Рішення № 94898978, 15.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року Справа № 280/4559/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.08.2019 №0018991305, №0019001305 та №0018981305.

Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.10.2019.

22.10.2019 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 26.11.2019.

Ухвалою суду від 26.11.2019 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №280/4560/19.

16.12.2020 провадження у справі поновлено. Підготовче засідання відкладено на 27.01.2021.

27.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.02.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення - рішення є протиправними та безпідставними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Зазначає, що під час прийняття спірних рішень контролюючим органом не було дотримано положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України щодо встановлення курсової різниці прощеної банком заборгованості. Також, позивач послався і на те, що контролюючим органом було пропущено строк визначення грошового зобов`язання, який передбачений статтею 102 Податкового кодексу України. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у наданому до суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що згідно інформації відділу Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років отримала від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» дохід за ознакою «126», який підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу в розмірі 1 305 869,31 грн., у тому числі за 2016 рік - 201420,90 грн. та за 2017 рік - 1 104 448,41 грн. Проте, позивачем не надано до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи за 2016, 2017 роки, не задекларовано дохід отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податок з отриманого доходу, що зумовило прийняття оскаржуваних рішень. У зв`язку із викладеним у відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом отримано інформацію з Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів»), відповідно до якої встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 протягом 2016, 2017 років отримувала доходи, а саме:

у І кварталі 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» проведено операції за ознакою доходу 126 (додаткове благо) - дохід нарахований у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за його самостійним рішенням та за ознакою доходу «інші доходи» включення суми додаткового блага (анульованого основного боргу) та доходів до податкового розрахунку за формою 1-ДФ: за ознакою доходу 126 - у сумі 201420,90 грн., за ознакою доходу 127 - у сумі 601420,90 грн.;

у І кварталі 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» проведено операції за ознакою доходу 126 (додаткове благо) - дохід нарахований у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за його самостійним рішенням та за ознакою доходу «інші доходи» включення суми додаткового блага (анульованого основного боргу) та доходів до податкового розрахунку за формою 1-ДФ: за ознакою доходу 126 - у сумі 1 104 448,41 грн., за ознакою доходу 127 - у сумі 1 504 448,41 грн.

У період з 20.05.2019 по 31.05.2019 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Запорізькій області) проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків і зборів з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт перевірки від 07.06.2019 №416/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків Акту перевірки від 07.06.2019 №416/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , встановлено порушення позивачем:

пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.179.1, пп.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, а саме не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016, 2017;

пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016-2017 роки у сумі 235056,47 грн., у т.ч. за 2016 - 36255,76 грн., за 2017 - 198800,71 грн.;

пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору за 2016-2017 роки з доходу отриманого у вигляді додаткового блага за ознакою «126» у сумі 19588,03 грн., у т.ч.: за 2016 - 3021,31 грн., за 2017 - 16566,72 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 07.06.2019 №416/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0019001305 від 05.08.2019, яким позивач збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору на загальну суму 24485,03 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 19588,03 грн. та 4897,00 грн. за штрафними санкціями;

№0018981305 від 05.08.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 293820,58 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 235056,47 грн. та 58764,11 грн. за штрафними санкціями;

№0018991305 від 05.08.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 340,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок контролюючого органу про отримання позивачем у 2016-2017 роках доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 1 305 869,31 грн., з якого позивачем не було сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також не подано відповідну податкову декларацію.

Щодо доводів позивача про порушення контролюючим органом строків визначення грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до висновків Акту перевірки позивачем отримано дохід за ознакою «126» у І кварталі 2016 року на суму 201420,90 грн. та у І кварталі 2017 року на суму 1 104 448,41 грн.

Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно пп.49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України).

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

В свою чергу, згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, у зв`язку із виявленням під час проведення перевірки заниження позивачем суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, контролюючий орган мав обов`язок визначити позивачу податкове зобов`язання самостійно, що і було зроблено відповідачем.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, за приписами статті 102 ПК України, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

В даному випадку, граничним строком подання податкової декларації за 2016 рік є 1 травня 2017 року, а за 2017 рік - 1 травня 2018 року, а відповідно строк у 1095 днів для визначення зобов`язання спливає у травні 2020 (щодо доходів за 2016 рік) та у травні 2021 (щодо доходів за 2017 рік) відповідно.

Судом встановлено, що податкові повідомлення - рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання з ПДФО та військового збору, прийняті у серпні 2019 року, тобто в межах 1095 днів, за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Щодо змісту встановленого під час проведення перевірки порушення, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент прощення заборгованості), платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п.179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України).

Підпунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. (пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України).

За змістом підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

В свою чергу, згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Судом встановлено що 17.02.2016 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Кредитор та ОСОБА_1 - Позичальник укладено Угоду про врегулювання боргу до Кредитного договору №ML-201/325/2007 від 13.08.2007, у пункті 2.2 якої визначено, що станом на день укладання цієї Угоди заборгованість Позичальника за рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя №335/10883/13-ц від 14.01.2014 складає: 545010,23 грн. заборгованість за кредитом, 56410,67 грн. заборгованість за відсотками, 601420,90 грн. - пеня.

У пункті 2.2.1 Угоди визначено, що незважаючи на інші положення Кредитного договору Сторони домовились, що Позичальник до 17 лютого 2016 року зобов`язується: погасити Боргові зобов`язання за кредитним договором в розмірі 400000,00 грн. та сплатити витати Кредитора на ведення претензійно-позовної роботи в розмірі 3441,00 грн.

Згідно пункту 2.2.3 Угоди, за умови належного виконання Позичальником умов цієї Угоди Сторони домовились:

- скасувати 100% відсотків пені, що була нарахована на момент укладання цієї Угоди договору;

- що Кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 802841,80 грн. і Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої Богові зобов`язання перед Кредитором в повному обсязі, що правовідносини сторін за Кредитним договором припиняються та сторони не мають жодних претензій майнового чи немайнового характеру один до одного.

У пункті 3.4 Угоди сторони обумовили, що підписанням цієї Угоди про врегулювання боргу Позичальник підтверджує, що Кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

Також, судом встановлено, що 24.01.2017 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Кредитор та ОСОБА_1 - Позичальник укладено Угоду про врегулювання боргу до Кредитного договору №СМ-SME201/073/2008 від 19.02.2008, у пункті 2.1 якої зазначено, що цю Угоду укладено Сторонами з метою визначення порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя №335/10883/13-ц від 14.01.2014 за позовом ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №СМ-SME201/073/2008 від 19.02.2008 у розмірі: 1 344 350,09 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 160098,32 грн. - заборгованість за відсотками, 1 504 448,41 грн. - пеня.

Відповідно до положень пункту 2.2.1 Угоди, незважаючи на інші положення Кредитного договору Сторони домовились, що Позичальник до 25 січня 2017 року зобов`язується: погасити Боргові зобов`язання за кредитним договором в розмірі 400000,00 грн.

Згідно пункту 2.2.3 Угоди, за умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та п.п.2.2.1 Додаткового договору, Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої Боргові зобов`язання перед Банком в повному обсязі і Банк, керуючись ст.605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 2 608 896,82 грн., що складається з суми кредиту (основної суми боргу) в розмірі 1 104 448,41 грн.; пені в розмірі 1 504 448,41 грн.

Також, у пункті 2.2.4 Угоди зазначено, що при прощенні боргу у Позичальника відповідно до пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України виникає оподатковуваний дохід в порядку та розмірах, встановлених чинним законодавством України. Шляхом підписання Позичальником Додаткового договору, Позичальник стверджує, що Банк поінформував його про необхідність сплати податків та зборів з Суми прощеного боргу (в тому числі у разі її зміни), у випадках, передбачених законодавством України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сума коштів в розмірі 1 305 869,31 грн. анульована за самостійним рішенням ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» та включена до податкових розрахунків за формою 1-ДФ є додатковим благом позивача, у зв`язку з чим у позивача був наявний обов`язок нарахувати та сплатити з такої суми податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також подати до контролюючого органу відповідні декларації.

Разом з тим, позивачем у встановлені строки зазначений обов`язок виконано не було, у зв`язку з чим контролюючим органом правомірно було визначено позивачу грошове зобов`язання та застосовано штрафні санкції шляхом прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Стосовно посилань позивача на порушення контролюючим органом пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-VIII від 09.04.2015, положення якого набрали чинності 07.05.2015, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Разом з тим, судом встановлено, що з моменту укладання Кредитних договорів №ML-201/325/2007 від 13.08.2007 та №СМ-SME201/073/2008 від 19.02.2008 між Банком та позивачем не укладалось договорів, якими було б змінено валюту зобов`язання з швейцарських франків на гривню, доказів протилежного суду не надано.

Отже, суд дійшов висновку, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки не відбулась зміна валюти зобов`язання за кредитним договором.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивача, як позичальника, повідомлено про прощення (анулювання) саме основної суми боргу, а не різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Позиція суду відповідає правовій позиції, що була викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2018 провадження №К/9901/49091/18, від 03.06.2019 у справі №826/945/17, від 05.11.2019 по справі №821/465/17.

Щодо посилань позивача на пункти 2.2.2 Угод, відповідно до яких Сторони домовилися, що повернення Кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні, суд зазначає, що зазначеними угодами не вносились зміни до кредитних договорів №ML-201/325/2007 від 13.08.2007 та №СМ-SME201/073/2008 від 19.02.2008, а лише було визначено порядок виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя по справі №335/10883/13-ц по якому з позивача стягнуто заборгованість за кредитними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання дій протиправними та скасування рішень - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова