досудового розслідування та надано доручення слідчому про надання стороні захисту доступу до всіх його матеріалів у порядку ст. 290 КПК України. 06 липня 2020 року його захиснику Пилипенку О.І. надійшло повідомлення слідчого від 03 липня 2020 року про завершення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні, в якому останній зазначив, що сторона захисту має право на доступ до матеріалів досудового розслідування. Того ж дня, 06 липня 2020 року, о 14.00 год. його захисник прибув до приміщення Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань з метою отримання доступу до матеріалів досудового розслідування. Однак слідчий відмовив у наданні матеріалів для ознайомлення, аргументуючи це тим, що матеріали провадження не готові та знаходяться в прокурора, тому запропонував прибути 09 липня 2020 року для початку ознайомлення з ними. Такою поведінкою слідчий суперечив своєму ж повідомленню про завершення досудового розслідування. Прокурор, у свою чергу, на звернення його захисника 06 липня 2020 року також відмовив у наданні матеріалів досудового розслідування для ознайомлення, обґрунтовуючи це тим, що він надав слідчому доручення надати доступ до всіх матеріалів і наголосив, що він знаходиться у відпустці. Наступного дня, 07 липня 2020 року, його захиснику на мобільний телефон надійшло повідомлення від слідчого Тібежа Я.С., в якому останній просив прибути для отримання повного доступу до матеріалів досудового розслідування вже - 13 липня 2020 року. Разом з тим у попередньо узгоджену із слідчим дату, 09 липня 2020 року, він разом із захисником прибули до Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань з метою отримання доступу до матеріалів досудового розслідування. Проте слідчий знову відмовив у наданні доступу до матеріалів, посилаючись на відсутність часу та наголосив, що надасть для ознайомлення матеріали лише 13 липня 2020 року, після їх готовності. Таким чином, після прийняття рішення прокурором про завершення досудового розслідування та повідомлення стороні захисту про можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, у період часу з 02 липня 2020 року до 13 липня 2020 року ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не розпочалося, незважаючи на неодноразові прохання та вимоги сторони захисту як до слідчого, так і до прокурора, що виходить за межі строку досудового розслідування та є суттєвим порушенням норм КПК України.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 219 КПК України фактичний строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження не входить в строк досудового розслідування. Водночас у даному випадку строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування фактично розпочався лише 13 липня 2020 року, тобто поза межами строку досудового розслідування, який був визначений постановою заступника Генерального прокурора до 03 липня 2020 року.

Отже, на думку обвинуваченого, прокурор з метою штучного дотримання строку досудового розслідування 02 липня 2020 року формально прийняв рішення про завершення досудового розслідування і надав слідчому доручення про надання стороні захисту доступу до всіх матеріалів у порядку ст. 290 КПК України, але фактично досудове розслідування завершено не було.

Крім того, у період з 13 липня 2020 року до 23 липня 2020 року слідчим було надано доступ до матеріалів досудового розслідування в кількості лише семи томів кримінального провадження № 62020000000000273 та речових доказів, з якими сторона захисту й ознайомлювалась. Однак в ході такого ознайомлення лише 23 липня 2020 року слідчим було надано стороні захисту ще два томи матеріалів даного кримінального провадження для ознайомлення (том № 8 на 237 арк. і том № 9 на 105 арк.), де містяться матеріали НСРД. Проте вказані матеріали досудового розслідування не входили в перелік відкритих матеріалів відповідно до протоколу надання доступу до матеріалів досудового розслідування та про відкриття матеріалів досудового розслідування від 13 липня 2020 року й отримані органом досудового розслідування після визнання прокурором зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта, тобто після рішення процесуального керівника про завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні. Таким чином, на думку обвинуваченого, будь-які фактичні дані, що містяться в зазначених томах кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 86 КПК України є недопустимими доказами.

Разом з тим 24 липня 2020 року захисником Пилипенком О.І. було долучено до матеріалів провадження його (обвинуваченого) заяви від 21 липня 2020 року та від 22 липня 2020 року, в яких він висловив своє небажання в подальшому ознайомленні з матеріалами справи та просив надати йому обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування. Того ж дня, 24 липня 2020 року, о 14.43 год. його захисником Пилипенком О.І. було завершено ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та підписано відповідний протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та про відкриття матеріалів досудового розслідування із зазначенням найменування таких матеріалів. Однак слідчий Тібеж Я.С. відмовився закрити вказаний протокол і продовжив викликати його із захисником, начебто, для надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування.

Також 24 липня 2020 року він направив на адресу слідчого та прокурора власноруч написані заяви, якими підтвердив факт ознайомлення ним з матеріалами досудового розслідування й повторно наголосив про необхідність вручення йому обвинувального акта з реєстром.

27 липня 2020 року він повторно надіслав на адресу слідчого й прокурора заяви, в яких на виконання вимог ч. 9 ст. 290 КПК України детально описав матеріали, з якими він ознайомився, та долучив до цих заяв підписані ним описи всіх дев`яти томів справи.

Незважаючи на це, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Під час судового розгляду вказаного клопотання прокурор, аргументуючи зазначену в клопотанні кінцеву дату та час ознайомлення (12.00 год. 13 серпня 2020 року), зазначив, що вказаний строк потрібний для складання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, оскільки такі не готові для вручення стороні захисту.

Ухвалою слідчого судді від 05 серпня 2020 року стороні захисту, а саме підозрюваному та його захиснику, було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 12.00 год. 13 серпня 2020 року й роз`яснено, що після спливу вказаного строку підозрюваний та його захисник вважатимуться такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів вказаного кримінального провадження.

Водночас прокурор у порушення вимог статей 219, 291, 293 КПК України, після спливу встановленого вище строку для ознайомлення з матеріалами, не надав йому та захиснику під розписку копію обвинувального акта з реєстром матеріалів досудового розслідування, а направив їх поштовим зв`язком до суду, які надійшли до його канцелярії лише 18 серпня 2020 року, тобто поза межами строку досудового розслідування.

За наведених обставин обвинувачений ОСОБА_1 вважає, що всі дії після 03 липня 2020 року вчинені слідчим і прокурором поза межами строку досудового розслідування, що є обов`язковою підставою для закриття вказаного кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, скасування накладених на його майно арештів і повернення вилученого в нього майна.

Захисник Савенко М.О. підтримав обидва клопотання про закриття кримінального провадження та просив їх задовольнити, оскільки викладені в клопотаннях обставини, які повністю підтверджуються матеріалами справи, безумовно свідчать про істотне порушення стороною обвинувачення імперативних вимог кримінального процесуального закону, очевидно штучне створення перешкод стороні захисту в ознайомленні з усіма матеріалами досудового розслідування та грубе порушення реалізації такого права з метою отримання додаткового часу, насправді необхідного стороні обвинувачення для завершення всіх процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.

Прокурор Самойленко С.В. проти задоволення вказаних клопотань захисту заперечував, посилаючись на дотримання органом досудового розслідування вимог КПК України та проведення всіх необхідних процесуальних дій у межах строку досудового розслідування. При цьому стосовно доводів захисника Гавриленка В.В. про відсутність у заступника Генерального прокурора повноважень на вирішення питання про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців зазначив, що для вирішення цього питання КПК України не вимагає включення такого керівника до групи прокурорів у кримінальному провадженні, що підтверджується відповідною практикою Верховного Суду. Щодо аргументів обвинуваченого ОСОБА_1 про сплив строку досудового розслідування вказав, що останній ухилявся від явки до слідчого для отримання повісток і клопотання про продовження строку досудового розслідування, відмовлявся отримувати ці документи, на розгляд указаного клопотання не з`явився, а в порушення покладених на нього обов`язків, без дозволу слідчого, виїхав до міста Скадовська. 02 липня 2020 року сторону захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування. 03 липня 2020 року обвинувачений на виклик слідчого не з`явився. 13 липня 2020 року захисник почав ознайомлення з матеріалами, а обвинувачений до 05 серпня 2020 року не з`явився для ознайомлення, тому слідчий звернувся з клопотанням про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення. Ухвалою слідчого судді таке клопотання слідчого було задоволено та встановлено підозрюваному й захиснику строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 13 серпня 2020 року. У цей день, 13 серпня 2020 року, обвинувачений і захисник не з`явились для отримання копії обвинувального акта, тому його було направлено поштою. Водночас звернув увагу, що за положеннями ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не включається в строк досудового розслідування. Стосовно надання стороні захисту доступу до матеріалів лише 13 липня 2020 року зазначив, що коли останні виявили бажання ознайомитись, тоді їм і було надано відповідні матеріали.

Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт і долучені до нього додатки, клопотання сторони захисту й додані до них матеріали, а також дослідивши матеріали кримінального провадження в межах порушеного питання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (ч. 5 ст. 17 КПК України).

Частиною 1 ст. 21 КПК України кожному гарантовано право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

За приписами ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Положеннями ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи клопотання захисника Гавриленка В.В. про закриття кримінального провадження з наведених у його клопотанні підстав, суд виходить з такого.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 294 КПК України якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу, до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора.

Положеннями ст. 295 КПК України визначено, що продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення, у випадку, визначеному пунктом 1 частини третьої статті 294 цього Кодексу, здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування (ч. 1).

Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання клопотання прокурору, уповноваженому на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов`язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд (ч. 3).

Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов`язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування (ч. 4).

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі постанови. (ч. 5).

За матеріалами кримінального провадження судом встановлено, що на виконання наведеної норми закону копія відповідного клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування була вручена особисто підозрювану ОСОБА_1 та його захиснику Гайдак О.В. 08 травня 2020 року, після чого 14 травня 2020 року (через п`ять повних днів) клопотання було подано заступнику Генерального прокурора Любовичу А.О. як прокурору, уповноваженому на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування (т. 1, а.к.п. 30-34, 35).

Постановою заступника Генерального прокурора Любовича А.О. від 20 травня 2020 року строк досудового розслідування, який закінчувався 03 червня 2020 року, було продовжено до трьох місяців, тобто до 03 липня 2020 року (т. 1, а.к.п. 36-38).

В судовому засіданні встановлено, що сторона захисту у визначеному ч. 3 ст. 295 КПК України порядку не реалізувала своє право на подання письмових заперечень на вказане клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування, яке було адресовано безпосередньо заступнику Генерального прокурора Любовичу А.О., зокрема з підстав відсутності в останнього повноважень на розгляд такого питання.

Водночас, вважаючи зазначену постанову заступника Генерального прокурора від 20 травня 2020 року незаконною, сторона захисту на підставі ч. 2 ст. 303 КПК України мала можливість її оскаржити під час підготовчого провадження в суді, але такого питання перед судом порушено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, сторона захисту, не будучі обмеженою в реалізації своїх процесуальних прав, не скористалась наведеними вище правами у передбачені КПК України способи.

Отже, з матеріалів кримінального провадження, зокрема з указаної постанови від 20 травня 2020 року, випливає, що це процесуальне рішення про продовження строку досудового розслідування прийнято заступником Генерального прокурора, тобто уповноваженим на те суб`єктом у розумінні положень п. 1 ч. 3 ст. 294 КПК України, наразі є чинним, не оскаржено й не скасовано.

За встановлених обставин, ураховуючи наявність чинної законної постанови, суд вважає, що строк досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні до трьох місяців було продовжено у законний спосіб.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 592/5231/16-к.

При цьому суд бере до уваги, що кримінальне процесуальне законодавство не містить прямої вказівки на те, що прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, у тому числі заступник Генерального прокурора, обов`язково має здійснювати процесуальне керівництво у відповідному кримінальному провадженні.

Системний аналіз положень статей 36 та 37 КПК України у взаємозв`язку з нормами статей 294 і 295 КПК України також не дає достатніх підстав стверджувати, що на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування уповноважений лише той керівник відповідної прокуратури, який є процесуальним керівником (одним із них) у конкретному кримінальному провадженні.

Натомість зміст частин 1, 3 і 4 ст. 295 КПК України, за якими прокурор, який здійснює процесуальне керівництво, може ініціювати питання про продовження строку досудового розслідування перед прокурором, уповноваженим на розгляд такого питання, свідчить про те, що фактично ці прокурори мають різні процесуальні статуси в кримінальному провадженні, останнім з яких за логікою законодавця є саме керівник прокуратури, визначений у п. 1 ч. 3 ст. 294 КПК України.

З огляду на наведене суд погоджується з доводами прокурора та не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника Гавриленка В.В. про закриття кримінального провадження.

Разом з тим, надаючи оцінку обґрунтованості клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Нормами кримінального процесуального закону, закріпленими в ст. ст. 219, 294-295-1 КПК України, законодавець визначив строки досудового розслідування, порядок їх обчислення та продовження.

Зокрема, абзац 1 ч. 5 ст. 294 КПК України покладає на прокурора та/або слідчого, за погодженням з прокурором, обов`язок подати клопотання про продовження строку досудового розслідування не пізніше п`яти днів до спливу строку досудового розслідування, встановленого статтею 219 цього Кодексу, оскільки за імперативними приписами абзаца 2 ч. 5 ст. 294 КПК України - строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Водночас ч. 8 ст. 223 КПК України містить застереження, що слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

При цьому суд бере до уваги, що згідно із пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, направленням до суду обвинувального акта.

Частиною 1 ст. 28 КПК України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Частина 2 ст. 28 КПК України встановлює загальне правило, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Водночас ч. 5 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадженні щодо нього було закрите.

Ця норма кореспондує із положеннями частини 1 ст. 116 КПК України, яка передбачає, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.

Частиною 2 ст. 114 КПК України передбачено, що будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом.

Разом з тим частиною 1 ст. 283 КПК України також встановлено, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

При цьому частина 2 ст. 283 КПК України прямо зобов`язує прокурора у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Таким чином, згідно з положеннями ст. ст. 110, 115, 283, 291 КПК України прокурор має право приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні виключно в межах процесуальних строків, зокрема, складати, затверджувати та направляти обвинувальний акт у кримінальному провадженні в межах строку досудового розслідування.

Частиною 1 ст. 219 КПК України передбачено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 219 КПК України визначено, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (ч. 1 ст. 219 КПК України у редакції, чинній на час повідомлення про підозру).

За положеннями ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Отже, строк досудового розслідування становить два місяці з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (якщо його не продовжено у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України) або до висунення прокурором обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді прийняття та процесуального оформлення обвинувального акта, проте в межах двомісячного строку досудового розслідування.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження та обвинувального акта судом встановлено, що 12 березня 2020 року о 17:53 год. слідчим ДБР Вакаровим Д.В. було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020000000000273 (т. 1, а.к.п. 1).

03 квітня 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме в пропозиції службовій особі, яка замає відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоди, наданні такої вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, а також в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища (т. 7, а.к.п. 58-63).

Інкриміноване ОСОБА_1 діяння як на час повідомлення про підозру, так і на цей час належить до категорії тяжких злочинів у сфері службової діяльності та не пов`язано з посяганням на життя та здоров`я особи.

Таким чином, з 03 квітня 2020 року почався відлік двомісячного періоду проведення досудового розслідування з дня повідомлення особі про підозру, визначеного ч. 1 ст. 219 КПК України у редакції, чинній на час такого повідомлення (у чинній редакції - п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України).

Постановою заступника Генерального прокурора Любовича А.О. від 20 травня 2020 року строк досудового розслідування, який закінчувався 03 червня 2020 року, було продовжено до трьох місяців, тобто до 03 липня 2020 року (т. 1, а.к.п. 36-38).

12 червня 2020 року слідчий ДБР Тібеж Я.С., за погодженням із заступником Генерального прокурора Любовичем А.О., який не є процесуальним керівником у кримінальному провадженні, звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні до шести місяців, тобто до 03 жовтня 2020 року, посилаючись на неможливість завершити досудове розслідування у визначений строк через складність кримінального провадження та необхідність проведення ряду слідчих і розшукових дій, зокрема: розсекречення всіх матеріальних носіїв інформації, отриманих у результаті проведених негласних слідчих (розшукових) дій; дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів під час проведення процесуальних дій; отримання висновків призначених судових експертиз; долучення до матеріалів справи відповідей на запити слідчого; встановлення приналежності вилучених під час обшуку грошових коштів; проведення допитів осіб, на яких вказав підозрюваний як осіб, що можуть підтвердити факти вимагання в нього грошових коштів свідком ОСОБА_3 ; виконання інших слідчих і процесуальних дій, необхідність в яких виникне під час здійснення подальшого досудового розслідування (т. 1, а.к.п. 39-44).

Однак ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року вказане клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування було повернуто прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 295-1 КПК України, зокрема недоведеності обставин, що перешкоджали здійснити вказані в клопотанні процесуальні дії в межах строку досудового розслідування.

При цьому зі змісту ухвали випливає, що прокурор Офісу Генерального прокурора Харченко І.В., який брав участь в розгляді клопотання, при обговоренні та вирішенні питання стосовно повернення клопотання прокурору для доопрацювання - поклався на розсуд суду (т. 1, а.к.п. 48).

Того ж дня, 02 липня 2020 року, тобто в передостанній день строку досудового розслідування, прокурор Харченко І.В. надав слідчому Тібежу Я.С. письмове доручення повідомити підозрюваного ОСОБА_1 і його захисників про завершення досудового розслідування та надати останнім доступ до матеріалів кримінального провадження, можливість ознайомлення з ними й будь-якими речовими доказами, роз`яснивши зміст ч. 10 ст. 290 КПК України (т. 1, а.к.п. 68-69).

03 липня 2020 року, в останній день строку досудового розслідування, о 19 годині 28 хвилин слідчий Тібеж Я.С. на виконання доручення прокурора поштовим зв`зком направив на адресу підозрюваного та його захисників повідомлення від 03 липня 2020 року № 10-5-02-01-14414 про завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні та надання останнім доступу до матеріалів досудового розслідування, що підтверджується відповідними описами відправлень, накладними та фіскальними чеками, наявними в матеріалах справи (т. 1, а.к.п. 70-71, 72-79).

Також у томі № 1 кримінального провадження № 62020000000000273 на аркушах 80-93 містяться 7 (сім) різних повідомлень від 02 липня 2020 року з однаковим вихідним № 31/1/3-43793-20 за підписом прокурора Офісу Генерального прокурора Харченка І.В., які адресовані підозрюваному ОСОБА_1 і його захисникам, про завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні й достатність зібраних під час розслідування доказів для складання обвинувального акта, в яких також запропоновано стороні захисту до закінчення ознайомлення з матеріалами справи надати прокурору доступ до своїх матеріалів відповідно до вимог ч. 6 ст. 290 КПК України.

Разом з тим указані повідомлення не містять відповідних реквізитів (штрих-коду Офісу Генерального прокурора з вихідним номером і датою, які наявні в решті аналогічних вихідних документів) та в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження їх відправлення, що викликає обґрунтований сумнів у тому, що такі повідомлення дійсно скеровувались їхнім адресатам.

Крім того, за змістом листа від 03 липня 2020 року № 10-5-02-01-14517 слідчий Тібеж Я.С. повідомив сторону захисту про те, що для отримання повного доступу до матеріалів досудового розслідування їм необхідно прибути 13 липня 2020 року на 10.00 год., отримати такий доступ і підтвердити факт надання їм доступу та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а також речовими доказами в ньому (т. 1, а.к.п. 94-95). Однак будь-яких відомостей про дату та час направлення цього листа підозрюваному ОСОБА_1 і його захисникам матеріали справи також не містять.

Водночас відповідно до протоколу відмови від захисника, складеного 09 липня 2020 року слідчим ДБР Шаманіним В.М. за участю захисника Пилипенка О.І., підозрюваний ОСОБА_1 одночасно просив надати для ознайомлення матеріали досудового розслідування, зазначивши, що 06 липня 2020 року та 09 липня 2020 року на вимогу такі матеріали надані не були (т. 9, а.к.п. 67).

Згідно з наявним у кримінальному провадженні протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та про відкриття матеріалів досудового розслідування від 13 липня 2020 року таку процесуальну дію розпочато слідчим Тібежем Я.С. - 13 липня 2020 року о 10.05 год. та надано стороні захисту доступ до матеріалів і можливість ознайомлення з 7 (семи) томами цього кримінального провадження (т. 9, а.к.п. 186-235).

Саме такий факт надання доступу до матеріалів досудового розслідування підтвердив своїм підписом і захисник обвинуваченого - адвокат Пилипенко О.І.

При цьому сам обвинувачений у підготовчому судовому засіданні також стверджував, що перша можливість отримати матеріали справи для ознайомлення була надана слідчим лише 13 липня 2020 року, всі попередні неодноразові спроби отримати доступ до матеріалів раніше, починаючи з 06 липня 2020 року - дня отримання захисником Пилипенком О.І. повідомлення слідчого про надання доступу, виявилися марними через відмову слідчого (з різних причин) надати матеріали до 13 липня 2020 року, чим обмежено захист у доступі до матеріалів в межах строку досудового розслідування.

Разом з тим за дослідженим у судовому засіданні звукозаписом телефонних розмов, зробленим на диктофон мобільного телефону захисника Пилипенка О.І., які відбулись 06 липня 2020 року між останнім та слідчим ДБР Тібежем Я.С. і прокурором Офісу Генерального прокурора Харченком І.В., судом установлено таке.

Зважаючи на важливість отриманих відомостей та їх значення для вирішення порушеного перед судом питання, зміст указаних розмов наводиться нижче майже дослівно.

Так, за відтвореним записом телефонної розмови між захисником Пилипенком О.І. та слідчим Тібежем Я.С.:

- «Захисник: привітавшись, повідомив, що прибув для ознайомлення з матеріалами, та запитав, чи прийме його слідчий?

- Слідчий: сьогодні, ні;

- Захисник: чому?

- Слідчий: завчасно треба повідомляти;

- Захисник: про що?

- Слідчий: про можливість ознайомлення, зручну дату, зараз немає часу, інші справи;

- Захисник: тобто Ви мене сьогодні не приймете?

- Слідчий: сьогодні, ні;

- Захисник: а коли приймете?

- Слідчий: треба визначатись, коли буде можливість;

- Захисник: я сьогодні готовий;

- Слідчий: матеріали у прокурора на даний час;

- Захисник: ну давайте у прокурора, мені все одно, де знайомитись;

- Слідчий: давайте визначимось із датою;

- Захисник: ви визначили, що матеріали готові для ознайомлення, так?

- Слідчий: так;

- Захисник: будь ласка, тоді надайте їх для ознайомлення;

- Слідчий: коли Ви бажаєте знайомитись?

- Захисник: зараз;

- Слідчий: ну вибачте, так не робиться, тим більше в мене не має матеріалів;

- Захисник: давайте завтра;

- Слідчий: давайте я заберу завтра матеріали і в середу будете знайомитись, на даний час прокурор визначив, що всі адвокати в кримінальному провадженні втратили свої повноваження, тому повідомте підзахисного про необхідність прибути й письмово підтвердити, що Ви є єдиним його захисником, і ми тоді визначимось;

- Захисник: ми надали вже всі документи;

- Слідчий: я не знаю, я ж не прокурор, буду прокурором, буду вирішувати, а позиція в прокурора наразі така, що підозрюваний зараз без захисника, тому що офіційні документи не надійшли, тому треба підтвердження ОСОБА_1 ;

- Захисник: зрозуміло, так коли все ж таки можна буде прибути для ознайомлення з матеріалами, ми готові сьогодні?

- Слідчий: давайте на дев`яте число тоді (прим. - 09 липня 2020 року);

- Захисник: дев`яте, сьогодні шосте;

- Слідчий: так, сьогодні шосте (прим. - 06 липня 2020 року);

- Захисник: тобто це сьоме, восьме, дев`яте, а раніше взагалі не можна ніяк?

- Слідчий: ну раніше ніяк, бо матеріали в прокурора, я фізично не можу їх надати, є певна процедура, алгоритми, жодним чином Ваші права не порушуються;

- Захисник: я розумію процедуру та Ваші алгоритми, але з моменту повідомлення стороні про завершення розслідування в них є право на ознайомлення, тому, будь ласка, ознайомте, Ви самі собі суперечите;

- Слідчий: я собі абсолютно не суперечу, є відповідний графік ознайомлення і Ви з ним ознайомитесь;

- Захисник: який графік ознайомлення і хто його буде встановлювати?

- Слідчий: я буду встановлювати, бо в мене є й інші провадження, не тільки Ваше ;

- Захисник: тобто Ви нас будете обмежувати в ознайомленні?

- Слідчий: яким чином?

- Захисник: не надаєте нам зараз матеріали;

- Слідчий: зараз у мене їх фізично не має;

- Захисник: розумієте, те що у Вас їх не має, сторону захисту ніяк не цікавить, тому що Ви повідомляєте про можливість ознайомлення і кажете, що їх у Вас не має;

- Слідчий: правильно, є можливість і Вам буде направлено відповідний лист з датою, коли в мене буде вільний час, тоді разом сядемо і будете знайомитесь; я не проти, Ваші права жодним чином не порушуються на даний час;

- Захисник: якраз навпаки, обмежуються та порушуються, тому що повідомляєте про можливість ознайомлення з матеріалами, а зараз кажете, що у Вас їх не має і не надасте їх для ознайомлення;

- Слідчий: якщо в мене часу не має, що я можу сказати?

- Захисник: зрозуміло, Ви зафіксуєте те, що ми прибули для ознайомлення?

- Слідчий: а Ви прибули для ознайомлення? Я думав у нього (прим. - ОСОБА_1 ) там проблеми зі здоров`ям у жінки та він побуде з сім`єю;

- Захисник: ну це вже не Вам вирішувати, а йому;

- Слідчий: звісно, йому; можете кинути документи в скриньку і все буде вирішено, Вам буде направлено відповідне повідомлення про дату, коли в мене буде час, тоді й будете знайомитись;

- Захисник: добре, дякую». Кінець розмови.

За відтвореним записом телефонної розмови між захисником Пилипенком О.І. та прокурором Харченком І.В.:

- «Захисник, з`ясувавши особу співрозмовника, яким виявися прокурор Харченко І.В., назвався сам і зазначив, що є захисником ОСОБА_1 , після чого повідомив прокурора про зміст попередньої розмови зі слідчим, який направив його для ознайомлення з матеріалами до прокурора, оскільки матеріали перебувають в останнього, тому він (захисник) приїхав до нього (прокурора) та наразі перебуває на прохідній для ознайомлення з матеріалами;

- Прокурор: я відсьогодні перебуваю у відпустці, мені невідомо кому слідчий привозив матеріали й таке інше;

- Захисник: як тоді бути, це ж Ви прийняли рішення про завершення досудового розслідування, так?

- Прокурор: ну і що, так, прийняв другого числа, сьогодні шосте (прим. - 02 та 06 липня 2020 року), що Вам від мене треба?

- Захисник: як мені ознайомитись з матеріалами?

- Прокурор: я вже сказав, що у відпустці, що не зрозуміло, пишіть офіційну заяву, повернусь з відпустки й розгляну, в чому проблема?

- Захисник: Вам невідомо, де знаходяться матеріали, так?

- Прокурор: я їх з собою у відпустку не брав;

- Захисник: я так питаю, тому що мені слідчий повідомив, що матеріали у Вас;

- Прокурор: я не знаю, що вам сказав слідчий, пишіть офіційно письмову заяву й отримаєте письмову відповідь;

- Захисник: зрозуміло.» Кінець розмови.

Надаючи оцінку дослідженому звукозапису та наявній на ньому інформації, суд дійшов висновку, що системний аналіз змісту наведених розмов дозволяє ідентифікувати особи співрозмовників і визначити час, місце та конкретний предмет їхнього спілкування, тобто дає достатні підстави стверджувати, що ці розмови дійсно відбулись 06 липня 2020 року між захисником Пилипенком О.І. , який безпосередньо здійснив запис розмов на свій мобільний телефон, та слідчим ДБР Тібежем Я.С. і прокурором Офісу Генерального прокурора Харченком І.В. з приводу надання стороні захисту доступу до матеріалів цього кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив викладені вище фактичні обставини, за яких такі розмови відбулись між зазначеними особами.

Доводи прокурора про неможливість встановлення осіб, які спілкуються на цьому записі, та конкретної справи, про яку йде мова, суд вважає неспроможними, оскільки на дослідженому звукозаписі наявні заперечувані прокурором відомості з достатньо чіткими та зрозумілими для сприйняття характерними ознаками, за якими такі обставини й установлені вище.

Разом з тим суд бере до уваги, що будь-яких клопотань з метою спростування дослідженої інформації, зокрема призначення фоноскопічної експертизи щодо ідентифікації голосів осіб, між якими відбулися розмови, чи допиту цих осіб щодо наведених обставин, прокурором заявлено не було

При цьому судом не встановлено підстав, які б вказували на неналежність чи недопустимість дослідженого запису як доказу, наданого стороною захисту на підтвердження обґрунтованості заявленого клопотання, а також обставин, які б викликали обґрунтований сумнів у справжності такого запису та достовірності даних, що на ньому містяться.

Отже, відомості за відтвореним звукозаписом і встановлені на підставі них обставини суд оцінює в сукупності та взаємозв`язку з іншими матеріалами, дослідженими в рамках розгляду заявленого клопотання.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що в цьому кримінальному провадженні відкриття стороною обвинувачення матеріалів досудового розслідування та надання стороні захисту доступу до них відбулось саме 13 липня 2020 року.

При цьому сторона захисту вперше отримала доступ до матеріалів лише 13 липня 2020 року, оскільки саме цю дату слідчим було самостійно й свідомо визначено як перший день надання стороні захисту доступу до матеріалів, про що свідчить його повідомлення від 03 липня 2020 року № 10-5-02-01-14517, яке міститься в томі № 1 кримінального провадження № 62020000000000273 на аркушах 94-95. Разом з тим, обґрунтованість сумніву в направленні стороні захисту такого повідомлення через відсутність в матеріалах відповідних доказів знайшла своє підтвердження за змістом розмови захисника зі слідчим, в якій останній станом на 06 липня 2020 року повідомив захиснику, що таке повідомлення з датою доступу до матеріалів лише буде направлено йому в майбутньому.

Водночас факт безпідставного перешкоджання слідчим ДБР Тібежем Я.С. у доступі підозрюваному ОСОБА_1 і його захиснику Пилипенку О.І. до матеріалів кримінального провадження до 13 липня 2020 року підтверджується наведеним вище змістом телефонних розмов, а також скаргою захисника Пилипенка О.І. на дії слідчого Тібежа Я.С. від 06 липня 2020 року, поданою одразу після відмови останнім надати стороні захисту матеріали для ознайомлення, та клопотанням захисника Пилипенка О.І. про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 06 липня 2020 року, адресованого прокурору (т. 9, а.к.п. 54-58).

Отже, такий початок ознайомлення з матеріалами очевидно не був наслідком будь-яких зловживань чи іншої неналежної процесуальної поведінки з боку сторони захисту, зокрема у вигляді ухилення від прибуття до слідчого для проведення такої процесуальної дії.

Також суд бере до уваги, що вперше повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів (без конкретної дати) було отримано стороною захисту (адвокатом Пилипенком О.І.) лише 06 липня 2020 року, оскільки таке було скеровано слідчим поштою вже ввечері п`ятниці, о 19:28 год. 03 липня 2020 року.

Таким чином, у період з 02 липня 2020 року до 13 липня 2020 року слідчий не забезпечив стороні захисту можливість і належні умови безперешкодного ознайомлення з усіма зібраними під час слідства матеріалами, тобто не надав доступу до матеріалів справи до закінчення строку досудового розслідування, оскільки такий доступ фактично надано лише 13 липня 2020 року і не до всіх матеріалів, а тільки до семи томів з дев`яти наявних у справі, чим також у незаконний спосіб позбавив сторону захисту можливості одночасно ознайомлюватись з усіма матеріалами досудового розслідування та здійснити належний порівняльний аналіз доказів, які містились у різних томах цього провадження, що грубо порушує конституційне право ОСОБА_1 на захист.

Такий висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 9901/768/18.

При цьому суд зауважує, що два томи провадження, а саме № № 8 і 9, які навіть 13 липня 2020 року одразу не були надані стороні захисту для ознайомлення, містять не лише матеріали щодо розсекречення НСРД, а й інші матеріали, зокрема - проведеного службового розслідування стосовно ОСОБА_1 з резолюцією від 08 липня 2020 року для слідчого Тібежа Я.С. - «провести аналіз, долучити до кримінального провадження та використати під час здійснення досудового розслідування», що свідчить про істотне порушення слідчим порядку відкриття матеріалів іншій стороні, визначеного ст. 290 КПК України (т. 8, а.к.п. 5-237).

Разом з тим на необхідності надання доступу стороні захисту до всіх матеріалів як гарантії справедливого судового розгляду йдеться, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 27 жовтня 2004 року у справі «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства», в якому зазначено, що відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами в справі як на користь, так і проти обвинуваченого, і те, що у справі цього не було зроблено, призвело до недоліків судового розгляду.

Також, відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок. Це право (і, відповідно, обов`язок держави) було підтверджено в рішенні ЄСПЛ від 16 лютого 2000 року у справі «Джасперс проти Сполученого Королівства».

Водночас статтею 290 КПК України регламентовано, що визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання, зокрема, обвинувального акта прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному та його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (ч. 1).

Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання (ч. 2).

Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді (ч. 3).

Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів (ч. 4).

Сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ч. 9).

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

На необхідності дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував і ЄСПЛ.

Зокрема, цей Суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності та має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення й захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2014 року у справі «Джеват Сойсал проти Туреччини»); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції у поєднанні з пунктом 3 статті 6 (рішення ЄСПЛ від 18 березня 1997 року у справі «Фуше проти Франції»); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів (…), призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2008 року у справі «Моісєєв проти Росії»).

При цьому кримінальний процесуальний закон встановив такий обов`язковий етап у кримінальному провадженні як повідомлення стороною обвинувачення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Право на ознайомлення з такими матеріалами та право на отримання інформації про закінчення розслідування в кримінальному провадженні є складовими конституційного права на захист.

У рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Матточча проти Італії» ЄСПЛ визнав, що обвинувачені мають бути негайно та детально проінформовані про причину обвинувачення, тобто про висунуті проти неї факти, що лежать в основі обвинувачення, та про характер обвинувачення, тобто про правову кваліфікацію цих фактів. Цей обов`язок цілком покладено на органи переслідування, і не може вважатися, що вони виконали його, забезпечивши доступність інформації, але не довівши її до відома захисту.

Таким чином, досудове розслідування завершується з моменту вручення підозрюваному та захисникові повідомлення про завершення досудового розслідування, яке має на меті офіційне затвердження права підозрюваного та його захисника на практичний доступ до матеріалів кримінального провадження та можливість ознайомитися з ними за правилами, викладеними в ст. 290 КПК України.

Отже, за встановлених обставин визнати, що в даному випадку відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування в розумінні ст. 290 КПК України відбулось у межах строку досудового розслідування, безсумнівно не можна, оскільки за положеннями ч. 10 цієї статті сторони кримінального провадження здійснюють ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ, тому реалізація такого права стороною без фактичного отримання доступу до матеріалів не можлива.

Разом з тим за приписами ч. 5 ст. 219 КПК України саме строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені ст. 219 КПК України.

Проте в цьому випадку строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування розпочався з 13 липня 2020 року, оскільки такий строк включає період, протягом якого сторона захисту мала можливість і здійснювала ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Зважаючи на наведені положення закону та фактичні обставини цієї справи, виконання сторонами кримінального провадження вимог ст. 290 КПК України розпочалось з 13 липня 2020 року, у зв`язку з чим проміжок часу з 02 липня 2020 року до 13 липня 2020 року не є строком ознайомлення з матеріалами справи, визначеним законом, і не може бути виключний із загального строку досудового розслідування, передбаченого ст. 219 КПК України, оскільки слідчим не було забезпечено стороні захисту практичної реалізації права на ознайомлення з матеріалами як до, так і 03 липня 2020 року включно.

Будь-яких змістовних аргументів на спростування такого висновку суду прокурором не наведено, а його доводи про надання матеріалів за першою вимогою сторони захисту та небажання останньої до 13 липня 2020 року отримувати до них доступ є очевидно безпідставними, оскільки спростовуються дослідженими матеріалами справи.

При цьому окремої уваги заслуговує той факт, що від початку досудового розслідування (12 березня 2020 року) до закінчення продовженого строку досудового розслідування (03 липня 2020 року) слідство в цьому кримінальному провадженні здійснювалось слідчою групою, створеною через особливу складність провадження, яка складалась з 17 (сімнадцяти) слідчих Державного бюро розслідувань за постановою від 12 березня 2020 року, а згодом - з 13 (тринадцяти) слідчих цього Бюро за постановою від 01 квітня 2020 року. Разом з тим слідчий ДБР Тібеж Я.С. був визначений старшим такої слідчої групи, який мав керувати діями інших слідчих (т. 1, а.к.п. 7-9, 16-17, 19-21).

Стосовно групи прокурорів, яка здійснювала повноваження прокурорів у цьому кримінальному провадженні, то така була визначена у складі 6 (шести) прокурорів Офісу Генерального прокурора за постановою від 13 березня 2020 року, а згодом - у складі 8 (восьми) прокурорів цього Офісу за постановою від 10 квітня 2020 року. Разом з тим прокурор ОСОБА_9 був визначений старшим прокурором такої групи, який мав керувати діями інших прокурорів (т. 1, а.к.п. 14-15, 22, 29).

З огляду на викладене суд вважає, що саме по собі формальне направлення поштовим зв`язком за 4 години 32 хвилини до спливу строку досудового розслідування повідомлення стороні захисту про завершення розслідування та надання доступу до його матеріалів, без реального виконання слідчим такого повідомлення в межах строку досудового розслідування шляхом надання матеріалів для ознайомлення, не зупинила визначений строк досудового розслідування, який відповідно сплинув - 03 липня 2020 року.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що продовжений до трьох місяців строк досудового розслідування з моменту повідомлення ОСОБА_1 про підозру до його спливу - 03 липня 2020 року не був продовжений у встановленому законом порядку та не зупинявся.

Водночас аналіз положень п. 2 ч. 3 ст. 314 та п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України дає достатні підстави стверджувати, що необхідність закриття кримінального провадження законодавець пов`язує виключно із фактом закінчення строку досудового розслідування, а не завершенням досудового розслідування, можливістю проведення слідчих та/або процесуальних дій, виконання вимог ст. 290 КПК України тощо.

При цьому згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Тобто обвинувальний акт має бути складений і направлений до суду виключно в межах строку досудового розслідування, оскільки саме з цією подією КПК України пов`язує закінчення такого строку.

Разом з тим обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 складений слідчим і затверджений прокурором 13 серпня 2020 року й того ж дня поштовим зв`язком скерований до суду з одночасним направленням його копій з реєстром матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику, який до суду надійшов 18 серпня 2020 року.

Таким чином, указане процесуальне рішення прийнято прокурором і направлено до суду поза межами строку досудового розслідування, який сплинув 03 липня 2020 року, оскільки не був продовжений і не зупинявся, що є грубим порушенням наведених вище імперативних приписів кримінального процесуального закону.

При цьому суд бере до уваги, що рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». У разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Разом з тим, оцінюючи обґрунтованість висловлених прокурором заперечень, суд враховує таке.

30 липня 2020 року слідчий Тібеж Я.С., за погодженням з прокурором Харченком І.В., направив поштовим зв`язком до Печерського районного суду м. Києва клопотання про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, зміст якого не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи, установленим вище (т. 9, а.к.п. 171-181).

Так, в обґрунтування цього клопотання слідчий дослівно зазначив таке: … «02.07.2020 року прокурором у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 290 КПК України підозрюваного ОСОБА_1 та його захисників - адвоката Пилипенка О.І. повідомлено про завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні та одночасно стороні захисту надано доступ до усіх матеріалів досудового розслідування. З метою виконання вимог ст. 290 КПК України та забезпечення права на захист у порядку глав 6, 11 КПК України підозрюваному ОСОБА_1 та його захисникам направлено повідомлення про можливість прибуття до приміщення ДБР з метою ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. У подальшому, 13.07.2020 року …. для отримання доступу до матеріалів прибув лише захисник …» (т. 9, а.к.п. 175, абз. 3-5).

З такого викладу слідчим обставин у клопотанні випливає, що фактично в період з 02 липня 2020 року (дня, начебто, надання всіх матеріалів для ознайомлення) до 13 липня 2020 року (дня фактичного надання вперше лише частини матеріалів) саме сторона захисту не скористалась своїм правом на ознайомлення з матеріалами, а не слідчий неправомірно обмежив її в такому праві.

Також слідчий у своєму клопотанні вказав, що всього матеріали кримінального провадження складаються з 9 томів, з яких 2 томи це додаткові матеріали, отримані до судового розгляду.

Разом з тим слідчий, не заперечуючи факту часткового ознайомлення сторони захисту з матеріалами та фактичного отримання ним письмових підтверджень, як від підозрюваного ОСОБА_1 (декілька письмових заяв, т. 9, а.к.п. 149-170), так і від захисника Пилипенка О.І. (у протоколі про надання доступу до матеріалів), про реалізацію ними свого права на ознайомлення з матеріалами та завершення такого ознайомлення з вимогою надати обвинувальний акт з реєстром, мотивує своє клопотання виключно тим, що останні не підтвердили письмово факт отримання ними доступу та ознайомлення з матеріалами як того вимагає ст. 290 КПК України. Водночас, усупереч попередньо наведеним обставинам, далі за клопотанням слідчий вказує, що закон не визначає певної форми процесуального документа, яким би підтверджувався такий факт, а лише встановлює, що цей факт повинен бути письмово підтверджений самим учасником, якому надано доступ (т. 9, а.к.п. 176-178).

Таким чином, зазначене вище викликає обґрунтований сумнів щодо дійсних мотивів і мети звернення сторони обвинувачення з таким клопотанням, зважаючи на те, що ознайомлення з матеріалами є правом, а не обов`язком, яке захист використав на власний розсуд з огляду на умови його забезпечення слідчим, фактично підтвердивши реалізацію ними такого права у передбачений законом спосіб.

Водночас ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року вказане клопотання слідчого було задоволено та встановлено підозрюваному ОСОБА_1 і його захиснику - адвокату Пилипенку О.І. строк для ознайомлення з матеріалами до 12.00 год. 13 серпня 2020 року, після спливу якого сторона захисту вважалась такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів (т. 9, а.к.п. 182).

При цьому за змістом ухвали в судовому засіданні захисник Пилипенко О.І. вказав, що стороні захисту вистачить одного дня для надання письмового підтвердження, яке задовольнить слідчого, але слідчий Тібеж Я.С. та прокурор Харченко І.В. наполягали на задоволенні клопотання в повному обсязі.

Оцінюючи добросовісність наведеної процесуальної поведінки сторін кримінального провадження, суд вважає слушними аргументи захисту про те, що такі дії сторони обвинувачення переконливо свідчать про недостатність (брак) в останньої часу для належного завершення досудового розслідування, виконання вимог ст. 290 КПК України, складання обвинувального акта та звернення з ним до суду в межах строку досудового розслідування через повернення прокурору клопотання про продовження такого строку напередодні його спливу.

Такий висновок та обґрунтовані побоювання сторони обвинувачення щодо спливу строку досудового розслідування до закінчення всіх необхідних процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні також підтверджуються постановою прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування від 02 липня 2020 року, яка міститься одразу після вступної та резолютивної частин ухвали слідчого судді від 02 липня 2020 року про повернення прокурору клопотання про продовження строку досудового розслідування для усунення встановлених недоліків (т. 1, а.к.п. 49-67).

При цьому повного тексту зазначеної ухвали, як і ухвали слідчого судді про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення, матеріали кримінального провадження не містять, що в черговий раз підтверджує недбале ставлення сторони обвинувачення до розслідування та неналежне виконання обов`язків щодо формування матеріалів справи перед скеруванням її до суду.

Разом з тим сама по собі наявність указаної ухвали про встановлення строку для ознайомлення не свідчить про продовження строку досудового розслідування в кримінальному провадженні, який після закінчення поновленню не підлягає, оскільки такі обставини не були предметом перевірки слідчого судді при вирішені зазначеного клопотання й відповідно в такій ухвалі не встановлені.

Також суд зважає, що ця ухвала слідчого судді, як випливає з її змісту, фактично ґрунтувалась тільки на інформації, наданій судді стороною обвинувачення. Однак така інформація, як зазначено вище, була подана в дещо викривленому вигляді та неповністю відповідала дійсним обставинам справи, що призвело до висновків слідчого судді, який взяв цю інформацію за основу, про відсутність зі сторони обвинувачення жодних обмежень в ознайомленні з матеріалами провадження, а також про відсутність у сторони захисту будь-яких об`єктивних підстав для неможливості ознайомлення з матеріалами, що очевидно не відповідають фактичним обставинам.

Водночас суд бере до уваги, що інформація, яка стала підставою для постановлення слідчим суддею відповідної ухвали, не виключається законодавцем з-поміж тих обставин, які має дослідити та оцінити суд, якщо вони можуть вплинути на його висновок, у тому числі й обґрунтованість ухвали слідчого судді.

Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 754/12820/15-к.

З огляду на наведене постановлена слідчим суддею ухвала про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами справи не перешкоджає вирішенню порушеного питання й відповідно не спростовує об`єктивного висновку суду, що ґрунтується на безпосередньо досліджених матеріалах, про сплив строку досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні 03 липня 2020 року, тому наведені прокурором аргументи є неспроможними та не заслуговують на увагу.

При цьому суд підкреслює, що такий висновок обмежується лише питанням оцінки достовірності інформації, на підставі якої слідчим суддею ухвалено вказане рішення, та обставин, установлених в ньому, без висловлювань щодо будь-яких аспектів законності цієї ухвали слідчого судді.

Разом з тим наведені прокурором доводи щодо неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування не знайшли свого об`єктивного підтвердження, оскільки спростовуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами, зокрема перепискою сторін кримінального провадження, яка міститься в томі № 9.

Крім того, суд зауважує, що всі зазначені прокурором порушення обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків (навіть за їх наявності) у даному випадку жодним чином не вплинули на обов`язок сторони обвинувачення вчинити необхідні для завершення слідства дії в межах строку досудового розслідування, зокрема шляхом відповідного продовження такого строку або своєчасного надання стороні захисту доступу до матеріалів, ураховуючи значний кількісний склад груп слідчих і прокурорів, створених у даному кримінальному провадженні.

Водночас будь-яких переконливих доказів на спростування тверджень сторони захисту наявні в розпорядженні суду матеріали не містять.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що в результаті ретельного об`єктивного дослідження та відповідної правової оцінки наданих сторонами кримінального провадження матеріалів в їх сукупності, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 , наведені в його клопотанні, повністю знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Отже, детально проаналізувавши матеріали та встановлені на підставі них фактичні обставини проведеного досудового розслідування в контексті порушеного питання, суд дійшов переконливого висновку, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні був складений і затверджений поза межами строку досудового розслідування, що є грубим порушенням норм кримінального процесуального права та безумовною підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КК України.

За встановлених обставин суд погоджується з аргументами обвинуваченого та його захисників про недотримання стороною обвинувачення граничних строків проведення досудового розслідування та наявність у зв`язку з цим достатніх підстав для закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Ураховуючи все наведене вище, суд вважає за необхідне клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити та закрити вказане кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру.

Арешти, накладені на майно ОСОБА_1 , слід скасувати на підставі ст. 174 КПК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 284, 314-316, 372, 376, 395 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника Гавриленка Віталія Вікторовича про закриття кримінального провадження - відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Кримінальне провадження № 62020000000000273 від 12 березня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, - закрити у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2020 року у справі № 757/14887/20-к на належне ОСОБА_1 майно, а саме:

- земельну ділянку, кадастровий номер 1211000000:08:663:0105, площею 0,1 га, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1901131612110, право власності на яку набуто 21 серпня 2019 року на підставі рішення Криворізької міської ради № 3957, виданого 31 липня 2019 року;

- 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 447131318242, право власності на яку набуто 05 вересня 2014 року на підставі договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за № 3513 від 05 вересня 2014 року (т. 7, а.к.п. 118-120).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2020 року у справі № 757/14867/20-к на речові докази, а саме:

- купюри номіналом 200 грн у кількості 30 штук з наступними серіями та номерами: ТИ4073832; СЄ3473842; СЄ3473843; СЄ3473844; СЄ3473845; СЄ3473846; СЄ3473837; СЄ3473838; СЄ3473839; СЄ3473840; СЄ3473841; СЄ3473868; СЄ3473869; СЄ3473870; СЄ3473871; СЄ3473872; СЄ3473863; СЄ3473864; СЄ3473865; СЄ3473866; СЄ3473867; СЄ3473858; СЄ3473859; СЄ3473860; СЄ3473861; СЄ3473862; ТИ4073831; ТИ4073830; ТИ4073829; ТИ4073828, купюри номіналом 500 грн у кількості 15 штук з наступними серіями та номерами: ФЗ4864953; МБ0371375; ФБ1493406; СЖ5145844; ЛВ8879556; СЖ6596846; ЛЗ5816220; СД2155974; ЗЗ6355625; МБ5242019; СГ1150620; ЛБ9385314; ФЗ5671814; ФЖ4444636; ВА0054986 та паперовий поштовий конверт з написом на внутрішній стороні кульковою ручкою «13500», які були вилучені 31 березня 2020 року у свідка ОСОБА_3 ;

- купюри номіналом 500 грн у кількості 13 штук з наступними серіями та номерами: ГК7610274, ЦА7014423, АЄ4181640, СД7693084, ФЗ7249122, ЛЗ62458, АЄ3535839, ХБ4466948, ВВ8138950, АИ3103698, УГ7490653, ХД0450939, МБ9777324 та паперовий поштовий конверт білого кольору, які були вилучені 02 квітня 2020 року у свідка ОСОБА_3 (т. 6, а.к.п. 80-82).

Речові докази, а саме:

- купюри номіналом 200 грн у кількості 30 штук і купюри номіналом 500 грн у кількості 15 штук на загальну суму 13 500 грн, а також купюри номіналом 500 грн у кількості 13 штук на загальну суму 6 500 грн, які 31 березня 2020 року та 02 квітня 2020 року відповідно були вилучені в свідка ОСОБА_3 і зберігаються в матеріалах кримінального провадження (т. 6, а.к.п. 113), - повернути власнику ОСОБА_1 ;

- купюру номіналом 200 грн серії СБ 7958411 та купюру номіналом 50 грн серії ТД 0011717, які були вилучені 02 квітня 2020 року під час затримання ОСОБА_1 і зберігаються в матеріалах кримінального провадження (т. 7, а.к.п. 8), - повернути власнику ОСОБА_1 ;

- паспорт для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження (т. 7, а.к.п. 226), - повернути власнику ОСОБА_1 ;

- ноутбук марки ASUS сіро-чорного кольору, мобільний телефон марки LG, мобільний телефон марки Nokia сріблястого кольору, мобільний телефон марки Nokia чорного кольору, мобільний телефон марки Fly чорного кольору, планшет марки Lenovo сірого кольору, які були вилучені 02 квітня 2020 року під час обшуку службового кабінету ОСОБА_1 і зберігаються в матеріалах кримінального провадження (т. 2, а.к.п. 202-208), - повернути власнику ОСОБА_1 ;

- мобільний телефон іРhone 11 Pro з сім-картою, - вважати повернутим власнику ОСОБА_3 згідно з його розпискою від 02 квітня 2020 року (т. 2, а.к.п. 40);

- решту речових доказів і документів - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили та її виконання. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала суду, яка набрала законної сили, обов`язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Повний текст ухвали складений та оголошений 16 лютого 2021 року об 11.15 годині.

Суддя Ю.В. Онопченко