Рішення № 94899671, 10.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8230/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М.,

представника позивача Попович Н.А.,

розглянувши у відкритому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Служби безпеки України код ЄДРПОУ 00034074, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, в якій позивач просить:

- стягнути зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 100000,00 грн.

Ухвалою від 12.10.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 16.12.2020 суддя перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем під час звільнення, а саме не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, компенсацію вартості неотриманого речового майна, одноразову грошову допомогу при звільненні. З огляду на затримку розрахунку при звільненні, на думку позивача, у нього виникло право на виплату середнього заробітку за період з 06.03.2019 по 10.09.2020 у сумі 337595,40 грн. З урахуванням принципів справедливості і співмірності позивач просить стягнути на його користь з відповідача 100 000грн.

09.11.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що на день виключення позивача зі списків особового складу 05.03.2019 спору між сторонами щодо виплачених сум не було. Крім того, усі належні позивачу кошти виплачені відповідачем у максимально стислі строки. Представник відповідача звертає увагу на те, що сума, яку просить позивач, становить непропорційний та явно завищений характер в порівняні з сумою заборгованості.

23.01.2021 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що з огляду на затримку розрахунку при звільненні, з урахуванням норм чинного законодавства та положень судової практики, у позивача виникло право на отримання грошової компенсації.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Першого заступника Служби Безпеки України від 05.03.2019 №268-ос позивач звільнений з військової служби в органах Служби Безпеки України. Виключений зі списків особового складу з 05.03.2019.

Суд встановив, що належні позивачу виплати компенсаційного характеру виплачені йому в такому порядку:

- 12.03.2019 - грошова компенсація за 15 днів невикористаної щорічної відпустки за 2019 рік на суму 9639,81 грн;

- 13.03.2019 - грошова компенсація вартості за неотримане речове майно у сумі 33625,60грн;

- 12.04.2019 - одноразова грошова допомога при звільненні на суму 240980,25грн;

- 10.09.2020 (на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі №380/4170/20) - грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 36325,07грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача яка полягає в непроведенні повного розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон України №2011-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону України №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

22.03.2016 набув чинності Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).

Відповідно до пунктів 2-3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія вказаного Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

Суд встановив, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 36325,07грн зарахована на картковий рахунок позивача 10.09.2020, що сторонами визнається. Розмір компенсації сторонами не оспорюється.

Враховуючи наведене, суд вважає, що протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного нарахування та виплати позивачу на день звільнення усіх належних йому сум компенсацій.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у вказаній статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).

Передбачена статею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації.

Вказаний нормативний припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17.

Суд встановив, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 05.03.2019.

10.09.2020 відповідач перерахував позивачу заборгованість із виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 36325,07грн.

Суд вважає, що за 10.09.2020 відповідач не повинен виплачувати позивачу грошову компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні, оскільки у цей день заборгованість виплачена, а тому у задоволенні позову у цій частині необхідно відмовити.

Суд зазначає, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості днів протягом періоду такої затримки.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а.

Відтак, період з 06.03.2019 по 09.09.2020 є періодом за який відповідач повинен виплатити позивачу грошову компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Разом з тим, щодо самого розміру компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, який належить до стягнення на користь позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п. 8 зазначеного Порядку).

Встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, згідно з якими, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у зазначеному судовому рішенні вказала, що відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованому у постанові від 27.04.2017 у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати такі критерії:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідно до пункту 94.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019по справі № 761/9584/15-ц для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009 - 2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

Згідно з даними, які розміщені на офіційному сайті Національного банку України за адресою: «https: bank.gov.ua/markets/interest-rates/», середньозважена облікова ставка за кредитами: з 06.03.2019 по 25.04.2019 (51 день) - 18% річних; з 26.04.2019 по 18.07.2019 (84 днів) - 17,5% річних; з 19.07.2019 по 05.09.2019 (49 днів) - 17% річних; з 06.09.2019 по 24.10.2019 (49 днів) - 16,5% річних; з 25.10.2019 по 12.12.2019 (49 днів) - 15,5% річних; з 13.12.2019 по 30.01.2020 (36 днів) - 13,5% річних; з 31.01.2020 по 12.03.2020 (42 дні) - 11% річних; з 13.03.2020 по 23.04.2020 (42 дні) - 10% річних; з 24.04.2020 по 11.06.2020 (49 днів) - 8% річних; з 16.06.2020 по 09.09.2020 (86 днів) - 6% річних.

Виходячи з обсягу та несвоєчасно виплаченої грошової компенсації за 15 днів невикористаної щорічної відпустки (9639,81 грн виплачено 12.03.2019), компенсації вартості за неотримане речове майно (33625,60грн виплачено 13.03.2019), одноразової грошової допомоги при звільненні (240980,25грн виплачено 12.04.2019), грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (36325,07грн виплачено 10.09.2020) приблизна оцінка розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні у спірних правовідносинах, які розумно можна було би передбачити на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами можна розрахувати як розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя, що становить 12499,43 грн, тобто:

- за період з 06.03.2019 по 11.03.2019 (6 календарних днів): 18% річних / 365 днів року = 0,05% ставка за кредитом один календарний день (сума боргу в розмірі 320570,73 грн х 0,05%) х 6 днів = 961,71 грн;

- за 12.03.2019 (1 календарний день): 18% річних / 365 днів року = 0,05% ставка за кредитом один календарний день (сума боргу в розмірі 310930,92 грн х 0,05%) х 1 день = 155,46грн;

- за період з 13.03.2019 по 11.04.2019 (30 календарних днів): 18% річних / 365 днів року = 0,05% ставка за кредитом один календарний день (сума боргу в розмірі 277305,32 грн х 0,05%) х 30 днів = 4159,58грн;

- за період з 12.04.2019 по 12.12.2019 (245 календарних днів): 18% річних / 365 днів року = 0,05% ставка за кредитом один календарний день; 17,5% річних / 365 днів року = 0,05% ставка за кредитом один календарний день; 17% річних / 365 днів року = 0,05% ставка за кредитом один календарний день; 16,5% річних / 365 днів року = 0,05% ставка за кредитом один календарний день; 15,5% річних / 365 днів року = 0,05% ставка за кредитом один календарний день; (сума боргу в розмірі 35325,07 грн х 0,05%) х 245 днів = 4613,28грн;

- за період з 13.12.2019 - 30.01.2020 (49 календарних днів): 13,5% річних / 365 днів року = 0,04% ставка за кредитом один календарний день (сума боргу в розмірі 35325,07 грн х 0,04%) х 49 днів = 711,97грн;

- за період з 31.01.2020 по 23.04.2020 (84 календарні дні): 11% річних / 365 днів року = 0,03% ставка за кредитом один календарний день; 10% річних / 365 днів року = 0,03% ставка за кредитом один календарний день (сума боргу в розмірі 35325,07 грн х 0,03%) х 84 днів = 915,39грн;

- за період з 24.04.2020 по 09.09.2020 (139 календарних днів): 8% річних / 365 днів року = 0,02% ставка за кредитом один календарний день; 6% річних / 365 днів року = 0,02% ставка за кредитом один календарний день(сума боргу в розмірі 35325,07 грн х 0,02%) х 139 днів = 982,04грн.

Загальна сума розміру ймовірних майнових втрат становить: 961,71 + 155,46 + 4159,58 +4613,28 + 711,97 + 915,39 + 982,04= 12499,43 грн.

Таким чином, враховуючи заявлену до стягнення суму середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, розмір компенсації у сумі 12499,43 грн.

Крім цього, слід вказати, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 124,99 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо непроведення повного розрахунку з ОСОБА_1 на день виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення 05.03.2019 у зв`язку зі звільненням зі служби.

Стягнути зі Служби безпеки України код ЄДРПОУ 00034074, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 12499 (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн 43 коп. за період з 06.03.2019 по 09.09.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі Служби безпеки України код ЄДРПОУ 00034074, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у сумі 124 (сто двадцять чотири) грн. 99коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 15 лютого 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик