Рішення № 94899986, 08.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9855/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення коефіцієнту заробітної плати протиправними при переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності І групи щодо здійснення перерахунку пенсії із застосуванням (ч. 1 ст. 40 Закону) коефіцієнту 1,06908;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області застосовувати при обчисленні пенсії коефіцієнт заробітної плати - 1,80106;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії з 13 вересня 2010 року по даний час і здійснити виплати недоотриманих коштів за попередні роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області включити в страховий стаж період з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що при переведенні її з пенсії за віком на пенсію по інвалідності першої групи з 13 вересня 2010 року відповідач протиправно зменшив її індивідуальний коефіцієнт заробітної плати з 1,80106 до 1,06908. Проте, враховуючи положення частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії на інший має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії. Так, на час призначення позивачці пенсії за віком (06 вересня 2005 року) її індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 1,80106. Відтак, позивачка уважає, що на момент переведення її на пенсію по інвалідності першої групи, вона уже була «пенсіонеркою за віком з власним коефіцієнтом заробітної плати 1,80106» і переведення її на пенсію по інвалідності першої групи ніяк не могло вплинути на її коефіцієнт. Натомість, застосування відповідачем, як розрахункової величини, заробітної плати вже після призначення пенсії за віком призвело до зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати з 1,80106 до 1,06908. Отже, відповідач учинив протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства. Вважає, що такі дії відповідача призвели до зменшення розміру її пенсійних виплат, а відтак грубо порушують її право, гарантоване Конституцією України, на належне пенсійне забезпечення.

Також позивачка зазначає, що згідно довідки Львівського обласного центру зайнятості від 28 вересня 2005 року № 1355 з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року їй припинено виплату допомоги з безробіття. У той же час, як слідує з даних пенсійної справи позивачки, відповідач при проведенні розрахунку трудового стажу не врахував період її перебування у центрі зайнятості з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року. Позивачка стверджує, що припинення виплати допомоги з безробіття, і одночасного перебування у центрі зайнятості на обліку, зараховується в стаж роботи та вважається отриманням допомоги по безробіттю. Таким чином, на думку позивачки, період її перебування на обліку в центрі зайнятості з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року повинен бути включений до її страхового стажу.

У зв`язку з вищевказаним, адміністративний позов просить задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що на час призначення пенсії позивачці, а саме 26 вересня 2005 року, її загальний стаж роботи становив 34 роки 03 місяці 03 дні, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії склав 1,80106 - визначений за період роботи з 01 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року та весь страховий стаж за період 01 жовтня 2001 року по 22 серпня 2005 року, розрахований згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.

З 13 вересня 2010 року позивачку переведено на пенсію по інвалідності першої групи згідно з частиною 3 статті 45 та частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Під час перерахунку пенсії враховано стаж та заробіток наявні на момент звернення позивачки у матеріалах її пенсійної справи та в системі персоніфікованого обліку. Перерахунок проведено 13 вересня 2010 року, як працюючій особі, а саме фізичній особі-підприємцю. Страховий стаж після зазначеного вище перерахунку на час звернення із заявою про переведення на пенсію по інвалідності склав 36 років 08 місяців 09 днів. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, який враховано за період роботи з 01 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року та за весь страховий стаж за період з 01 жовтня 2001 року по 07 березня 2010 року (коефіцієнт заробітної плати - 1,06908) із застосуванням середньої заробітної плати за минулий рік перед зверненням 1650,43 грн. (за повний 2009 рік) розрахований відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач зазначає, що розмір пенсійної виплати позивачки до її переведення на пенсію по інвалідності та проведеного перерахунку становив 836,82 грн., а після проведеного перерахунку склав 1036,84 грн., тобто збільшився. Отже, використання для перерахунку пенсії позивачці, як особі з інвалідністю середнього заробітку за минулий рік перед зверненням (за повний 2009 рік), а саме 1650,43 грн., призвело до збільшення пенсійної виплати позивачки на 200,20 грн., зважаючи на логічне зменшення коефіцієнту заробітної плати за рахунок врахування усіх місяців страхового стажу, як цього вимагає частина 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо вимоги позивачки про включення в страховий стаж періоду перебування її на обліку в центрі зайнятості з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року відповідач зазначає, що відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується лише період одержання допомоги по безробіттю. Проте, як слідує зі змісту уточненої довідки Львівського обласного центру зайнятості № 04/1867 від 06 червня 2018 року позивачці в період з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року не виплачувалася допомога по безробіттю. Відтак, цей період зарахуванню до страхового стажу позивачки не підлягає.

У зв`язку з вищенаведеним, у задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 06 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 27 листопада 2020 року в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено.

Ухвалою суду від 04 грудня 2020 року в задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову відмовлено.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до протоколу № 183756 від 13 жовтня 2005 року ОСОБА_1 з 06 вересня 2005 року призначено пенсію за віком (а.с.12).

Згідно Розрахунку № 1 (Заробітна плата (довідка) за новою формулою) (а.с.14-15) індивідуальний коефіцієнт заробітної плати ОСОБА_1 становить 1,80106 (після оптимізації); середній заробіток за минулий рік (за повний 2004 рік) складає 524,14 грн.

09 липня 2010 року ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності у зв`язку із загальним захворюванням, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 468292 від 23 липня 2010 року (а.с.101-102).

З 13 вересня 2010 року ОСОБА_1 за її заявою переведено на пенсію по інвалідності (І група), що підтверджується розпорядженням № 180560 від 16 вересня 2010 року (а.с.33).

Згідно Розрахунку заробітку для обчислення (а.с.38) індивідуальний коефіцієнт заробітної плати ОСОБА_1 після проведеного перерахунку пенсії становить 1,06908 (після оптимізації); середній заробіток за минулий рік (за повний 2009 рік) складає 1650,43 грн.

Листом від 17 травня 2019 року № 2259/О-31/0705-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, розглянувши звернення позивачки від 15 квітня 2019 року щодо пенсійного забезпечення повідомило, зокрема, про те, що з 13 вересня 2010 року її переведено на пенсію по інвалідності, як особу з інвалідністю першої групи. Згідно з частиною 3 статті 45 та частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Отже, під час перерахунку враховано стаж та заробіток наявні на момент звернення в матеріалах пенсійної справи в системі персоніфікованого обліку, тобто по 07 березня 2010 року.

Також з наявної у матеріалах справи довідки Львівського міського центру зайнятості № 04/1867 від 06 червня 2018 року суд встановив, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна у Шевченківському районному центрі зайнятості:

- 16 червня 1996 року розпочато виплату допомоги з безробіття (наказ від 17 червня 1996 року № 111);

- 15 грудня 1996 року припинено виплату допомоги з безробіття (наказ від 16 грудня 1996 року № 237);

- 11 липня 1997 року розпочато виплату допомоги з безробіття (наказ від 11 липня 1997 року № 127);

- 10 жовтня 1997 року припинено виплату допомоги з безробіття (наказ від 09 жовтня 1997 року № 190);

- 25 грудня 1997 року розпочато виплату допомоги з безробіття (наказ від 23 лютого 1998 року № 36);

- 19 березня 1998 року припинено виплату допомоги з безробіття (наказ від 26 березня 1998 року № 55).

Уважаючи дії відповідача щодо: зменшення коефіцієнту заробітної плати при переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності І групи; здійснення перерахунку пенсії із застосуванням (ч. 1 ст. 40 Закону) коефіцієнту 1,06908; не зарахування до страхового стажу періоду з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року - протиправними, позивач звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо: встановлення позивачу коефіцієнту заробітної плати 1,06908 після її переведення з пенсії за віком на пенсію по інвалідності першої групи; не зарахування до страхового стажу періоду з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення коефіцієнту заробітної плати при переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності І групи та здійснення перерахунку пенсії із застосуванням (ч. 1 ст. 40 Закону) коефіцієнту 1,06908; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області застосовувати при обчисленні пенсії коефіцієнт заробітної плати - 1,80106 та здійснити перерахунок пенсії з 13 вересня 2010 року по даний час і здійснити виплати недоотриманих коштів за попередні роки суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Згідно із статтею 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію по інвалідності) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію по інвалідності) пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію по інвалідності) встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.

Як встановив суд, та не заперечується сторонами у справі, з 13 вересня 2010 року ОСОБА_1 за її заявою переведено з пенсії за віком на пенсію по інвалідності (І група). Указана обставина підтверджується також розпорядженням № 180560 від 16 вересня 2010 року.

До дати переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію по інвалідності індивідуальний коефіцієнт її заробітної плати становив 1,80106 (після оптимізації). При цьому, пенсійний орган використав середній заробіток за повний 2004 рік, як рік перед зверненням позивачки за призначенням пенсії за віком. Наведене підтверджується наявним у матеріалах справи Розрахунком № 1 (Заробітна плата (довідка) за новою формулою) (а.с.14-15).

Після переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію по інвалідності індивідуальний коефіцієнт її заробітної плати становить 1,06908 (після оптимізації). При цьому, пенсійний орган використав середній заробіток за повний 2009 рік, як рік, який передує року переведенню з одного виду пенсії на інший. Наведене підтверджується наявним у матеріалах справи Розрахунком заробітку для обчислення (а.с.38).

Позивачка уважає, що, враховуючи положення частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії на інший має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії. На час призначення позивачці пенсії за віком (06 вересня 2005 року) її індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 1,80106. Відтак, на думку позивачки, на момент переведення її на пенсію по інвалідності першої групи, вона уже була «пенсіонеркою за віком з власним коефіцієнтом заробітної плати 1,80106» і переведення її на пенсію по інвалідності першої групи ніяк не могло вплинути на її коефіцієнт. Натомість, використання відповідачем, як розрахункової величини середньої заробітної плати вже після призначення пенсії за віком призвело до зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати з 1,80106 до 1,06908, отже, відповідач учинив протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій у межах спірних правовідносин, відповідач зазначає, що розмір пенсійної виплати позивачки до її переведення на пенсію по інвалідності та проведеного перерахунку становив 836,82 грн., а після проведеного перерахунку склав 1036,84 грн., тобто збільшився. Отже, використання для перерахунку пенсії позивачці, як особі з інвалідністю середнього заробітку за минулий рік перед зверненням (за повний 2009 рік) призвело до збільшення пенсійної виплати позивачки на 200,20 грн., зважаючи на логічне зменшення коефіцієнту заробітної плати за рахунок врахування усіх місяців страхового стажу, як цього вимагає частина 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам сторін суд враховує таке.

Відповідно до абзаців першого-третього, п`ятого частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію по інвалідності) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно із абзацами першим-дванадцятим частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію по інвалідності) заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз + Кз + Кз + ... + Кз ); 1 2 3 n

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначення заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:

Кз = Зв : Зс, де:

Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зс - заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).

З огляду на наведене вище правове регулювання суд вважає, що відповідач, застосувавши при обчисленні позивачці пенсії по інвалідності середній заробіток за повний 2009 рік, тобто рік, який передує року переведенню з одного виду пенсії на інший, учинив всупереч вимогам, чинної на момент такого переведення статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка встановлювала, що для визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, застосовується, зокрема, середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Проте, у межах спірних правовідносин має місце саме переведення позивачки з одного виду пенсії (пенсії за віком) на інший (пенсії по інвалідності), а не призначення пенсії по інвалідності, а тому, враховуючи норми статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2009 рік, тобто рік, який передує саме року переведення з одного виду пенсії на інший, на переконання суду, у відповідача були відсутні.

На користь такого висновку суду свідчить також унесення законодавцем у подальшому Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) змін до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно із якими при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Разом з тим, суд відзначає, що неправомірне застосування відповідачем під час обчислення позивачці пенсії по інвалідності середньої заробітної плати за повний 2009 рік, тобто рік, який передує року переведенню з одного виду пенсії на інший, призвело до зменшення її коефіцієнта заробітної плати до 1,06908, який при призначенні пенсії за віком, з урахуванням показника середньої заробітної плати за повний 2004 рік, як рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, становив 1,80106.

За таких обставин суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення позивачу коефіцієнта заробітної плати при переведенні її з пенсії за віком на пенсію по інвалідності з 13 вересня 2010 року до 1,06908 та, як наслідок, здійснення перерахунку пенсії з урахуванням цього коефіцієнта, а тому позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області застосовувати при обчисленні пенсії коефіцієнт заробітної плати - 1,80106 суд зазначає, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи (при цьому, між сторонами уже виникли правовідносини, з яких у свою чергу виник публічно-правовий спір), а не захист від можливих порушень прав у майбутньому. На думку суду, вимога позивача про зобов`язання відповідача застосовувати при обчисленні її пенсії коефіцієнт заробітної плати - 1,80106 заявлена на майбутнє, а тому з цих підстав задоволенню не підлягає.

Крім того, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки суд визнав протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу коефіцієнта заробітної плати при переведенні її з пенсії за віком на пенсію по інвалідності з 13 вересня 2010 року до 1,06908 та, як наслідок здійснення перерахунку пенсії з урахуванням цього коефіцієнта, то з метою ефективного захисту порушених прав позивача належить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 13 вересня 2010 року із урахуванням коефіцієнта заробітної плати - 1,80106 та здійснити її виплату із урахуванням вже виплачених сум.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області включити в страховий стаж період з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року суд зазначає таке.

Відповідно до абзаців першого, третього частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Разом з тим, абзацом першим частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію визначалися Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Так, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з пунктом «в» частини 1 статті 25 Закону України «Про зайнятість населення» (який був чинним у період, який позивач просить зарахувати до страхового стажу (з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року)) держава сприяє незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Частиною 4 статті 29 Закону України «Про зайнятість населення» було встановлено, що у період одержання громадянином допомоги по безробіттю за ним зберігається безперервний трудовий стаж.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти таких висновків.

До страхового стажу зараховуються періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (01 січня 2004 року) зараховувався, зокрема, період одержання особою допомоги по безробіттю. Отже, період одержання особою допомоги по безробіттю підлягає зарахуванню до страхового стажу.

У позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача включити в страховий стаж період з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року.

Як слідує зі змісту наявної у матеріалах довідки Львівського міського центру зайнятості № 04/1867 від 06 червня 2018 року у цей період позивач перебувала на обліку як безробітна у Шевченківському районному центрі зайнятості.

Проте, як встановив суд з цієї ж довідки, 15 грудня 1996 року позивачу припинено виплату допомоги з безробіття (наказ від 16 грудня 1996 року № 237), а 11 липня 1997 року розпочато виплату допомоги з безробіття (наказ від 11 липня 1997 року № 127).

Отже, в період з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року позивач не отримувала допомоги по безробіттю.

Оскільки, згідно наведених вище норм права, до страхового стажу зараховується саме період одержання особою допомоги по безробіттю, а суд встановив, що у період з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року позивач допомоги по безробіттю не отримувала, правові підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу, відсутні.

Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що припинення виплати допомоги з безробіття, і одночасного перебування у центрі зайнятості на обліку, зараховується в стаж роботи та вважається отриманням допомоги по безробіттю, оскільки за умовами наведеного вище законодавства зарахуванню до страхового стажу підлягає саме період отримання допомоги по безробіттю, а не перебування на обліку у центрі зайнятості. При цьому, законодавець не ототожнює перебування особи на обліку в центрі зайнятості з отриманням нею допомоги по безробіттю.

Тому у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області включити в страховий стаж період з 15 грудня 1996 року по 11 липня 1997 року належить відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак, його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 коефіцієнта заробітної плати при переведенні її з пенсії за віком на пенсію по інвалідності з 13 вересня 2010 року до 1,06908 та здійснення перерахунку пенсії по інвалідності з 13 вересня 2010 року із урахуванням коефіцієнта 1,06908.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 13 вересня 2010 року із урахуванням коефіцієнта заробітної плати - 1,80106 та здійснити її виплату із урахуванням вже виплачених сум.

В іншій частині позову відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 15 лютого 2021 року.

Суддя Клименко О.М.