Рішення № 94901762, 16.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/431/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Бородулі В.В.,

представника позивача Мельника М.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про скасування постанови та зняття арешту з грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «171 Чернігівський ремонтний завод» звернулося до суду з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі - відділ), в якому просить скасувати постанову від 25.11.2020 в АСВП №63542892 про арешт коштів боржника, винесену державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Тяжких Діаною Сергіївною та зняти арешт з грошових коштів позивача, що містяться на відкритих рахунках у банківських установах, у тому числі з рахунку НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наразі підприємство перебуває у процедурі приватизації, а тому в силу вимог п.12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» всі виконавчі дії мають бути зупинені. Враховуючи наведене, накладення арешту на грошові кошти позивача є безпідставним, а дії державного виконавця неправомірними.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та встановлено відповідачу 2-денний термін, з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Розгляд справи просив провести без його участі. Через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому наголосив на безпідставності вимог позивача, вказав, що законні підстави для зняття арешту відсутні, а тому у задоволенні вимог просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

08.11.2020 на виконання до відділу надійшла вимога № Ю-263-У видана 12.08.2020 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області про стягнення з Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь держави 14 322 грн 65 коп.

09.11.2020 державним виконавцем на підставі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП №63542892 з виконання вимоги №Ю-263-У виданої 12.08.2020 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області про стягнення з Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» на користь держави 14 322 грн 65 коп.

З метою забезпечення реального виконання рішення суду 25.11.2020 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника АСВП №63542892, якою накладено арешт на грошові кошти, шо містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів. що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику та направлено до банківських установ: АТ «ПУМБ», AT «УКРЕКСІМБАНК», ПАТ «УКРІНБАНК», АТ «УКРАГАЗБАНК», АТ «ПРАВЕКС БАНК», AT «АСВІО БАНК» для виконання.

29.12.2020 прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п.12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач звернувся до відповідача із заявою, за результатами розгляду якої, листом від 11.01.2021 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) поінформував позивача про порядок зняття арешту.

В подальшому, з метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача лист від 21.01.2021, в якому посилаючись на п.12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» просив скасувати рішення про накладення арешту.

За результатами розгляду звернення, листом від 28.01.2021 відповідач повідомив, що підстави для зняття арешту з коштів боржника відсутні та вказав, що арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

В силу прямої дії статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (зі змінами та доповненнями) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові, права.) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовід ведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування писань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках, у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта статті 48 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 (зі змінами), поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Зі змісту наведених норм права слідує, що під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, оскільки Законом можуть бути визначені кошти й на інших рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонені накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на. рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

А отже, оскільки доказів про цільове призначення коштів на рахунках, з яких просить зняти арешт позивач, не надано та не було повідомлено державного виконавця про цільове призначення рахунків, державним виконавцем не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо посилань позивача на положення п.12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» суд вказує наступне.

За змістом пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Відповідно до частини 2 цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональним відділенням Фонду державного майна України видано наказ від 25.01.2019 №71 «Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації». При цьому, 29.12.2020 відповідачем прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п.12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що положення вказаної вище норми не передбачають зняття арешту з коштів, а лише зобов`язують державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, що відповідачем і зроблено.

При цьому, підстави для зняття арешту наводяться у статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

З огляду на вказане, суд вважає, що підстави для зняття арешту з коштів позивача у банках відсутні, а оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведені вище висновки, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у позов Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про скасування постанови та зняття арешту з грошових коштів слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Державного підприємства «171 Чернігівський ремонтний завод» до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про скасування постанови та зняття арешту з грошових коштів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складено 16.02.2021.

Позивач - Державне підприємство « 171 Чернігівський ремонтний завод» (вул.О Кошового, 1, м.Чернігів, 14029, код ЄДРПОУ 07978157);

Відповідач - Деснянський відділ державної служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул.Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ 35029719).

Суддя Л.О. Житняк