Рішення № 94901070, 16.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 р. № 520/17910/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Московського відділу обслуговування громадян у м. Харкові Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Московського відділу обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17 вересня 2020 року в зарахуванні до загального страхового стажу для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 періоду роботи в Державному проектному інституті "Спецвузавтоматика" з 23.03.1987 по 08.01.1992;

- зобов`язати Московський відділ обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування до загального страхового стажу для обчислення пенсії за віком періоду роботи в Державному проектному інституті "Спецавтоматика" з 23.03.1987 по 08.01.1992, та проведення перерахунку розміру отримуваної пенсії ОСОБА_1 ;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Московського відділу обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач 17 вересня 2020 року протиправно відмовив ОСОБА_1 в зарахуванні до загального страхового стажу для обчислення пенсії за віком період роботи в Державному проектному інституті "Спецвузавтоматика" з 23.03.1987 по 08.01.1992, оскільки записи в трудовій книжці підтверджують стаж роботи позивача. Помилка у написанні першої цифри в даті прийому на роботу не є тим недоліком, який може мати своїм наслідком порушення права позивача на пенсійне забезпечення. У зв`язку із чим, спірний період з 23.03.1987 по 08.01.1992 має бути зарахований відповідачем до загального страхового стажу. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що Московським відділом обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії за віком, згідно особистої заяви позивача від 24.05.2019, на підставі наданих документів період роботи з 23.03.1987 по 08.01.1997 не враховано в загальний страховий стаж для обчислення пенсії, оскільки запис в трудовій книжці внесено неточно, а саме виправлено дату зарахування на роботу. Оскільки у трудовій книжці у записі про дату зарахування позивача на посаду водія 3 класу допущено виправлення в Управління відсутні підстави для зарахування даного періоду роботи до страхового стажу, у зв`язку із чим, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем по справі, ОСОБА_1 перебуває на обліку у відділі з питань перерахунків пенсій № 28 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком, призначену з 01.05.2019 та обчислену згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 17.09.2020 № 2000-0216-8/67820 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача про те, що його пенсію обчислено із середньомісячної заробітної плати 4518,69 грн за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.07.2002, з 01.10.2004 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 30.06.2012, з 01.09.2012 по 30.06.2013, з 01.08.2013 по 30.11.2013, з 01.12.2016 по 31.01.2019, з 01.03.2019 по 30.04.2019 за даними персоніфікованого обліку. Коефіцієнт заробітної плати 0,73013. Загальний стаж роботи - 28 років 2 місяці 29 днів.

Також, вказаним листом від 17.09.2020 № 2000-0216-8/67820 ОСОБА_1 повідомлено про те, що на підставі наданих документів період роботи з 23.03.1987 по 08.01.1992 не враховано в загальний страховий стаж для обчислення пенсії, оскільки запис в трудовій книжці внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме виправлено дату зарахування на роботу.

Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену з 01.05.2019, яку обчислено із середньомісячної заробітної плати 4518,69 грн за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.07.2002, з 01.10.2004 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 30.06.2012, з 01.09.2012 по 30.06.2013, з 01.08.2013 по 30.11.2013, з 01.12.2016 по 31.01.2019, з 01.03.2019 по 30.04.2019 за даними персоніфікованого обліку. Коефіцієнт заробітної плати 0,73013. Загальний стаж роботи - 28 років 2 місяці 29 днів.

Період роботи з 23.03.1987 по 08.01.1992 не враховано в загальний страховий стаж для обчислення пенсії.

Порядок обчислення страхового стажу визначений статтею 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

З моменту запровадження системи персоніфікованого обліку, страховий стаж розраховується за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Позивачем було отримано у відповідному відділенні Пенсійного фонду України довідку за формою ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу".

Що ж стосується періоду роботи до моменту впровадження системи персоніфікованого обліку, то за цей період страховий стаж розраховується у відповідності з Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з частиною 1 і частиною 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України. Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України. Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об`єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку І в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду: ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців наого Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо док

При цьому, згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положення закріплене у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, згідно з яким основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, до моменту впровадження системи персоніфікованого обліку страховий стаж розраховується на підставі даних трудової книжки. І лише в разі відсутності останньої або незбереженості даних у ній трудовий стаж підтверджується іншими документами, якими, зокрема, є довідка про заробітну плату.

Як вбачається із наданої до матеріалів справи трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 23.03.1987 по 08.01.1992 працював водієм третього класу в Державному проектному інституті "Спецавтоматика".

Також, позивач надав до суду довідку про заробітну плату, видану ТОВ "Проектний інститут "Спецавтоматика" №1/55-1 від 29.01.2021, з якої вбачається, що у період з 23.03.1987 по 08.01.1992 ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата, на яку нараховано страхові внески.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що період з 23.03.1987 по 08.01.1992 неможливо зарахувати до загального страхового стажу для обчислення пенсії, оскільки запис в трудовій книжці внесено неточно, а саме виправлено дату зарахування на роботу, виходячи із наступного.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.6, 2.8, 2.9 Інструкції № 58 усi записи в трудовiй книжцi про прийняття на роботу, переведення на iншу постiйну роботу або звiльнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом пiсля видання наказу (розпорядження), але не пiзнiше тижневого строку, а в разi звiльнення у день звiльнення i повиннi точно вiдповiдати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число i мiсяць двозначними). Наприклад, якщо робiтник або службовець прийнятий на роботу 5 сiчня 1993 року, у графi 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фiолетового кольорiв, i завiряються печаткою запис про звiльнення, а також вiдомостi про нагородження та заохочення.

Згідно із пунктом 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

За змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство - роботодавець.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не зарахування періоду роботи позивача з 23.03.1987 по 08.01.1992, оскільки трудова книжка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, є необґрунтованим, оскільки позивач не може нести відповідальність за такі дії роботодавця.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Враховуючи наведене, суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у визначенні загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до виноску, що відмова Московського відділу обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17 вересня 2020 року в зарахуванні до загального страхового стажу для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 періоду роботи в Державному проектному інституті "Спецвузавтоматика" з 23.03.1987 по 08.01.1992 є протиправною, у зв`язку із чим, відповідача належить зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування до загального страхового стажу для обчислення пенсії за віком періоду роботи в Державному проектному інституті "Спецавтоматика" з 23.03.1987 по 08.01.1992 та проведення перерахунку розміру отримуваної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Московського відділу обслуговування громадян у м. Харкові Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код 14099344) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Московського відділу обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17 вересня 2020 року в зарахуванні до загального страхового стажу для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 періоду роботи в Державному проектному інституті "Спецвузавтоматика" з 23.03.1987 по 08.01.1992.

Зобов`язати Московський відділ обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування до загального страхового стажу для обчислення пенсії за віком періоду роботи в Державному проектному інституті "Спецавтоматика" з 23.03.1987 по 08.01.1992 та проведення перерахунку розміру отримуваної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Московського відділу обслуговування громадян у м. Харкові Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код 14099344).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова