Ухвала суду № 94898971, 11.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року Справа № 280/5064/20 Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження представника заяву Приватного акціонерного товариства «Розівський елеватор» щодо ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення витрат на правничу допомогу понесених у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Розівський елеватор» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Білай Олени Павлівни, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Андрівська сільська рада Бердянського району Запорізької області, про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 по справі №280/5064/20 частково задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Розівський елеватор».

03 лютого 2021 року від представника Приватного акціонерного товариства «Розівський елеватор» засобами поштового зв`язку (подано 29.01.2021) до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат понесених на правничу допомогу та пов`язані із розглядом справи №280/5064/20 в Запорізькому окружному адміністративному суді як суді першої інстанції у розмірі 10000,00 грн.

Представник Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому просив суд зменшити витрати на правничу допомогу до 1000,00 грн. В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача вказував на те, що позивачем до суду не надано доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу (їх оплати). Також, представник відповідача вказував на те, що витрати, які просить відшкодувати позивач на його користь є неспіврозмірними з ціною позову та значенням справи для сторони. Крім того, представник відповідача вказував на те, що у поданих документах не зазначено вартість послуги у відповідності до часу витраченого на її виконання, також не зазначено і кількість годин, які були витрачені на виконання робіт, у зв`язку з чим на думку відповідача неможливо встановити чи є розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірним із часом витраченим на виконання робіт.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Згідно ч.1 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, з наданих до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу документів, а саме Акту від 29.01.2021 про надання послуг за Договором про надання правової допомоги №4 від 03 січня 2018 року, судом встановлено, що здійснюючи представництво інтересів Клієнта (в суді першої інстанції) адвокат: визначив Клієнту перелік документів, необхідних для доказування обставин, якими обґрунтовуватимуться вимоги Клієнта; склав та подав суду такі заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань: (1) позовну заяву; (2) заяву про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (з участю сторін у судовому засіданні); (3) відповідь на відзив Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, (4) Заяву щодо розподілу судових витрат; Адвокат прийняв участь в судових засіданнях (10.09.2020 року, 20.10.2020 та 28.01.2021 року).

Також, в Акті від 29.01.2021 про надання послуг за Договором про надання правової допомоги №4 від 03 січня 2018 року зазначено, що:

«2.Відповідно до пункту 4.1. Додаткової угоди №7 від 20.07.2020 року до Договору про надання правової допомоги №4 від 03.01.2018 року Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Відповідно до пункту 4.2. Додаткової угоди №7 від 20.07.2020 року до Договору про надання правової допомоги №4 від 03.01.2018 року Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Загальна вартість послуг Адвоката складає 10 000 (десять тисяч) гривень.».

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), №31107/96).

Враховуючи вищезазначені обсяги робіт (послуг) наданих адвокатом, а також його представництво інтересів позивача у засіданнях 10.09.2020, 20.10.2020 та 28.01.2021, суд вважає заявлені вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у 5000,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Також, Відповідно до пункту 4.2. Додаткової угоди №7 від 20.07.2020 до Договору про надання правової допомоги №4 від 03.01.2018 в разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про скасування рішення про відмову у державній реєстрації права та їх обтяжень №53110359 від 14.07.202), Клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар в розмірі 5000,00 грн.

За даним пунктом договору позивач (представник позивача) просить суд стягнути з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради 5000,00 грн.

Проте суд зазначає наступне.

У постанові від 12.06.2018 по справі №462/9002/14-ц, Верховний Суд дійшов висновку, що судове рішення не відноситься до об`єктів цивільних прав, а його прийняття в конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору. На підставі цього в оспорюваному сторонами договорі про надання юридичних послуг був визнаний недійсним один із його пунктів, який передбачав винагороду адвокату за досягнення позитивного рішення суду (гонорар успіху), як «такий, що суперечить основним принципам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства».

Так, що стосується визначеної п. 4.2. додаткової угоди №7 від 20.07.2020 додаткової винагороди адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, то за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦКУ та ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежності від фактично наданих послуг.

Аналіз положень п.4.2 договору дають підстави для висновку, що його умовами визначено оплату не лише наданих юридичних послуг, а ще й факту досягнення позитивного для юридичної особи, в інтересах якої укладено договір, результату судового розгляду адміністративної справи №280/5064/20.

Інтереси позивача як сторони договору (клієнт) безумовно не обмежуються отриманням власне послуг адвоката, а спрямовані на досягнення певного результату - «позитивною рішення по справі №280/5064/20», проте, досягнення такого результату виходить за межі предмета договору, яким є лише надання юридичних послуг.

Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.

Судове рішення не належить до об`єктів цивільних прав (частина перша статті 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу).

Включення в умови договору про надання юридичних послуг пункту 4.2 про винагороду адвокату за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства.

Вищезазначена правова позиція є тотожною з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.06.2018 по справі №462/9002/14-ц.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради витрат на професійну правничу допомогу, в цій частині, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 143, 252, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника Приватного акціонерного товариства «Розівський елеватор» про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення по справі №280/5064/20.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Розівський елеватор» (49033, м.Дніпро, пр.Богдана Хмельницького, буд.122, код ЄДРПОУ 00954337) витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69063, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, буд.36, код ЄДРПОУ 40302133).

В іншій частині заяви – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова