Рішення № 94906664, 16.02.2021, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1637/20

Провадження № 2/188/124/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П. О.,

при секретарі судового засідання Олійник В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (далі - відповідач) про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 . Спадкодавець заповіту не складав.

Після смерті спадкодавця було заведено спадкову справу №46/2005 Ясинуватською державною нотаріальною конторою Донецької області, оскільки спадкодавець на дату смерті був зареєстрований у м. Ясинувата Донецької області, де й помер. Позивач спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Ясинуватської державної нотаріальної контори Донецької області, де була заведена спадкова справа №46/2005. Інші спадкоємці ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (батько спадкодавця), ОСОБА_4 (мати спадкодавця), ОСОБА_4 (донька спадкодавця) від прийняття спадщини після смерті спадкодавця відмовилися на користь позивача. Крім зазначених, інші спадкоємці відсутні.

13.05.2005 позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на цілу квартиру АДРЕСА_2 .

На спірний житловий будинок позивач свідоцтво про право на спадщину не отримував у зв`язку з браком коштів. До того ж нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори Донецької області йому було роз`яснено, що після прийняття спадщини у позивача строку на отримання свідоцтва про право на спадщину немає і він може звернутися з цього питання у будь-який час.

11.06.2019 позивач звернувся до Петропавлівської державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, але нотаріус своєю постановою відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що спадкова справа №46/2005 заведена Ясинуватською державною нотаріальною конторою Донецької області, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території, а питання щодо передачі архівів по спадкових справах не вирішено так само, як і питання доступу до них. Також нотаріус у своїй постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії роз`яснив позивачу про право на звернення до суду для визнання права власності на спадкове майно.

Посилаючись на норми ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1268 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, позивач просить суд визнати за ним, як спадкоємцем за законом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 16 грудня 2020 року, яке відкладалося у зв`язку з неявкою сторін.

Позивач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позов підтримав і просив задовольнити.

Відповідач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності його представника, просив судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Ухвалою суду від 16.02.2021 закінчено підготовче провадження і призначено судовий розгляд на 16.02.2021р.

Вивчивши надані позивачем докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ясинувата Донецької області помер спадкодавець ОСОБА_2 , що вбачається із повторного свідоцтва про смерть від 31.03.2005р. серії НОМЕР_1 , виданого 11.03.2005р. Ясинуватським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції (а.с.12). Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 03.08.1992 р., яке зареєстроване в реєстровій книзі Павлоградського міжміського бюро технічної інвентаризації за №5-64 від 03.08.1992р. (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

ОСОБА_2 заповіту не складав, отже, спадкування відбувалося за законом.

Відповідно до ст.261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Родинний зв`язок між позивачем та ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданим 29.03.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Петропавлівського районного управління юстиції Дніпропетровської області, де батьком позивача записаний ОСОБА_2 (а.с.6).

Позивач спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв шляхом подання заяви про прийняття спадщини до державного нотаріуса Ясинуватської державної нотаріальної контори Донецької області.

02.02.2005р. державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори заведена і внесена до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ спадкова справа №46 після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про внесення цього запису до вказаного реєстру (а.с.14).

13.05.2005р. державний нотаріус Ясинуватської державної нотаріальної контори видала позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на цілу квартиру АДРЕСА_2 (а.с.15). Вказане свідоцтво зареєстроване 13.05.2005р. в Спадковому реєстрі за № 2383, що вбачається з витягу із цього реєстру (а.с.13).

Цивільне законодавство України не містить строку для отримання свідоцтва про право на спадщину у разі прийняття спадщини спадкоємцем.

Згідно зі ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Такий особливий випадок встановлено статтею 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014р. Зокрема, нею передбачено, що в разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, людей, зацікавлених в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Тобто, у цьому випадку не діє правило про оформлення спадщини за останнім місцем проживання спадкодавця або розташуванням нерухомого майна. За вказаних обставин місцем відкриття спадщини вважається місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, людей, зацікавлених в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Отже, за цих обставин спадкоємці для подання першої заяви можуть звернутися за власним бажанням до будь-якого нотаріуса на підконтрольній території України із заявою про прийняття спадщини. Однак, позивач вже звертався з першою заявою 02.02.2005р., тобто до введення цієї новели цивільного законодавства, до державного нотаріуса Ясинуватської державної нотаріальної контори Донецької області, яка у 2014 році опинилася в населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженому рішенням Кабінету Міністрів України.

11.06.2019 позивач звернувся до Петропавлівської державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , але нотаріус своєю постановою від 11.06.2019 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з заведенням спадкової справи №46/2005 від 02 лютого 2005 року та видачею свідоцтва про право на спадщину за законом 13 травня 2005 року за реєстровим № 2383 Ясинуватською державною нотаріальною конторою Донецької області (а.с.16).

Відповідно до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

У позивача відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за законом через заведення спадкової справи №46/2005 від 02 лютого 2005 року та видачею свідоцтва про право на спадщину за законом 13 травня 2005 року за реєстровим № 2383 Ясинуватською державною нотаріальною конторою Донецької області, яка знаходиться в населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженому рішенням Кабінету Міністрів України, і тому він звернувся з позовом до суду.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Садибою згідно з статтею 381 ЦК України є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

ЦК України не містить визначення такого об`єкта права власності як домоволодіння.

Спірне спадкове майно складається з житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 03.08.1992 р., яке зареєстроване в реєстровій книзі Павлоградського міжміського бюро технічної інвентаризації за №5-64 від 03.08.1992р., власником цього будинку є ОСОБА_2 (а.с.7).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.11.2020 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано. Також вказаною інформацією підтверджується, що не зареєстроване і право власності на земельні ділянки за вказаною адресою (а.с.11).

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який прийнято 01.07.2004 року, набрав чинності 03.08.2004 року, в редакції від 04.07.2012 року, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

На час виникнення у ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстрація цього права була проведена власником відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, в органах технічної інвентаризації (а.с.7).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві власності померлому ОСОБА_2 , право власності на який він набув відповідно до діючого законодавства, позивач є спадкоємцем за законом спадкового майна зазначеної особи у вигляді житлового будинку, і нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на нього лише внаслідок відсутності законодавчого врегулювання питання щодо доступу до спадкових справ, які знаходяться на тимчасово непідконтрольних Україні територіях, і отримання у цих справах свідоцтва про право на спадщину, тому позов підлягає задоволенню.

Вартість спадкового житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 складає 67 246,00 грн, що підтверджується висновком про вартість об`єкта оцінки, виконаного ТОВ «Оціночна компанія «Стандарт» від 22.07.2020 (а.с.17).

Виходячи з цієї ціни позову та вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн, про що до позову додана квитанція банку (а.с.28).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, тому суд вважає за можливе клопотання позивача задовольнити та залишити судові витрати на ньому (а.с.3).

На підставі викладеного, ст. ст. 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268 ЦК України, керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 352, 354, п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , до Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, що знаходиться за адресою: 52700, вул. Героїв України, №53, смт Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338486, про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за законом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити на позивачу ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суддя П. О. Бурда