Рішення № 94901027, 15.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 лютого 2021 року № 520/16667/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить суд:

- скасувати Рішення Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області LIV сесії VIII скликання від 10.09.2020 за № 1814- VIII яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо оформлення права власності на земельну ділянку, орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Наталине Красноградського району Харківської області;

- зобов`язати Наталинську сільську ради Красноградського району Харківської області прийняти на найближчій сесії рішення про надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.08.2020 в особі представника за довіреністю звернувся до відповідача із заявою, якою просив в порядку, передбаченому ЗК України, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2.0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, в порядку безкоштовної приватизації, передбаченої ЗК України.

Рішенням відповідача № 1814 від 10.09.2020 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Рішення відповідача є таким, що прямо не відповідає земельному законодавству, оскільки в ньому зазначено незаконну підставу для відмови, а саме, що призначення земельної ділянки - пасовище та приналежність її до земель колективної власності.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 27.11.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано до суду відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що підставою в відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою та оформлення права власності є визначення земельної ділянки кадастровий номер 6323383000:03:000:0045 загальною площею 72,7148 га, сільськогосподарського призначення угіддям - пасовищем - земельною ділянкою, яка може використовуватись для сінокосіння та випасання худоби та відповідно має надаватись громадянам тільки в тимчасове користування (оренду) й повинна використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю чи багаторічні насадження, заборонено. Такі земельні ділянки можуть надаватись лише громадянам, які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо).

Крім того, додані до заяви ОСОБА_1 викопіювання з публічної кадастрової карти України містять ознаки графічного поділу земельної ділянки кадастровий номер 6323383000:03:000:0045, що не відповідає дійсності, з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, 21.08.2020 року Чепурна Олександра Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області із заявою, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га із земель комунальної власності Наталинської сільської ради кадастровий номер 6323383000:03:000:0045 цільове призначення 16.00 землі запасу та передати зазначену земельну ділянку у власність.

Разом із заявою надала копію паспорту, копію РНОКПП, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію довіреності та паспорту представника, копію посвідчення учасника бойових дій, які вказано як додатки до заяви (а.с. 10).

Проте, рішенням Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області LIV сесії VIII скликання від 10.09.2020 року № 1814-VIII "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та оформлення права власності" відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку, орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Наталине Красноградського району Харківської області (а.с. 13).

Як підставу для відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою відповідач в рішенні зазначив, що зазначена земельна ділянка має цільове призначення пасовище та належить до земель колективної власності колишнього КСП "Мир" (нерозподілені між пайщиками земельні частки).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України також передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18.10.2018 у справі №806/1316/18 зазначив, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, який визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України, є вичерпним. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою з підстав того, що земельна ділянка має цільове призначення "пасовище" та належить до земель колективної власності колишнього КСП "Мир", яка не передбачена частиною 7 статті 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, а також те, що всупереч ч. 2 ст.77 КАС України відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, оскаржуване рішення Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області LIV сесії VIII скликання від 10.09.2020 року № 1814-VIII "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та оформлення права власності" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області прийняти на найближчій сесії рішення про надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі № 825/602/17 (постанова від 23.05.2018 р.) Верховний Суд дійшов таких висновків:

" 28. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

29. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

30. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

31. У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.

32. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними..."

Таким чином, суд дійшов до висновку, що в даному випадку у відповідача відсутні дискреційні повноваження.

Зважаючи на те, що сільська рада неправомірно відмовила позивачу у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, черговий повторний розгляд заяви не захистить прав позивача. З огляду на це, саме зобов`язання ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Вказане також повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 вересня 2019 року по справі №819/570/18 (адміністративне провадження №К/9901/63008/18).

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

При цьому, під час розгляду справи представником позивача було подано до суду заяву про вирішення питання судових витрат та, в подальшому, надано до суду заяву про доручення документів до матеріалів справи стосовно понесення позивачем витрат на правову допомогу у сумі 4200,00 грн.

Суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із положеннями ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі положеннями ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При цьому, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Зазначене передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Аналіз долучених представником позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленого клопотання до суду подано копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.10.2020 року, укладеного між позивачем та адвокатом Лиска П.О., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.11.2020 року Серія АХ №1030888, рахунку №б/н від 09.11.2020 року, акту від 09.11.2020 року здачі-приймання наданих послуг по договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.10.2020 року, квитанції до прибуткового касового ордера №12-0911 від 09.11.2020 року.

Відповідно до зазначених доказів та зі змісту позовної заяви судом встановлено, що адвокатом надано позивачу послуги (правову допомогу) у справі, за що позивачем відповідно до умов зазначеного договору було сплачено суму гонорару у розмірі 4200,00 грн.

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про вирішення питання судових витрат та стягнення на користь позивача 4200,00 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Cкасувати Рішення Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області LIV сесії VIII скликання від 10.09.2020 за № 1814- VIII "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та оформлення права власності".

Зобов`язати Наталинську сільську раду Красноградського району Харківської області (вул. І. Сенченка, буд. 89, с. Наталине, Красноградський р-н, Харківська обл., 63343, код ЄДРПОУ 24288081) прийняти на найближчій сесії рішення про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суму витрат на правову допомогу у розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. з Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області (вул. І. Сенченка, буд. 89, с. Наталине, Красноградський р-н, Харківська обл., 63343, код ЄДРПОУ 24288081).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15 лютого 2021 року.

Суддя Бадюков Ю.В.