Рішення № 94900023, 10.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9459/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Кріль О.М.,

від відповідача Токар І.О.,

від третьої особи не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львівський державний ювелірний завод» до Львівського обласного центру зайнятості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Львівський міський центр зайнятості, про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство «Львівський державний ювелірний завод» (далі – позивач, ДП «ЛДЮЗ») з позовною заявою до Львівського обласного центру зайнятості (далі – відповідач, ЛОЦЗ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Львівський міський центр зайнятості (далі – третя особа, ЛМЦЗ) в якій просить:

- скасувати наказ відповідача №2795 від 20.07.2020 «Про скасування пп. 1.5 п. 1 наказу Львівського обласного центру зайнятості від 01.07.2020 №2175 «Про результати розгляду пакетів документів роботодавців щодо можливості отримання допомоги по частковому безробіттю відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та наказ відповідача №2800 від 21.07.2020 «Про результати розгляду пакету документів ДП «Львівський державний ювелірний завод» щодо можливості отримання допомоги по частковому безробіттю відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення»;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та прийняти рішення про надання позивачу допомоги по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за зверненням ДП «ЛДЮЗ» відповідач спочатку прийняв рішення про надання допомоги по частковому безробіттю, згідно з ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення». Проте у зв`язку з деякими обставинами повернувся до розгляду даного питання, скасував своє попереднє рішення та протиправно відмовив у наданні допомоги по частковому безробіттю. Підстав для такої відмови не було, оскільки працівники підприємства відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки» перебували у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з запровадженим Кабінетом Міністрів України карантином. Жодних недостовірних даних відповідачу підприємство не подавало, а лише усунуло допущену у відомостях помилку та своєчасно повідомило про таку центр зайнятості. Зазначено, що на момент прийняття рішення про відмову у призначенні допомоги по безробіттю, законних підстав для такої відмови не було. Адже постановою Кабінету Міністрів України №600 від 15.07.2020 внесено зміни до п. 3 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, якими чітко визначено право працівників, які в період карантину перебували у відпустці без збереження заробітної плати, отримати відповідну допомогу.

Ухвалою суду від 02.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання (за наявними матеріалами).

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві /арк.спр.44-48/. Позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки виявлено факт подання ДП «ЛДЮЗ» недостовірних відомостей, які були підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину. У наданих відомостях про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» за березень, квітень і травень 2020 року не було зазначено, що всі працівники підприємства у цей період перебували у відпустках без збереження заробітної плати. Тому ЛОЦЗ рішення про можливість надання допомоги по частковому безробіттю було скасовано та прийнято рішення про відмову у наданні такої допомоги.

Ухвалою суду від 03.12.2020 від Львівського обласного центру зайнятості та Львівського міського центру зайнятості витребувано докази.

Ухвалою суду від 03.12.2020 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

У відповіді на відзив /арк.спр.76-78/ позивач зазначив, що згідно з Порядком надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №306 (в редакції, яка діяла до змін від 15.07.2020), а також ст.. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» не було жодних заборон працівникам, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати через запроваджений в Україні карантин, отримати допомогу по частковому безробіттю на період карантину. Закон пов`язує право працівників на отримання такої допомоги саме з фактом втрати ними заробітної плати у зв`язку з зупиненням діяльності підприємства саме через запроваджений карантин, що й стосується працівників ДП «ЛДЮЗ». Також позивач не погодився з позицією відповідача про надання йому недостовірних відомостей, оскільки насправді позивач самостійно виправив допущену у відомостях про працівників помилку, яка не впливає жодних чином на право працівників отримати допомогу по безробіттю.

У запереченні на відповідь на відзив /арк.спр.93-98/ відповідач наголосив, що не погоджується з твердженням позивача про неподання недостовірних відомостей та наголосив, що рішення про відмову у наданні допомоги з часткового безробіття приймалося з врахуванням законодавства, чинного на момент прийняття рішення про надання допомоги з часткового безробіття – 01.07.2020.

Ухвалою суду від 11.12.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа, Львівський міський центр зайнятості, представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з`ясував обставини, якими обґрунтовуються позов, відзив, відповідь на відзив, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та -

в с т а н о в и в :

Листом від 18.06.2020 №168/22 ДП «ЛДЮЗ» звернулося до ЛМЦЗ з доопрацьованою заявою щодо допомоги по частковому безробіттю на період карантину та надало відповідні документи /арк.спр.14/.

За результатами розгляду поданого позивачем доопрацьованого пакету документів ЛОЦЗ наказом від 01.07.2020 №2175 вирішено надати допомогу по частковому безробіттю згідно зі ст.47-1 Закону України «Про зайнятість населення», зокрема, ДП «ЛДЮЗ» /арк.спр.49-50/.

Відповідно до листа позивача від 08.07.2020 №191/30 ДП «ЛДЮЗ» направлено до ЛМЦЗ договір про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і уточнені відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» за березень, квітень і травень 2020 року /арк.спр.52/.

Відповідно до листа позивача від 09.07.2020 №192/30 у відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» за березень, квітень і травень 2020 року, які надані 08.07.2020 року внесено зміни у колонку 9 «Перебування у відпустці без збереження заробітної плати» /арк.спр.59/.

Листом ЛМЦЗ від 16.07.2020 №06-3473/20 повідомлено ЛОЦЗ, що 08.07.2020 між ЛМЦЗ та ДП «ЛДЮЗ» укладено договір про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину. Листом від 08.07.2020 №191/30 ДП «ЛДЮЗ» надав відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» за березень, квітень та травень 2020 року, у яких у графі «Перебування у відпустці без збереження заробітної плати (так/ні) проставлено «ТАК». За результатами телефонної розмови з представниками ДП «ЛДЮЗ» виявлено, що працівники заводу за період з березня по травень 2020 року перебували у відпустці без збереження заробітної плати (за винятком днів виходу на роботу, за які отримували заробітну плату). Дана інформація підтверджена листом ДП «ЛДЮЗ» від 09.07.2020 №192/20. Зважаючи на викладене вище ЛМЦЗ просить скасувати рішення про надання допомоги з часткового безробіття ДП «ЛДЮЗ» /арк.спр.51/.

Наказом ЛОЦЗ від 20.07.2020 №2795 скасовано пп. 1.5 п. 1 наказу ЛОЦЗ від 01.07.2020 №2175 «Про результати розгляду пакетів документів роботодавців щодо можливості отримання допомоги по частковому безробіттю відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення». Наказ обґрунтовано поданням ДП «ЛДЮЗ» недостовірних відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину (лист ЛМЦЗ від 16.07.2020 №06-3473/20), а саме у наданих відомостях про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» за березень, квітень і травень 2020 року не зазначено, що всі працівники підприємства у зазначені періоди перебували у відпустках без збереження заробітної плати, що також підтверджується даними системи СІАС.NET (Дані про особу з ДРЗДСС) /арк.спр.11/.

Наказом ЛОЦЗ від 21.07.2020 №2800 відмовлено у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину ДП «ЛДЮЗ» відповідно до п. 2 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №306 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №453). Підставою такого рішення став лист ЛМЦЗ від 16.07.2020 №06-3473/20 про те, що ДП «ЛДЮЗ» було подано недостовірні відомості, що були підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, а саме: у наданих відомостях про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» за березень, квітень і травень 2020 року не було зазначено, що працівники підприємства у зазначений період перебували у відпустках без збереження заробітної плати. Однак після укладення договору про надання допомоги по частковому безробіттю ДП «ЛДЮЗ» листом від 08.07.2020 №191/30 було надано змінені відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» за березень, квітень і травень 2020 року, відповідно до яких працівники перебували у відпустках без збереження заробітної плати (яка надається виключно за бажанням та ініціативою працівника), що також підтверджується даними системи СІАС.NET (Дані про особу з ДРЗДСС) /арк.спр.12/.

Вважаючи рішення відповідача про скасування надання допомоги з часткового безробіття безпідставним та таким, що порушує його права та інтереси, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Розглядаючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI та Порядком надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №306 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Порядок №306).

Закон України «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Приписами ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.

Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб`єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.

Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності (ч. 1).

Для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:

1) заяву у довільній формі;

2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;

3) відомості про працівників та/або фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою (прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею;

4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності (ч. 2).

Право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, в тому числі працівники з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (ч. 3).

Допомога по частковому безробіттю на період карантину встановлюється за кожну годину, на яку працівникові або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду, або з розрахунку двох третин бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою. Розмір допомоги визначається виходячи з фінансових можливостей Фонду і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом (ч. 4).

Виплата працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем або територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину (ч. 5).

У разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів України про працю, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ч. 6).

Роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва (ч. 7).

Рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених цією статтею, до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ч. 8).

Розмір, порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 9).

Відповідно до п. 1 Порядку №306 цей Порядок визначає механізм надання коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - карантин), повернення зазначених коштів у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася така допомога, а також її розмір.

За правилами визначеними Порядком №306 кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину не надаються роботодавцям/фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, якими не дотримано вимоги статті 47--1 Закону України «Про зайнятість населення» та цього Порядку (п. 22).

Центр зайнятості має право перевіряти відомості, подані роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти перерахування роботодавцю коштів Фонду для виплати працівникам/фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину в разі відмови або перешкоджання роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, у проведенні перевірки, виявлення фактів подання Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач вперше звернувся до ЛОЦЗ 12.06.2020 щодо надання йому допомоги з часткового безробіття на період карантину. ЛОЦЗ листом порекомендував ДП «ЛДЮЗ» доопрацювати поданий пакет документів і після доопрацювання позивач звернувся до ЛОЦЗ вдруге, подавши доопрацьований пакет документів. У доопрацьованому пакеті документів у відомостях за березень 2020 року в однієї особи, щодо якої виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» (п. 61 відомостей), у графі «Перебування у відпустці без збереження заробітної плати» стосовно цієї особи було зазначено «Ні». Відповідно до відомостей за квітень і травень 2020 у 76 осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», виникло право на отримання допомоги по частковому безробіттю, оскільки у графі «Перебування у відпустці без збереження заробітної плати» стосовно працівників позивача було зазначено «Ні».

За результатами розгляду поданого позивачем доповненого та доопрацьованого пакету документів ЛОЦЗ прийнято рішення про надання ДП «ЛДЮЗ» допомоги по частковому безробіттю, згідно з ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», оформленого відповідним наказом /арк.спр.49/.

Однак після укладення між ДП «ЛДЮЗ» та ЛМЦЗ договору про надання допомоги по частковому безробіттю, ДП «ЛДЮЗ» листом від 08.07.2020 №191/30 надало відомості щодо тих самих осіб за квітень, травень 2020, де у графі «Перебування у відпустці без збереження заробітної плати» стосовно всіх осіб було проставлено «Так» /арк.спр.52, 53-58/.

Листом від 09.07.2020 №192/30 позивач повідомив, що у відомості про осіб, які надані 08.07.2020, внесено зміни у колонку 9 «Перебування у відпустці без збереження заробітної плати».

Такі дії позивача розцінені ЛОЦЗ як факт подання недостовірних відомостей, які були підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, а саме: не зазначення у наданих відомостях про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» за березень, квітень, травень 2020 року, що всі працівники підприємства у зазначені періоди перебували у відпустках без збереження заробітної плати.

За таких обставин ЛОЦЗ прийнято наказ від 20.07.2020 №2795 «Про скасування пп.1.5 п. 1 наказу Львівського обласного центру зайнятості від 01.07.2020 №2175 «Про результати розгляду пакету документів роботодавців щодо можливості отримання допомоги по частковому безробіттю відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення».

У зв`язку з цим ЛОЦЗ відповідно до п. 22 Порядку №306 (в редакції, яка діяла на момент розгляду пакету документів та прийняття рішення 01.07.2020) 21.07.2020 прийнято рішення про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину ДП «ЛДЮЗ» /арк.спр.60/.

Суд зважає на такі покликання відповідача, однак зазначає таке.

Відповідно до Порядку №306 (в редакції, яка діяла до змін від 15.07.2020) не передбачено жодних заборон працівникам. Які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати через запроваджений карантин, отримати допомогу по частковому безробіттю на період карантину.

Згідно з п. 3 Порядку №306 (в редакції, яка діяла до змін від 15.07.2020) допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, в тому числі працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.

Частиною 1 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.

Таким чином, законодавством прямо не передбачено заборони працівникам, які перебувають у відпустках без збереження заробітної плати отримувати допомогу по частковому безробіттю.

Слід наголосити, що метою Закону України «Про зайнятість населення» є гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

У цьому контексті суд погоджується з покликаннями позивача на те, що саме з метою недопущення множинного тлумачення Порядку №306 і приведення його у відповідність до Закону України «Про зайнятість населення» постановою Кабінету міністрів №600 від 15.07.2020 внесено зміни до п. 3 Порядку та викладено у новій редакції, де чітко передбачено право працівників, які в період карантину перебували у відпустці без збереження заробітної плати, отримати відповідну допомогу.

Таким чином, приймаючи рішення про відмову у наданні допомоги з часткового безробіття, оформлені наказами від 20.07.2020 та 21.07.2020 відповідач не врахував змін до Порядку №306, якими прямо передбачено право працівників, які в період карантину перебували у відпустці без збереження заробітної плати, отримати відповідну допомогу, та безпідставно керувався редакцією Порядку №306, яка з 16.07.2020 вже не була чинною.

Слід зауважити, що у випадку використання відповідачем під час прийняття рішень від 20.07.2020 та від 21.07.2020 діючого на той момент законодавства, матеріальна підстава, яка слугувала причиною для прийняття рішення про відмову у наданні допомоги з часткового безробіття була б знівельована та не могла б бути використана відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що відповідні критерії під час прийняття оскаржених рішень відповідачем не дотримані, а тому вони є протиправними та слід скасувати.

Водночас суд зважає на те, що наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав їм певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).

З врахуванням викладеного, повноважень суду у разі задоволення позову у співставленні з позовними вимогами, суд вважає належним та ефективним способом захисту зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення щодо надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», з врахуванням висновків суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість рішень відповідача та під ставність позовних вимог. Тому позов слід задовольнити позов повністю, а саме: визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 20.07.2020 №2745 та наказ від 21.07.2020 №2800; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення щодо надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» з врахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 4204,00 грн., позов задоволено повністю, слід стягнути з відповідача на користь позивача 4204,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Львівського обласного центру зайнятості від 20.07.2020 №2795 «Про скасування пп. 1.5 п. 1 наказу Львівського обласного центру зайнятості від 01.07.2020 №2175 «Про результати розгляду пакетів документів роботодавців щодо можливості отримання допомоги по частковому безробіттю відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та наказ Львівського обласного центру зайнятості від 21.07.2020 №2800 «Про результати розгляду пакету документів ДП «Львівський державний ювелірний завод» щодо можливості отримання допомоги по частковому безробіттю відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення».

3. Зобов`язати Львівський обласний центр зайнятості повторно розглянути заяву позивача про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та прийняти рішення щодо надання позивачу допомоги по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», з врахуванням висновків суду.

4. Стягнути на користь Державного підприємства «Львівський державний ювелірний завод» (79060, м. Львів, вул. Академіка Підстригача, 2; ЄДРПОУ 05785017) за рахунок бюджетних асигнувань Львівського обласного центру зайнятості (79033, м. Львів, вул. Бортнянського,11а; ЄДРПОУ 03491180) судовий збір в сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2021.

Суддя Кравців О.Р.