Рішення № 94901559, 16.02.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2396/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати п.1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №401 від 16.09.2020р. "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині звільнення дільничного офіцера сектору превенції Новоселицького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.1 ч. 1. ч.2 ст.18, ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №178 о/с від 17.09.2020 року «По особовому складу» в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції Новоселицького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді дільничного офіцера сектору превенцїї Новоселицького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області з 16.09.2020 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для звернення до суду із даним позовом стали неправомірні дії відповідача щодо звільнення останнього зі служби в поліції, що суттєво порушує його законні права та інтереси.

На думку позивача, оскаржувані накази є протиправними, з огляду на те, що на день видання оскаржуваних наказів - 16.09.2020 року та 17.09.2020 року, останній перебував на амбулаторному лікуванні, що вбачається з листка тимчасової непрацездатності, зокрема в період з 14.09.2020 року по 24.09.2020 рік.

Отже позивач вважає, що його звільнення з посади, як реалізація дисциплінарного стягнення, у період тимчасової непрацездатності є незаконним, порушує вимоги частини 3 статті 40 КЗпП України та статті 22 Дисциплінарного статуту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги також зазначив, що відповідач під час прийняття рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення не дотримався вимог Дисциплінарного статуту та дійшов до передчасного висновку про те, що 12.09.2020 року позивач, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, здійснив дорожньо-транспортну пригоду, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували зазначені факти, зокрема рішення суду про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке може бути основним та належним доказом вчинення позивачем проступку.

Окрім того, позивач звертав увагу суду на те, що під час застосування дисциплінарного стягнення до останнього відповідачем не дотримано балансу справедливої рівноваги між вчиненим проступком та мірою дисциплінарного стягнення.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Вважає необґрунтованими та безпідставними твердження позивача, з приводу того що в матеріалах справи нібито відсутні докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку в частині керування транспортним засобом та вчинення ним ДТП, оскільки, дійсно на момент затвердження висновку службового розслідування відсутні були рішення суду у відношенні позивача за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст.124 та ч.1 ст. 130 КУпАП. Однак, факт порушення адміністративних проваджень (складання протоколу та винесення постанови про вчинення адміністративного правопорушення відносно позивача) слугував лише підставою для призначення службового розслідування, а не накладення дисциплінарного стягнення. Наголошував на тому, що факт керування позивачем транспортного засобу, підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Окрім іншого зверталась увагу суду на те, що доводи позивача про протиправність оскаржуваних наказів з мотивів їх видання в період його тимчасової непрацездатності також не заслуговують на увагу оскільки, працівник, що захворів, має підтвердити свою відсутність на роботі, листком непрацездатності. Так, згідно листка непрацездатності за серійним номером АДЗ 955755 від 14.09.2020 року позивач повинен був приступити до несення служби 26.09.2020 року, однак, про перебування останнього на лікуванні не повідомив жодну уповноважену особу ГУНП, а також після його закінчення не надав оригінал вказаного листка. Відтак вважає, що у відповідача і на даний час відсутні будь-які правові підстави вважати позивача таким, що перебував на момент звільнення у стані тимчасової непрацездатності, оскільки у встановленому порядку він їх роботодавцю не подавав. До моменту подання роботодавцю оригіналів документів підтверджуючих хворобливий стан, працівник фактично відсутній на роботі без поважних причин.

Заперечуючи проти позову також зазначив, що допущений позивачем проступок є порушенням правил дорожнього руху та службової дисципліни. Загальновідомим є факт, що керування транспортним засобом у стані сп`яніння знижує увагу та швидкість реакції водія, що часто є причиною дорожньо-транспортних подій і загибелі людей, тим більше є недопустимим для працівника поліції. Тому, такий проступок засуджується суспільством і є аморальним. Тим більше засуджується вчиненням такого проступку працівником поліції, який як правоохоронець повинен не те, що утримуватись від цього, але й запобігати їх вчиненню іншими людьми.

Таким чином, звільнення позивача зі служби здійснено у відповідності до чинного законодавства, йому передувало проведене за належною процедурою службове розслідування, при визначені міри дисциплінарного впливу враховано тяжкість проступку, обставини за яких його вчинено, а відтак на думку відповідача висновок службового розслідування та оскаржувані накази є правомірними.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено цей строк. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи з викликом учасників справи.

2. 29.12.2020 року усною ухвалою суду зобов`язано представника відповідача надати додаткові докази по справі, що відображено в протоколі судового засідання. (а.с.151)

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. 02.02.2020 року представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. Також, в судовому засіданні представник позивача уточнив підстави звернення до суду, фактично посилаючись лише на обставини про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції під час тимчасової втрати працездатності, оскільки рішення суду за статтею 130 КУпАП у відношенні позивача набрало законної сили. В судовому засіданні подана заява, про розгляд справи в порядку письмового провадження.

2. Представник відповідача в судовому засіданні подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Пунктом 1 Наказу ГУНП в Чернівецькій області від 16.09.2020 року № 401 "Про застосування дисциплінарного стягнення", за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог п.1.ч.1 ч.2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1,4,6, ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1.5, п.п. д) п.2.10, п.5.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, абз. 2,8,11 п.1 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. № 1179, п.6 розділу IІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні порушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 08.02.2019 року № 100, п.7 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018р. № 893, до дільничного офіцера поліції сектору превенції Новосельцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції". (а.с.14-15)

2. Наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області № 178 о/с від 17.09.2020 року "По особовому складу", відповідно до статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 6 частини 1 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), звільнено зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 - дільничного офіцера поліції сектору превенції Новоселицького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, з 21 вересня 2020 року. (а.с.16)

Невикористана відпустка за час відпрацьованої частини календарного року становить 2 доби. Стаж служби в поліції становить: 07 років 08 місяців 24 дні. Підстава: наказ ГУНП в Чернівецькій області від 16.09.2020 року № 401 та довідка управління логістики та матеріально - технічного забезпечення ГУНП в Чернівецькій області від 14.09.2020 року № 46. ( а.с.16)

3. Судом досліджений листок непрацездатності серії АДЗ № 955755 виданий 14.09.2020 року, згідно якого позивач перебував на амбулаторному лікуванні в період з 14.09.2020 року по 24.09.2020 року. (а.с. 17)

4. Згідно висновку службового розслідування за відомостями щодо можливого порушення службової дисципліни, допущеного дільничним офіцером поліції сектору превенції Новоселицького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 від 16.09.2020 року встановлено, що поліцейські УПП прибувши на місце ДТП встановили, що водій автомобіля марки «БМВ-3», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на великій швидкості, не впорався з керуванням, злетів зі смуги дорожнього руху та зіткнувся з огорожею приватного домогосподарства. Однак, водія на місці події не було.

Перевіркою вказаного автомобіля за базою НАІС МВС України одразу було встановлено, що даний транспортний засіб зареєстрований на ОСОБА_1 . Також під час візуального огляду салону автомобіля та прилеглої до ДТП території, було виявлено інші речі, які належали позивачеві. Як пояснили патрульні поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , прибувши на місце ДТП до них підійшла жінка та повідомила, що після зіткнення автомобіля з огорожею бачила, як з нього виліз чоловік в одязі, який вона ідентифікувала як однострій поліцейського, який покинув місце події.

Обстеживши прилеглу до місця ДТП території патрульними поліцейськими був виявлений ОСОБА_1 , який мав видимі тілесні ушкодження, характерні для учасника ДТП травмована голова, неохайний зовнішній вигляд, а також який за зовнішніми ознаками, перебував у стані алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота порушення координації рухів, нечітке мовлення, поведінка, що не відповідала обстановці).

Вказане, крім пояснень поліцейських, також підтверджується відеозаписами з їхніх боді камер за №№20200912083639001869, 20200912092049000222.

За сукупністю отриманих відомостей, а саме характером механічних ушкоджень автомобіля та видимих тілесних ушкодження у ОСОБА_1 , відсутністю поряд з ДТП будь-яких інших осіб із характерними травмами, патрульні поліцейські ідентифікували останнього як водія, який керував автомобілем та вчинив ДТП. За вчинення адміністративного проступку патрульні поліцейські склали відносно ОСОБА_1 адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також за ст. 124 КУпАП оскільки, внаслідок ДТП за участю ОСОБА_1 , було пошкоджено огорожу домогосподарства.

Також, у зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 ознак стану алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітке мовлення, поведінка, що не відповідала обстановці), йому було запропоновано на місці події пройти огляд за допомогою алкотестеру «Драгер», однак, останній в присутності свідків відмовився (відео №20200912092221000223, про що поліцейськими був складений відповідний акт.

Крім того, ОСОБА_1 відмовився проїхати і до ЧОНД для проходження медичного освідування підтвердивши, що він вживав алкоголь, але нібито в автомобілі перебував в якості пасажира (відео №20200912092221000223 (02:00 хв.).

У зв`язку із чим, поліцейськими УПП відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, за наступною диспозицією: «відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». (а.с. 61-70)

5. Згідно постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27.11.2020 року справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124, ч.1 ст.130 КпАП України (справи №725/4125/20, №725/4129/20) об`єднано в одне провадження та присвоєно №725/4125/20.

Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України і за його вчинення накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України і за його вчинення накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст.36 ч.2 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова суду набрала законної сили, після перегляду апеляційною інстанцією. (а.с.161-164)

6. Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № 22 о/с від 21.01.2021 року, внесено зміни до наказу ГУНП в Чернівецькій області від 17.09.2020 року № 178 о/с в частині звільнення: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дільничного офіцера поліції сектору превенції Новоселицького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, змінивши слова і цифри "з 21 вересня 2020 року" словами та цифрами "з 26 вересня 2020 року". Підстава : рапорт начальника сектору правового забезпечення ГУНП в Чернівецькій області та листок непрацездатності № АДЗ 955755 від 14.09.2020 року. (а.с.160)

7. Окрім наведеного вище, судом також дослідженні матеріали службового розслідування у відношенні позивача.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі - Закон №580).

Відповідно до вимог статті 1 цього Закону Національна поліція України (далі -поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до вимог статті 3 Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 статті 18 вказаного Закону визначено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина 3 статті 11 Закону №580).

Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

3. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначено Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту. Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статут встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського (окрім іншого): бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

4. Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із проходженням позивачем служби в поліції, яка відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" є державною службою особливого характеру.

При цьому, судом встановлено, що позивача було звільнено зі служби у зв`язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який відповідно до змісту наказу № 401 від 19 вересня 2020 року полягає у порушенні службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог п.1.ч.1 ч.2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1,4,6, ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1.5, п.п. д) п.2.10, п.5.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, абз. 2,8,11 п.1 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. № 1179, п.6 розділу IІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні порушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 08.02.2019 року № 100, п.7 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018р. № 893, та полягає в тому, що позивач перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння вчинив дорожньо - транспортну пригоду. Вказані дії свідчать про наявність дисциплінарного проступку.

5. Звертаючись до суду, аргументи позивача фактично зводились до того, що відповідач під час прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення не дотримався вимог Дисциплінарного статуту та дійшов до передчасного висновку в частині того, що 12.09.2020 року позивач, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння здійснив дорожньо-транспортну пригоду, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували зазначені факти, зокрема рішення суду про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке може бути основним та належним доказом вчинення позивачем проступку.

6. Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що за наслідками розгляду адміністративних матеріалів, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130 КпАП України ОСОБА_1 , Першотравневим районним судом м.Чернівці 27.11.2020 року винесено постанову в справі №725/4125/20, яка набрала законної сили після перегляду апеляційною інстанцією. Якою, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України і за його вчинення накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України і за його вчинення накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно зазначеної вище постанови суду встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №290073 від 12.09.2020 року, 12.09.2020 року о 01 год. 25 хв. в м. Чернівці по вул. Винниченка, 69, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «БМВ 318», з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, нечітка та млява вимова. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив правила вимоги п.2.5 ПДР, скоївши адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КпАП України. (справа №725/4129/20).

Вина ОСОБА_1 у вчиненні даних адміністративних правопорушень підтверджується наступними дослідженими доказами по справі, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями, які додаються до протоколів про адміністративні правопорушення, відеозаписами з бодікамер працівників поліції та іншими матеріалами справи. В діях ОСОБА_1 є склад правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КпАП України.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, факт керування транспортним засобом марки «БМВ 318», в стані алкогольного сп`яніння, не заперечував представник позивача і в судовому засіданні.

З огляду на наведені обставини, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності доказів вчинення ним проступку під час реалізації дисциплінарного стягнення.

7. З приводу доводів позивача щодо протиправності оскаржуваних наказів з мотивів їх видання в період його тимчасової непрацездатності, суд зазначає, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці (перше речення частини третьої статті 40 КЗпП України).

Ця гарантія поширюється на випадки припинення трудового договору (договору контракту) з працівником за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, тобто з підстав, передбачених контрактом. Наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, усуваються шляхом зміни дати припинення трудових відносин на перший день після закінчення періоду непрацездатності чи відпустки.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду в справі № 205/4196/18 від 15.09.2020 року, у подібних правовідносинах.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 28.11.2018року по справі №815/1813/15 касаційний суд зазначив про те, що правом змінити дату, з якої особа підлягає звільненню зі служби в поліції у такій правовій ситуації, наділений безпосередній керівник (начальник) такої особи, шляхом внесення змін до наказу про звільнення із зазначенням нової дати звільнення, встановивши її наступним робочим днем після закінчення терміну непрацездатності працівника

Судом встановлено, що згідно наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № 22 о/с від 21.01.2021 року, внесено зміни до наказу ГУНП в Чернівецькій області від 17.09.2020 року № 178 о/с в частині звільнення: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дільничного офіцера поліції сектору превенції Новоселицького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, змінивши слова і цифри "з 21 вересня 2020 року" словами та цифрами "з 26 вересня 2020 року". Підстава: рапорт начальника сектору правового забезпечення ГУНП в Чернівецькій області та листок непрацездатності № АДЗ 955755 від 14.09.2020 року. (а.с.160)

Враховуючи зазначене вище в частині того, що до оскаржуваного наказу в частині звільнення позивача зі служби в поліції внесено зміни щодо дати звільнення - суд відхиляє доводи позивач з даного приводу, як безпідставні.

8. В ході судового розгляду справи судом також встановлено, що при визначенні позивачеві виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно позивачем, а також шкоду завдану авторитету органів поліції.

Стосовно застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу, яким є звільнення з поліції, то суд погоджується з твердженням відповідача про те, що керування працівником поліції транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння (з ознаками алкогольного сп`яніння) є грубим порушенням службової дисципліни, принижує та дискредитує як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому, підриває авторитет Національної поліції.

До того ж, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є виключно правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення.

9. Водночас, суд вважає за необхідне зазначити й те, що у рішенні Конституційного Суду України №1-6/2018 від 27.02.2018 року констатовано: "У Доповіді "Верховенство права", яка схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48).

Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини".

Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір`я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов`язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, під вчинками, що дискредитують звання працівника Національно Поліції та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.

До таких вчинків, слід віднести: систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби; систематичне поширення компрометуючої інформації за допомогою засобів мас-медіа.

За такими критеріями і слід оцінювати рішення суб`єкта владних повноважень.

З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.

Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.10.2018 року по справі №815/4463/17 сформована наступна правова позиція, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню.

Суд погоджується з висновками відповідача щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

10. Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява № 34049/96).

Рішення ЄСПЛ у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії, заява № 63235/00, рішення від 19 квітня 2007 року.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування сформований з урахуванням норм чинного законодавства та у межах компетенції, вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому погоджується з аргументами відповідача про те, що спірні рішення є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.

11. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій та рішень, у той час як позивач не навів достатньо обставин на підтвердження позовних вимог, а відтак у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Підстави для розподілу судових витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області (вул. Головна, 24, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 40109079).

Суддя О.В. Боднарюк