Рішення № 94900110, 15.02.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 р. № 400/5641/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання протиправним та скасування рішення від 06.08.2020 № 670/03.20-р; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 06 серпня 2020 року №670/03.20-р щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи на посаді директора Миколаївського спільного малого підприємства «АССА» з 01.10.1991 року по 05.02.1998 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2020 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду та при вирішенні питання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.07.2020р.

Ухвалою від 08.12.2020р. суд призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог ст.260 КАС України.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав про те, що відповідач протиправно відмовив йому в призначенні пенсії за віком з підстав того, що записи в трудовій книжці за період роботи з 01.10.1991 року по 05.02.1998 року завірені печаткою з атрибутом підприємства УРСР, тобто країни якої вже не існує. Позивач вважає таку підстави для відмови неправомірною, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов`язкового оновлення печаток підприємствами, які створені були до проголошення незалежності України. Більш того, законодавством непередбачено й недійсність записів у трудовій книжці в зв`язку з оновленням таких печаток. Підприємства створені в УРСР , продовжують свою діяльність в Україні без будь-яких перетворень. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відмову відповідача викладену в рішенні від 06.08.2020р. ОСОБА_1 вважає такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення, тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про те, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи в малому підприємстві "АССА" з 01.10.1991 по 05.02.1998, оскільки в трудовій книжці неналежним чином оформлено внесення запису про звільнення з роботи, а саме, запис завірено печаткою з атрибутом підприємства неіснуючої держави - Української Радянської Соціалістичної Республіки. для зарахування періоду роботи в малому підприємстві «АССА» не було додано всіх необхідних документів, а саме уточнюючої довідки, передбаченої Порядком № 637 про період роботи з жовтня 1991 по лютий 1998 років. Пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вважає свої дії щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком правомірними, а вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними.

У відповіді на відзив позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Доводи відповідача викладені у відзиві, позивач вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, відповідно до визначених строків в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки клопотань від сторін про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

Позивач 30.07.2020р. звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

До заяви позивач додав наступні документи: паспорт, ідентифікаційний код, документи, що підтверджують страховий стаж, індивідуальні відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування на ім`я позивача.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в миколаївській області від 0.08.2020р. за № 670/03.20 позивачу було відмовлено в призначенні пегсії за віком в зв`язку з відсутністю страхового стажу, а саме відповідачем не було зараховано стаж роботи позивача за період з 01.10.1991 року по 05.02.1998 року в МП «АССА», оскільки запис про звільнення позивача зроблений печаткою з атрибутом підприємства Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Вказане вище рішення відповідача від 06.08.2020р. ОСОБА_1 вважає протиправним, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні приписи містяться і у п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637.

Приписами п. 3 Порядку № 637 для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці містяться записи про роботу ОСОБА_1 директором на МП "АССА" у період з 01.10.1991 року по 05.02.1998 року.

З вищевикладеного вбачається, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача в МП "АССА" , а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. Між тим, згідно трудової книжки позивача в графі щодо оспорюваних періодів записи № 12 та № 13 не містять помилок, виправлень чи неточності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на зарахування до загального трудового стажу періодів роботи з 01.10.1991 року по 05.02.1998 року на МП "АССА".

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем зараховано (про що не заперечується у відзиві) страховий стаж позивача обчислений протягом вересня 1977 року - травня 2014 року, в тому числі періоди роботи навчання, проходження військової служби, отримання допомоги по безробіттю, де в трудовій книжці містяться записи на сторінках 2-9 трудової книжки, які також скріплені печатками з атрибутом Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на те, що Україну проголошено незалежною демократичною державою 24.08.1991. До цього часу, на печатках підприємств, установ та організацій могла містити напис "УРСР". В подальшому зміна печаток відбувалась поступово і протягом значного часу.

Та обставина, що роботодавець своєчасно не замінив печатку не може бути підставою для відмови у зарахуванні до загального трудового стажу періодів роботи з 01.10.1991 року по 05.02.1998 року. Відповідач в свою чергу не надав суду доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про ці періоди роботи.

Також суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо не зарахування до загального трудового стажу періоду роботи з 01.10.1991 по 05.02.1998 на МП «АССА», оскільки на печатці організації міститься відбиток з атрибутом держави, якої вже не існує - УРСР, так як такої підстави для відмови у призначенні пенсії за віком не передбачено чинним законодавством України та не може бути підставою для відмови у зарахуванні позивачу страхового стажу, вказані записи у трудовій книжці ОСОБА_1 повністю підтверджують його стаж на посаді директора МП «АССА».

Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів вийти за межі позовних вимог і визнати відповідні дії відповідача протиправними.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність дій щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на МП "АССА" з 01.10.1991 року по 05.02.1998 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що позивач має 23 роки 04 місяці 21 день страхового стажу, що обчислений управлінням пенсійного фонду. Відповідачем не зараховано період роботи позивача з 01.10.1991 року по 05.02.1998 року. З урахуванням висновків суду викладених в даному рішенні, суд вважає, що позивач має достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058.

Отже, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи на посаді директора Миколаївського спільного малого підприємства «АССА» з 01.10.1991 року по 05.02.1998 року та призначити позивачу пенсію за віком з дати звернення ОСОБА_1 до відповідача з відповідною заявою про призначення пенсії, тобто з 30.07.2020р.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 06 серпня 2020 року №670/03.20-р щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) період його роботи на посаді директора Миколаївського спільного малого підприємства «АССА» з 01.10.1991 року по 05.02.1998 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пенсію за віком починаючи з 30.07.2020р.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений квитанцією від 02.12.2020р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов