Рішення № 94899598, 16.02.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/207/21

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 12 січня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Лисичанську), в якому позивачем заявлено вимоги про:

1) визнання протиправним та скасування рішення від 09 грудня 2020 року № 2631 про відмову в призначені пенсії;

2) зобов`язання відповідача переглянути заяву позивача щодо призначення їй пенсії на пільгових умовах, призначити і нарахувати позивачу пенсію.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 грудня 2020 року звернулась із відповідною письмовою заявою та документами, які підтверджують пільговий стаж, до відповідача за призначенням пенсії на пільгових умовах.

Рішенням від 09 грудня 2020 року № 2631 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії.

Позивач з таким рішенням не згодна, оскільки наданими нею документами, зокрема архівними довідками, особистими картками працівника доведено, що позивач працювала машиністом аміачно-холодильних установок в Лисичанському міськмолокозаводі з 19.07.1988 по 13.10.1997, в Дочірньому підприємстві «Лисмол» з 13.10.1997 по 05.02.2001, що дає їй право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 з дня звернення з заявою про призначення пенсії.

З урахуванням зазначеного позивача вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою від 18 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 34-35).

Від УПФУ в м. Лисичанську 29 січня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 40-43).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів» у разі ліквідації, підприємства, організації без визначення правонаступника підтвердження стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах здійснюється комісіями при Головному управлінні пенсійного фонду України за місцем мешкання особи.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105. Відповідно до пункту 11 Порядку заявник подає, зокрема документи, що підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації.

Враховуючи викладене, розглядати документи за періоди роботи позивача в ЗАТ «Лисичанський міськмолокозавод» машиністом аміачно-компресорної установки з 10.02.1987 по 30.09.1997, ДП «Лисмол» машиністом аміачно-компресорної установки з 01.11.1997 по 07.02.2001 у Комісії немає підстав у зв`язку з ліквідацією підприємства.

На день звернення позивача із заявою 08 грудня 2020 року загальний страховий стаж позивача становить 37 років 7 місяців 21 день.

Позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV за відсутністю необхідного пільгового стажу на дату звернення.

З вищевикладених підстав відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

З копій виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України, картки платника податків встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 3-6).

Позивач 08 грудня 2020 року звернулася до УПФУ в м. Лисичанську із заявою про призначення пенсії, разом з якою надала: паспорт, трудову книжку від 23.07.1984, диплом про навчання від 20.07.1984 НОМЕР_2 , довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 від 30.10.2017 № 4312/01-26 та № 4313/01-26, довідку, що визначає право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, від 28.02.2018 № 02/11, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, що підтверджено розпискою-повідомленням (арк. спр. 7-8, 21-22, 51).

Рішенням УПФУ в м. Лисичанську від 09 грудня 2020 року № 2631 відмовлено позивачу в призначенні пенсії згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за списком № 2 на дату звернення.

Як зазначено в рішенні, окрім вказаних в розписці-повідомленні документів до розгляду надано документи: рішення комісії при ГУПФУ в Луганській області від 28.02.2018 № 02/11 про результати розгляду заяви про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах; індивідуальні відомості про застраховану особу від 08.12.2020; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2018 № 1003587679 щодо відсутності відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи ЗАТ «Лисичанський міськмолокозавод»; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.02.2018 № 1003593892 щодо відсутності відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП ЗАТ «Лисичанський міськмолокозавод» «Лисмол».

Рішення про відмову в призначенні пенсії вмотивоване тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів» та Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105, розглядати документи за період роботи ОСОБА_1 в ЗАТ «Лисичанський міськмолокозавод» машиністом аміачно-компресорної установки з 10.02.1987 по 30.09.1997 та на ДП ЗАТ «Лисмол» машиністом аміачно-холодильної установки з 01.11.1997 по 07.02.2001 у Комісії не має підстав у зв`язку з відсутністю ліквідації підприємства (арк. спр. 9-10).

Згідно з протоколом УПФУ в м. Лисичанську від 09 грудня 2020 року позивач не має права на пенсію за віком на пільгових умовах внаслідок того, що відповідно до розрахунку стажу загальний стаж складає 37 років 07 місяців 21 день, а пільговий стаж роботи відсутній (арк. спр. 49, 50).

Відповідно до записів у трудовій книжці від 23 липня 1984 року серії НОМЕР_3 у межах спірних правовідносин позивач працювала на Лисичанському міськмолокозаводі з 10 лютого 1987 року по 01 жовтня 1997 року машиністом аміачно-компресорних установок по 3 (третьому) розряду та дочірньому підприємстві «Лисмол» з 01 жовтня 1997 року по 07 лютого 2001 року машиністом аміачно-холодильних установок (арк. спр. 7-8).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

[…]

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; […].

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція).

Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства (пункт 1.5 Інструкції).

Пунктом 2.2 Інструкції визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4 Інструкції).

Пунктом 2.14 Інструкції визначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу.

Пунктом 4.1 Інструкції визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів пункту 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (пункт 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.6 розділу І Порядку № 22-1).

Згідно з пунктом 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

З вищевикладеного слідує, що позивач, як жінка, народжена у період з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV за умови досягнення 51 року 6 місяців та за наявності страхового стажу не менше 25 років, з якого не менше 10 років на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

За даними паспорта громадянина України позивача судом встановлено, що ОСОБА_1 досягла віку, необхідного для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Що стосується наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах страхового стажу, суд зазначає таке.

З аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації, як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

При цьому, оцінка рішенню відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Як встановлено судом з оскаржуваного рішення, УПФУ в м. Лисичанську відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV через відсутність у позивача необхідного пільгового стажу за списком № 2. Єдиною підставою для відмови в зарахуванні періодів роботи позивача на Лисичанському міськмолокозаводі з 10.02.1987 по 01.10.1997 машиністом аміачно-компресорних установок по 3 (третьому) розряду та дочірньому підприємстві «Лисмол» з 01.10.1997 по 07.02.2001 машиністом аміачно-холодильних установок до пільгового стажу за списком № 2 є неможливість розгляду наданих позивачем документів на Комісії ГУПФУ в Луганській області у зв`язку з відсутністю ліквідації підприємства.

З такою відмовою суд не згоден, оскільки відсутність підстав для направлення поданих позивачем документів на розгляд до Комісії ГУПФУ в Луганській області не звільняє УПФУ в м. Лисичанську від визначеного пунктами 4.3 та 4.7 Порядку № 22-1 обов`язку щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду поданих позивачем для призначення пенсії документів та установлення права особи на призначення пенсії.

Проте, відповідач всупереч вимог Порядку № 22-1 не надав жодної оцінки наданим позивачем документам, що підтверджують її страховий стаж, у тому числі й пільговий стаж за списком № 2.

Дослідженням записів у трудовій книжці позивача встановлено, що у спірному періоді позивач працювала на Лисичанському міськмолокозаводі з 10.02.1987 по 01.10.1997 машиністом аміачно-компресорних установок по 3 (третьому) розряду та дочірньому підприємстві «Лисмол» з 01.10.1997 по 07.02.2001 машиністом аміачно-холодильних установок (арк. спр. 7-8).

Однак, оскаржуване рішення не містить жодних відомостей щодо недостатності записів у трудовій книжці позивача для зарахування вказаного стажу роботи до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Більш того, суд також вважає за необхідне зауважити, що відповідач, встановивши, що записів у трудовій книжці недостатньо для зарахування стажу роботи до страхового стажу позивача, всупереч положень пунктів 4.1 та 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 не повідомив позивачу про виявлені недоліки, не повідомив про необхідність дооформлення поданих документів або про надання нових документів з метою усунення виявлених недоліків у трудовій книжці та не надав відповідний для виконання таких дій час.

На користь таких тверджень суду свідчить відсутність відповідних записів в розписці-повідомленні до заяви позивача від 08 грудня 2020 року.

Крім того, як вже вищевказано, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністров України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» тягар відповідальності за порушення порядку ведення трудових книжок покладається на відповідальну посадову особу роботодавця, а не на працівника.

Варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.

Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 та від 13 червня 2018 року в справі № 813/782/17.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Також слід зазначити, що не всі недоліки, допущені роботодавцем при оформленні трудової книжки та внесенні записів про роботу працівника, можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а та від 17 липня 2018 року у справі № 220/989/17.

Окрім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Однак, УПФУ в м. Лисичанську протиправно покладає тягар відповідальності за порушення роботодавцем порядку ведення трудових книжок, а також недотримання процедури ліквідації роботодавця на позивача та безпідставно не зараховує періоди роботи ОСОБА_1 на Лисичанському міськмолокозаводі з 10.02.1987 по 01.10.1997 машиністом аміачно-компресорних установок по 3 (третьому) розряду та дочірньому підприємстві «Лисмол» з 01.10.1997 по 07.02.2001 машиністом аміачно-холодильних установок до пільгового стажу роботи за списком № 2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Суд також звертає увагу, що позивачем вжито залежних від неї заходів та на підтвердження записів у трудовій книжці надано відповідачу архівні витяги з наказів, копії особових карток форми Т-2, копії наказів про підсумки атестації робочих місць за умовами праці від 03.08.1994 № 72, від 15.02.1999 № 50 по Лисичанському міськмолокозаводу та ДП «Лисмол», архівні довідки про заробітну плату у вказаному періоді (арк. спр. 11-27).

Опрацюванням цих документів, суд встановив, що вказані документи у своїй сукупності підтверджують характер виконуваної позивачем у спірному періоді роботи, а також що позивач працювала за професією, що дає їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, на атестованому робочому місці.

Відповідно, оскільки наявними у трудовій книжці позивача записами про трудовий стаж, а також іншими первинними документами, якими оформлено роботу позивача в спірному періоді, у повній мірі підтверджено зайнятість позивача на роботах за списком № 2, суд дійшов висновку про достатність підстав для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 на Лисичанському міськмолокозаводі з 10.02.1987 по 01.10.1997 машиністом аміачно-компресорних установок по 3 (третьому) розряду та дочірньому підприємстві «Лісмол» з 01.10.1997 по 07.02.2001 машиністом аміачно-холодильних установок до пільгового стажу за списком № 2.

Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення від 09 грудня 2020 року № 2631 про відмову в призначенні пенсії позивачу, допустив порушення положень Закону № 1058-IV, Закону № 1788-ХІІ та Порядку № 22-1 щодо не зарахування до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, періоду роботи позивача на Лисичанському міськмолокозаводі з 10.02.1987 по 01.10.1997 машиністом аміачно-компресорних установок по 3 (третьому) розряду та дочірньому підприємстві «Лисмол» з 01.10.1997 по 07.02.2001 машиністом аміачно-холодильних установок до пільгового стажу за списком № 2.

Відповідно, оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірного рішення, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового акта або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в м. Лисичанську від 09 грудня 2020 року № 2631 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08 грудня 2020 року, зарахувавши до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи позивача з 10.02.1987 по 01.10.1997 машиністом аміачно-компресорних установок на Лисичанському міськмолокозаводі, з 01.10.1997 по 07.02.2001 машиністом аміачно-холодильних установок на дочірньому підприємстві «Лисмол» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених судом обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з обранням судом належного способу захисту прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою та другою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Ухвалою від 18 січня 2021 року відстрочено позивачу сплату судового збору в розмірі 908,00 грн за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення в даній справі (арк. спр. 34-35).

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, лише з корегуванням способу захисту порушених прав позивача, а також, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908,00 грн стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (місцезнаходження: 93113, Луганська область, місто Лисичанськ, вул. В. Сосюри, будинок 347, код за ЄДРПОУ 21792407) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 09 березня 2020 року № 2631 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 грудня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком № 2 періоди роботи 10.02.1987 по 01.10.1997 машиністом аміачно-компресорних установок на Лисичанському міськмолокозаводі, з 01.10.1997 по 07.02.2001 машиністом аміачно-холодильних установок на дочірньому підприємстві «Лисмол» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова