Ухвала суду № 94907176, 15.02.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/252/21

Номер провадження 2/289/316/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2021 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Сіренко Н.С., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3258, Макарівської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог: Міністерство оборони України про виплату грошової компенсації за неотримане житло,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить зобов`язати відповідачів виплатити позивачу ОСОБА_1 , учаснику бойових дій АТО, інваліду війни ІІІ групи, грошову компенсацію за неотримане житло згідно встановленій законодавством України формулою проведення компенсації, з урахуванням коефіцієнту місцевості Житомирської області.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 25.05.1994 призваний на військову службу Радомишльським військовим комісаріатом Житомирської області, у подальшому згідно наказу командира в/ч А3258 від 16.04.1996 № 86, з позивачем був підписаний контракт і останній був зарахований на військову службу по контракту.

У період з 15.12.2014 по 05.03.2015 позивач виконував завдання в зоні проведення АТО в Донецькій області, приймав участь у бойових діях, де отримав поранення та отримав статус учасника бойових дій, а 03.04.2018 позивач отримав статус інваліда війни ІІІ групи.

Згідно протоколу № 129 засідання житлової комісії в/ч А3258 від 30.11.2015 позивача та його сім`ю складом три особи, зараховано на квартирний облік у в/ч А3258 в загальну чергу та першочергове отримання житла (двокімнатної квартири), а 27.04.2018 згідно протоколу № 168 засідання житлової комісії в/ч А3258 внесені зміни до облікової справи ОСОБА_1 , як інваліда війни ІІІ групи, у зв`язку із набуттям права на пільги позачергового отримання житла.

Упродовж 2020 року позивач неодноразово звертався до командування військової частини, Макарівської КЕЧ (району) з приводу отримання належного йому житла або виплати грошової компенсації, але кожний раз отримував відписки і відмову.

На думку заявника, вказана бездія щодо ненадання житла або грошової компенсації є незаконною, протиправною, що і стало підставою для звернення до суду.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї матеріали, суддя дійшов наступних висновків.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку, фактично оскаржив бездіяльність відповідачів щодо ненадання йому, як особі з інвалідністю ІІІ групи з числа учасників бойових дій, як військовослужбовцю, який має вислугу 20 і більше років, грошової компенсації за належне йому для отримання житло.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Наведені норми права прямо передбачають, що військова служба належить до служби публічної.

У постанові від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов'язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини А0281 про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов'язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).

Оскільки спір у даній справі стосується проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також, призначення та надання таких гарантій (пільг), правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Вказана позиція співпадає також із позицією Верховного Суду, викладену у постанові по справі № 569/17179/18 від 23.12.2020.

Посилання позивача на те, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2020, залишеною в силі постановою Сьомого апеляційного суду від 30.11.2020 йому відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі суддя вважає необґрунтованими, так як у разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, ніж той, який передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 49), від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (пункт 43), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 43)).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Отже, зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відтак у відкритті провадження необхідно відмовити та роз`яснити позивачу, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись ст. 19, 186 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3258, Макарівської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог: Міністерство оборони України про виплату грошової компенсації за неотримане житло.

Роз`яснити позивачу, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та може бути поданий до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею в порядку передбаченому ч. 2 ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області.

У разі якщо ухвалу постановлено без учасників справи, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н. С. Сіренко