Рішення № 94906724, 11.02.2021, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1428/20

Провадження 2/193/198/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 лютого 2021 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

при секретарі судового засідання Хомич Н.О.,

за участі: відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

21.12.2020 до Софіївського районного суду надійшов позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК", за яким останній просив ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 17.03.2017, у розмірі 10 887,86 грн. та понесені ним судові витрати у справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеного між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», котре у подальшому змінило назву на АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 , кредитного договору б/н від 17 березня 2017 року, відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт з його подальшим збільшенням до 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та зобов`язався повернути ці кошти та сплатити відсотки в порядку і в терміни, встановленні договором.

Наголосив, що ОСОБА_1 належно не виконує взятих на себе зобов`язань щодо вчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків, у результаті чого виникла заборгованість станом на 27.10.2020 у розмірі 10 887,86 гривень, яку позивач і просив з нього стягнути.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні під час судового розгляду справи позов визнав частково, пояснив, що дійсно отримував кредитну картку, з якої знімав кредитні кошти на власні потреби та на яку потім, за можливості щомісяця, повертав грошові кошти. Наголосив, що з жодними Умовами чи Правилами надання банківських послуг його співробітниками банку під час оформлення та видачі кредитної картки не ознайомлували та відповідних брошур для вивчення не надавали. Вказав, що насправді йому було збільшено кредитний ліміт до 9 000 грн. Не згоден з сумою нараховних відсотків, вважаючи вимгу про їх стягнення безпідставною.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив до суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Заявив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, представник позивача заявив клопотання про огляд веб-сайту, зокрема огляду та фіксування змісту редакції Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та які діяли на день приєднання відповідача до відповідних умов.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

28.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28.12.2020 за ухвалою судді відмовлено у задоволенні клопотання представника АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про огляд веб-сайту.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом

Суд, вислухавши пояснення відповідача, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові документи, що містяться в матеріалах справи, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 17.03.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір надання банківських послуг, який складався із анкети-заяви про приєднання до Умов надання банківських послуг в ПриватБанк, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. За цим договором АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надало відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.12).

Як видно з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки 17.03.2017 ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн., який 30.10.2017 року збільшено до 5000 грн., а 14.02.2019 - до 0,00 грн. (а.с.10).

Відповідно до пунктів 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - Умови) позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. У разі невиконання зобов`язання за Договором, на вимогу Банку відповідачка зобов`язалась достроково виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), і оплатити винагороду Банку.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, станом на 27.10.2020, становить 10 887,86 грн. і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 9 724,93 грн., з яких 20 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 9 704,93 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 162,93 грн.- заборгованість за простроченими відсотками.

V. Оцінка суду

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 2 статті 639 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та Правила надання банківських послуг».

Тобто, Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам, які, таким чином, отримують доступ до всіх послуг банку.

Укладення між банком та відповідачем саме вказаного виду договору підтверджується змістом анкети-заяви ОСОБА_1 , в якій останній погодився, що ця анкета-заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування , основними умовами обслуговування і кредитування. ОСОБА_1 ознайомився зі змістом цієї заяви під розпис.

Згідно пункту 1.1.1.54 Умов та Правил надання банківських послуг, кредит - розмір грошових коштів, що надаються банком клієнту на строк, обумовлений у договорі на умовах платності та зворотності.

Як підтверджується матеріалами справи, банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач, з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 17.03.2017 відсоткова ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.03.2017, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17.03.2017 шляхом підписання заяви-анкети.

Відтак, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати обумовленими у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року).

При розгляді цієї справи суд не встановив узгоджених умов щодо сплати процентів та інших сум при укладенні кредитного договору 17.03.2017, тобто підстав для застосування договірних розмірів процентів. А вимог про стягнення цих сум з підстав та в розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не заявляв, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків у розмірі 1162,93 грн. належить відмовити.

VI Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту, суд виходить з наступного:

Як зауважував Конституційний Суд України в абзаці третьому підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг.

В іншому Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності (абзац восьмий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань).

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" до відносин, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно наданого позивачем розрахунку боргу (а.с.9) вбачається, що сплачені відповідачем суми грошових коштів, позивачем зараховувалися в рахунок погашення заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 608,14 грн. та за простроченим відсоткам у сумі 4283,70 грн.

Між тим, приймаючи до уваги безпідставність нарахованих позивачем відсотків і зарахування сплаченох відповідачем грошових коштів не врахунок погашення тіла кредиту (основно боргу), а в рахунок погашення відсотків, суд, зважаючи на положення п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України, згідно з якими однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, вважає за необхідне зарахувати у суму заборгованості за тілом кредиту сплачені відповідачем та зараховані позивачем суми погашеної заборгованості за нарахованими та простроченими відсотками, зокрема 9727,93 - 608,14 - 4283,70 - 1162,93 = 4833,09 грн. Де 9727,93 - заборгованість за тілом кредиту, 608,14 - погашена заборгованість за нарахованими відсотками; 4283,70 - погашена заборгованість за простроченими відсотками; 1162,93 - заборгованість за простроченими відсотками.

За таких обставин, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 4 833,09 грн.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути на користь позивача судові витрати понесені останнім на оплату судового збору, але пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому, оскільки позов підлягає задоволенню лише на 44,39% від заявлених вимог, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 933,10 грн. судового збору.

Керуючись ст. 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором б/н від 17.03.2017, яка виникла за тілом кредиту (основним боргом) станом на 27.10.2020 у розмірі 4 833 (чотири тисячі вісімсот тридцять три) гривні 09 копійок та судовий збір у розмірі 933 (дев`ятсот тридцять три) гривні 10 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, однак до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, така скарга може також подаватися до даного апеляційного суду і через Софіївський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", місцезнаходження: 49049, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ: 14360570, р\р. НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , зварювальник на ТОВ "МЕТАЛУРГ СЕРВІС ПЛЮС"(50103, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, Довгинцівський район, вулиця Соборності, будинок 97.

Повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2021 року.

Суддя О. В. Томинець