Рішення № 94899381, 16.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року № 320/4341/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯДО" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "МАЯДО" з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000102/2 від 27.02.2020року;

- зобов`язати Київську митницю Державної митної служби України здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA100020/2020/017348 від 28.02.2020 року за митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією від 18.02.2020 № UA100020/2020/015718, який ввозився на митну територію України, було визначено митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 МК України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Проте, митний орган зазначених документів не врахував та дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, про що було прийнято рішення від 27.02.2020 №UA100000/2020/000102/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.02.2020 № №UA100020/2020/00093.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийнято з порушенням законодавства, оскільки надані при митному оформленні документи в достатній мірі підтверджували правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову додаткову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи містять неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів та відсутність у цих документах всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог законодавства України, у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача надав суду клопотання, у якому просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ «МАЯДО» 17.06.2008 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи слідує, що 07.03.2017 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАЯДО» (Позивач, Покупець) та ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYI ANONIM SIRKETI (Пластикова і будівельна промислова анонімна компанія “АДОПЕН”) (Продавець) укладено контракт міжнародної поставки №11 (Контракт), за умовами якого продавець зобов`язався продати і поставити покупцеві товар.

Відповідно до пункту 1.1. контракту 1.1. Продавець продає, а Покупець купує: профіль ПВХ в асортименті; захисну плівку і плівку для ламінування для ПВХ профілів; фурнітуру віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировину для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан діоксид, стабілізатор, крейда, ПВХ); технічну оснастку і обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; різноманітну рекламну продукцію (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастку і фурнітуру, призначену для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції (надалі пойменовані “Товар”), згідно інвойсів.

Всі інвойси до дійсного Контракту будуть додатково обумовлені Сторонами на кожну окрему поставку Товару згідно ринкових цін на Товар на день оформлення інвойсу (пункт 1.2 контакту).

Пунктом 3.1 контракту визначено, що Кількість, асортимент, вартість Товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка Товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».

Відповідно до пункту 3.6. контракту Разом з товаром Продавець передає Покупцю наступні документи Інвойс (3 оригінали) Пакувальний лист (3 оригінали).

Згідно з пунктом 4.1 контракту Ціна на Товар, що постачається, визначається сторонами в Доларах США. Ціна за одиницю Товару, що постачається, вказана в інвойсах до даного Контракту і являється незмінною.

Пунктом 4.2 контракту визначено, що 4.2. Загальна вартість Контракту становить 50 000 000,00 (п`ятдесят мільйонів) Доларів США.

Валютою даного контракту і валютою платежу є долар США.

Відповідно до пункту 5.1 контракту Оплата виставленого рахунку здійснюється протягом дії Контракту.

Пунктом 11.1 контракту визначено, що Контракт набуває чинності з моменту його підписання й діє до « 08» березня 2027 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вотум Логістик ЛТД» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (Замовник) 11.02.2015 укладено договір про надання брокерських послуг №67 від 11.02.2015, за умовами якого виконавець зобов`язався за обумовлену плату і в обумовлений термін надати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у митних органах України, а також надавати інші, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника послуги.

Між сторонами 29.12.2017 підписано додаток №3 до договору про надання брокерських послуг, за умовами якого сторони дійшли згоди продовжити дію договору до 31.12.2020.

Продавець на виконання пункту 4.1 контракту виставив позивачу до сплати інвойси №Y082020010000024 від 30.01.2020, №Y012020010000107 від 30.01.2020, №Y042020010000005 від 30.01.2020, №Y012020010000108 від 30.01.2020 на суму 23 016,77 доларів США та інвойси№Y08202010000026 від 30.01.2020 та №Y082020010000025 від 30.01.2020 на безоплатній основі на суму 264,01 доларів США.

Позивачем (від імені та в інтересах якого діяв представник ТОВ «Вотум Логістик ЛТД»), з метою митного оформлення придбаного ним у компанії ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYI ANONIM SIRKETI товару за інвойсами№Y082020010000024 від 30.01.2020, №Y012020010000107 від 30.01.2020, №Y042020010000005 від 30.01.2020, №Y012020010000108 від 30.01.2020 (вінілова підлога (LVT паркет), профіль ПВХ, вироби будівельні для монтажу терасної дошки) 18.02.2020 подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100020/2020/015718, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, вартість якого склала 23016,77 доларів США (графа 22).

Поставка відбувалася на умовах CIF Одеса, Україна згідно правил «ІНКОТЕРМС 2010», про що зазначено в інвойсах №Y082020010000024 від 30.01.2020, №Y012020010000107 від 30.01.2020, №Y042020010000005 від 30.01.2020, №Y012020010000108 від 30.01.2020.

Митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), а саме: 562 658,75 грн., що еквівалентно 23 016,77 доларів США, у тому числі за кодами УКТ ЗЕД:

товар №1: 3918 10 10 90 (покриття пластмасові для підлоги з полімерів вінілхлориду, LVT паркет (вінілова підлога) – на суму 8 038,6600 доларів США (1,4956 доларів США/од.);

товар №2: 39162000 90 (профілі ПВХ для виготовлення дверних блоків) – на суму 13 144,5600 доларів США (1,7906 доларів США/од.);

товар №3: 3916200090 (профілі ПВХ для монтажу терасної дошки) – на суму 31,4100доларів США (1,6531 доларів США/од.);

товар №4: 39259080 00 (вироби будівельні з пластмаси, що використовуються для підлоги у будівлях) – на суму 1 649,6300 доларів США (1,1064 доларів США/од.);

товар №5: 8302 41 90 00 (вироби з металу, що використовуються для монтажу елементів підлоги з пластмаси у будівлях) – на суму 152,5100доларів США (15,7227 доларів США/од.).

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано відповідачу такі документи:

- (0380) рахунок-фактура №Y082020010000024 від 31.01.2020;

- (0380) рахунок-фактура №Y012020010000107 від 31.01.2020;

- (0380) рахунок-фактура №Y042020010000005 від 31.01.2020;

- (0380) рахунок-фактура №Y012020010000108 від 31.01.2020;

- (0705) коносамент №ARKIST0000288004 від 04.02.2020;

- (0730) автотранспортна накладна №16873 від 17.02.2020року;

- (0862) декларацiя про походження товару Y082020010000024 від 30.01.2020;

- (3530) документи на страхування товару - страховий поліс №0001-0410-05228755 від 05.02.2020року;

- (4103) додаткова угода №2 від 07.05.2018;

- (4104) зовнішньоекономічний контракт №11 від 07.03.2017;

- (4207) договір про надання брокерських послуг №67 від 11.02.2015;

- (5020) Заява уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що до продукції не входять технічні засоби, призначені для передавання та/або приймання радіосигналів радіослужбами від 18.02.2020;

- (5509) інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосування №5184753 від 18.02.2020;

- (9610) копія митної декларації країни відправлення №20343100ЕХ027570 від 03.02.2020.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач направив до позивача електронний запит за ідентифікатором 633a9bcb-39e7-496f-adee-0809e87f9869 від 18.02.2020року, в якому зазначив, що документи, подані позивачем для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, а саме: 1) Пунктом 4.3 Контракту передбачено, що до ціни товару включено вартість тари, пакування та маркування. Включення інших витрат до ціни товару, таких як фрахт та страхування, Контрактом не передбачено. Таким чином, декларантом (Покупцем) не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару умовах поставки CIF витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару до названого місця призначення.

У своєму запиті відповідач витребував від позивача надання наступних документів:

- за наявності – документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу №599;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності – інші платіжні чи бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- копію митної декларації країни відправлення з перекладом офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивачем направлено лист-відповідь від 25.02.2020 №20, у якому зазначено про всі надані документи та надано додатково документи:

-копію митної декларації країни відправлення №20343100EX027570 з перекладом на українську мову;

-експертний висновок ДП «Держаний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» №22/27 від 25.02.2020року щодо вартості товару;

-страховий поліс №0001-0410-05238235 від 20.02.2020 з листом коригування;

- прибуткові накладні на аналогічний товар, розмитнений раніше.

За результатами перевірки митної декларації відповідачем відмовлено в оформленні товару за ціною позивача та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000102/2 від 27.02.2020, за яким застосовано другорядний резервний метод з використання інформації, яка міститься в зовнішніх джерелах, інформації яка міститься в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України та митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за МД №UA 100010/2019/355879 від 15.10.2019, МД №UA500110/2020/002099 від 25.02.2020.

Так, відповідачем визначено митну вартість товару 2– 1,9400 доларів США/кг на суму 10 427,50 доларів США та товару 4 – 1,2100 доларів США/кг на загальну суму 1 804,11 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, відповідач у графі 33 оскаржуваного рішення зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CІF витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товарів до названого місця призначення. Пунктом 4.3 Контракту передбачено, що до ціни товару включено вартість тари, пакування та маркування. Включення інших витрат до ціни товару, таких як фрахт та страхування, Контрактом не передбачено. Також, п.5.4 Контракту встановлено: «У випадку неможливості своєчасної оплати послуг транспортній компанії за міжнародне перевезення Покупцем, допускається оплата Продавцем, який в свою чергу виставляє рахунок Покупцю. Покупець повинен оплатити дані рахунки в термін дії Контракту.». Таким чином, із вмісту даного пункту вбачається, що за міжнародне перевезення оплата здійснюється Покупцем товарів, а Продавець сплачує фрахт тільки у випадках, коли покупець не має такої можливості і виставляє за це окремі рахунки, які Покупець сплачує окремо. Тобто, умовами Контакту передбачено, що при умовах поставки CIF фрахт сплачується Покупцем, та в свою чергу, не передбачено включено до ціни товару витрат на страхування та фрахт. Також, згідно положень Преамбули Міжнародних правил інтерпретації класифікації міжнародних торгівельних термінів Інкотермс-2010, сфера дії Інкотермс 2010 (Incoterms 2010) розповсюджується на права та обов`язки сторін за договором купівлі- продажу в части поставки товарів та не стосується інших умов, які передбачені договором купівлі продажу. Тобто, правила Інкотермс не стосуються формування ціни товару, отже, так як сфера Інкотермс не регулює формування ціни товару, використовуємо умови Контракту, яким передбачено п. 4.3, що в ціну включено вартість тари, пакування та маркування;

2) надана митна декларація країни відправлення не підтверджує заявлену декларантом вартість товарів. Надана митна декларація країни відправлення від 03.02.2020 №20343100EX027570 містить загальну фактурну вартість 23280,78 дол. США, разом із тим, задекларована у митній декларації від 18.02.2020 №UA100020/2020/015718 вартість товарів складає 23016,77 дол. США. Також, митна декларація країни відправлення містить додаткові аркуші, в яких задекларовані товари, що за кодами УКТЗЕД, вагою та кількістю не відповідають товарам, заявленим у митній декларації від 18.02.2020 №UA100020/2020/015718;

3) наданий виправлений страховий поліс містить інший номер, ніж наданий при митному оформленні, та не посилається на відкоригований поліс, разом із тим, не містить посилань на інвойс, контракт, контейнер, вагу товарів або інший документ, який можливо ідентифікувати з даною поставкою Також наводить суму товарів 23280,078 дол. США, яка відповідає сумі в експортній митній декларації та не відповідає сумі, задекларованій у митній декларації від 18.02.2020 №UA100020/2020/015718;

4) висновок ДП «Держзовнішінформ» від 25.02.2020 №22/27 місить інформацію, що експертом проведено аналіз наданих документів, цінової інформації, надісланої продавцем та інформації з мережі Інтернет (на аналогічну продукції. Разом із тим, експертом зроблено висновок, що заявлені ціни відповідають тільки цінам заводу-виробника, наданим ним же та не наведено, що заявлені ціни відповідають ціновій кон`юнктурі ринку подібних та аналогічних товарів.

Таким чином, відповідач визначив митну вартість за резервним методом. Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, є інформація митних декларацій від 15.10.2019 МД №UA 100010/2019/355879 та від 25.02.2020 МД №UA500110/2020/002099.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця Держмитслужби 27.02.2020 видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00093.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію ІМ40ТН №UA100020/2020/017348 від 28.02.2020, а митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 17 365,68 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладеного слідує, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За умовами частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Крім того, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, само по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. (частина дванадцята, тринадцята статті 58 Митного кодексу України).

Частина п`ятнадцята статті 58 МК України передбачає, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Частиною вісімнадцятою статті 58 МК України визначено, що при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 58 МК України у разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою.

Частина двадцята статті 58 МК України зазначає, щопорівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Згідно з частинами першою третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF - розшифровка "Cost, Insurance and Freight" named port of destination перекладається як "Вартість, страхування і фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

З урахуванням п. А.4., А.6. умов поставки CIF за правила Інкотермс 2010 Продавець зобов`язаний здійснити завантаження товару на борт судна в порту відвантаження та нести всі витрати, пов`язані з товаром, до цього моменту.

Також поставка товару на умовах CIF за правила Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

У випадку поставки товару на умовах СІFпродавцем сплачуються всі витрати до моменту завантаження товару на борт судна (витрати по перевезенню до порту, відвантажувальні та завантажувальні витрати на борт судна) в названому порту відвантаження (м. Стамбул, Турецька Республіка), а понесені продавцем витрати на оплату фрахту та страхування товару до порту призначення (м .Одеса, Україна)сплачуються покупцем (п. Б.6 умов поставки СІF за Інкотермс 2010) тавключаються до вартості товару.

Виходячи з викладеного, ціна за товар, зазначена у інвойсі, включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартості доставки в порт призначення (м.Одеса, Україна) і вартість страхування. При цьому позивач зобов`язаний розвантажити товар в порту призначення (м.Одеса, Україна), виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Умови поставки CIF Інкотермс не вказують ціну за товар і спосіб оплати, торговий термін CIF вказує, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення, страхування та митного оформлення дії, коли і де продавець передає товар покупцеві, а також які витрати несе кожна зі сторін.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15,від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 та постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, встановлено, що документи, зазначені у статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, та встановлено пов`язаність сторін контракту, а тому відповідач дійшов висновку, про те, що ця пов`язаність між покупцем та продавцем вплинула на митну вартість товарів, а також позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого контролюючий орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Надаючи правову оцінку щодо оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000102/2 від 27.02.2020 суд встановив наступне:

Доводи відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності, суд зазначає.

Пунктом 4.3. Контракту №11 зазначено: В ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування.

Пунктом 3.1. Контракту№11 передбачено Кількість, асортимент, вартість Товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка Товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».

Так, судом встановлено, що відповідно до п.3.1. контракту №11 від 07.03.2007року та інвойсу № Y082020010000024 від 30.01.2020 товар поставлявся на умовах поставки CIF Одеса згідно Інкотермс 2010.

У свою чергу, відповідно до Вступу офіційних правил тлумачення Міжнародної торгової палати з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі Інкотермс 2010 Правила Інкотермс здебільшого описують завдання, витрати та ризики, пов`язані з поставкою товару від продавців до покупців. Обране правило Інкотермс має відповідати товару, виду транспорту та насамперед наміру сторін покласти на продавця чи покупця додаткові обов`язки, наприклад обов`язок з організації перевезення чи страхування товару. Правила Інкотермс зазначають, яка сторона контракту (договору) купівлі-продажу зобов`язана забезпечити перевезення чи страхування при поставці товару продавцем покупцеві, і які витрати покладаються на кожну із сторін. Згідно з правилами Інкотермс Перевезення оплачено до (CPT), Перевезення та страхування оплачено до (CIP), Вартість і фрахт (CFR) та Вартість, страхування та фрахт (CIF), назване місце відрізняється від місця поставки. Відповідно до цих чотирьох правил Інкотермс, назване місце – це місце призначення, до якого оплачується перевезення Продавцем.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Понесені продавцем витрати у зв`язку з виконанням договорів транспортування та страхування у випадку поставки товару на умовах CIF сплачуються покупцем (п. Б.6 умов поставки CIF за Інкотермс 2010) та включаються до вартості товару, у зв`язку з чим повторно до митної вартості не додаються За таких обставин, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої Відповідачем, на цій підставі – необґрунтованим.

При цьому, не зазначення в умовах зовнішньоекономічного контракту про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару.

Таким чином, відповідач дійшов до хибного висновку, що у випадку поставки на умовах CIF-Одеса та не передбачення у Контракті №11 про зарахування витрат на транспортування та страхування до ціни товару, зазначеної у інвойсі, вказані витрати повинні бути включені додатково до митної вартості товару. Вказані витрати у випадку поставки на умовах CIF в будь-якому випадку включені у фактурну вартість товарів, не зважаючи на умови Контракту №11 щодо цього, та додаткового до митної вартості товарів не включаються.

Отже, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (у тому числі перевезення та страхування), відтак для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.07.2019 у справі №821/829/18.

Відповідач, у свою чергу, як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б свідчили про те, що позивачем понесені додаткові витрати на страхування товару чи транспортування товару до порту призначення, не надав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати не підтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

Крім того, в оскарженому рішенні зазначено, що надана митна декларація країни відправлення не підтверджує заявлену декларантом вартість товарів. Надана митна декларація країни відправлення від 03.02.2020 №20343100EX027570 містить загальну фактурну вартість 23280,78 дол. США (графа 22), разом із тим, задекларована у митній декларації від 18.02.2020 №UA100020/2020/015718 вартість товарів складає 23016,77 дол. США. Також, митна декларація країни відправлення містить додаткові аркуші, в яких задекларовані товари, що за кодами УКТЗЕД, вагою та кількістю не відповідають товарам, заявленим у митній декларації від 18.02.2020 №UA100020/2020/015718.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що частина товару відповідно до експортної декларації №20343100EX027570 від 03.02.2020 була поставлена Покупцю на безоплатній основі, зокрема, це товари 5-9, зазначені у експортній декларації №20343100EX027570 від 03.02.2020. Про те, що вказані товари поставляються на безоплатній основі зазначено у експортній декларації №20343100EX027570 від 03.02.2020.

Згідно Наказу від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» (надалі – Наказ №651) при поставці товарів (імпорті в нашому випадку) на платній та на безоплатній основі графи митної декларації заповнюються по-різному.

Зокрема, Наказом 651 передбачено, що Графа 20 "Умови поставки" заповнюється при декларуванні товарів, що переміщуються за договорами (контрактами) купівлі-продажу (крім випадків декларування товарів, що переміщуються в межах зазначених договорів на безоплатній основі, та переміщення товарів громадянами), та здійсненні товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності. Графа 28 "Фінансові та банківські відомості" заповнюється у разі здійснення грошових розрахунків за товар.

Отже, при імпорті товару на безоплатній основі не заповнюються графи 20 та 28 митної декларації. Таким чином, для вірного декларування товару згідно експортної декларації №20343100EX027570 від 03.02.2020 позивачем було оформлено дві митні декларації: №UA100020/2020/015718 щодо товару на платній основі з заповненням граф 20 та 28 митної декларації, як вірно зазначено відповідачем, на суму 23 016,77 доларів США та №UA100020/2020/017350 щодо товару на безоплатній основі без заповнення граф митної декларації на суму 264,01 доларів США.

Таким чином, загальна вартість товарів зазначена у графі 22 експортної декларації країни відправлення №20343100EX027570 від 03.02.2020 – 23 280,78 доларів США, відповідає сумі двох вантажних митних декларацій №UA100020/2020/015718 на суму 23 016,77 доларів США та №UA100020/2020/017350 на суму 264,01 доларів США

Окремо слід зазначити, що у розумінні частини 2 статті 53 МК України експортна декларація, на числові дані якої посилався відповідач, не є основним документом, що підтверджує митну вартість.

Таким чином, митний орган, попередньо перевіряючи заявлену декларантом митну вартість товару, припустився помилки, надавши перевагу при обчислені митної вартості даним про митну вартість, котра зазначена у експортній декларації, при цьому проігнорував числові дані, котрі містяться в інвойсах, транспортних документах.

При вирішенні спірного питання суд враховує також правову позицію, викладену листі Європейської комісії до Держмитслужби щодо експортних декларацій країни відправлення від 27 березня 2008 року TAXUD.B.5/JZ/sk D(2008) 17044 (Брюссель), відповідно до міжнародних митних стандартів, транспортні документи та/або інвойси, але не експортна декларація, мають бути представлені імпортером для підтвердження та перевірки митної декларації. Ці документи містять достатню інформацію щодо країни відправлення/призначення, вартості товару тощо.

Отже інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, якщо орган доходів та зборів не доведе, що такий інвойс, данні з якого позивач врахував при визначенні митної вартості, отримано з порушенням закону.

У оскаржуваному рішенні зазначено, що декларантом наданий виправлений страховий поліс містить інший номер, ніж наданий при митному оформленні, та не посилається на відкоригований поліс, разом із тим, не містить посилань на інвойс, контракт, контейнер, вагу товарів або інший документ, який можливо ідентифікувати з даною поставкою Також наводить суму товарів 23280,078 дол. США, яка відповідає сумі в експортній митній декларації та не відповідає сумі, задекларованій у митній декларації від 18.02.2020 №UA100020/2020/015718.

Згідно ст. 54 МКУ органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1); орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль наявності в поданих декларантом або уповноваженою ним особою документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 2 ). Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості.

Так, оскільки поставка товарів здійснена на умовах CIF-Одеса за Інкотермс-2010 та витрати на страхування не включаються до митної вартості товару (вони вже включені у ціну товару) та страховий поліс не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, то Відповідачем неправомірно зазначається про «недоліки» наданого страхового полісу і не вказується при цьому, яким чином цей страховий поліс може вплинути на митну вартість оспорюваних товарів.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 53 МК Украъни документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Наданий Позивачем страховий поліс №0001-0410-05238235 від 20/02/2020 містить достатньо реквізитів та відомостей, які є необхідними для ідентифікації документу з оцінюваним товаром, зокрема, страховий поліс містить:

-номер контейнеру TCNU6526240, який також зазначено у коносаменті №ARKIST0000288004 від 04.02.2020;

-вагу нетто та брутто товару, що відповідає вазі, зазначеній у коносаменті №ARKIST0000288004 від 04.02.2020року та у поданих Позивачем митних деклараціях №UA100020/2020/015718 та № UA100020/2020/017350;

-суму імпортованого товару, що відповідає вартості, зазначеній та у поданих Позивачем митних деклараціях №UA100020/2020/015718 та № UA100020/2020/017350 та інвойсів;

-адресу позивача.

Суд зазначає, що відповідно до ст.254 МК України органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Однак, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач не вимагав від позивача перекладу даного документу, а також відповідачем не вказано, які дані, зазначені у страховому полісі (витрати на страхування), є необхідними для перевірки чи підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, так як вартість понесених витрат на страхування на умовах CIF поставки не включається додатково до митної вартості.

Крім того, у рішенні відповідач зазначив, щовисновок ДП «Держзовнішінформ» від 25.02.2020 №22/27 місить інформацію, що експертом проведено аналіз наданих документів, цінової інформації, надісланої продавцем та інформації з мережі Інтернет (на аналогічну продукції). Разом із тим, експертом зроблено висновок, що заявлені ціни відповідають тільки цінам заводу-виробника, наданим ним же та не наведено, що заявлені ціни відповідають ціновій кон`юнктурі ринку подібних та аналогічних товарів.

Як слідує з експертного висновку державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 25.02.2020 №22/27, експертом було встановлено, що ціни на вінілове покриття для підлог в асортименті, що постачається згідно комерційного інвойсу №Т082020010000024 від 30.01.2020 до контракту купівлі-продажу товарів №11 від 07.03.2017, відповідають цінам фірми-виробника та можуть становити зазначену вартість на умовах CIF Одеса.

У вказаному експертному досліджені зазначено, що у ході аналізу було досліджено серед іншого інформацію з мережі Інтернет щодо цін на аналогічну продукції.

Суд наголошує на тому, що висновок експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та носить консультаційний характер.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №810/4440/16.

У зв`язку з цим вказана у висновку експерта інформація ніяким чином не може ставити під сумнів визначену декларантом митну вартість товару.

Суд зазначає, що позивачем до митного оформлення в якості документів, що підтверджують митну вартість як Товару-1 та Товару-4, так і Товару-2, Товару-3 та Товару-5, були надані одні й ті ж самі документи, зокрема, Контракт, Додатки, Інвойс, Коносамент, Страхові документи, висновок експерта та інші.

Проте, прийняте відповідачем Рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/000102/2 від 27.02.2020 є не обґрунтованим, оскільки відповідач на підставі одних і тих самих документів здійснив вибірковий підхід щодо визначення митної вартості Товару-1та Товару-4.

Суд зазначає, що надані позивачем документи для підтвердження митної вартості Товару на думку відповідача були цілком достатніми при підтвердженні митної вартості Товару-2, Товару-3 та Товару-5, адже своїм Рішенням про коригування митної вартості №UA100000/2020/000102/2 від 27.02.2020рокувідповідач скоригував лише митну вартість Товару-1 та Товару-4, визнавши митну вартість Товару-2, Товару-3 та Товару-5.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість:

Товару №2 - товару оформленого за митною декларацією МД №UA 100010/2019/355879 від 15.10.2019року;

Товару №4 - товару оформленого за митною декларацією МД №UA500110/2020/002099 від 25.02.2020року.

Дослідивши рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/000102/2 від 27.02.2020, судом не було встановлено, на підставі якого джерела Відповідачем було здійснено коригування митної вартості Товару №1.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Між тим, як слідує з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаних митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

На підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач зобов`язаний у своєму рішенні навести порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Відсутність таких порівнянь свідчить про порушення останнім ч.2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17), від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18), від 21.01.2020 у справі №812/2336/14 (К/9901/11084/18).

Відповідно до частин 5, 6 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. При цьому, виключно У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст. 57 МК України).

Згідно п.3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яких переконливих доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого оскаржуване рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товару №UA100000/2020/000102/2 від 27.02.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання митного органу здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA100020/2020/017348 від 28.02.2020, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України, суд зазначає наступне.

Визначаючи заявлений спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA100020/2020/017348 від 28.02.2020, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України, позивач вказує, що такий спосіб відновлює його порушені права, є ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що декларанту позивача повідомлено його право на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання, передбачені розділом Х МК України, а також про право оскаржити рішення про коригування митної вартості до органу вищого рівня або до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.4 МК України вільний обіг це обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку митних органів України.

Частиною 3 ст. 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право з поміж-іншого на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA100020/2020/017348 від 28.02.2020 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 17 365,68 грн..

Вказані обставини сторонами не заперечуються. Таким чином у спірних правовідносинах митне оформлення товару завершено.

Отже, на думку суду завершення митного оформлення на момент ухвалення судом рішення у справі є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA100020/2020/017348 від 28.02.2020, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України.

Разом з тим суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде його звернення до митниці із заявою про надання висновку про повернення надміру сплачених платежів, в даному випадку - фінансової гарантії в розмірі 17 365,68грн.

Також суд виходить із того, що митне законодавство не передбачає можливості повторного здійснення митного оформлення, тобто повторно проставити відповідні митні забезпечення на митних деклараціях.

При цьому суд також наголошує на тому, що захисту в адміністративному судочинстві підлягає порушене право, в даному випадку належним та достатнім способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, тому не погоджується із доводами позивача щодо обрання такого способу захисту, як зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA100020/2020/017348 від 28.02.2020, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України, оскільки такий спосіб не може відновити порушені права позивача через завершення митного оформлення спірного товару та випуск товару у вільний обіг під гарантію сплати митних платежів.

Суд вважає, що обраний спосіб захисту міг би бути ефективним у разі не завершення митного оформлення товару та знаходження товару на ліцензійному складі митниці, проте у спірних правовідносинах позивач скористався своїм правом на випуск товару у вільний обіг, що виключає можливість задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA100020/2020/017348 від 28.02.2020, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ухвалюючи дане судове рішення суд керується ст.246 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 2102, 00 грн (від 13.05.2020 № 9217).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 2102, 00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 27.02.2020 №UA100020/2020/000102/2.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.