Рішення № 94901910, 12.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 року м. Київ № 640/26098/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «КОТОН ТРЕЙД» доКиївської митниці Держмитслужби провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Котон Трейд» (далі по тексту - позивач) звернулося до Київської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач, митниця), в якому просить:

визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100050/2020/000052/2 від 12 жовтня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, оскільки не містить наявної у митному органі інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумніву у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої ПП «КОТОН ТРЕЙД». Разом з цим, позивач стверджує, що у рішенні про коригування митної вартості не наведено обґрунтування щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, які передують резервному, а також не вказано, яким чином недоліки, на які посилається контролюючий орган, впливають на заявлену митну вартість або унеможливлюють здійснення її перевірки. Окрім цього, на думку ПП «КОТОН ТРЕЙД» ним до митного органу надано всі, передбачені Митним кодексом України, документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість за основним методом - ціною договору.

Крім того, позивач вказує на те, що митним органом порушено процедуру застосування методів митної вартості, не наведено жодної інформації про джерело походження цін, окрім номерів ВМД. Окрім цього, наданий декларантом інвойс № EXP/ВЕ/8747/20 від 13.07.2020 року містить відомості про суму, що має бути сплачена декларантом, а саме 104 858, 88$, містить номер контракту відповідно до якого має бути сплачений відповідний інвойс. Платіжне доручення 07.09.2020 року № 48JBKLK9, надане декларантом митному органу, містить посилання на контракт, згідно якого здійснюється оплата за товар, а саме № ВЕ/6876/20 від 20.01.2020 року, та суму, що була сплачена за означений у контракті товар, а саме 104 858,88$, що співпадає із сумою, зазначеною в інвойсі від 13.07.2020 року. Фактична оплата за товар, спосіб здійснення такої оплати, часові рамки оплати жодним чином не впливають на ціну товару, що передбачена контрактом та й підтвердження оплати стосується виконання умов договору, що не відноситься до повноважень митного органу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року позовну заяву позивача залишено без руху, з підстав визначених у ній.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2020 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

На адресу суду 16 грудня 2020 року (вх. №03-14/180091/20), від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Так, зокрема, митний орган посилається на те, що в поданих позивачем до митного оформлення документів, відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати, в інвойсі та платіжному-дорученні містяться суперечливі дані щодо оплати за поставлений товар, відсутність підтвердження позивачем складової митної вартості імпортованого товару.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

УСТАНОВИВ:

30 вересня 2020 року позивачем в порядку електронного декларування подано до Київська митниця Держмитслужби митну декларацію форми ІМ 40 ДТ № UA100050/2020/223855 (далі - МД) з метою митного оформлення товарів.

У відповідності до графи 42 МД, митну вартість товару позивачем було визначено за основним методом - за ціною договору (контракту).

На підтвердження зазначеної у МД митної вартості товару, позивач надав митному органу документи, перелік яких міститься у графі 44 МД, а саме: контракт № ВЕ/6876/20 від 20 січня 2020 року, інвойс № EXP/ВЕ/8747/20 від 13 липня 2020 року, СМR №267/2 від 15 вересня 2020 року, пакувальний лист б/н від 13 липня 2020 року, коносамент.

За результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів, митним органом проведено процедуру консультації, за результатами якої прийнято письмове рішення про коригування митної вартості товарів від 12 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000052/2 (резервним методом).

У графі 33 оскаржуваного рішення №UA100050/2020/000052/2 від 12 жовтня 2020 року, митний орган вказує, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів:

«…1. експортна МД країни-відправлення надана без урахування ст. 254 МКУ, що в свою чергу унеможливлює вивчення у повному об`ємі даного документу. 2. роздрукована з електронної пошти митна декларація країни відправлення не містить відміток митного органу країни відправлення. Крім того не містить посилання на зовнішньоекономічний контракт від 20.01.2020 року № ВЕ/6876/20 та вартості.»

«.. надане платіжне доручення від 07.09.2020 року № 48JBKLK9 тоді як інвойс № EXP/ВЕ/8747/20 складено 13 липня 2020 року. Відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.01.2020 № ВЕ/6876/20 п. 4 Умови оплати передбачено, що покупець здійснює оплату/передоплату наступним чином, 15% передоплата, оплата по прибуттю до порту Одесса. Надані документи ставлять під сумнів митний орган в правильності заявленої декларантом митної вартості. Також в наданому платіжному дорученні в пункті призначення платежу є посилання лише на зовнішньоекономічний договір від 07.09.2020 року № 48JBKLK9, тобто не можливо підтвердити оплату за даною поставкою за інвойсом № EXP/ВЕ/8747/20 від 13.07.2020 року, також умови платежу зазначені реквізити банку продавця IBAN PK 81BK1PO200700138540001тоді як в платіжному дорученні зазначені інші реквізити банку отримувача PK95BPUN6020202531100016, з чого у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої декларантом митної вартості.»

Оскаржуваним рішенням митним органом здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості за резервним методом із зазначенням джерелами інформації про ціну товару інші митні декларації (від 05.10.2020 року №UA500050/2020/210733, від 02.06.2020 року №UA100070/2020/421431, від 29.09.2020 року №UA870200/2020/14959.

Незгода позивача із зазначеним рішенням обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 34-1 частини першої статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення.

До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до підпункту 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої, частинами п`ятою-шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої, десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (за першим методом).

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товару, суд звертає увагу, що позивачем при проходженні процедури митних формальностей було надано контролюючому органу всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Підстави для відмови в розмитненні імпортованого товару, вказані у спірному рішенні митного органу, є необґрунтованими з огляду на наступне.

По-перше, контролюючий орган у своєму рішенні, а також у відзиві на позов, посилається на те, що в поданому позивачем інвойсі та платіжному-дорученні містяться суперечливі дані до ціни товару.

У відповідності до пункту 2.3 контракту

узгоджені найменування, асортимент, опис, кількість і ціна товару, що поставляється вказується у відповідному інвойсі до цього контракту, який є його невід`ємною частиною.

Суд звертає увагу, що позивачем при митному оформленні надано відповідачу інвойс № EXP/ВЕ/8747/20 від 13.07.2020 року. Тобто декларантом надано відомості щодо ціни товару у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту. Разом з цим, відповідачем не наведеного жодного обґрунтування, яким чином вказані недоліки вплинули на визначення митної вартості.

Таким чином, наведені доводи, як підстави для коригування митної вартості, на думку суду є безпідставними.

По-друге, митний орган стверджує, що в наданому платіжному дорученні в пункті призначення платежу є посилання лише на зовнішньоекономічний договір від 07.09.2020 року № 48JBKLK9, тобто не можливо підтвердити оплату за даною поставкою за інвойсом № EXP/ВЕ/8747/20 від 13.07.2020 року, також умови платежу зазначені реквізити банку продавця IBAN PK 81BK1PO200700138540001тоді як в платіжному дорученні зазначені інші реквізити банку отримувача PK95BPUN6020202531100016, з чого у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої декларантом митної вартості.

Окрім цього, суд звертає увагу, що наданий декларантом інвойс № EXP/ВЕ/8747/20 від 13.07.2020 року містить відомості про суму, що має бути сплачена декларантом, а саме 104 858, 88$, містить номер контракту відповідно до якого має бути сплачений відповідний інвойс.

Платіжне доручення 07.09.2020 року № 48JBKLK9, надане декларантом митному органу, містить посилання на контракт, згідно якого здійснюється оплата за товар, а саме № ВЕ/6876/20 від 20.01.2020 року, та суму, що була сплачена за означений у контракті товар, а саме 104 858,88$, що співпадає із сумою, зазначеною в інвойсі від 13.07.2020 року.

Крім того, суд зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено чітких вимог до форми інвойсу. Такий документ має додаткове значення для підтвердження заявленої імпортером митної вартості товару і його складання безпосередньо контрагентом, в якого здійснено придбання товару, а не виробником відповідного товару, не може бути підставою для невизнання митними органом заявленої митної вартості за ціною контракту (за першим методом).

З урахуванням наведеного доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Щодо того, що в контракті № ВЕ/6876/20 від 20.01.2020 року зазначені реквізити банку продавця IBAN PK 81BK1PO200700138540001, а в платіжному дорученні від 07.09.2020 року № 48JBKLK9 зазначені інші реквізити банку отримувача PK95BPUN6020202531100016.

Судом встановлено, згідно додаткової угоди № 03/08-1 від 03.08.2020 року до контракту № ВЕ/6876/20 від 20.01.2020 року, сторони погодили зміну номеру рахунку на який повинна відбуватися сплата за контрактом.

Разом з тим, фактична оплата за товар, спосіб здійснення такої оплати, часові рамки оплати жодним чином не впливають на ціну товару, що передбачена контрактом та й підтвердження оплати стосується виконання умов договору, що не відноситься до повноважень митного органу.

По-третє, митний орган вказує, що надана декларантом експортна МД країни-відправлення без урахування ст. 254 МКУ, що в свою чергу унеможливлює вивчення у повному об`ємі даного документу, а також не містить відміток митного органу країни відправлення, та не містить посилання на зовнішньоекономічний контракт від 20.01.2020 року № ВЕ/6876/20 та вартості.

Такі доводи є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 254 МКУ, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

На пред`явленій МД країни-відправлення зазначено, що «..це документ, що генерується системою, для нього не потрібні підпис або штамп». Окрім наведеного дана митна декларація складено англійською мовою, та підстав у митного органу вимагати її перекладу в розумінні ст. 254 МКУ немає.

Між тим, при вирішенні спору по суті суд не враховує посилання митного органу на наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року у справі № 809/4367/15.

Крім того, аналізуючи доводи обох сторін, суд звертає увагу й на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не наведено достатніх підстав, які б вказували не неможливість коригування заявленої позивачем митної вартості товару за жодним іншим методом, що передує резервному.

Перевіряючи доводи відповідача про те, що здійснення контролю заявленої декларантом митної вартості товарів належить до повноважень митних органів, які були ним реалізовані, а також про те, що позивачем не надано всіх витребуваних у нього додаткових документів, суд зазначає, що митні органи дійсно можуть здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають реалізуватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

При цьому, слід враховувати, що стаття 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в рахунку-фактурі та квитанції.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 809/1884/16 та від 03.04.2018 року по справі № 826/8797/16.

Разом з тим, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було проведено повного та всебічного дослідження поданих декларантом документів, а натомість здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів з формальних підстав, що не відповідають сутності та змісту спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь із відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства «КОТОН ТРЕЙД» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №UA100050/2020/000052/2 від 12 жовтня 2020 року, прийняте Київською митницею Державної митної служби України.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства «КОТОН ТРЕЙД» витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Приватне підприємство «КОТОН ТРЕЙД» (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 24, кВ. 20, код ЄДРПОУ 32664731)

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (03680, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, б. 8-А, код ЄДРПОУ 43337359)