Рішення № 94899465, 15.02.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Кропивницький Справа №340/2451/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження у м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіс»

до відповідача: Волинської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, стягнення матеріальної шкоди.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Девіс» звернулося з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про:

- визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товару №UA205050/2020/000055/1 від 29.05.2020 р.;

- визнання протиправною та скасування картки відмови Волинської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00939;

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіс» понесену матеріальну шкоду в розмірі 10 690,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 20.05.2020 р. декларантом - ТОВ «Бугброк», в інтересах ТОВ «Девіс», подано до Волинської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA205050/2020/022839, відповідно до якої в митному режимі імпорт переміщувався товар «Кран мобільний на колісному ходу, виготовлений на базі спеціального шасі, марки Liebherr, модель LTM 1030-2, з висувною стрілою 9.2-30 м, гуськом 8.6-15 м, в комплекті з противагами, який був у використанні, вантажопідйомністю 30 т, серійний номер НОМЕР_1 , двигун Mercedes-Bens OM 906 LA 6-cylinder diesel, номер - НВ , максимальна швидкість руху - 80 км/г, 2004 року випуску, торгівельна марка - Liebherr, країна виробництва - Німеччина, не використовується на дорогах загального користування». До митної декларації долучено усі наявні документи, що підтверджують придбання та походження товару, а також вартість (ціну) товару, що імпортується та інші документи необхідні для митного оформлення. На вимогу митниці на підтвердження заявленої митної вартості подано додаткові документи та проведено експертне автотоварознавче дослідження №132/05 від 28.05.2020 р. про оцінку транспортного засобу. Однак, відповідачем прийнято рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00939 з причин необхідності приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідність до рішення про визначення митної вартості №UA205050/2020/000055/1 від 29.05.2020 р. Представник позивача зазначає, що рішення про визначення митної вартості товару обґрунтоване тим, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість товару визначено за резервним методом згідно ст.64 МКУ. Виходячи з митної вартості визначеної відповідачем на рівні 100300 євро/шт, контролюючим органом нараховано митних платежів на суму 969 498,20 грн. В зв`язку з цим розмір митних платежів, які позивач повинен сплатити за кран марки Liebherr збільшено на 526 819,90 грн. У зв`язку з відсутністю грошових коштів на сплату митних платежів, після прийняття рішення про коригування митної вартості товару, позивав змушений був залучити фінансову гарантію АТКБ «Приватбанк» відповідно до договору-заяви №G0620/7981 від 11.06.2020 р.. Представник позивача вказує, що визначаючи вартість товару за резервним методом на рівні 100 300 євро, відповідач не зазначає, які саме заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, а подані документи містять будь-які розбіжності, неточності, мають ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товару. Відхилення відповідачем висновку експертного автотоварознавчого дослідження №132/05 від 28.05.2020 р., на думку представника позивача, здійснено необґрунтовано. Проведення дослідження здійснено оцінювачем, який має кваліфікацію оцінювача-автотоварознавця за спеціальністю 1.3, зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів №6071 від 06.12.2007 р. та має сертифікат суб`єкта оцінюючої діяльності №283/20 від 14.04.2020 р. Окрім того, представник позивача наголошує на тому, що відповідач не вказав на документи, зазначенні у ч.2 ст.53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону. Представник позивача зауважує, що неподання декларантом документів, що підтверджують витрати страхування, витрат із завантаження товару, з огляду на відсутність таких витрат, жодним чином не свідчить про подання декларантом неповних чи недостовірних відомостей під час митного оформлення товару. Крім того, представник позивача зауважує, що митницею під час визначення митної вартості товару за резервним методом за ст.64 МК України у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, протиправно здійснено посилання на сайт AUTOLINE. Більш того, в оскаржуваному рішенні відсутня детальна інформація про те, які саме товари сайту AUTOLINE та з якими технічними характеристиками, взято митним органом за основу при визначенні митної вартості товару на рівні 10300 євро. Позивач вважає, що рішення від 29.05.2020 р. №UA205050/2020/000055/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00939, не можна вважати такими, що прийнятті в порядку, межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією, Митним та Податковим кодексами України.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив щодо задоволення позову (а.с.127-140). Відповідач зазначає, що за результатом опрацювання документів поданих до митного оформлення встановлено, що фактурна вартість т/з згідно рахунка-фактури від 15.04.2020 р. №2020-04-24 становить 43 500 Євро, в той час, коли згідно поданої експертної декларації від 17.05.2020 р. - 43 241 Євро. Окрім того, згідно додаткової угоди до контракту від 09.04.2020 р. №09042020-2, укладеної 15.04.2020 р., умови поставки товару змінено на ЕХW-SCHIEMERIK 1, 5334 NL VELDDRIEL NETHERLANDS. Зважаючи на обумовлені сторонами умови поставки ЕХW-SCHIEMERIK, ціна товару не включала додатково понесені витрати на транспортування, страхування та навантаження товару, а тому їх понесення та в подальшому доведення їх розміру покладалось саме на ТОВ «Девіс». Відповідача вказує, що на підтвердження понесених витрат на транспортування товару позивачем до митного оформлення подано договір перевезення від 21.04.2020 р., відповідно до п.6.2 якого встановлено, що розмір оплати за наданні транспортні послуги визначається у кожному окремому випадку ставкою перевезення, яка вказана у Заявці на перевезення вантажу, що є невід`ємною частиною даного договору. Проте, до митного контролю заявки на перевезення декларантом подано не було. Вказане унеможливлювало перевірку розміру понесених позивачем витрат на перевезення товару, а отже і заявленого розміру митної вартості товару. У зв`язку з виявленими розбіжностями в поданих декларантом документах, а також зважаючи на необхідність отримання даних про вартість навантаження, страхування та перевезення, адже для розрахунку витрат на транспортування потрібні відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах, декларанту запропоновано у 10-ти денний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно п.3 ст.53 МКУ. Декларантом на вимогу митниці надано висновок про оцінку т/з від 28.05.2020 року №132/05; заявку на перевезення №11/05/20 від 11.05.2020 року; довідку про транспортні витрати №051 від 18.05.2020 року та довідку №17 від 21.05.2020 про не здійснення страхування товару. Проте, в наданому на вимогу митниці висновку експертного товарознавчого дослідження №132/05 від 28.05.2020 року про оцінку транспортного засобу для дослідження використано оголошення з сайту AUTOLINE, згідно з якими дата виготовлення автокранів не відповідає даті виготовлення автокрана, вартість якого досліджується. Відповідач зауважує, що експертом використано дані щодо вартості автокранів 1988 року та 1997 року випуску, які не є аналогами тому автокрану, що підлягав оцінці, а тому висновок, що підготовлений на недостовірній інформації не може бути таким, що підтверджує певні обставини, зокрема ринкову вартість т/з. Представник відповідача, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2020/000055/1 від 29.05.2020 року законним та обґрунтованим. Окрім того, відповідач зазначає, що після видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.05.2020 року №UA205050/2020/00939 декларантом подано нову МД №UA205050/2020/025472 від 10.06.2020 року, згідно з якою виявлено намір оформити товар у вільний обіг із застосуванням фінансової гарантії. Відповідно до МД №UA205050/2020/025472 від 10.06.2020 року декларантом додано фінансову гарантію АТ КБ «Приватбанк» від 01.06.2020 року №G0520/7437 на суму 522 000 грн., згідно з якою Бенефіціар (Волинська митниця ДФС) може відмовитись від прийняття гарантії, якщо вона не забезпечує виконання Принципалом (ТОВ «ДЕВІС») зобов`язань, що виникають з умов чи вимог митного режиму або з митних процедур, та/або неналежно складена. Відповідач вказує, що загальна сума вказаних платежів, заявлених декларантом становить 524 656,96 грн, у той час, коли фінансова гарантія, надана Гарантом АТ КБ «Приватбанк» від 01.06.2020 року №00520/7437 на суму, що не може перевищувати 522 000 грн. Однак, позивач у позові посилається на надання митниці змін №1 від 09.06.2020 року до фінансової гарантії від 01.06.2020 року №00520/7437, згідно яких суму гарантії визначено на рівні 545 000 грн. Проте, норми митного законодавства не передбачають правового механізму надання змін до раніше поданої фінансової гарантії в частині, зокрема, зміни суми фінансової гарантії, а вказують на можливість подання додаткової або нової гарантії на вірну необхідну суму. Зважаючи на вищевказане, відповідач не мав жодних правових підстав враховувати зміни до фінансової гарантії від 09.06.2020 року як належний документ, що підтверджує сплату зобов`язань, для здійснення подальшого митного оформлення товару. Відповідач звертає увагу суду, що 16.06.2020 року декларантом повторно було подано нову МД №UA205050/2020/026346, разом з якою надано фінансову гарантію АТ КБ «Приватбанк» від 12.06.2020 року №G0620/7981 на загальну суму 545 000,00 грн. Відповідач наголошує на тому, що позивач наданим йому правом щодо оформлення декларації із застосуванням ч.7 ст.55 Митного кодексу України фактично скористався лише 16.06.2020 р., а у період з 29.05.2020 р. по 16.06.2020 р. зволікав із прийняттям рішення та оформленням необхідних належних документів, зокрема, фінансової гарантії. Відповідач зауважує, що позивачем не доведено, що понесена ним комісія за фінансову гарантію в АТ КБ «Приватбанк» та плата за користування стоянкою були необхідними та є наслідком протиправної поведінки митного органу.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіс» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, стягнення матеріальної шкоди - залишено без руху (а.с.110).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.118-119).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті (а.с.202).

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.208).

Відповідно до ухвали занесеної до протоколу судового засідання від 06.10.2020 р. (а.с.209) подальший розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2020 р. між ТОВ «Девіс» (Покупець) та BIG Machinery B.V. (Нідерланди) (Продавець) укладено контракт №09042020-2, відповідно до умов якого позивачем придбано самохідний кран LTM 1030-2, 30 тон 4 х 4 х 4, номер 00028867, бренд: Liebherr, серійний номер W09262500WEL05163, рік 2004, вага - 24000 кг, за ціною- 43 500,00 EUR (а.с.22-24).

З огляду на п.3.1 Контракту товар поставляється у неробочому стані (а.с.22).

Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1 від 15.04.2020 р. до контракту №09042020-2 від 09.04.2020 р. сторонами змінено умови поставки товару з FCA - SCHIEMERIK 1, 5334 NL VELDDRIEL NETHERLANDS на EXW - SCHIEMERIK 1, 5334 NL VELDDRIEL NETHERLANDS із зобов`язанням здійснити експортне оформлення продавцем (а.с.26).

З метою митного оформлення товару декларантом ТОВ «Девіс» 20.05.2020 р. подано до Волинської митниці Держмитслужби митну декларацію №UА205050/2020/022839, у якій задекларовано товар: кран мобільний на колісному ходу (кол. формула 4х4х4), виготовлений на базі спеціального шасі, марки Liebherr, модель LTM 1030-2, з висувною стрілою 9.2-30 м, гуськом 8.6-15 м, в комплекті з противагами, який був у використанні, вантажопідйомністю 30 т, серійний номер НОМЕР_1 , двигун - Mercedes-Bens OM 906 LA 6-cylinder diesel, номер - НВ , максимальна швидкість руху - 80 км/г, 2004 року випуску. країна виробництва - Німеччина, не використовується на дорогах загального користування, ціна товару 43 500,00 EUR (а.с.143-144).

Судом встановлено, що на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості декларантом разом з декларацією форми МД-2 №UА205050/2020/022839 (а.с.143-144) подано до Волинської митниці Держмитслужби: інвойс 2020-04-20 від 15.04.2020 р. (а.с.28-30, 150-151), міжнародну автомобільну накладну CMR №UA205050/2020/022501 (а.с.36, 152), платіжне доручення №(MUR)15 від 14.04.2020 р. (а.с.33, 153), платіжне доручення №(MUR)15 від 08.05.2020 р. (а.с.34, 154), рахунок на оплату №79 від 18.05.2020 р. (а.с.161), контракт №09042020-2 від 09.04.2020 р. (а.с.22-24, 155-157), специфікацію (а.с.25, 158), додаткову угоду №1 від 15.04.2020 р. (а.с.26, 160), договір-доручення №210420/22 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 21.04.2020 р. (а.с.35, 162-164), лист роз`яснення №165/20 від 18.05.2020 р. (а.с.61, 166), інформацію про технічні характеристики №16 від 15.05.2020 р. (а.с.59, 165), декларацію країни-відправлення №20PL301010Е0376733 (а.с.62, 167).

Під час здійснення митного контролю посадовими особами Волинської митниці Держмитслужби виявлено, що в інвойсі 2020-04-20 від 15.04.2020 р. вказана вартість 43 500 євро, в експортній декларації від 17.05.2020 р. вартість 43 241 євро (по курсу НБП на 15.05.2020 р. 1 євро - 4,56 злотих). Так як витрати на транспортування є однією зі складових митної вартості, то відповідно до наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 р. «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки EXW необхідні дані про вартість перевезення (для розрахунку витрат на транспортування необхідні дані про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах), витрати із завантаження, витрати на страхування. У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах згідно зі ст.53 Митного кодексу України декларанту запропоновано у десятиденний термін надати: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомість про вартість перевезення, навантаження оцінюваних товарів (заявка на перевезення відповідно до п.3.1 договору №210420/22 від 21.04.2020 р.); якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (а.с.148).

Відповідно до супровідного листа №18 від 28.05.2020 р. (а.с.189) декларантом подано до Волинської митниці Держмитслужби договір-заявку №11/05/20 на перевезення вантажу до договору №210420/22 від 21.04.2020 р. (а.с.37-38, 170), довідку №051 від 18.05.2020 р. (а.с.42, 168), довідку №17 від 21.05.2020 р. (а.с.60, 169) та висновок експертної організації щодо вартості товару №132/05 від 28.05.2020 р. (а.с.43-58, 171-186).

Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000055/1 від 29.05.2020 р. Волинською митницею Держмитслужби визначено митну вартість товару згідно зі ст.64 МК України за резервним методом у розмірі 100 300 EUR відповідно до цінової інформації сайту AUTOLINE (а.с.71-72, 141-142).

Карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00939 відмовлено у митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією №UА205050/2020/022839 від 20.05.2020 р. задля приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідність до рішення про визначення митної вартості №UA205050/2020/000055/1 від 29.05.2020 р. (а.с.70, 145).

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Зі змісту ст.49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на положення ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

На підставі ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що право органу доходів і зборів щодо витребування від декларанта додаткових документів виникає у випадку встановлення ним обставин, які свідчать наявність розбіжностей у документах підтверджуючих митну вартість товарів, перелік яких визначено ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а також ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Як встановлено судом, митним органом виявлено відсутність поданих декларантом у документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та розбіжності у поданих документах.

З огляду на зміст ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Девіс» імпортувало товар на умовах поставки EXW (згідно з правилами Інкотермс), що означає не включення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, а тому такі витрати підлягають включенню до митної вартості товарів відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України.

Зі змісту п.12 та 45 митної декларації №UА205050/2020/022839 від 20.05.2020 р. встановлено, що до складу митної вартості товару у сумі 1 331 843,95 грн ТОВ «Девіс» включено ціну товару - 43 500 євро (1 262 443,65 грн) та витрати на транспортування товару на митну територію України 69400,00 грн (а.с.143).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Девіс» на підтвердження транспортних витрат подано до Волинської митниці Держмитслужби міжнародну автомобільну накладну CMR №UA205050/2020/022501 (а.с.36, 152), договір-доручення №210420/22 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 21.04.2020 р. (а.с.35, 162-164), договір-заявку №11/05/20 на перевезення вантажу до договору №210420/22 від 21.04.2020 р. (а.с.37-38, 170), довідку №051 від 18.05.2020 р. (а.с.42, 168), рахунок на оплату №79 від 18.05.2020 р. (а.с.161).

Так, відповідно до договору-заявки №11/05/20 на перевезення вантажу до договору №210420/22 від 21.04.2020 р. ціна перевезення товару за маршрутом м. Ковель (Україна) - Velddriel (Нідерланди) - м. Кропивницький (Україна) - м. Ковель (Україна) становить 100 687,00 грн (а.с.37-38, 170).

У довідці №051 від 18.05.2020 р., виданій перевізником ТОВ «Систалюк Ярослав» зазначено, що транспортні витрати по перевезенню вантажу - самохідного крану Liebherr 1030/2, 2004 року випуску, s/n W09262500WEL05163 для ТОВ «Девіс» автомобілем марки Volvo реєстраційний номер НОМЕР_3 / НОМЕР_4 по маршруту: м. Ковель, Волинська область (Україна) - Velddriel (Нідерланди) - м. Кропивницький, Кіровоградська область (Україна) - м. Ковель, Волинська область (Україна), 4558 км, складає 100 687,00 грн. При цьому Velddriel (Нідерланди) - митний перехід Ягодин (Україна) (1475 км) складає 69 400,00 грн; митний перехід Ягодин (Україна) - м. Кропивницький, Кіровоградська область (Україна) (804 км) складає 31 287,00 грн. Страхування вантажу не проводилося. Завантаження проводилося на території відправника самозаїздом (а.с.168).

У довідці №17 від 21.05.2020 р., виданій ТОВ «Девіс» зазначено, що страхування вантажу не проводилося (а.с.169).

Таким чином, позивачем до Волинської митниці Держмитслужби подано належні документи, що підтверджують заявлену митну вартість у розмірі 1 331 843,95 грн.

Також Волинською митницею Держмитслужби зазначено про розбіжность у поданих документах щодо вартості товару, а саме в інвойсі 2020-04-20 від 15.04.2020 р. вказана вартість 43 500 євро, а в експортній декларації від 17.05.2020 р. вартість 43 241 євро (по курсу НБП на 15.05.2020 р. 1 євро - 4,56 злотих).

Суд зазначає, що ціна товару - 43 500 євро відображена у контракті №09042020-2 від 09.04.2020 р. (а.с.22-24, 155-157), специфікації (а.с.25, 158), інвойс 2020-04-20 від 15.04.2020 р. (а.с.28-30, 150-151). Також відповідно до платіжних доручень №(MUR)15 від 14.04.2020 р. (а.с.33, 153) та №(MUR)15 від 08.05.2020 р. (а.с.34, 154) ТОВ «Девіс» сплачено 43 500 євро (6 000 євро + 37 500 євро).

Натомість у декларації країни-відправлення №20PL301010Е0376733 зазначено вартість товару у злотих - 197 181,00 (а.с.62, 167). При цьому у декларації не відображено курс, за яким проведено розрахунок ціни товару у злотих та станом на яку дату.

Відповідачем здійснено розрахунок ціни товару, відображеної у декларації країни-відправлення №20PL301010Е0376733 за курсом НБП на 15.05.2020 р. 1 євро - 4,56 злотих. Однак, суд зауважує, що Національний банк Польщі оприлюднює середній курс валют, у той час як під час розрахунку вартості у злотих декларантом міг використовуватися курс покупки чи курс продажу валюти.

Таким чином, зважаючи на те, вартість товару у декларації країни-відправлення №20PL301010Е0376733 вказана в іншій валюті (польських злотих), ніж та, що обумовлена домовленістю сторін (євро), при цьому у декларації відсутні дані щодо курсу за яким проводився розрахунок вартості у злотих, суд дійшов висновку про відсутність розбіжностей щодо вартості товару, у документах, поданих для митного оформлення.

Більш того, на вимогу митного органу декларантом подано до Волинської митниці Держмитслужби висновок експертного автотоварозначого дослідження №132/05 про оцінку транспортного засобу від 28.05.2020 р. (а.с.43-58, 171-186).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Зважаючи на те, що в судовому засіданні позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортуються, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно обрано резервний метод, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000055/1 від 29.05.2020 р. і картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні виписки чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205050/2020/00939, підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Девіс» понесену матеріальну шкоду в розмірі 10 690,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов`язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.2 ст.30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України визначено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Частиною 1 статті 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Суд зауважує, стаття 1173 Цивільного кодексу України є спеціальною та передбачає особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цією правовою нормою передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Однак, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими у спорах про стягнення шкоди.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому доведення наявності таких умов покладається на позивача, який звернувся про стягнення шкоди.

Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.11.2020 р. у справі №826/11976/15 (провадження №К/9901/8041/18).

Позивачем зазначено, що до складу матеріальної шкоди в сумі 10 690,00 грн відноситься сплата комісії банку в розмірі 1 090,00 грн. за надання фінансової гарантії та оплата послуг стоянки транспортного засобу у розмірі 9 600,00 грн.

Частиною 7 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.306 Митного кодексу України фінансові гарантії є способом забезпечення сплати митних платежів.

З огляду на п.1 ч.1 ст.309 Митного кодексу України надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа) є однією із форм забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією.

Таким чином, у разі прийняття митним органом рішення про корегування митної вартості товарів, сплата митних платежів або надання фінансових гарантій, є обов`язковою умовою для випуску товару у вільний обіг.

Судом встановлено, що після прийняття Волинською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000055/1 від 29.05.2020 р. та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00939, декларантом подано до Волинської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA205050/2020/025472 від 10.06.2020 р. (а.с.193-194) до якої додано фінансову гарантію АТ КБ «Приватбанк» від 01.06.2020 р. №G0520/7437 на суму 522 000,00 грн (а.с.84, 191).

Карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00960 Волинською митницею Держмитслужби відмовлено у прийнятті митної декларації №UA205050/2020/025472 від 10.06.2020 р., оскільки порушено вимоги п.13 ст.309 Митного кодексу України щодо забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією (а.с.86, 195-196).

16.06.2020 р. декларантом подано до Волинської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA205050/2020/026346 від 16.06.2020 р. (а.с.91) до якої додано фінансову гарантію АТ КБ «Приватбанк» від 12.06.2020 р. №G0620/7981 на суму 545 000,00 грн (а.с.89, 192).

Судом встановлено, що фінансова гарантія надана ТОВ «Девіс Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» за договором-заявою №G0620/7981 про надання гарантії від 11.06.2020 р. (а.с.87-88, 188). З огляду на зміст договору за надання гарантії сплачується комісія у сумі 1 090,00 грн (а.с.88, 188, зі зворотного боку).

Відповідно до платіжного доручення №113 від 11.06.2020 р. ТОВ «Девіс» сплачено АТ КБ «Приватбанк» комісію у сумі 1 090,00 грн за гарантією №G0620/7981 (а.с.90).

Таким чином, комісія у розмірі 1 090,00 грн сплачена ТОВ «Девіс» за фінансовою гарантією №G0620/7981.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що сплата ТОВ «Девіс» комісії АТ КБ «Приватбанк» за надання фінансової гарантії №G0620/7981 від 11.06.2020 р. безпосередньо пов`язана з випуском імпортованого товару у вільний обіг та є наслідком прийняття Волинською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000055/1 від 29.05.2020 р. та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00939, визнаних судом протиправними, а тому позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди в частині суми комісії у розмірі 1 090,00 грн підлягає задоволенню.

Також позивачем надано до позовної заяви копію акта надання послуг №648 від 22.06.2020 р., складеного ТОВ «Девіс» (Замовник) та ТзОВ «ВМК Термінал» (Виконавець) щодо надання послуг за усним договором на суму 9 600,00 грн, у тому числі за перебування у місці доставки ТЗ з вантажем - 600,00 грн та стоянка ТЗ - 9 000,00 грн (а.с.92).

Суд враховує, що акт надання послуг №648 від 22.06.2020 р. не містить ідентифікуючих відомостей про транспортний засіб, який перебував у місці доставки, періоду, протягом якого надавалися послуги, а тому не є належним доказом понесення витрат позивачем саме внаслідок протиправних рішень відповідача у даній справі.

Більш того, позивачем не надано доказів оплати послуг за актом №648 від 22.06.2020 р., тобто не підтверджено фактичного понесення витрат у сумі 9 600,00 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди в частині витрат на оплату послуг зі стоянки у розмірі 9 600,00 грн, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на п.п.1, 3 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до платіжного доручення №126 від 01.07.2020 р. ТОВ «Девіс» сплачено судовий збір у розмірі 10 164,65 грн (а.с.108).

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-IX установлено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102,00 гривні.

З огляду на зміст позовних вимог встановлено, що позивачем заявлено дві позовні вимоги майнового характеру та одну позовну вимогу немайнового характеру.

Так, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товару №UA205050/2020/000055/1 від 29.05.2020 р. є позовною вимогою майнового характеру на суму 98 466,89 грн, що становить різницю у митних платежів після корегування митної вартості (524656,96 грн - 426190,07 грн). Оскільки 1,5% від 98 466,89 грн становить 1 477,00 грн, тобто менше ніж законодавчо встановлений мінімальний розмір судового збору для адміністративного позову майнового характеру поданого юридичною особою - 2 102 грн, то судовий збір за дану позовну вимогу становить - 2 102,00 грн.

Судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру про визнання протиправною та скасування картки відмови Волинської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00939 становить - 2 102,00 грн.

За позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, яка судом задоволена частково, відповідно до п.13 ч.2 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI за яку судовий збір не справляється.

Таким чином, судовий збір у даній справі становить 4 204,00 грн (2 102,00 грн + 2 102,00 грн).

Зважаючи на викладене, підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 204,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби.

Натомість, сума судового збору у розмірі 5 960,65 грн (10 164,65 грн - 4 204,00 грн) сплачена ТОВ «Девіс» надлишково, а тому не підлягає розподілу відповідно до ст.139 КАС України та може бути повернута відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. №787.

Також позивачем заявлено судові витрати на правничу допосогу у розмірі 12 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З огляду на п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 р. у справі «East/West Aliance Limited» проти України») при визначенні судом розміру витрат на правничу допомогу слід враховувати чи були витрати фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. При цьому, обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано договір №30-06/01 про надання правничої (правової) допомоги від 30.06.2020 р. (а.с.99-100), додаткову угоду №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №30-06/01 від 30.06.2020 р. (а.с.100-101), рахунок №30-06/01 від 30.06.2020 р. (а.с.102), платіжне доручення №127 від 01.07.2020 року (а.с.103).

Відповідно до договору №30-06/01 про надання правничої (правової) допомоги від 30.06.2020 р. Адвокатське бюро «Ксенії Петренко» прийняло зобов`язання надати ТОВ «Девіс» правничу (правову) допомогу у правовідносинах оскарження рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2020\000055/1 від 29.05.2020 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці Держмитслужби (а.с.99)

Згідно з п.5 додаткової угоди №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №30-06/01 від 30.06.2020 р. сторони дійшли згоди, що оплата гонорару за договором здійснюється, виходячи з наступних розрахунків:

- зустріч та усна консультація Клієнта; ознайомлення з матеріалами справи; відповідь на запит контролюючого органу; складання адвокатського запиту; складання скарги, заяви, клопотання; досудове врегулювання спорів (складання претензій, відповіді на претензію, листів) - 20 відсотків від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на час виконання відповідних робіт, за одну годину роботи адвоката;

- складання позовної заяви, зустрічної позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, відзиву на апеляційну чи касаційну скаргу та інших процесуальних документів пов`язаних з розглядом справи в суді будь-якої інстанції; представництво та захист інтересів Клієнта перед іншими особами, в тому числі перед посадовими особами контролюючих органів, зокрема, під час здійснення останніми перевірок Клієнта; представництво та захист Клієнта під час проведення допиту чи обшуку; юридичне супроводження угоди (участь Адвоката в переговорах з контрагентом Клієнта, консультації з питань, які виникають під час укладення угоди, юридична експертиза проекту контракту між Клієнтом та його контрагентом); юридична експертиза договорів та інших документів (включаючи складання протоколу розбіжностей, додаткової угоди та юридичного висновку); участь у слідчих діях -- 30 відсотків від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на час виконання відповідних робіт, за одну годину роботи адвоката;

- участь у судовому засіданні щодо представництва та захисту інтересів Клієнта в суді першої та апеляційної інстанцій - 20 відсотків від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на час виконання відповідних робіт, за одне судове засідання тривалістю менше 1-ї години; 30% відсотків від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на час виконання відповідних робіт, за кожну повну годину участі у судовому засіданні;

- у разі виконання доручення Клієнта за межами регіону, де здійснює діяльність Адвокат - додатково сплачується 0,5 розміру мінімальної заробітної плати за кожен день перебування у відрядженні (а.с.100, зі зворотного боку - 101).

У пунктах 6, 7 додаткової угоди №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №30-06/01 від 30.06.2020 р. обумовлено, що сплата гонорару здійснюється, шляхом авансування узгодженої суми гонорару після підписання договору в розмірі 12 000 грн 00 коп. Сторони дійшли згоди, що розмір гонорару за цим договором, після здійснення остаточного розрахунку не може перевищувати 12 000 грн 00 коп. (а.с.101).

Таким чином, розмір правничої допомоги за договором №30-06/01 від 30.06.2020 р. залежить від наданих послуг та часу їх надання Адвокатом. При цьому сторонами лише погоджено максимальний розмір гонорару, що не свідчить, що такий розмір не може бути меншим.

Суд враховує, що позивач, в порушення вимог ч.4 ст.134 КАС України, не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. При цьому відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, у тому числі, із зазначенням витраченого часу на відповідні роботи (послуги), унеможливлює оцінку судом співмірності розміру таких витрат із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Зважаючи на те, що позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що унеможливило оцінку співмірності понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування ТОВ «Девіс» витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000055/1 від 29 травня 2020 року.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205050/2020/00939.

4. Стягнути з Волинської митниці Держмитслужби (с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43350888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіс» (м. Кропивницький, вул. Сергія Сенчєва, 2 А, код ЄДРПОУ 30514069) матеріальну шкоду у розмірі 1 090,00 грн (одна тисяча дев`яносто грн 00 коп).

5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіс» (м. Кропивницький, вул. Сергія Сенчєва, 2А, код ЄДРПОУ 30514069) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 4 204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 43350888).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду - 15 лютого 2021 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт