Рішення № 94899664, 16.02.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4922/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішливою Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПИНТОР19» про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПИНТОР19» (далі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача до державного бюджету штраф у розмірі 5083,00 грн за порушення законодавства про рекламу.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 02 червня 2020 року зафіксовано факт розповсюдження суб'єктом господарювання відповідачем, зовнішньої реклами, яка містить зображення алкогольного напою - пива «Белый медведь» та його торгівельного знаку з текстом: «Людям з великим серцем», розміщеної на відкритій місцевості на спеціальній конструкції - холодильному обладнанні поруч з кіоском, розташованим на зупинці громадського транспорту за адресою: вул. Курчатова, р-н б. 29, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401, що є порушенням абз. 8 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу» (далі - Закон).

16 червня 2020 року складено Протокол № 15 про порушення законодавства про рекламу.

16 червня 2020 року позивачем надіслано на адресу відповідача Вимогу від 16 червня 2020 року № 01-11/2962 в порядку ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», якою зобов'язано відповідача надати перелік документів, що необхідні для провадження у справі про порушення законодавства про рекламу. Поштове відправлення повернулась до Головного управління з зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 9340502002579.

16 липня 2020 року позивачем прийнято Рішення № 18 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Листом від 16 липня 2020 року № 01-11/3069 керівник відповідача запрошувався до Головного управління на 17 серпня 2020 року для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, передбачене абз. 8 ч. 2 ст. 22 Закону.

25 серпня 2020 року поштове відправлення повернулась із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 9340502065139.

17 серпня 2020 року представник відповідача на розгляд справи не з'явився, документів, усних та/або письмових пояснень, будь якої іншої інформації не надав.

Станом на 17 серпня 2020 року у позивача відсутня інформація про одержання відповідачем, запрошення на розгляд справи.

Відповідачем прийнято Рішення № 09 від 17 серпня 2020 року про продовження строку розгляду справи до 17 листопада 2020 року та перенесенням розгляду справи на 17 вересня 2020 року з подальшим повідомленням про це суб'єкта господарювання.

Листом від 17 серпня 2020 року № 01-11/4158 керівник відповідача запрошувався на 17 вересня 2020 року для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, передбачене абз. 8 ч. 2 ст. 22 Закону.

Станом на 17 вересня 2020 року згідно трекінгу поштове відправлення №9340502076572 не вручене під час доставки. 17 вересня 2020 року представник відповідача на розгляд справи не з'явився, документів, усних та/або письмових пояснень, будь якої іншої інформації не надав.

Станом на 17 вересня 2020 року пояснень, інформації (документів) щодо вартості розповсюдженої (та/або виготовлення) зовнішньої реклами, відповідачем не надано, що унеможливлює встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону, а саме: абз. 8 ч. 2 ст. 22 Закону.

Рішенням № 23 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 17 вересня 2020 року на відповідача накладено штраф за порушення вимог абз. 8 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», у розмірі 5083,00 грн та зобов'язано у 15-денний термін після отримання рішення сплатити в установленому порядку штраф у зазначеному розмірі до державного бюджету, та протягом 3-х днів після сплати штрафу письмово повідомити позивача, зазначивши номери та дати платіжних доручень, за якими сплачено штраф, із наданням належним чином завірених копій.

17 вересня 2020 року відповідачу направлено Рішення № 23.

Рішенням № 06 про зупинення розповсюдження реклами від 17 вересня 2020 року зобов'язано відповідача зупинити розповсюдження зовнішньої реклами, демонтувати зазначену зовнішню рекламу, та протягом 3-х днів письмово повідомити позивача про виконання рішення.

17 вересня 2020 року рішення № 23 та рішення 06 направлено на адресу відповідача.

19 листопада 2020 року поштове відправлення повернулись із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 934050207544 та № 9340502075452.

Станом на день звернення з позовом до суду, відповідач рішення про зупинення розповсюдження реклами не виконав, не скористався своїм правом на оскарження рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у судовому порядку, а отже, зобов'язаний добровільно сплатити штраф у 15-денний термін після отримання вищевказаного рішення, проте сума штрафу за цим рішенням у добровільному порядку не сплачена, внаслідок чого у позивача виникає право стягнення суми штрафу за цими рішенням у судовому порядку.

Ухвалою від 22 грудня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 83-84).

Поштове відправлення із ухвалою суду від 22 грудня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі, направлене на адресу відповідача, яку відповідач не отримав у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджено рекомендованим повідомлення.

Відповідно до частини першої статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судовими рішеннями є, зокрема ухвали.

За приписами статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини шостої зазначеної статті).

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Відповідно до положень частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПИНТОР19», ідентифікаційний код 42909206, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Першотравнева, 33, зареєстровано як юридична особа, основним видом діяльності якого є 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. спр. 23-26).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПИНТОР19» має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 20 квітня 2020 року до 20 квітня 2021 року, видану Головним управлінням ДПС у Луганській області за реєстраційним № 12140308202000420/615, адреса місця торгівлі: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, біля будинку 29, магазин «Озеро», 23 кв.м. (арк. спр. 21-22).

02 червня 2020 року посадовими особами позивача зафіксовано факт розповсюдження відповідачем, зовнішньої реклами, яка містить зображення алкогольного напою - пива «Белый медведь» та його торгівельного знаку з текстом: «Людям з великим серцем», розміщеної на відкритій місцевості на спеціальній конструкції - холодильному обладнанні поруч з кіоском, розташованим на зупинці громадського транспорту за адресою: вул. Курчатова, р-н б. 29, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401 (арк. спр. 15- 20, 32-33).

16 червня 2020 року складено Протокол № 15 про порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 13-14).

16 червня 2020 року позивачем надіслано на адресу відповідача Вимогу від 16 червня 2020 року № 01-11/2962 в порядку частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу», якою зобов'язано відповідача надати перелік документів, що необхідні для провадження у справі про порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 29-31).

Поштове відправлення повернулась до Головного управління з зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 9340502002579 (арк. спр. 34, 35-36).

16 липня 2020 року позивачем прийнято Рішення № 18 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 37).

16 липня 2020 року за вихідним номером № 01-11/3069 керівника відповідача запрошено до позивача на 17 серпня 2020 року для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, передбачене абз. 8 частини другої статті 22 Закону України «Про рекламу» (арк. спр. 38).

25 серпня 2020 року поштове відправлення повернулось із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 9340502065139 (арк. спр. 39, 40-41).

Відповідно до протоколу № 35 засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 17 серпня 2020 року представник відповідача на розгляд справи не з'явився, документів, усних та/або письмових пояснень, будь якої іншої інформації не надав (арк. спр. 42-44).

Рішенням № 09 про продовження строку розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 17 серпня 2020 року вирішено продовжити строк розгляду справи до 17 листопада 2020 року (арк. спр. 45).

17 серпня 2020 року за вихідним номером № 01-11/4158 керівника відповідача запрошено до позивача на 17 вересня 2020 року для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, передбачене абз. 8 частини другої статті 22 Закону України «Про рекламу» (арк. спр. 46).

Згідно з трекінгом станом на 17 вересня 2020 року поштове відправлення №9340502076572 відповідачу не вручене (арк. спр. 48-49).

Відповідно до протоколу № 35 засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 17 вересня 2020 року представник відповідача на розгляд справи не з'явився, документів, усних та/або письмових пояснень, будь якої іншої інформації не надав (арк. спр. 50-52).

Рішенням № 23 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 17 вересня 2020 року на відповідача накладено штраф за порушення вимог абз. 8 частини другої статті 22 Закону України «Про рекламу», у розмірі 5083,00 грн та зобов'язано у 15-денний термін після отримання рішення сплатити в установленому порядку штраф у зазначеному розмірі до державного бюджету, та протягом 3-х днів після сплати штрафу письмово повідомити позивача, зазначивши номери та дати платіжних доручень, за якими сплачено штраф, із наданням належним чином завірених копій (арк. спр. 53-56).

17 вересня 2020 року відповідачу направлено Рішення № 23 (арк. спр. 57), яке повернулось 17 жовтня 2020 року із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 934050207544 (арк. спр. 58-59).

Рішенням № 06 про зупинення розповсюдження реклами від 17 вересня 2020 року зобов'язано відповідача зупинити розповсюдження зовнішньої реклами, демонтувати зазначену зовнішню рекламу, та протягом 3-х днів письмово повідомити позивача про виконання рішення (арк. спр. 60-61).

19 вересня 2020 року поштове відправлення повернулось із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №9340502076572 (арк. спр. 47).

17 жовтня 2020 року поштове відправлення повернулось із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 9340502075452 (арк. спр. 62, 63-64).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР "Про рекламу" (далі - Закон № 270/96-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов'язані з розповсюдженням інформації, обов'язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України (частини перша, друга статті 2 Закону № 270/96-ВР).

Згідно з статтею 1 Закону № 270/96-ВР:

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

особа - фізична особа, в тому числі фізична особа-підприємець, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні;

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Частиною першою статті 3 Закону № 270/96-ВР визначено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Відповідно до частин першої, шостої статті 9 Закону № 270/96-ВР реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Згідно з частиною восьмою статті 8 Закону № 270/96-ВР розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Абзацами першим, другим частини першої статті 26 Закону № 270/96-ВР визначено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: засобами зовнішньої реклами (абзац восьмий частини другої статті 22 Закону № 270/96-ВР).

Статтею 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481/95-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.

Посадовими особами позивача зафіксовано порушення з боку відповідача вимог абзацу восьмого частини другої статті 22 Закону № 270/96-ВР, а саме 02 червня 2020 року зафіксовано факт розповсюдження суб'єктом господарювання відповідачем, зовнішньої реклами, яка містить зображення алкогольного напою - пива «Белый медведь» та його торгівельного знаку з текстом: «Людям з великим серцем», розміщеної на відкритій місцевості на спеціальній конструкції - холодильному обладнанні поруч з кіоском, розташованим на зупинці громадського транспорту за адресою: вул. Курчатова, район буд. 29, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами (абзаци другий-сьомий часини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 27 Закону № 270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог одо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Абзацами першим-четвертим частини четвертої статті 27 Закону № 270/96-ВР регламентовано, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі (абзац п'ятий частини четвертої статті 27 Закону № 270/96-ВР).

Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону № 270/96-ВР вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина сьома статті 27 Закону №270/96-ВР).

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 (далі - Порядок № 693).

Згідно з абзацом дванадцятим пункту 2 Порядку № 693 у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом третім підпункту другого пункту 4 Порядку № 693 визначено, що за порушення законодавства про рекламу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими вони випускаються (статті 22 та 16 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення"), штрафи накладаються: на рекламодавців, якщо реклама розповсюджується ними самостійно, і на розповсюджувачів реклами, винних у таких порушеннях порядку розповсюдження та розміщення реклами: розповсюдження реклами алкогольних напоїв, тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби, шляхом використання засобів зовнішньої та внутрішньої реклами (за винятком розміщення передбаченої законодавством інформації про виробника товару та/або товар у місцях, у яких такий товар реалізується чи надається споживачеві).

Накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції (пункт 8 Порядку № 693).

Пунктом 9 Порядку № 693 встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці (абзаци перший, третій пункту 12 Порядку №693).

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників (пункт 13 Порядку № 693).

Пунктом 14 Порядку № 693 передбачено, що Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (пункт 18 Порядку № 693).

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач двічі повідомлявся про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу та був зобов'язаний надати, зокрема, інформацію про вартість розповсюдженої реклами, однак відповідачем інформація про вартість розповсюдженої реклами не надавалася, участь в розгляді справи не приймалась, що підтверджено матеріалами справи.

Отже обов'язок щодо повідомлення відповідача у письмовому порядку про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу позивачем дотримано.

Згідно з вимогами пунктів 19, 20 Порядку № 693 рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку, сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що відповідач не скористався правом на оскарження рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у судовому порядку, відповідно мав добровільно сплатити такий штраф у 15-денний термін після отримання вищевказаних рішень, у зв'язку з чим внаслідок несплати штрафу у добровільному порядку у позивача виникло право стягнення штрафу за цими рішеннями у судовому порядку.

Оскільки на час розгляду справи рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області № 23 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 17 вересня 2020 року відповідачем не оскаржено, штрафні санкції у розмірі 5083,00 грн відповідачем самостійно до Державного бюджету України не сплачені, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

З викладеного слідує, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб'єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб'єкту владних повноважень, не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Оскільки Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області у вказаній справі є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області (ідентифікаційний код 40326412, місцезнаходження: 93405, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПИНТОР19» (ідентифікаційний код 42909206, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Першотравнева, 33) про стягнення штрафу за порушення Закону України "Про рекламу" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПИНТОР19» до Державного бюджету України штраф у розмірі 5083,00 грн (п'ять тисяч вісімдесят три грн 00 коп) за порушення законодавства про рекламу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива