Ухвала суду № 94899977, 15.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9522/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

15 лютого 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Карп`як О.О. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання відповідача у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 4114 Західного оперативно – територіального об`єднання Національної гвардії України, про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини 4114 Західного оперативно – територіального об`єднання Національної гвардії України (далі – відповідач), у якому просить:

- стягнути з Військової частини 4114 Західного оперативно – територіального об`єднання Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 231643,75 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою від 02.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 30.11.2020 року зупинено провадження у справі до набрання чинності судовим рішенням судової палати для розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Верховного Суду у справі №480/3105/19.

Ухвалою від 04.01.2021 року поновлено провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача наказом командира військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України по стройовій частині від 04.01.2019 року №3 виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення знято з усіх видів з 04.01 2019 року. На момент виключення зі списків особового складу позивачеві не виплачено грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, якою затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. З метою встановити розмір відповідної компенсації, яка підлягає виплаті, а також отримати останню, позивач звертався до відповідача із відповідною заявою. За результатами звернення позивачеві видано довідку №11 від 04.02.2019 року, згідно з якою вартість речового забезпечення, що належить до видачі становить 71703,66 грн. Таким чином, на день звільнення позивача з військової служби, з ним не було проведено повного розрахунку, зокрема в частині виплати компенсації вартості за неотримане речове майно. У зв`язку з тривалою невиплатою компенсації вартості за неотримане речове майно, ОСОБА_1 звернувся до суду Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 в адміністративній справі №380/1347/20 задоволено позов частково.17.09.2020 на банківський рахунок позивача поступили кошти в сумі 70274,97 грн. Вказує, що період затримки розрахунку при звільненні обраховується починаючи з першого дня після звільнення до остаточної виплати належних позивачу сум (05.01.2019 до 16.09.2020) та становить 625 календарних днів. Відтак, відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум коштів.

Від відповідача 24.11.2020 надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначає, що порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України визначено, "Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам" затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 за № 200, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05 квітня 2018 р. за № 405/31857 (далі - Інструкція). В пункті 11 Інструкції зазначено, що роз`яснення підпорядкованим військовим частинам з питань грошового забезпечення військовослужбовців надаються фінансово-економічним управлінням Головного управління Національної гвардії України та іншими посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до чинного законодавства України. Пунктом 12 Інструкції вказано, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених кошторисом військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Просить суд звернути увагу на те, що головним розпорядником коштів є Головне управління Національної гвардії України. Зазначає, що згідно ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Звертає увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач у відзиві просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду.

Судом встановлено, що позивач наказом командира військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України по стройовій частині від 04.01.2019 року №3 виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення знято з усіх видів з 04.01 2019 року.

Однак, грошова компенсація за речове майно виплачена позивачу лише 17.09.2020 року, що на думку останнього є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку в розмірі 231643,75 грн. за затримку розрахунку при звільненні за період з 05.01.2019 по 16.09.2020.

Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивача 29.10.2020 року до суду з цим позовом.

Отже, визначаючись з доводами відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд входить з наступного.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 17.09.2020 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 29.10.2020 року, тобто з пропущенням місячного строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі N 815/2681/17, від 22 січня 2020 року у справі N 620/1982/19.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За приписами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки до суду з вказаним позов позивач звернувся 29.10.2020, ним пропущено як місячний строк звернення до суд, який обчислений з дати остаточного розрахунку при звільненні (17.09.2020).

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 року у справі №520/5559/2020, щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначив, що оскільки предметом адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, яка не входить до структури заробітної плати, то підстави для застосування частини першої статті 233 КЗпП України відсутні. При цьому Верховний Суд акцентує увагу на тому, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону.

Такого висновку Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 560/4006/19, від 23.09.2020 у справі №1.380.2019.003695.

Отже, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, однак не подав заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності пропуску такого.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені ст. 123 КАС України, відповідно до ч.1 якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.6. ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачу необхідно надати певний строк для усунення вказаних недоліків та оскільки позов поданий після закінчення строків, установлених законом, такий слід залишити без руху.

Окрім того, відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду з підстав несплати позивачем судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року №3674-VI (надалі - Закон №3674-VI).

За визначенням, наведеним в частині першій статті 1 Закону №3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 160 КАС України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

В позовній заяві позивач зазначає, що є учасником бойових дій та на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI звільнений від сплати судового збору. Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 22.04.2015 дійсно є учасником бойових дій.

Пільги щодо сплати судового збору визначено в частині першій статті 5 Закону Закон №3674-VI. Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Ця норма Закону має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Нормами частини другої статті 22 цього Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, наведено у статті 12 Закону №3551-XII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 зазначила, що “вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону №3551-XII”.

В позовній заяві позивач зазначає, що на час прийняття наказу та виключення зі списків особового складу військової частини відповідач не здійснив виплату грошової компенсації за неотримане речове майно. Заявляє вимогу про стягнення 231643,75 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, позивач, як колишній військовослужбовець, оскаржує протиправну бездіяльність відповідача, яка виразилась у тому, що на момент його звільнення та виключення із списків особового складу частини відповідач не виплатив грошову компенсацію за нетримане речове майно.

Стаття 9 Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII закріплює право кожного військовослужбовця на достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. У випадку неотримання речового майна за час проходження служби військовослужбовці, серед іншого, Збройних Сил, Національної гвардії, мають право на його грошову компенсацію.

Наявність чи відсутність статусу учасника бойових дій не впливає на право у військовослужбовця чи колишнього військовослужбовця на отримання цієї компенсації, оскільки таке право належить і тим військовослужбовцям, які не є учасниками бойових дій. Таким чином, в розрізі норм статті 12 Закону №3551-XII, змісту та підстав заявлених позовних вимог відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору у цій справі на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 №294-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 гривні.

Підпунктом 1.1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 840,80 грн.).

Таким чином, позовні вимоги є майнового характеру та сплаті підлягає (з огляду на розмір позовних вимог) судовий збір у розмірі 2316,43 грн.

У даному випадку, звернувся до суду з позовом в якому міститься вимога майнового характеру, однак не надав суду докази сплати судового збору.

Таким чином, за подання до суду даного позову, що містить одну вимогу характеру позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 2316,43 грн.

Слід зазначити, що відомості про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (http://adm.lv.court.gov.ua) в розділі Судовий збір, а також автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.

Належним документом про сплату судового збору в розумінні вищевказаного Закону, є квитанція установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення (оригінал).

Відсутність документа про сплату судового збору встановленого розміру свідчить про неналежне виконання позивачем вимог КАС України при зверненні до суду з означеним позовом.

Отже, позивачу необхідно надати певний строк для усунення вказаних недоліків.

Відповідно до ч.13-15 ст.171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Керуючись ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. Клопотання представника відповідача –задоволити частково.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 4114 Західного оперативно – територіального об`єднання Національної гвардії України, про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, – залишити без руху.

3. Надати позивачеві строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали для звернення до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду (з доказами поважності пропуску строку звернення до суду) та подання суду документа про сплату судового, або подати інші докази звільнення від сплати судового збору.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, позовна заява залишається без розгляду.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна