Рішення № 94900634, 03.02.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2021 року м. Рівне №460/5464/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Омелян І.В.,

відповідача: представник Гоч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про скасування наказу, визнання незаконною перевірки та скасування рішення, вимог, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив:

-скасувати наказ Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.01.2020 №6 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 ;

-визнати незаконною документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 , проведену Головним управлінням ДПС у Рівненській області, за результатами якої складено акт від 21.02.2020 № 397/17-00-33-04/ НОМЕР_1 ;

-скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 №Ф-23, від 20.08.2020 №Ф-62942-50 від 17.11.2020 №Ф-62942-50 та рішення від 31.03.2020 №0001393304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

Мотивуючи свої вимоги, ФОП ОСОБА_1 зазначав, що податковим органом проведено незаконну документальну позапланову перевірку позивача, за результатами якої винесені протиправні та безпідставні рішення. Наголошував про недотримання відповідачем порядку надіслання та вручення оскаржуваних рішень. Вказував, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному ст.42 Податкового кодексу України, копію наказу про її проведення. Вважав, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена на підставі незаконного наказу про призначення перевірки; з порушенням передбаченого ПКУ порядку її проведення; за її наслідками складений акт про перевірку, з яким позивач не був ознайомлений, чим позбавлений свого невід`ємного права на захист. Звертав увагу, що з акта перевірки слідує, що єдиною підставою нарахування відповідачем податкових зобов`язань позивача, зокрема з єдиного внеску, є неправомірне включення до доходу позивача, як платника єдиного податку, доходу від продажу особистого нерухомого майна, що належало ОСОБА_1 , як фізичній особі (не фізичній особі-підприємцю), та було ним відчужено третім особам. Наголошував, що до доходу не включаються доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. Оскільки позивачем з договорів купівлі-продажу, посвідчених нотаріально, було сплачено податок на доходи фізичних осіб та також військовий збір, що визнається відповідачем у акті, то фактично відповідач намагається стягнути податки з позивача двічі. Зазначав, що у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 27.07.2020 заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено йому строк звернення до суду в адміністративній справі №460/5464/20. Прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 14.09.2020 на 09:30 год.

14.09.2020 судове засідання відкладено до 25.09.2020 до 11:30 год., у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 21.09.2020, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав, зокрема, про те, що контролюючим органом в повному обсязі дотримано вимоги чинного законодавства при організації та призначенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Оскаржуваний наказ прийнято обґрунтовано та у спосіб, передбачений законом, оскільки позивачем не надано належних пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу, який відповідав вимогам податкового законодавства. Наголошував, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Враховуючи, що позивачем допущено порушення ч.2 п. 291.4 ст. 291, п.292.14, ст. 292, п.1 п.293.8 ст.293, п.296.6 ст.296, п.1 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, а також з огляду на вимоги Закону України "Про збір та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відповідач зазначав про обґрунтованість та правомірність прийнятих ним вимог про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій. За наведеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (т.1 а.с.124-127).

Ухвалою суду від 25.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про об`єднання адміністративних справ №460/5464/20 та №460/6679/20 в одне провадження.

25.09.2020 судове засідання відкладено до 15.10.2020 до 16:00 год., з метою подання додаткових доказів по справі.

15.10.2020 підготовче судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

Ухвалою суду від 21.10.2020 підготовче судове засідання в адміністративній справі №460/5464/20 відкладено до 23.11.2020 до 14:30 год.

23.11.2020 судове засідання відкладено до 10.12.2020 до 16:30 год., з метою подання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 10.12.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 22.01.2021 на 11:30 год.

22.01.2021 судове засідання з розгляду справи не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою суду від 25.01.2021 розгляд адміністративної справи №460/5464/20 відкладено на 03.02.2021 до 11:30 год.

У судовому засіданні, призначеному на 03.02.2021, представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Просив повністю задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні, призначеному на 03.02.2021, представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради 18.04.2017 за №26080000000036934, код основного виду економічної діяльності: "41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель".

Позивач оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності за період з 18.04.2017 по 30.04.2017 проводив на загальній системі оподаткування, в період з 01.05.2017 по 31.12.2018 перебував на спрощеній системі оподаткування, що сторонами не заперечувалося.

Також в ході судового розгляду судом встановлено та не є спірним у справі, що згідно з поданими до податкової інспекції податковими деклараціями платника єдиного податку - позивача:

-за 2017 рік (реєстраційний №22526933 від 05.02.2018) - види підприємницької діяльності у звітному періоді "Електромонтажні водопровідні та інші буд-монтажні роботи" та "Послуги, пов`язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням", було задекларовано обсяг доходу від господарської діяльності для платника єдиного податку другої групи склав 296 100 грн.;

-за 2018 рік (реєстраційний №5208664 від 15.01.2019) - види підприємницької діяльності у звітному періоді "Електромонтажні водопровідні та інші буд-монтажні роботи" та "Послуги, пов`язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням", задекларовано обсяг доходу від господарської діяльності для платника єдиного податку другої групи склав 792 265 грн.

15.02.2019 податковий орган надіслав позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмовий запит за вих.№1803/ФОП/17-00-13-03-04, з метою отримання інформації та документального підтвердження результатів зібраної податкової інформації (т.2 а.с.30-32).

У такому письмовому запиті відповідач повідомив, що за результатами аналізу податкової інформації, виявлено факти про здійснення платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 господарської діяльності з продажу об`єктів нерухомого майна в значній кількості, на постійній основі та систематично (т.2 а.с.31-32).

Так, судом встановлено, що відповідачем відповідно до зібраної та опрацьованої податкової інформації, а саме: відомостей з ЦБД ДРФО ДПС України про отримані доходи за період з 18.04.2017 по 31.12.2018, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, інформації отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бучанської міської ради, та інформації отриманої від самозайнятих осіб, суб`єктів незалежної професійної діяльності - нотаріусів, встановлено, що позивачем здійснено продаж об`єктів нерухомого майна: в 2017році 5 земельних ділянок та 4 житлових будинки, в 2018 році 10 земельних ділянок та 9 житлових будинків, дохід від продажу об`єктів нерухомого майна за 2017рік становить 660 828,66 грн., за 2018рік - 1 685 660,85 грн. (т.2 а.с.1-29).

У відповідь на запит податкового органу, позивач надав відповідь за вх.№ С/14313/ФОП/17-00 від 26.03.2019, в якій пояснив, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України (ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування), а також надав копії квитанцій щодо сплати ПДФО та військового збору за 2017-2018 роки (т.2 а.с.33-46).

09.01.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято наказ № 6 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 " (т.1 а.с.129-130; далі - Наказ про проведення перевірки №6).

Зі змісту такого наказу слідує, що підставою для його прийняття слугувало отримання податкової інформації, що свідчить про порушення даним платником податків податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також ненаданням документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.

Для вручення копії Наказу про проведення перевірки №6, а також повідомлення від 09.01.2020 №34/17-00-33-04 про її проведення позивачу надіслані запрошення від 28.12.2019 №4449/ФОП/17-00-33-04-04, №4448/ФОП/17-00-3304-04 на податкову адресу позивача - АДРЕСА_1 , а також на відому податковому органу адресу проживання позивача - АДРЕСА_2 (т.1 а.с.133-134).

10.01.2020 відповідачем було складено Акт №2/17-00-33-04 неявки з питань вручення документів, пов`язаних з проведенням документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , оскільки позивач не з`явився до Головного управління ДПС у Рівненській області на запрошену дату (т.1 а.с.135).

Після цього даний наказ та повідомлення про проведення перевірки було направлено на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення №3302710639555, який повернувся по закінченню строку зберігання без вручення адресату (т.1 а.с.132).

У період з 10.02.2020 по 14.02.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 18.04.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 18.04.2017 по 31.12.2018 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 18.04.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт №397/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 21.02.2020 (т.1 а.с.24-47, 152-199; далі - Акт перевірки).

Акт перевірки було направлено на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак не було отримано позивачем (т.1 а.с.48).

31.03.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформовано вимогу №Ф-23 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 34400,52 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (т.1 а.с.12, 201).

31.03.2020 відповідачем прийнято рішення №0001393304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 6880,10 грн. (т.1 а.с.13, 202).

Вказана вимога та рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, що підтверджено скаргою від 25.05.2020 (т.1 а.с.15-16).

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 15.06.2020 №19193/6199-00-06-03-01-06 вказану скаргу залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 №Ф-23 та рішення про застосування штрафних санкцій від 31.03.2020 №0001393304 - без змін (т.1 а.с.21-22, 238-240).

Стороною відповідача долучено до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого відправлення №0405346238950, згідно з яким рішення №19193/6/99-00-06-03-01-06 було вручено 19.06.2020 матері позивача за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.77).

20.08.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-62942-50 на суму 31283,34 грн. (т.1 а.с.88).

17.11.2020 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-62942-50 на загальну суму заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафу 41280,52 грн. (т.2 а.с.156).

Не погоджуючись з проведеною перевіркою, а також зазначеними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 5, 19 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Таким чином обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень (його посадових осіб), які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу (посадових осіб, які проводили перевірку) про наявність певних обставин є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені висновки акта.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 в справі №№808/5869/14.

Згідно з п.78.4 ст.79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З огляду на зміст вищенаведених правових норм, Верховний Суд у своїй постанові від 05.05.2018 у справі 810/3188/17 зауважує, що оцінка правомірності наказу про проведення документальної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.

Статтею 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу пп.75.1.2. п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, в якому зазначено виявлені порушення.

Зазначені у пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, дотримання цих вимог є належною підставою для призначення та проведення перевірки.

Висновки аналогічного характеру містяться в постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 820/4478/16.

Оскільки позивачем не надано пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу, який відповідав вимогам податкового законодавства, на переконання суду, оскаржуваний наказ прийнято обґрунтовано та у спосіб, передбачений законом.

Щодо дотримання відповідачем порядку надіслання та вручення оспорюваних у справі рішень, суд враховує таке.

Статтею 42.2 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до ст.15 Закону України "Про поштовий зв`язок", пункту 10 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, актів Всесвітнього поштового союзу, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та з метою забезпечення надання користувачам послуг поштового зв`язку, що відповідають встановленим нормативам якості, наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень (далі - Нормативи).

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ вказаних Нормативів нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) становлять для місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання. Пунктом 2 цього ж Розділу при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Відтак, максимальний строк пересилання рекомендованого поштового відправлення у вказаних правовідносинах становить 3 дні.

Відповідно до п.92, 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (зі змінами), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень підлягають доставці додому до адресата.

Рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Пункт 110 передбачає, що у разі коли адресат протягом трьох робочих днів після інформування його за телефоном (через Інтернет) або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу (за винятком рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка") не з`явився за одержанням такого відправлення, поштового переказу, він інформується повторно шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення з відміткою "Повторне" або інформується за телефоном шляхом надіслання смс-повідомлення (через Інтернет).

Верховним Судом у постанові від 09.10.2018 у справі № 820/1864/17 зроблено висновок щодо застосування норми матеріального права - статті 42 ПК України, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Як встановлено судом, уся поштова кореспонденція направлялася позивачу на його податкову адресу, яка співпадає з його реєстраційною адресою та зазначеною у позовній заяві. Окрім того, копії таких листів направлялися і на другу відому контролюючому органу адресу позивача - м. Ірпінь.

При цьому, суд не приймає твердження сторони позивача про обов`язок відповідача надсилати відповідні поштові відправлення з описом вкладення, оскільки таке не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що зважаючи на правову позицію Верховного Суду щодо необхідності забезпечення можливості реалізації права платника податків на участі у невиїзній перевірці, у даному випадку відповідачем у винесеному наказі про проведення перевірки строки її проведення визначено з відповідними часовим проміжком, достатнім для того, щоб пересвідчитися у отриманні такого наказу платником податків, а саме: наказ від 10.01.2020 № 6 визначає, що перевірка проводитиметься з 10.02.2020.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем в повному обсязі дотримано вимоги чинного законодавства при організації та призначенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, що підтверджено наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовано стороною позивача.

Щодо правомірності формування оскаржуваних вимог та рішень контролюючого органу, суд також враховує наступне.

Так, незгода позивача зі збільшенням йому контролюючим органом сум єдиного соціального внеску в позовній заяві мотивована незаконністю проведення перевірки як такої.

При цьому, як встановлено проведеною перевіркою, позивачем допущено порушення ч.2 п. 291.4 ст. 291, п.292.14, ст.292, п.1 п.293.8 ст.293, п.296.6 ст.296, п.1 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, зокрема:

- занижено обсяг доходу за період з 01.05.2017 по 31.12.2018 в сумі 2 346 489,51грн., у тому числі за 2017рік в сумі 660828,66грн., за 2018 рік в сумі 1 685 660,85грн.;

- не задекларовано обсяг доходу в сумі 145 430,07грн., який оподатковується за ставкою 15% у зв`язку з перевищенням граничного доходу визначеного для платників єдиного податку другої групи за три квартали 2018 року: 145 430,07грн. = 1 645 430,07грн. (фактично отриманий дохід за три квартали 2018року - 1 500 000 грн.),

- не здійснено перехід на загальну систему оподаткування з 01.10.2018.

Згідно пп.4.1. ст.4 Закону України "Про збір та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску за себе є фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, розмірі не менше мінімального страхового внеску за одну особу або 22% від суми мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.2 абз.1 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 3 статті 7 вказаного Закону передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З 01.01.2018 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску визначається як максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Законом України "Про Державний бюджет на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246 V-ІІІ, з 01.01.2018 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 3723 гривні.

Отже, у 2018 році максимальна величина бази нарахування ЄСВ (максимальна сума заробітної плати, з якої сплачується єдиний внесок) складає 55 845 грн.

Зазначена норма передбачена п. 22 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, яким внесено зміни до ст. 1 Закону № 2464-VІ.

Відповідно до положень п.11 ст.8 вказаного Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22% визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до результатів перевірки та порушень відображених в розділі 2.2.2. "Визначення загального оподатковуваного доходу, документально підтверджених витрат, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, чистого оподатковуваного доходу" Акта перевірки чистий оподатковуваний дохід ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 складає 832495,78 грн.

Враховуючи вищевикладене, в порушення п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону №2464-VI, нарахована сума єдиного внеску за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 складала 36857,70 грн., однак перебуваючи на спрощеній системі оподаткування ФОП ОСОБА_2 сплачено ЄСВ в сумі 2457,18грн., тому донарахована сума єдиного соціального внеску складає 34400,52 грн. (36857,70 грн. - 2457,18 грн.).

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 №Ф-23 та, відповідно, рішення від 31.03.2020 №0001393304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийняті відповідачем у межах наданих йому повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.

Подальші нарахування єдиного внеску вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2020 та від 17.11.2020 №Ф-62942-50 сформовані відповідачем, з урахуванням досліджених вище обставин справи, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

На переконання сторони позивача, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2020 та від 17.11.2020 №Ф-62942-50 ґрунтуються на тих самих даних, що облікуються у відповідача, є похідними від попередньої вимоги про сплату боргу (недоїмки) і повинні бути скасовані з тих самих підстав, які позивачем зазначено раніше у позовній заяві.

Пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція) передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3 (фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 Розділу VI Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Враховуючи, що позивач є платником єдиного внеску в розумінні Закону №2464-VI в періодах нарахування спірної заборгованості, формування та надіслання контролюючим органом спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2020 та від 17.11.2020 №Ф-62942-50 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів є правомірним.

Положеннями пункту 4 Розділу VI Інструкції також закріплено, що після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктом 5 Інструкції встановлено, що протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

За викладених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача по формуванню та надсиланню позивачу податкових вимог про сплату заборгованості з єдиного внеску, а також рішення про застосування штрафних санкцій здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та з додержанням інших вимог встановлених ч.2 ст.2 КАС України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, на переконання суду, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи, на підставі належних та допустимих доказів, повністю доведено правомірність своїх дій та рішень, а тому у задоволенні адміністративного позову суд відмовляє повністю.

Згідно з ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про скасування наказу, визнання незаконною перевірки та скасування рішення, вимог - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 15 лютого 2021 року.

Суддя С.А. Борискін