Рішення № 94899000, 15.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 лютого 2021 року Справа № 280/8874/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № Ф-30839-13 від 24.11.2020 відповідача щодо стягнення боргу (недоїмки) з позивача зі сплати єдиного соціального внеску (недоїмки) на суму - 10359,25 грн.;

- скасувати суму боргу (недоїмки) та зобов`язати відповідача відобразити в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування скасованої суми боргу (недоїмки) в розмірі - 10359,25 грн.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що позивач був зареєстрований, як фізична особа-підприємець 01.09.2020 в департаменті реєстраційних послуг Запорізької міської ради, але діяльності ні якої не веде. Позивачка є пенсіонеркою і любе нарахування та стягнення повинно проводитися згідно чинного законодавства. Зазначає, що у ФОП яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі. Відповідач не виконуючи будь-яких дій щодо проведення виїзної документальної перевірки її діяльності, не складав будь- яких Актів перевірки діючи упереджено та незаконно, виніс протиправну Вимогу про сплату недоїмки за ЄСВ на суму - 10359, 25 грн. якої фактично не існує, при цьому у Податковій вимозі навіть не зазначений період виникнення цієї недоїмки.

Ухвалою суду від 08.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, 28.12.2020 надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. №63579), в якому зазначає, що з 02.12.2005 по 31.08.2018 позивач первинно був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував в контролюючому органі на загальній системі оподаткування. На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, у зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо сплати єдиного соціального внеску за 2017-2018 роки відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 01.09.2020 по 01.12.2020.

24.11.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30839-13, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2020 складає 10359,25 грн.

Не погодившись з вимогою податкового органу від 24.11.2020 позивач звернувсь до суду з даним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 01.09.2020 по 01.12.2020 (повторна реєстрація) та здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування за КВЕД: 74.90 - «Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.»(основний), 82.99 «Надання інших допоміжних комерційнитх послуг н.в.і.у.». 01.09.2020 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) зареєстрована як платник єдиною соціального внеску (реєстраційний № 08/11-16554).

Згідно даних Інформаційної системи «Податковий блок» при попередній реєстрації ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 02.12.2005 по 30.01.2018 та здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування за КВЕД: 74.11.1 - «Адвокатська діяльність». 13.12.2010 ОСОБА_1 зареєстрована як платник єдиного соціального внеску (реєстраційний № 08/11-16554).

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, даних Інформаційної системи «Податковий блок» позивач знаходиться на обліку у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області (Дніпровський район м. Запоріжжя) у «11 «стані - «ПРИПИНЕНО, АЛЕ НЕ ЗНЯТО З ОБЛІКУ (КОР НЕ ПУСТІ) (основне місце обліку)».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці є платниками єдиного внеску.

Згідно з пунктом 1 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон 2464-VІ) платник єдиного внеску зобов`язаний:

- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок,

- подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Базу нарахування єдиного внеску для зазначеної категорії платників визначено ст. 7 Закону № 2464, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Частиною 5 статті 8 Закону 2464-VІ встановлено єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

До 01.01.2017 (загальна система оподаткування) у випадку відсутності доходу (прибутку) від підприємницької діяльності можливо було не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок, та звітувати з «0» (пункт 2 статті 7 розділу III Закону № 2464 в редакції, яка діяла до 01.01.2017 року). Відповідно абзацу третьому частини восьмої статті 9 Закону 2464-УІ (в редакції; що діяла на 01.01.2017) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдинии внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.

Законом № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний». Відповідно абзацу третьому частини восьмої статті 9 Закону 2464-VІ (в редакції, що діє з 01.01.2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).

Ставка єдиного внеску для платників єдиного внеску відповідно до норм частини п`ятої ст. 8 закону № 2464 встановлено у розмірі 22 відсотки.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).

Таким чином з 01.01.2017, у зв`язку зі змінами у Податковому кодексі, фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від того, отримували вони дохід (прибуток) чи ні. У випадку, якщо фізична особа - підприємець не отримував дохід (прибуток) від підприємницької діяльності, він повинен нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 відсотки від мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 (у редакції, що діяла до 01.01.2018) платники єдиного внеску зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, починаючи з 01.01.2017 переліченими нормами чинного законодавства встановлений безальтернативний обов`язок ФОП регулярно сплачувати ЄСВ з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Таким чином, з 01.01.2017 по 30.01.2018 встановлено наступні щомісячні суми сплати єдиного соціального внеску в залежності від розміру мінімальної суми заробітної плати: у 2017 році - 704,00 грн. (3200,00 грн. х 22%), у 2018 році - 819,06 грн. (3723,00 грн. х 22%).

Так, ОСОБА_1 , станом на 30.01.2018 нараховано до сплати єдиного соціального внеску у сумі 9 267, 06 грн., у тому числі: 19.04.2018 року - 819,06 грн. за січень 2018 року, 02.05.2018 року - 8 448 грн. за 2017 рік (3200грн. х 22% х 12 місяців) (а.с. с 29).

Враховуючи наявність переплати станом на 01.01.2017 у сумі 7,81 грн загальна сума заборгованості на момент надання відповіді складає 9 259,25 гривень.

Таким чином загальна сума заборгованості з єдиного соціального внеску у інтегрованій картці платника інформаційної системи «Податковий блок» складає 9 259, 25 грн, у тому числі : 2017 рік - 8 448,00 грн. (704,00 грн. х 12 місяців), 2018 рік-819,06 грн. (819,06 грн. х 1 місяць).

Особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Враховуючи, що в періоді, за який позивачу виставлено вимогу, позивач не була найманим працівником, мала статус фізичної особи-підприємця, вона повинна була нараховувати та сплачувати єдиний внесок в мінімальному розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VІ платник ЄСВ зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ.

На підставі пп. 6) п. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ недоїмкою вважається сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VІ.

Згідно з п. 12 ст. 9 Закону 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з п. 4 ст. 25 Закону №2464-VІ контролюючий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам ЄСВ, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з п. 3 розділу VI наказу Міністерства фінансів України «Про внесення змін до інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 04.05.2018 №469 (далі - Інструкція 469) фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати ЄСВ.

За вимогами п.4 розділу VI Інструкції 469 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування ЄСВ та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Із зазначеного слідує, що обчислення ЄСВ та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. З огляду на зазначене, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів є такою ж самостійної підставою для формування вимоги, як і акти перевірки чи податкова звітність, адже, відповідно до абз.11 п.3 розділу VI Інструкції 469 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Відповідно до п.3розділу VI Інструкції 469 вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається платникам - фізичним особам протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати ЄСВ (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Так, 24.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-30839-13 на суму 10 359,25 грн., яка була надіслана поштою та 30.11.2020 та вручена ОСОБА_1 особисто (а.с.28).

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПКУ податкова вимога вважається належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно п. 45.1 ст. 45 ПКУ податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Так відповідачем доведено правомірність з боку податкового органу формування вимоги та вказує на відсутність підстав для виключення з інтегрованої картки платника податків інформації про борг (недоїмку) з єдиного внеску в розмірі 10 359,25 грн.

Таким чином, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята у встановленому порядку, передбаченому ч. 3 ст. 9 Закону України № 2464-VI та п. 3,4 Розділу VI Інструкції № 449.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова