Рішення № 94906640, 11.02.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6923/19

Провадження № 2/185/314/21

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

представника позивача: Померанської Г.І.

(участь в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління освіти Чернівецької міської ради про визнання неправомірною бездіяльності, визнання засідання профкому таким, що не має юридичного значення, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до управління освіти Чернівецької міської ради про визнання засідання профкому таким, що не має юридичного значення, в подальшому уточнивши свої позовні вимоги, в якій просить суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача, що становить собою не запрошення на 04.06.2019 року на засідання профспілкового комітету профспілкової організації ОСОБА_1 для дачі пояснень щодо мотивів звільнення з посади провідного фахівця з правових питань групи централізованого господарського обслуговування; визнати такою, що є недійсною (не маючої юридичного значення) згоду профспілкового комітету профспілкової організації управління освіти Чернівецької міської ради на звільнення з посади провідного фахівця з правових питань групи централізованого господарського обслуговування управління освіти Чернівецької міської ради ОСОБА_1 , яка дана на засіданні, що відбулося 04.06.2019 року, без направлення роботодавцем належного подання.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилався на те, що з 25 листопада 2014 року він перебував з відповідачем - управлінням освіти Чернівецької міської ради у трудових відносинах, працював на підставі трудового договору на посаді провідного фахівця з питань правового забезпечення групи централізованого господарського обслуговування на 0,75 ставки, а 25 жовтня 2017 року управлінням освіти видано наказ № 1167-к про його звільнення з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штатної чисельності. Вказував на те, що 04.08.2017 року начальник управління освіти звернувся з поданням до голови профкому за отриманням дозволу про розірвання трудового договору. 28.08.2017 року дозвіл на звільнення профкомом був наданий, але рішення приймалось не виборним органом профспілкової організації - профкомом, як того вимагає законодавство, а всією профспілковою організацією. Крім того, протокол засідання профспілки управління освіти від 28.08.2017 року не містить данних щодо розподілу голосів при голосуванні присутніх. Також, управління освіти прострочило граничний місячний термін, встановлений ч. 8 ст. 43 КЗпП України, для розірвання трудового договору після отримання від профкому відповідного рішення. Зазначені порушення стали підставою для звернення позивача 31.10.2017 року до Управління з питань держпраці у Чернівецькій області щодо дотримання управлінням освіти трудового законодавства. Управлінням держпраці у Чернівецькій області складено акт перевірки додержання трудового законодавства Управлінням освіти Чернівецької міської ради № 24-02-31/417 від 30.11.2017 року з висновком про те, що розірвання трудового договору із ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України, якою передбачено, що дане звільнення може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Адміністрацією управління освіти Чернівецької міської ради 01.09.2017 року була отримана згода на звільнення ОСОБА_1 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, проте зазначена згода відповідно до п. 8 ст. 43 втратила чинність 01.10.2017 року. Також, Управлінням держпраці у Чернівецькій області складено припис № 24-02-31/417-233 від 30.11.2017 року, щодо дотримання Управлінням освіти Чернівецької міської ради у разі розірвання трудових договорів з працівниками з підстав, передбачених п. 1, 2-5 ст. 40, п. 1,2 ст. 41 КЗпП України, вимог ст. 43 КЗпП України. Тому вважає, що згода профкому управління освіти від 28.08.2017 року не має юридичного значення. У подальшому, враховуючи вищезачені результати перевірки, управління освіти Чернівецької міської ради 25.05.2019 року повторно звертається до голови профспілки про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 . Згідно виписки з протоколу № 1 засідання профспілкової організації управління освіти Чернівецької міської ради від 04 червня 2019 року була надана згода на звільнення позивача у зв`язку із скороченням штату. Тоді, як позивача на засідання профкому не запрошували, чим порушено було процедуру надання згоди на звільнення, яке вже відбулося. Зазначена обставина дає підстави, на думку позивача, вважити згоду профспілки управління освіти Чернівецької міської ради від 04.06.2019 року, такою, що не має юридичного значення.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до управління освіти Чернівецької міської ради про визнання засідання профкому таким, що не має юридичного значення та зазначено, що розгляд справи буде проводитись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 , щодо переходу зі спрощеного позовного провадження до загального по зазначеній цивільній справі було відмовлено.

У порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем відзив на позовну заяву суду не надавався.

Представник позивача, який приймав участь у справі в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити у повному обсязі на доводах та підставах, зазначених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини не явки, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 25 листопада 2014 року позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем - управлінням освіти Чернівецької міської ради у трудових відносинах, де працював на підставі трудового договору на посаді провідного фахівця з питань правового забезпечення групи централізованого господарського обслуговування на 0,75 ставки, а 25 жовтня 2017 року був звільнений з роботи відповідно до наказу № 1167-к на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штатної чисельності.

Не погодившись зі звільненням, позивач 31.10.2017 року звернувся до Управління держпраці у Чернівецькій області щодо дотримання управлінням освіти трудового законодавства. Управлінням держпраці у Чернівецькій області складено акт перевірки додержання трудового законодавства Управлінням освіти Чернівецької міської ради № 24-02-31/417 від 30.11.2017 року з висновком про те, що розірвання трудового договору із ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України, якою передбачено, що дане звільнення може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Адміністрацією управління освіти Чернівецької міської ради 01.09.2017 року була отримана згода на звільнення ОСОБА_1 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, проте зазначена згода відповідно до п. 8 ст. 43 втратила чинність 01.10.2017 року.

Крім того, управлінням держпраці у Чернівецькій області складено припис № 24-02-31/417-233 від 30.11.2017 року щодо дотримання Управлінням освіти Чернівецької міської ради у разі розірвання трудових договорів з працівниками з підстав, передбачених п. 1, 2-5 ст. 40, п. 1,2 ст. 41 КЗпП України, вимог ст. 43 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що враховуючи вищезачені результати перевірки, а також той факт, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до управління освіти Чернівецької міської ради про поновлення на посаді, управління освіти 25.05.2019 року повторно звертається з поданням до голови профспілки про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .

Згідно виписки з протоколу № 1 засідання профспілкової організації управління освіти Чернівецької міської ради від 04 червня 2019 року була надана згода на звільнення позивача у зв`язку із скороченням штату.

Спір щодо звільнення ОСОБА_1 25 жовтня 2017 року з посади провідного фахівця з питань правового забезпечення групи централізованого господарського обслуговування управління освіти Чернівецької міської ради за пунктом 1 статті 40 КЗпП України був предметом розгляду у судових інстанціях.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до управління освіти Чернівецької міської ради, начальника управління освіти Чернівецької міської ради Мартинюка С.В. про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відмовлено повністю.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників. Врахувавши, що на підприємстві відповідача дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці зі скорочення в штатному розписі посади, яку обіймав позивач, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, у тому числі й положень статті 49-2 КЗпП України.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними із скороченням чисельності та штату працівників, не було порушено його прав, оскільки відповідач дотримався процедури такого вивільнення, передбаченої вимогами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 та статті 43 КЗпП України.

Із наведеного вбачається, що перша та апеляційна інстанції надавали оцінку діям відповідача - Управління освіти Чернівецької міської ради щодо дотримання вимог трудового законодавства, у тому числі й положень статтей 49-2, 43 КЗпП України, тоді як повторне засідання профспілки від 04 червня 2019 року, на яке посилається позивач у позові, відбувалось до ухвалення зазначених рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, на які посилається позивач у зазначеній справі, були предметом розгляду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до управління освіти Чернівецької міської ради, начальника управління освіти Чернівецької міської ради Мартинюка С. В. про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, із мотивувальної частини постанови Верховного суду від 15 грудня 2020 року у вищезазначеній цивільній справі вбачається, що при звільненні ОСОБА_1 не було порушено його прав, відповідач дотримався процедури вивільнення, передбаченої вимогами статті 43 КЗпП України.

Крім того, касаційною інстанцією зазначено, що доводи ОСОБА_1 про те, що профспілкова організація вирішила питання про надання дозволу на його звільнення за його відсутності, судами попередніх інстанцій визнано необгрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для визнання наказу про звільнення незаконним, оскільки законом визначена неможливість звільнення працівника за відсутності згоди профспілкової організації, а надання такої згоди профспілковим органом дає підстави для звільнення. Процедурні порушення засідання профспілкового органу при вирішенні питання про надання згоди на звільнення працівника із ініціативи власника мають значення лише за умови, що такі порушення призвели до незаконності самого рішення профспілкового органу. Отже, саме по собі надання згоди на звільнення працівника за його відсутності на засіданні профспілкового органу, на якому таке рішення прийнято, не може бути безумовною підставою для визнання наказу про звільнення незаконним.

У зв`язку з вищевикладеним, суд при розгляді наявної справи не дає оцінки діям відповідача з приводу отримання ним згоди профспілкової організації управління освіти Чернівецької міської ради від 04 червня 2019 року на звільнення провідного фахівця з правових питань господарської групи управління освіти ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням.

За змістом статті 12 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Процедура надання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, в порядку ст. 43 КЗпП України, на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, не може розглядатися окремо від вирішення судом законності вивільнення працівника, що свідчить про те, що позивачем не вірно вибраний спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів, в порядку ст. 16 ЦК України.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління освіти Чернівецької міської ради про визнання неправомірною бездіяльності, визнання засідання профкому таким, що не має юридичного значення не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інші доводи представника позивача зводяться до переоцінки доказів отриманих під час розгляду справи, тому суд не бере їх до уваги.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати по справі не підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління освіти Чернівецької міської ради про визнання неправомірною бездіяльності, визнання засідання профкому таким, що не має юридичного значення - відмовити у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2021 року.

Суддя В.М. Бондаренко