Рішення № 94899993, 09.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року справа №380/4622/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Шведа Б.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Поповича Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Міністерства оборони України (відповідач)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні розрахунку вислуги років з урахуванням рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2012 у справі № 712/14575/12 із визначенням початку військової служби ОСОБА_1 у Збройних Силах України - 15 липня 1991 року; зобов`язати Міністерство оборони України здійснити розрахунок вислуги років ОСОБА_1 з урахуванням рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2012 у справі № 712/14575/12 із визначенням початку військової служби ОСОБА_1 у Збройних Силах України - 15 липня 1991 року; визнати протиправним та скасувати п.15 параграфу 8 наказу Міністра оборони України № 216 від 19.05.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що Міністерством оборони України безпідставно зменшено йому період вислуги у Збройних Силах України на пенсію відповідно до розрахунку № 4666 від 13.04.2020 вислуги років військовослужбовця на пенсію, проведеним за його особовою справою. У вказаному розрахунку безпідставно вказано про початок перебування на військовій службі у Збройних Силах України ОСОБА_1 з 05.08.1994, а не з 15.07.1991 року. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2012, яке набрало законної сили 21.09.2012 встановлено факт початку перебування на військовій службі у Збройних Силах України ОСОБА_1 з 15.07.1991, тобто з часу поступлення на навчання у заклад військової освіти згідно з вимогами чинного законодавства, яке діяло на той час. Відповідач при розрахунку вислуги років ОСОБА_1 не врахував зазначене рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Крім того, позивач зазначає, що Міністром оборони України безпідставно внесено зміни до примітки пункту 27 наказу від 29.01.2015 № 52 та прийнято неправомірно наказ від 19.05.2020 № 216 в частині п.15 параграфу 8, яким примітку до пункту 27 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 29 січня 2015 року № 52 про укладення з підполковником запасу ОСОБА_1 контракту про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років та прийняття на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу викладено у новій редакції, зокрема зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у ЗС із 05.08.1994 по 14.08.2012.

З наведених підстав позивач просить позовні вимоги задоволити.

Відповідно до ухвали від 10.08.2020 відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі, підготовче засідання призначено на 08.09.2020.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому стверджує, що Міністерству оборони України не було відомо про існування рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2012 у справі № 712/14575/12, оскільки відповідач не був залучений до участі у даній справі. Зазначене рішення оскаржено до Закарпатського апеляційного суду, однак 15.07.2020 апеляційним судом прийнято ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав пропущення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Відповідач подав касаційну скаргу на ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження. Справа перебуває на розгляді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідач стверджує, що Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, задовольняючи заяву громадянина ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, перебування на військовій службі у період навчання у Львівській республіканській спецшколі - інтернаті, яка у подальшому перейменована у Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, з 15 липня 1991 року по 22 червня 1994 року, не врахував, що Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, у якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом у розумінні Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» № 2232-ХІІ, тому строк його навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби згідно з вичерпним переліком її видів, що закріплені у частині 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ.

Відповідач також покликається на п.2.6 Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей», яким визначено, що до вислуги років для призначення пенсії не зараховуються періоди навчання у військових ліцеях, суворовському та нахімовських училищах.

Відповідач вважає, що підстав для скасування п.15 параграфу 8 наказу Міністра оборони України від 19.05.2020 № 216 немає.

08.09.2020 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні до 15.10.2020.

15.10.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.11.2020.

24.11.2020 у підготовчому засіданні згідно протокольних ухвал відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 29.12.2020.

У судовому засіданні 29.12.2020 заслухано вступні промови учасників процесу, досліджено докази, оголошено перерву до 09.02.2021.

09.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

15 липня 1991 року ОСОБА_1 згідно наказу № 56 був зарахований до Львівської республіканської спецшколи-інтернату, на базі якої постановою Кабінету Міністрів України № 490 від 19.08.1992 року був створений Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут, який закінчив 22 червня 1994 року, що підтверджується наказом від 22.06.1994 р. № 67.

У подальшому Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут постановою Кабінету Міністрів № 643 від 13.06.1996 р. був перейменований в Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут.

Після закінчення ліцею ОСОБА_1 поступив у Військовий інститут при Державному університеті «Львівська політехніка», який закінчив 10 липня 1997 року, і в подальшому проходив військову службу в Збройних силах України на офіцерських посадах, а з 2003 року перебуває на службі у військовій прокуратурі Ужгородського гарнізону Західного регіону (обставини встановлені Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у справі № 712/14575/12).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2012 у справі № 712/14575/12 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту початку перебування на військовій службі у Збройних Силах України, встановлено факт початку перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на військовій службі в Збройних Силах України з 15 липня 1991 року.

29 січня 2015 року Міністром оборони України прийнято наказ (про особовому складу) № 52, на підставі якого відповідно до статей 20 та 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 46-1 Закону України «Про прокуратуру» та листа заступника Генерального прокурора України - головного військового прокурора від 28.01.2015 № 10/5-25 вих-15 наказано укласти контракти про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років та прийняти на військову службу за контактом осіб офіцерського складу, зокрема підполковника запасу ОСОБА_1 , 1977 р.н., освіта: Військовий інститут при Державному університеті «Львівська політехніка» у 1999 р., вказано, що ОСОБА_1 , у ЗС із 15.07.1991 року по 14.08.2012, перебуває на військовому обліку у Ужгородському об`єднаному міському військовому комісаріаті Закарпатської області (п.27 параграфу 1 наказу).

Згідно наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 19.05.2020 № 216 (п.15 параграфу 8) примітку до пункту 27 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 29 січня 2015 року № 52 про укладення з підполковником запасу ОСОБА_1 контракту про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років та прийняття на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу викладено у такій редакції: « 1977 р.н., освіта: Військовий інститут при Державному університеті «Львівська політехніка» у 1999 р. У ЗС із 05.08.1994 по 14.08.2012. Перебуває на військовому обліку в Ужгородському об`єднаному міському військовому комісаріаті Закарпатської області 2843302033».

13.04.2020 за особовою справою ОСОБА_1 складено розрахунок № 4666 вислуги років військовослужбовця на пенсію, згідно якого полковнику юстиції ОСОБА_1 визначено кількість повних років вислуги на пенсію - 25 років, з яких загальна вислуга 25 років 06 місяців 19 днів (календарний строк служби), з врахуванням часу початку перебування на військовій службі позивача 05.04.1994.

Позивач не погодився з зазначеним розрахунком та з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з проханням здійснити перерахунок вислуги років (звернення від 05.05.2020, від 15.05.2020 та від 22.05.2020), на які отримав відповіді від 19.05.2020 № 226/2011, від 27.05.2020 № 0290/Д-695/520 та від 10.06.2020 № 298/3/1536, якими відмовлено позивачу у проведенні нового розрахунку вислуги років.

Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», в редакції Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, яка була чинною з 12 травня 1992 року до 31 липня 1999 року, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов`язаних.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, час навчання у військовому ліцеї відповідно Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», в редакції Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ зараховувався у військову службу та включався до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2012 у справі № 712/14575/12 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту початку перебування на військовій службі у Збройних Силах України, встановлено факт початку перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на військовій службі в Збройних Силах України з 15 липня 1991 року. Суд у вказаному рішенні зазначив, що виключення із періоду перебування ОСОБА_1 на військовій службі часу навчання з 15.07.1991 року по 22.06.1994 року означало б звуження та обмеження прав заявника, які йому були надані Законом України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», в редакції Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, і якими він користувався до 31 липня 1999 року та суперечило б Конституції України.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст. 72 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2).

Відповідно до ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4). Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5).

Оскільки рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2012 у справі № 712/14575/12, яке набрало законної сили, встановлено факт початку перебування на військовій службі у Збройних Силах України ОСОБА_1 з 15 липня 1991 року, відповідач повинен був врахувати вказане рішення суду.

Оцінюючи аргументи відповідача про невиконання рішення суду через подання касаційної скарги на ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у вказаній справі та перебування справи на розгляді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суд зазначає, що під час вчинення оскаржуваних дій та на час розгляду даної справи рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2012 у справі № 712/14575/12 не є скасованим чи зміненим, тому, у відповідача не було підстав для його неврахування при вирішенні питання про зарахування до вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 часу навчання з 15.07.1991 року по 22.06.1994 року у Львівській республіканській спецшколі - інтернаті, яка у подальшому перейменована у Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут.

Суд враховує, що наказом Міністра оборони України від 29.01.2015 № 52 фактично зараховано позивачу спірний період навчання, оскільки у наказі зазначено про перебування ОСОБА_1 у Збройних Силах України із 15.07.1991 року (п.27 параграфу 1 наказу), а мотиви з яких проведено зміни до вказаного наказу відповідно до п.15 параграфу 8 наказу Міністерства оборони України № 216 від 19.05.2020 у оскаржуваному наказі не наведені.

Таким чином, відповідач позовні вимоги не спростував. Позов слід задоволити повністю. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні розрахунку вислуги років на пенсію з урахуванням Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2012 у справі № 712/14575/12 із визначенням початку військової служби ОСОБА_1 у Збройних Силах України - 15 липня 1991 року. Зобов`язати Міністерство оборони України здійснити розрахунок вислуги років на пенсію ОСОБА_1 з урахуванням Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2012 у справі № 712/14575/12 із визначенням початку військової служби ОСОБА_1 у Збройних Силах України - 15 липня 1991 року. Визнати протиправним та скасувати п.15 параграфу 8 наказу Міністра оборони України № 216 від 19.05.2020.

Судові витрати покласти на відповідача відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні розрахунку вислуги років на пенсію з урахуванням Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2012 у справі № 712/14575/12 із визначенням початку військової служби ОСОБА_1 у Збройних Силах України - 15 липня 1991 року.

Зобов`язати Міністерство оборони України здійснити розрахунок вислуги років ОСОБА_1 на пенсію з урахуванням Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2012 у справі № 712/14575/12 із визначенням початку військової служби ОСОБА_1 у Збройних Силах України - 15 липня 1991 року.

Визнати протиправним та скасувати п.15 параграфу 8 наказу Міністра оборони України № 216 від 19.05.2020.

Стягнути з бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ-168, 03168) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 1681,60 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 16.02.2021.

Суддя Крутько О.В.